Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 703/3501/22

провадження № 61-7473св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Таран Галина Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2023 року у складі судді Биченка І. Я. та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 травня 2024 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Віва Капітал») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Таран Г. В., про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

2. Позовна заява мотивована тим, що 15 листопада 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100-С/ФО, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 100 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних.

3. Згідно пункту 1.6. договору кредит надано строком на 36 місяців з 15 листопада 2018 року по 14 листопада 2021 року.

4. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов`язалась щомісячно здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку, що є додатком до кредитного договору, а також щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі, передбаченому пунктом 2.1 кредитного договору.

5. ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується платіжним дорученням № 875 від 15 листопада 2018 року.

6. ОСОБА_1 не повернула своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору.

7. Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2021 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в розмірі 50 232,81 грн, яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 43 914,50 грн. та 6 318,31 грн заборгованості за відсотками, а також судові витрати.

8. Також позивачем зазначено, що ОСОБА_1 , з метою уникнення відповідальності за невиконання умов договору, змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

9. З реєстру речових прав позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_1 з метою зменшення кількості належного їй на праві власності нерухомого майна, що створює перешкоди у виконанні вищезазначеного рішення суду по справі за № 703/1302/21, здійснила відчуження нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу від 07 вересня 2021 року, який посвідчено приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Таран Г. В.

10. Позивач вважала, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири у період настання у ОСОБА_1 зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» є фіктивним (фраудаторним), тобто укладений з метою уникнення сплати боргу.

11. Враховуючи наведене позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 07 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та скасувати його державну реєстрацію.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 07 травня 2024 року, позов задоволено.

13. Визнано недійсним договір купівлі-продаж від 07 вересня 2021 року щодо відчуження квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та скасовано запис про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру.

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 , укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу, мала невиконані зобов`язання перед позивачем щодо повернення коштів, тому суди дійшли висновку, що такий правочин вчинено на шкоду кредитору й, відповідно, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. У травня 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

19. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17, від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, від 19 квітня 2023 року у справі № 501/1857/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Касаційна скарга мотивована тим, що для визначення правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину.

21. Заявника вказує, що оспорюваний договір має оплатний характер, відбулася реальна передача квартири від покупця до продавця. Продавець знявся з реєстрації за місцем розташування квартири, а ОСОБА_2 зареєстрував своє місце проживання в придбаній квартирі.

22. ОСОБА_2 надав докази користування квартирою, проведення перепланування, ремонту, інших експлуатаційних заходів. Сума по договору відповідала висновку про вартість об`єкта продажу.

23. Сторони оспорюваного договору не перебувають в родинних, дружніх чи інших відносинах.

24. Про наявність боргових зобов`язань продавця добросовісному набувачу стало відомо лише після звернення позивача до суду в січні 2023 року. ОСОБА_2 не міг дізнатися про наявність судової справи і заочного рішення від 11 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_1 , оскільки договір купівлі-продажу було укладено 07 вересня 2021 року.

25. Таким чином, заявник вважає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що оспорюваний правочин є фіктивним.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. 15 листопада 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100-С/ФО, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 100 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних.

27. Згідно пункту 1.6. договору кредит надано строком на 36 місяців з 15 листопада 2018 року по 14 листопада 2021 року.

28. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов`язалась щомісячно здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку, що є додатком до кредитного договору, а також щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі, передбаченому пунктом 2.1 кредитного договору.

29. ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором.

30. 07 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1 .

31. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Таран Г. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1097.

32. Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2021 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

33. Враховуючи ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 серпня 2022 року про виправлення описки у вказаному заочному рішенні суду, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 100-С/ФО від 15 листопада 2018 року станом на 09 квітня 2021 року у сумі 50 232,81 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2 270 грн.

34. Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну імені від 29 липня 2022 року, ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

Позиція Верховного Суду

35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

36. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

37. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

41. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобо`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

42. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

43. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

44. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

45. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

46. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. При кваліфікації дій як таких, що свідчать про зловживання правом, суд надає оцінку наявності негативних наслідків для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); правовому статусу особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та і здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

47. Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

48. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

49. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

50. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

51. Як наслідок, може бути визнаний недійсним договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

52. Відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

53. Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

54. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

55. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

56. Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша підстава, наприклад, передбачена статтею 228 ЦК України.

57. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16, від 14 грудня 2022 року у справі № 372/437/20.

58. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

59. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

60. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання з повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами щодо кредитора (див. постанову Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20).

61. Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладено в період настання у ОСОБА_1 зобов`язання із погашення заборгованості за кредитним договором.

62. При цьому судами правомірно враховано, що боржниця не отримує дохід, у неї відсутні відкриті рахунки в банківських та фінансових установах, іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, у ОСОБА_1 не має, грошові кошти, отримані від реалізації квартири, не було витрачено на погашення заборгованості, тому наявні підстави вважати, що оспорюваний правочин укладено з метою уникнення можливості задовольнити вимоги кредитора.

63. Надаючи оцінку доводам заявника про те, що під час укладення оспорюваного правочину не було умислу щодо фіктивного укладання договору купівлі-продажу, оскільки на виконання умов зазначеного договору сплачено грошову суму, що відповідає ринковій вартості нерухомого майна, колегія суддів відхиляє, оскільки договір, який вчиняється на шкоду кредиторам, може бути як оплатним так і безоплатним. Водночас доказів передачі кошти матеріали справи не містять.

64. Крім того,та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (див. постанову Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20).

65. У такому випадку до обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належить момент укладення договору.

66. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності (див. постанову Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18).

67. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правомірно виходив із того, що ОСОБА_1 , укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу, мала невиконані зобов`язання перед позивачем щодо повернення коштів, тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що такий правочин вчинено на шкоду кредитору й, відповідно, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

68. При цьому в супереч положенням 81 83 ЦПК України відповідачкою не надано доказів виконання судового рішення про стягнення боргу.

69. Доводи заявника про порушення апеляційний судом норм процесуального права є безпідставними, оскільки згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розглядаючи справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, апеляційним судом не було порушено норми процесуального права.

70. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку статті 661 ЦК України.

71. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

72. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

73. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович