Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.05.2021 року у справі №334/4338/20

Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 334/4338/20

провадження № 61-6663св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 05 серпня 2020 року в складі судді Добрєва М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року в складі колегії суддів:

Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2, у якому просила визначити тимчасові обмеження його прав стосовно неї, доньки ОСОБА_3,2017 року народження, та сина ОСОБА_4,2006 року народження, строком на 6 місяців з наступними заборонами:

- заборонити перебувати в місці їх проживання за адресою: АДРЕСА_1, та в місці перебування за адресою: АДРЕСА_2;

- заборонити перебувати в місці її перебування (за місцем роботи) - трикотажна фабрика "Roksana"; в місці її та ОСОБА_4 перебування (спортивна секція), а саме в спортивному клубі "Тонус"; у місці перебування ОСОБА_4 за місцем навчання в колегіумі "Елінт"; у місці перебування ОСОБА_5 за місцем відвідування дитячого розвиваючого центру "Капітошка" та за місцем відвідування Центру навчання "Woodland";

- заборонити спілкуватися з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4;

- заборонити наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця їх проживання (перебування) та інших місць частого відвідування (перебування);

- заборонити особисто розшукувати її, якщо вона за власним бажанням буде перебувати у місці, невідомому ОСОБА_2, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- та заборонити ОСОБА_2 телефонувати їй та ОСОБА_4, вести листування особисто й через третіх осіб.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, щоз 29 січня 2020 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_2. Під час спільного проживання з ОСОБА_2 він постійно підіймав на неї руку, висловлювався нецензурною лайкою, завдавав їй тілесних ушкоджень, внаслідок чого вона неодноразово викликала поліцію, яка фіксувала вказані обставини. Постійне фізичне та психологічне насильство з боку ОСОБА_2 стали підставою розриву їх відносин.

Зазначала, що ОСОБА_2, часто знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, принижував та залякував її, до словесних принижувань додалось штовхання та мордування.

Так, під час однієї з таких ситуацій ОСОБА_2 штовхнув її, вона впала та сильно вдарилась головою об підлогу, після чого вимушена була зробити обстеження головного мозку на МРТ. За її зверненням 02 липня 2020 року Дніпровським ВП ГУНП в Запорізькій області відкрито кримінальне провадження за попередньою кваліфікацією за частиною 1 статті 125 КК України та призначено судово-медичну експертизу.

У зв'язку із застосуванням до неї психологічного та фізичного насильства в присутності дітей, разом із сином вона звернулась за допомогою до психолога-психоаналітіка ОСОБА_6 та в ході проведеного дослідження психічного стану неповнолітньої дитини ОСОБА_4 було виявлено вплив психосоціальних факторів, ситуації домашнього насильства на його негативний психоемоційний стан.

Окрім цього вона звернулась до поліції із заявою про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення ОСОБА_2 стосовно неї та її дітей правопорушення за статтею 126-1 КК України.

Посилаючись на викладене, з метою забезпечення дієвого та ефективного способу від повторного вчинення домашнього насильства стосовно неї та дітей, вважала, що є необхідність у видачі судом обмежувального припису.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 05 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк 6 місяців, яким визначено наступні тимчасові обмеження його прав стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з наступними заборонами:

- заборонено перебувати в місці проживання ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1;

- заборонено перебувати в місці перебування ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2;

- заборонено перебувати в місці перебування ОСОБА_1 (за місцем роботи) - трикотажна фабрика "Roksana", що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Рельєфна, 8;

- заборонено перебувати в місці перебування (спортивна секція) ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а саме в спортивному клубі "Тонус", що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Ло бановсь ко го, 21;

- заборонено перебувати в місці перебування ОСОБА_4 за місцем навчання в колегіумі "Елінт", що знаходиться за адресою: місто Запор іжжя, вулиця М.

Чуйкова, 29;

- заборонено перебувати в місці перебування ОСОБА_5 за місцем відвідування дитячого розвиваючого центру "Капітошка", що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, 4;

- заборонено перебувати в місці перебування ОСОБА_5 за місцем відвідування Центру навчання "Woodland", що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Дніпровські пороги, 15-г;

- заборонено спілкуватися із дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4;

- заборонено наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) та інших місць частого відвідування (перебування) ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4;

- заборонено особисто розшукувати ОСОБА_1, якщо вона за власним бажанням буде перебувати у місці, невідомому ОСОБА_2, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонено ОСОБА_2 телефонувати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та вести листування особисто і через третіх осіб.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт вчинення ОСОБА_2 систематичного фізичного та психологічного насильства стосовно ОСОБА_1 доведений належними та допустимими доказами, зокрема її зверненням до правоохоронних органів, висновком психоаналітика та випискою з її медичної картки, у зв'язку з чим вважав, що вона, як жертва такого насильства, потребує захисту в порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

19 квітня 2021 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_8 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 389 ЦПК України), просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 05 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася з цією заявою до суду з метою усунути його від спілкування з дітьми та фактично позбавити дітей батьківського піклування та виховання; належних та допустимих доказів на підтвердженнях своїх вимог не надала, оскільки ні вироку суду щодо нього, ні врученого йому повідомлення про підозру матеріали справи не містять. Проте суди цього не врахували й безпідставно задовольнили його заяву.

Окрім цього зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, належним чином не повідомивши про дату, час і місце розгляду справи, а суд апеляційної інстанції такі порушення місцевого суду не взяв до уваги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

01 липня 2021 року справа № 334/4338/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинахта якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що з 29 січня 2020 року ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2

02 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області з заявою, у якій повідомила, що її чоловік ОСОБА_2 29 червня 2020 року, перебуваючи на базі відпочинку "Пересип" в смт Кирилівка Акимівського району Запорізької області, діючи умисно, ударом по голові, спричинив їй тілесні ушкодження.

За її заявою 02 липня 2020 року Дніпровським ВП ГУНП в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020220470003425 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України.

Постановою Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 02 липня 2020 року призначено судову медичну експертизу.

У період з 06 липня 2020 року по 22 липня 2020 року ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні в КНП "Запорізька обласна клінічна лікарня" ЗОР, відділення нейрохірургії, з діагнозом: S13.4 травматичний підвивих зубноподібного відростку С2; травматична вертеброгенна цервікалгія з радікулопатієй С2-С3 справа; дорсопатія шийного відділу хребта; кили дисків С5, С6; больовий та нейротрофічний с-ми; М50.1 ураження міжхребетного диска шийного відділу з радіуколопатієй; G95.8 інші уточнені хвороби спинного мозку.

Згідно з висновком психолога-психоаналітика ОСОБА_6 від 23 липня 2020 року щодо психологічного стану ОСОБА_1, у неї виявлено симптоми ПТСР (постравматичний стресовий розлад), також спостерігається ПТСР із депресією та рекомендовано пройти реабілітацію щодо процесу фізичних, психологічних та соціальних ресурсів, а також пройти психотерапевтичні й психокорекційні форми роботи, і через 6 місяців повторно пройти психологічне обстеження.

Відповідно до висновку психолога-психоаналітика ОСОБА_6 від 28 липня 2020 року щодо психологічного стану ОСОБА_4,2006 року народження, у ході проведеного дослідження психологом-психоаналітиком виявлено вплив психосоціальних факторів, ситуації домашнього насильства на негативний психоемоційний стан неповнолітнього ОСОБА_4.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини 1 статті 1 Закону України

"Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє

насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї

чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім

чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно

проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають

(не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство,

у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає

ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також

незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України

"Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків

на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1

Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У частини 3 статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що оцінка

ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про

видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини,

що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису,

та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Дослідивши надані сторонами докази з урахуванням їх належності й достовірності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, установивши факт вчинення ОСОБА_2 фізичного та психологічного насильства стосовно ОСОБА_1 та дітей, який ним не спростований, урахувавши характер вчинених заінтересованою особою дій, ризики їх продовження та нагальну необхідність захисту прав заявника від насильства, зробив обґрунтований висновок про необхідність видачі обмежувального припису стосовно нього.

Доводи ОСОБА_2 про недоведеність вимог ОСОБА_1 з огляду на відсутність в матеріалах справи вироку суду чи вручення йому повідомлення про підозру не заслуговують на увагу, оскільки відсутність факту притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об'єктивних обставин, якими підтверджуються доводи заявника.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції не повідомив його про дату, час та місце судового засідання колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на таке.

Частинами 1 та 2 статті 350-5 ЦПК України передбачено, що справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Згідно з частиною 9 статті 128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених частиною 9 статті 128 ЦПК України, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Як убачається з матеріалів справи, про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 05 серпня 2020 року, суд першої інстанції повідомив ОСОБА_2 засобами мобільного зв'язку шляхом направлення йому повідомлення на номер НОМЕР_1, яке доставлено 04 серпня 2020 року. Заперечень заявника щодо належності йому вказаного номера телефону касаційна скарга не містить.

Таким чином, враховуючи обмежені законом строки розгляду справ про видачу обмежувального припису та необхідність у зв'язку з цим термінового повідомлення учасників справи, повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання за допомогою засобу мобільного зв'язку в даному випадку відповідає положенням частини 9 статті 128 ЦПК України, а тому відсутні підстави вважати, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 05 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 05 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю.

Тітов