Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.08.2021 року у справі №202/1824/20

Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 202/1824/20

провадження № 61-12847св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

боржник - ОСОБА_1,

державний виконавець Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Калинчук Наталія Ярославівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м.

Дніпропетровська від 15 січня 2021 року у складі судді: Кухтіна Г. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заяви

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на дії державного виконавця.

Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Калинчук Н. Я. (далі - державний виконавець).

Скарга мотивована тим, що 05 березня 2020 року ОСОБА_1 дізналась про наявність відкритого виконавчого провадження, де з неї на користь АТ КБ "ПриватБанк" стягнуто кошти. Дії державного виконавця, а саме відкриття виконавчого провадження, винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника вчинено з порушенням законодавства.

Зокрема, в порушення статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем було прийнято виконавчий лист, виданий судом 25 квітня 2016 року, строк на пред'явлення якого минув.

Зазначала, що не було перевірено наявність коштів на рахунках, наявність майна та у порушення черговості стягнення коштів винесено постанову про стягнення на заробітну плату. Також відповідна постанова містить неправдиву інформацію стосовно місця роботи боржника, місце проживання боржника вказано без зазначення вулиці та будинку. Крім того, зміст виконавчого листа прямо суперечить заочному рішенню Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та рішенню апеляційного суду Дніпропетровської області за яким з неї стягнуто грошові кошти на користь стягувача, а саме в частині розміру стягуваної суми. Крім того, у виконавчому документі та рішеннях суду є розбіжності у написанні назви стягувача, а саме ПАТ КБ Приватбанк та АТ КБ Приватбанк. Державним виконавцем порушено статтю 68 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки сума пред'явлена до стягнення перевищує п'ять мінімальних заробітних плат. У межах виконавчого провадження було винесено три постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 26 лютого 2020 року та від 25 травня 2020 року та про виправлення помилки від 27 квітня 2020 року, що є подвійною відповідальністю, а відтак порушенням прав боржника.

ОСОБА_1 просила:

скасувати постанову державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 25 травня 2020 року ВП №609980779;

скасувати постанову державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 26 лютого 2020 року ВП №609980779;

скасувати постанову державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 21 січня 2020 року ВП №609980779;

визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 січня 2020 року ВП №609980779 та постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 26 лютого 2020 ВП №609980779, постанови від 27 квітня 2020 року про виправлення помилки у процесуальному документі ВП № 609980779, постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 25 травня 2020 року ВП №609980779;

зобов'язати державного виконавця з урахуванням вимог статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" винести постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

зобов'язати державного виконавця повернути виконавчий лист від 25 квітня 2016 року № 202/1604/14-ц стягувачу;

застосувати наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа - зняти відомості про боржника ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного реєстру боржників.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином. Надала клопотання за змістом якої скаргу підтримала, просила задовольнити, розгляд скарги здійснювати без її участі. 25 квітня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист, у цивільній справі № 202/1604/14-ц, за змістом, що відповідає резолютивній частині рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2016 року. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання вказано до 31 березня 2017 року.

Виконавчий лист повернуто вперше без виконання 19 грудня 2017 року. Вдруге стягувач звернувся з приводу виконання виконавчого листа 15 січня 2020 року.

Останнім днем пред'явлення до виконання виконавчого листа, після його повернення, є 19 грудня 2020 року. Ураховуючи, що стягувач повторно звернувся до державної виконавчої служби 15 січня 2020 року, строк пред'явлення до виконання ним виконавчого листа пропущено не було.

Суд першої інстанції вказав, що не знайшли свого підтвердження посилання, що державним виконавцем не було перевірено наявність коштів на рахунках, наявність майна та у порушення черговості стягнення коштів винесено постанову про стягнення на заробітну плату, що спростовується дослідженими у судовому засіданні документами із справи виконавчого провадження (наявні запити, відповіді про відсутність майна, коштів). При цьому, самим боржником не надано інформації про наявність у неї рухомого/нерухомого майна, коштів на рахунках, окрім заробітної плати, на яких могло бути проведено стягнення. З досліджених матеріалів виконавчого провадження вбачається, що у відповідній постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26 лютого 2020 державним виконавцем було допущено описку, яка згодом була виправлена іншою постановою про виправлення описки від 27 квітня 2020 року, в якій також державним виконавцем було допущена описка у даті постанови. При цьому постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26 лютого 2020 року припинила свою дію згідно постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25 травня 2020 року.

Суд першої інстанції зазначив, що посилання на зазначення у постановах, прийнятих у межах виконавчого провадження 60980779, місця проживання боржника без зазначення вулиці та будинку необґрунтовані, оскільки відповідно до копії паспорту, яку надано до даної скарги, адреса вказана в паспорті відповідає оскаржуваним постановам. Не знайшли свого підтвердження обставини щодо невідповідності змісту виконавчого листа з рішенням апеляційного суду, щодо суми стягуваної з неї, оскільки сума зазначена у постанові до стягнення у розмірі 25
795,78 грн є загальною сумою боргу та судового збору стягнутого з боржника.

Посилання на порушення статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем свого підтвердження не знайшли, оскільки згідно відповідей, що надішли на запити державного виконавця, у боржника відсутні кошти на рахунках у банках чи інших фінансових установах, інше майно для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а тому частина 2 статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" щодо можливості звернення стягнення на заробітну плату, якщо сума не перевищує п'яти розмірів мінімальних розмірів заробітних плат у даному випадку не підлягає застосуванню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та безпідставності. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Останнім днем пред'явлення до виконання виконавчого листа, після його повернення, є 19 грудня 2020 року.

Стягувач повторно звернувся до державної виконавчої служби 15 січня 2020 року строк пред'явлення до виконання ним виконавчого листа пропущено не було. Як було встановлено судом першої інстанції, згідно відповідей, що надішли на запити державного виконавця, у боржника відсутні кошти на рахунках у банках чи інших фінансових установах, інше майно для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а тому частина 2 статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" щодо можливості звернення стягнення на заробітну плату, якщо сума не перевищує п'яти розмірів мінімальних розмірів заробітних плат у даному випадку не підлягає застосуванню. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Аргументи учасників справи

29 липня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала касаційну скаргу на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, в якій просила: оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено конституційне права на інформацію про справу за заявою щодо повідомлення про час та дату судового засідання, отримання процесуальних документів по даній судовій справі. Жодних процесуальних документів в тому числі повісток про судове засідання, не надходило на адресу/електронну адресу ОСОБА_1. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8, 9, 10, 11, 12, 128, 129, 130, 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року:відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повідомлення часу, дати судового засідання та про розгляд справи за участю ОСОБА_1; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 07 вересня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина 1 та 2 статті 450 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених частина 1 та 2 статті 450 ЦПК України, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу.

Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини 6 , 7 статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання".

Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25,27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року в справі № 360/375/18 (провадження № 61-1018св19) вказано, що "про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статі 211 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Тлумачення вказаних норм свідчить, що подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності не виключає необхідності повідомляти його про дату, час і місце судового засідання".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 466/5632/14-ц (провадження № 61-18371св19) зазначено, що "відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 130) посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неповідомлення про судове засідання, призначене на 07 березня 2017 року. Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено обов'язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення".

У справі, що переглядається:

02 липня 2020 року ОСОБА_1 подала клопотання, в якому просила розглядати справу без її участі у зв'язку із запровадженням карантину (а. с. 117-118);

у матеріалах справи міститься судова повістка про виклик ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 15 січня 2021 року о 11 год 30 хв (а. с. 128), проте дані про її вручення ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні;

ОСОБА_1 при зверненні із апеляційною скаргою (а. с. 145-146) вказувала, що жодних процесуальних документів, в тому числі повісток про судове засідання, не надходило на адресу/електронну адресу;

суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено обов'язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а тому зробив неправильний висновок про залишення ухвали суду першої інстанції без змін;

колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про неповідомлення ОСОБА_1 апеляційним судом про судове засідання 30 червня 2021 року з таких підстав.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2021 року та призначено справу до апеляційного розгляду о 14:35 годині 30 червня 2021 року в приміщенні Дніпровського апеляційного суду (а. с. 180). Згідно судової повістки від 22 квітня 2021 року, до якої додано зокрема, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року, ОСОБА_1 повідомляється про призначення справу до апеляційного розгляду о 14:35 годині 30 червня 2021 року (а. с. 181). Судова повістка від 22 квітня 2021 року вручена ОСОБА_1 04 червня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення (а. с. 197).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року скасувати.

Передати справу № 202/1824/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук