Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.07.2019 року у справі №635/1744/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 635/1744/19

провадження № 61-12545св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Мартєва С. Ю., Штелик С.

П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19 березня 2019 року, постановлену під головуванням судді Бобко Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Коваленко І. П., Сащенка І. С., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на свою користь суму безпідставно збережених коштів у розмірі 993099,16 гривень, відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 269338,44 гривень, а всього 1262437,60 гривень.

Одночасно з пред'явленням позову, позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в обґрунтування якої ОСОБА_1 посилався на те, що ним було придбано будівельні матеріали та складові, які використані для створення станції технічного обслуговування автомобілів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, які неможливо відокремити без втрати їх властивостей. Крім того, позивачем понесені інші витрати при створенні СТО. Право власності на станцію технічного обслуговування автомобілів, а також земельну ділянку, що розташовані за вищевказаною адресою, зареєстровані за відповідачем. Іншого майна відповідач не має. Загалом сума безпідставно збережених відповідачем коштів складає 993 099,16
гривень, а також відсотки за користування чужими коштами у розмірі 269 338,44
гривень. Протягом тривалого часу, зокрема з 31 травня 2017 року ОСОБА_3 не повертає ОСОБА_1 витрачені у спільній діяльності грошові кошти. На станції технічного обслуговування автомобілів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, відповідачем розміщено оголошення про намір продажу зазначеного об'єкту нерухомості. Отже, у позивача є підстави вважати, що після пред'явлення ним позову до суду про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, останній здійснить відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суду про стягнення коштів або призведе до суттєвих складнощів у його виконані у майбутньому.

Враховуючи викладене позивач просив суд до вирішення справи по суті забезпечити позов шляхом встановлення заборони відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій (реєстрація права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрації правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, внесення до статутного капіталу, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі літ. "А-1" з виставковим залом, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6325157900:00:005:0029, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які зареєстровані на праві власності за відповідачем ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 березня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів задоволено частково.

Заборонено відчуження будівлі літ. "А-1" з виставковим залом загальною площею 199 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу будівлі серії та номер 2689 від 11 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гриб Н. М. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 30367576325251).

Заборонено відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 6325157900:00:005:0029, площею 0,0301 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу будівлі серії та номер 2688 від 11 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гриб Н. М. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 30367576325251).

У задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони проведення будь-яких реєстраційних дій відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 червня 2019 року ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19 березня 2019 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем дійсно виник спір і позивачем надані достатні докази на підтвердження того, що відповідачем здійснюються заходи щодо відчуження вищевказаної будівлі, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову в частині встановлення заборони відчуження зазначеної будівлі та земельної ділянки, що не порушить права третіх осіб.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав достатнім забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного майна, оскільки такий вид забезпечення позову у повній мірі гарантує виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та не потребує застосування додаткових видів забезпечення позову шляхом заборони проведення будь-яких реєстраційних дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, а в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із касаційною скаргою на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано з Харківського районного суду Харківської області цивільну справу № 635/1744/19.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що наявність самого по собі позову про стягнення безпідставно збережених коштів в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна.

Також суди не оцінили обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясував співмірності виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.

Судами не мотивовано, яким чином імовірне рішення суду про задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів впливатиме на права та обов'язки ОСОБА_1 щодо вказаного приміщення та земельної ділянки, які належать на праві власності відповідачу.

Суди дійшли до помилкових висновків про співрозмірність обсягу позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів, вартості приміщення та земельної ділянки якими заборонено користуватись та розпоряджатись його власнику, оскільки матеріали справи не містять відомостей стосовно їх ринкової вартості будівлі.

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, у повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені матеріалами справи, при прийнятті ухвали судом були дотримані норми матеріального та процесуального права, забезпечено баланс інтересів усіх учасників справи, в результаті чого ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що предметом позову є стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми безпідставно збережених коштів в розмірі 993 099,16 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 269 338,44 грн, а всього 1 262
437,60 грн та суму понесених судових витрат.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №158204379 та №158204423 від 11 лютого 2019 року за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровані будівля літ. "А-1" з виставковим залом загальною площею 199 кв. м. та земельна ділянка площею 0,0301 з кадастровим номером 6325157900:00:005:0029, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження будівлі літ. "А-1" з виставковим залом загальною площею 199 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, та земельної ділянки з кадастровим номером undefined, площею 0,0301 га, розташованої за вищевказаною адресою, оскільки існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та є співмірними з заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь суму безпідставно збережених коштів у розмірі 993 099,16 грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 269 338,44 грн, а всього 1 262 437,60 грн.

Між сторонами виник майновий спір.

Звертаючись з заявою про забезпечення позовних вимог, ОСОБА_1, мотивував її тим, що в нього є підстави вважати, що ОСОБА_3 здійснить відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суду про стягнення коштів або призведе до суттєвих складнощів у його виконанні в майбутньому.

Обраний вид забезпечення позову не перешкоджає користуватись ОСОБА_3 своєю власністю.

Суди дійшли правильного висновку, що заявлені заходи забезпечення позову ОСОБА_1, а саме заборона відчуження будівлі літ. "А-1" з виставковим залом загальною площею 199 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та заборона відчуження земельної ділянки забезпечують у майбутньому виконання судового рішення, та є співмірними заявленим позовним вимогам.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суд першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що наявність самого по собі позову про стягнення безпідставно збережених коштів в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна не заслуговують на увагу та є необґрунтованими, оскільки між сторонами виник майновий спір та існувала реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги відносно того, що судами не мотивовано, яким чином імовірне рішення суду про задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів впливатиме на права та обов'язки ОСОБА_1 щодо вказаного приміщення та земельної ділянки, які належать на праві власності відповідачу, не заслуговують на увагу, оскільки ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшомувиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суди дійшли до помилкових висновків про співрозмірність обсягу позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів, вартості приміщення та земельної ділянки, якими заборонено розпоряджатись його власнику, оскільки матеріали справи не містять відомостей стосовно їх ринкової вартості будівлі, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_3 всупереч статті 81 ЦПК України не було надано доказів у спростування співмірності заявленим заходам забезпечення позову.

Колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги відносно того, що суди не оцінили обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясували співмірності виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінили рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтували необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника, оскільки судами було надано обґрунтовану оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Враховуючи вищевикладене, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновки судів та не можуть бути підставами для скасування законних та обгрунтованих судових рішень.

Окрім того, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції Верховного Суду.

За змістом частин 1 , статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик