Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.12.2019 року у справі №524/3089/17

Постанова

Іменем України

02 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 524/3089/17

провадження № 61-18944св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1,

боржник - ОСОБА_2,

Автозаводський відділ державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 червня 2017 року у складі судді: Андрієць Д. Д., ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б. Пікуля В. П., Прядкіної О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

В квітні 2017 року ОСОБА_2 подала скаргу на дії Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції в Полтавській області (далі - Автозаводський ВДВС).

Скарга мотивована тим, що у провадженні Автозаводського ВДВС перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів. У вихідний день, 04 березня 2017 року, вона побачила, що державний виконавець Ніколаєва Ю. В. разом із ОСОБА_1 зайшли до приміщення виконавчої служби. Вона звернулась до начальників Автозаводського та Крюківського відділів державної виконавчої служби м. Кременчук ГТУЮ в Полтавській області із проханням провести спільну службову перевірку за даним фактом. Крім того, вона звернулась до начальника Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області в порядку статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про відвід головного державного виконавця Ніколаєвої Ю. В. Листом від 14 березня 2017 року їй було безпідставно відмовлено в задоволенні заяви про відвід державного виконавця.

ОСОБА_2 просила:

визнати неправомірними дії головного державного виконавця Автозаводського ВДВС Ніколаєвої Ю. О. щодо допуску у вихідний день в приміщення державної установи сторонньої особи;

визнати неправомірними дії начальника Автозаводського ВДВС Тітової Ю. М. щодо не організації та не проведення належним чином службової перевірки по факту перебування у вихідний день в приміщенні державної установи сторонньої особи;

зобов'язати начальника Автозаводського ВДВС Тітову Ю. М. скасувати постанову про перевірку матеріалів виконавчого провадження від 10 березня 2017 року, яка не відповідає вимогам закону та не дає відповіді по факту перебування у вихідний день в приміщенні державної установи сторонньої особи;

зобов'язати начальника Автозаводського ВДВС Тітову Ю. М. провести належним чином службову перевірку по факту перебування в приміщенні державної установи сторонньої особи та встановити: яким чином стороння особа була допущена до приміщення державної установи у вихідний день; що робила стороння особа у приміщенні державної установи у вихідний день; що робила стороння особа у приміщенні державної установи Автозаводського ВДВС м. Кременчука у вихідний день; чи стало відомо начальнику Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ Тітовій Ю. М. про незаконне проникнення сторонньої особи до приміщення державної установи у вихідний день; в яких кабінетах знаходилася стороння особа та чи не мають ознак пошкодження замки на службових кабінетах та допоміжних приміщеннях; чи знаходяться на місці та в повному обсязі всі матеріали виконавчого провадження, а особливо ті, що пов'язані з особою ОСОБА_1 та ОСОБА_2; чи вносились зміни, виправлення в матеріали виконавчого провадження, а особливо ті, що пов'язані з особою ОСОБА_1 та ОСОБА_2; до яких державних реєстрів та баз даних виконавчої служби мали доступ особи, що незаконно перебували в приміщенні державної установи у вихідний день; чи робилися витяги, чи вносилися записи, вилучення, зміни виправлення до відповідних державних реєстрів та бази даних виконавчої служби особами, що незаконно перебували в приміщенні державної установи у вихідний день;

визнати неправомірними дії начальника Автозаводського ВДВС Тітової Ю. М. про відхилення заяви про відвід головного державного виконавця начальника Автозаводського ВДВС Ніколаєвої Ю. В. ;

зобов'язати начальника Автозаводського ВДВС м. Кременчука Тітову Ю. М. скасувати постанову про відвід у виконавчому провадженні від 10 березня 2017 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про відвід головного державного виконавця начальника Автозаводського ВДВС Ніколаєвої Ю. В. ;

визнати неправомірними дії начальника Автозаводського ВДВС Тітової Ю. М. в частині несвоєчасного винесення та не направлення їй у встановлений законом термін постанови про відвід у виконавчому провадженні та постанови про перевірку матеріалів виконавчого провадження.

Короткий зміст ухвал суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії начальника Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ в Полтавській області Тітової Ю. М. в частині не направлення ОСОБА_2 у встановлений Законом України "Про виконавче провадження" строк постанови про відвід у виконавчому провадженні та постанови про перевірку матеріалів виконавчого провадження неправомірними. У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що звертаючись зі скаргою до суду ані заявником, ані її представником в судовому засіданні не було обґрунтовано в чому саме полягає порушення прав ОСОБА_2, як боржника у виконавчому провадженні. 04 березня 2017 року виконавчих дій стосовно боржника ОСОБА_2 державним виконавцем Автозаводського ВДВС міста Кременчука ГТУЮ в Полтавській області Ніколаєвою Ю. В. не вчинялось, сам факт перебування державного виконавця на робочому місці у неробочий час не є порушенням закону та прав заявника, а обставини, на які посилається заявник, не є підставою для відводу (самовідводу) державного виконавця. При задоволенні частини вимог скарги суди вказали, що в порушення вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відвід у виконавчому провадженні та постанови про перевірку матеріалів виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення не були доведені до відома боржника ОСОБА_2. Відсутність коштів на поштові відправлення не є підставою для звільнення державного виконавця від встановленого законом обов'язку.

Аргументи учасників справи

У серпні 2017 року ОСОБА_2 подалакасаційну скаргу, в якій просить оскаржені ухвали скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу. При цьому, посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що під час знаходження на робочому місці в неробочий час державним виконавцем Автозаводського ВДВС міста Кременчука ГТУЮ в Полтавській області Ніколаєвою Ю. В. порушено вимоги трудового законодавства, тієї обставини, що до начальника Автозаводського ВДВС міста Кременчука ГТУЮ в Полтавській області ОСОБА_2. зверталась не зі скаргою, а з заявою про проведення службової перевірки, що зроблено не було. Крім цього, у відводі державного виконавця ОСОБА_2 відмовлено безпідставно.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_2, в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що в провадженні Автозаводського ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № 27755681 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу.

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Автозаводського ВДВС із заявою про відвід державного виконавця Ніколаєвої Ю. В. в порядку статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з перебування 04 березня 2017 року в приміщенні Автозаводського ВДВС сторонньої особи, а саме стягувача за її виконавчим провадженням, та явними ознаками корупції, в задоволенні якої постановою начальника Автозаводського ВДВС міста Кременчука ГТУЮ в Полтавській області Тітової Ю. М від 10 березня 2017 року було відмовлено.

Крім цього, ОСОБА_2 також подала заяву про проведення службової перевірки по факту перебування 04 березня 2017 року в приміщенні Автозаводського ВДВС сторонньої особи.

Постановою начальника Автозаводського ВДВС Тітової Ю. М від 10 березня 2017 року про перевірку матеріалів виконавчого провадження визнано дії головного державного виконавця начальника Автозаводського ВДВС Ніколаєвої Ю. В. такими, що вчиненні з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

В частині 4 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо: 1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов'язані з ним особи. Пов'язаними особами у розумінні частині 4 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи; виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб. Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов'язаними; 2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем; 3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів; 4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.

Суди встановили, що 04 березня 2017 року виконавчих дій стосовно боржника ОСОБА_2 державним виконавцем Автозаводського ВДВС Ніколаєвою Ю. В. не вчинялось, сам факт перебування державного виконавця на робочому місці у неробочий час не є порушенням закону та прав боржника, а обставини, на які посилається ОСОБА_2, не є підставою для відводу (самовідводу) державного виконавця.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права чи з порушенням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 червня 2017 рокута ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков