Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2019 року у справі №195/631/18

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 195/631/18-ц

провадження № 61-2729св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Вищетарасівська сільська рада,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року у складі судді Кондус Л. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2019 року у складі колегії суддів:

Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищетарасівської сільської ради про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, який на момент смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1. Одразу після смерті у нього загострилась хвороба Кардіоезофагальний рак. Відповідно рухова активність у нього була обмежена, тобто пересуватися він не міг. Зазначав, що 25 вересня 2017 року його прооперували. З 24 квітня 2017 року по 20 лютого 2018 року він знаходився на денному стаціонарі. Після чого проходив хіміотерапію. Зазначені розлади здоров'я стали для нього об'єктивними, непереборними та істотними труднощами щодо здійснення ним дій пов'язаних з вступом та прийняттям спадщини в межах передбаченого законом строку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши цей строк у два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є поважними і об'єктивними та підтвердженими належними доказами.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 як особа, яка не приймала участі у справі, проте вважала, що оскаржуваним рішенням порушені його права подав апеляційну скаргу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення винесені з грубим порушенням норм матеріального права, має місце не дослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі, що мають суттєве значення для справи і не надано їм належної оцінки, а також має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди першої та апеляційної інстанцій визнали встановленими.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи

Судом установлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим повторно Дарницьким районним судом м. Києва відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у м. Києві, смерть якого зареєстрована виконкомом Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, актовий запис від 03 травня 2017 року № Т70.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно на праві власності та дочка позивача ОСОБА_4 за довіреністю направила приватному нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину від 26 березня 2018 року.

Приватний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_1 пропущено строк для подачі заяви про прийняття спадщини, передбачений частиною 1 статті 1272 ЦК України, що підтверджено постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 квітня 2018 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права та інтереси (частина 1 статті 352 ЦПК України, у редакції ~law21~ від 03 жовтня 2017 року, який діяв на час ухвалення постанови судом апеляційної інстанції).

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 не довів у суді апеляційної інстанції, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення про його права, свободи та інтереси, не залучивши його до участі у справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції не встановив коло спадкоємців після смерті ОСОБА_3, не з'ясував хто з них прийняв спадщину у встановленому законом порядку, не перевірив доводи ОСОБА_2, що він 02 жовтня 2017 року звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 та видачу свідоцтва про право на спадщину, й відповідно, не вирішив питання про залучення цих осіб до участі у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок, що: "за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина 3 статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини".

Розглянувши позов, пред'явлений до Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, суд не врахував, що територіальна громада може бути відповідачем у даній справі лише при відсутності інших спадкоємців за законом або за заповітом, які прийняли спадщину, та не перевірив, чи є Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України (у редакції ~law22~ від 03 жовтня 2017 року, який діяв на час ухвалення постанови судом апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Тобто, у разі з'ясування, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2 не вирішувалося, апеляційному суду необхідно було закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, а не розглядати справу по суті.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до пункту 1 частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2019 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

М. Коротун