Історія справи

Постанова

Іменем України

04 червня 2018 року

м. Київ

справа № 796/22/2018

провадження № 61-13148ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - державне підприємство «Енергоринок»,

учасник арбітражного розгляду - Республіка Молдова в особі Уряду Республіки Молдова (Державної канцелярії Республіки Молдова),

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу державного підприємства «Енергоринок» на ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі судді Чобіток А. О. від 07 лютого 2018 року у справі за заявою державного підприємства «Енергоринок» про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДП «Енергоринок») звернулося до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 29 січня 2015 року у справі за позовом ДП «Енергоринок», Україна проти Республіки Молдова, за яким Республіка Молдова повинна відшкодувати ДП «Енергоринок» 67 403,45 євро, 106 358,56 шведських крон як п'ятдесятивідсоткову частку відповідача в арбітражних видатках та 1 935,87 євро, 26 589,64 шведських крон за двадцятип'ятивідсотковий шведський податок на додану вартість, нарахований на частку відповідача в арбітражних видатках. Загальна сума відшкодування позивачеві складає 69 339,32 євро та 132 948,20 шведських крон, оскільки внаслідок невиконання зазначеного рішення порушуються права ДП «Енергоринок» на отримання грошових коштів та відшкодування витрат, понесених на участь у арбітражному провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року заяву ДП «Енергоринок» про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу повернуто заявнику з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 476 ЦПК України.

Повертаючи заяву ДП «Енергоринок», апеляційний суд виходив із того, що заява про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу подана ДП «Енергоринок» без додержання вимог, визначених статтею 476 ЦПК України, а саме до заяви не додано оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою апеляційного суду, ДП «Енергоринок» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 рокускасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду. Зазначає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена із порушенням норм процесуального права, оскільки до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, поданої без додержання вимог, визначених у статті 476 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.

Підстав для розгляду апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи касаційний суд не вбачає, апеляційна скарга таких доводів не містить.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зазначене вказано в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2017 року про призначення справи до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 476 ЦПК України до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу додаються оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди.

Відповідно до частини п'ятої статті 476 ЦПК України до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Встановлено, що ДП «Енергоринок» звернулось до апеляційного суду із заявою про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу без додержання вимог, визначених у статті 476 ЦПК України.

Відповідно до статті IVКонвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень для визнання та виконання іноземного арбітражного рішення сторона при поданні відповідного клопотання подає:

а) належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого рішення;

б) письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати в арбітраж спори, що виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-якими конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду (термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, що підписана сторонами, або міститься в обміні листами або телеграмами) або належним чином засвідчену копію такої.

Якщо арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, куди подається клопотання про визнання та виконання цього рішення, надається переклад цих документів на таку мову. Переклад засвідчується офіційним або присяжним перекладачем або дипломатичною або консульською установою.

Таким чином, суд першої інстанції, виходячи з вимог частини п'ятої статті 476 ЦПК України, встановивши, що заяву про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу подано ДП «Енергоринок» без додержання вимог, викладених у пункті 2 частини четвертої статті 476 ЦПК України, повинен був залишити її без руху та надати заявнику можливість усунути недоліки заяви, зазначивши в ухвалі спосіб і строк їх усунення, а не зразу повертати заяву заявнику, оскільки це є порушенням норм ЦПК України.

Згідно з статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з викладеного, апеляційним судом як судом першої інстанції було передчасно повернуто заяву ДП «Енергоринок», тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду як суду першої інстанції.

Керуючись статтями 24, 351, 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Енергоринок» задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції - Апеляційного суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Ю.В. Черняк