Історія справи

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 1519/21535/2012

провадження № 61-27800св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), ХоптиС.Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_4, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області, у складі судді Станкевич В. А., від 03 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

ПАТ «Державний ощадний банк України» просило стягнути з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3, у солідарному порядку на свою користь заборгованість за процентами та пенею за договором про іпотечний кредит № 2425-н від 28 серпня 2008 року у сумі 226 417, 23 грн, з яких: прострочені проценти за користування кредитом - 199 167, 11 грн, пеня за прострочений основний борг по кредиту - 27 250, 12 грн, пеня за прострочені проценти за користування кредитом - 101 353, 12 грн та внести зміни до договору про іпотечний кредит № 2425-н від 28 серпня 2008 року. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за договором про іпотечний кредит № 2425-н від 28 серпня 2008 року у сумі 2 917 345, 95 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2017 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління заборгованість за договором про іпотечний кредит № 2425-н від 28 серпня 2008 року у сумі 2 917 345, 95 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 520 000 грн; заборгованість за процентами - 809 267, 85 грн; пеня по основному боргу за період з 13 червня 2013 року по 13 червня 2016 року - 481 476, 45 грн; пеня по процентам за період з 13 червня 2013 року по 13 червня 2016 року - 667 391, 08 грн, сума інфляційних втрат за основним боргом - 398 599, 87 грн; 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту - 40 610, 70 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Оскарженою ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на виконання ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2017 року надав недостовірні відомості щодо сплати судового збору за подачу апеляційної скарги і не виконав вимоги вказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

22 травня 2017 року ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_4, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасуватиухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2017 року та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскарженій ухвалі апеляційний суд зазначив, що на виконання ухвали Апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надав дві квитанції про сплату судового збору: № 12163602 від 20 квітня 2017 року на суму 953 грн та № 11В9181601 від 07 березня 2017 року на суму 2 000 грн. При цьому апеляційний суд зазначив, що судовий збір згідно квитанції № 12163602 від 20 квітня 2017 року на суму 953 грн зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України, а судовий збір згідно квитанції № 11В9181601 від 07 березня 2017 року на суму 2 000 грн не зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України. Більше того, квитанція № 11В9181601 від 07 березня 2017 року на суму 2 000 грн вже була використана при подачі іншої апеляційної скарги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року справу за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеними вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що не погодившись з рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2017 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2017 року залишено без руху для усунення недоліків - сплати судового збору у сумі 2 952, 81 грн, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_2 отримала 19 квітня 2017 року.

У частині другій статті 9 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України, від 2004 року, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

У частині другій статті 121 ЦПК України, від 2004 року, визначено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2017 року, апеляційний суд виходив із того, що на виконання ухвали судді Апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надав дві квитанції про сплату судового збору: № 12163602 від 20 квітня 2017 року на суму 953 грн та № 11в9181601 від 07 березня 2017 року на суму 2 000 грн. Окрім того, судовий збір згідно квитанції за аналогічним номером 11в9181601 від 07 березня 2017 року на суму 2 000 гривень було вже використано при подачі іншої апеляційної скарги, яка розглядається в апеляційному суді Одеської області (платник ОСОБА_5), що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали судді Апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2017 року до апеляційного суду представник ОСОБА_2 подав заву про усунення недоліків апеляційної скарги (вхідний № 22ц-994/17 від 21 квітня 2017 року), до якої долучено дві квитанції на підтвердження оплати судового збору за подання апеляційної скарги, а саме, квитанцію № 12163602 від 20 квітня 2017 року на суму 953 грн та квитанцію № 11В92F15FВ від 07 березня 2017 року на суму 2 000 грн (т. 2 а.с. 7-9).

В матеріалах справи наявні дві виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, а саме, по квитанції № 12163602 від 20 квітня 2017 на суму 953 грн та по квитанції № 11в9181601 від 07 березня 2017 року на суму 2 000 грн, яка заявником не надавалась. Натомість по квитанції № 11В92F15FВ від 07 березня 2017 року на суму 2 000 грн, яка була додана до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, виписка про зарахування судового збору відсутня. Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за квитанцією № 11В92F15FВ від 07 березня 2017 року на суму 2 000 грн апеляційним судом не перевірялось.

Із урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд зробив передчасний висновок про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2, оскільки представник останньої не подавав до апеляційного суду квитанцію № 11в9181601 від 07 березня 2017 року на суму 2 000 грн на виконання ухвали судді Апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2017 року, а надав квитанцію № 11В92F15FВ від 07 березня 2017 року на суму 2 000 грн.

Отже, апеляційний суд безпідставно застосував положення статті 121 ЦПК України, від 2004 року, та повернув апеляційну скаргу ОСОБА_2

Частинами третьою і четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_4, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2017 року скасувати, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта