Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.04.2019 року у справі №136/1123/18

Постанова

Іменем України

03 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 136/1123/18

провадження № 61-3927св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В.

П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника адвоката Мартинюка Назара Романовича, на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Марчук В. С., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки постійно хворів, знаходився за місцем свого постійного проживання (м. Москва, Росія), далеко від місця відкриття спадщини (м. Липовець Вінницької області, Україна), що є досить суттєвим і створювало також великі труднощі, у зв'язку з чим не міг вчасно подати заяву у нотаріальну контору про прийняття спадщини.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20 листопада 2018 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий двомісячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили для подання ним заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Митіщі Московської області, Росія.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, через стан свого здоров'я, тому причина пропуску строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини пов'язана з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, а також проживав на території іншої держави.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зазначені позивачем письмові докази не можна вважати поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки періодичне знаходження позивача на лікуванні, не позбавляло його права на подання заяви про прийняття спадщини особисто або через засоби поштового зв'язку, у строки визначені законом. Крім того, позивач із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, а тому відсутня обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, в особі представника адвоката Мартинюка Н. Р., посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що, на його думку, хвороба, яка проявилася в емоційних та фізичних стражданнях, була для нього об'єктивною перешкодою для своєчасного звернення до нотаріального контори із заявою про прийняття спадщини, а тому причина пропуску строку для прийняття спадщини є поважною.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що доводи позивача є необґрунтованими, зокрема, ним не наведено поважних підстав щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини поштою. Заявник вказує, що позивач звернувся з цим позовом через вісім років з моменту відкриття спадщини, і протягом цього часу не вживав жодних дій, направлених на прийняття спадщини.

Отже наявність таких обставин свідчить про небажання позивача приймати спадщину у встановлений законом шестимісячний строк.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

01 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Митіщі Московської області, Росія, помер ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який був громадянином Росії, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 19 червня 2010 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.

До складу спадщини увійшло нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, площею 0,18 га, житловий будинок з прибудовами та господарськими будівлями, розташовані на АДРЕСА_1, які належали спадкодавцеві на підставі договорів дарування відповідно від 11 вересня 2003 року та 30 грудня 2003 року.

Відповідно до спадкової справи № 538/2010, своїм правом на спадкування після смерті ОСОБА_3 скористалась ОСОБА_2 (дружина спадкодавця), подавши заяву відповідного змісту нотаріусу в межах шестимісячного строку.

Позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_3, тобто спадкоємцем першої черги спадкування за законом, що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 12 листопада 1976 року.

ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через необізнаність про заповіт, тяжкий майновий стан та стан здоров'я, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.

На підтвердження поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 послався на те, що він хворіє. Також пропуск строку пояснив віддаленістю свого місця проживання (м. Москва, Росія) від місця відкриття спадщини (м. Липовець Вінницької області, Україна).

Установлено, що позивач із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, постанова про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину відсутня.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки зазначені останнім доводи причин пропуску такого строку не є поважними.

При цьому доводи касаційної скарги щодо захворювань позивача не є обґрунтованими, оскільки періодичне знаходження на лікуванні не позбавляло його права на подачу заяви про прийняття спадщини (особисто чи через засоби поштового зв'язку) у строки, визначені законом.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, на законність ухваленої постанови не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника адвоката Мартинюка Назара Романовича, залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило