ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3796/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.,

учасники справи:

боржник (заявник)- Споживче товариство «Колос»,

арбітражний керуючий (ліквідатор) Кошовський С.В. - не з`явився,

кредитор (заявник)- Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком»,

представник кредитора - не з`явився,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - з`явився,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоконсалтинг Україна»,

представник третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2019,

у складі судді: Усатий В.О.,

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020

у складі колегії суддів: Мартюхіна Н.О. (головуюча), Плахов О.В., Шутенко І.А.

у справі за заявою

Споживчого товариства «Колос»

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2016, зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство Споживчого товариства «Колос» (далі - СТ «Колос», боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

2. Постановою Господарського суду Харківської області від 06.12.2016 у справі № 922/3796/16 СТ «Колос» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Голову ліквідаційної комісії Чикачкова О.В.

3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2016 у справі № 922/3796/16 ліквідатором СТ «Колос» призначено арбітражного керуючого Кошовського С.В.

4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.08.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів СТ «Колос».

5. 21.11.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» (далі - ТОВ «Техноком») до місцевого господарського суду надійшла заява про визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна банкрута, а саме:

- автомобіль CHEVROLET EPICA, 2007 року випуску, чорний, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ;

- автомобіль MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, чорний, номер двигуна НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 ;

- автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2010 року випуску, коричневий, номер двигуна НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 ;

- автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ;

- автомобіль MERCEDES-BENZ GL 350 CDI, 2011 року випуску, сірий, номер двигуна НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 .

5.1. Заява, в частині вимог щодо визнання недійсним правочину щодо відчуження майна боржника (автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ) мотивована, зокрема, тим, що внаслідок відчуження СТ «Колос» вказаних автомобілів за цінами, які не відповідають дійсній вартості відповідного майна, інтересам кредиторів було завдано істотної шкоди, уповноваженими особами СТ «Колос» було зведено практично до нуля обсяг майна боржника, грошові кошти від продажу транспортних засобів на поточні рахунки СТ «Колос» не надходили.

Поряд з цим, заявник вказує на те, що оспорені правочини суперечать положенням ст.ст. 526, 610, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України щодо належного виконання прийнятих зобов`язань, ст. 64 ЦК України, ст.ст. 3, 42, 43, 44 ГК України щодо здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

6. 06.12.2017 до суду від ліквідатора СТ «Колос» арбітражного керуючого Кошовського С.В. надійшла заява про визнання недійсним договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді довідки-рахунку від 09 червня 2015 року серії №ВІА999888, виданої ТОВ «Автоконсалтинг Україна» (код 39080110) на ім`я ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_11 ) щодо транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 .

6.1. Заява мотивована тим, що відчуження транспортного засобу на користь ОСОБА_1 здійснено з метою зменшення обсягу майна та активів СТ «Колос», відчуження відбулося на безоплатній основі, правочин не відповідає статутній меті діяльності товариства, дії учасників правочину не були направлені на реальне настання правових наслідків, за відсутністю у директора повноважень на укладення відповідного правочину без згоди загальних зборів членів (засновників) товариства.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2019, зокрема, задоволено заяву ТОВ «Техноком» в частині вимог щодо визнання недійсним правочину щодо автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ; задоволено заяву ліквідатора СТ «Колос» арбітражного керуючого Кошовського С.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 09 червня 2015 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді довідки-рахунку від 09 червня 2015 року серії №ВІА999888, виданої ТОВ «Автоконсалтинг Україна» (код 39080110) на ім`я ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_11 ) щодо транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 .

8. Рішення мотивоване тим, що при вчиненні спірного правочину порушено вимоги щодо укладання договору (ст. 627, 628, 638 ЦК України, ст. 179, 180 ГК України); відсутні докази сплати покупцем коштів за придбане майно, наслідком чого стало фактичне неотримання коштів кредиторами, що є безумовним порушення прав та майнових інтересів останніх, а отже, об`єктивно вбачається не відповідність змісту правочинів загальним вимогам чинного законодавства щодо чинності правочинів (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

9. Під час розгляду позову, судом встановлено:

9.1. 04.04.2012 СТ «Колос» придбано транспортний засіб LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ;

9.2. 09.06.2015 на користь ОСОБА_1 відчужено транспортний засіб LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 , вартістю тридцять тисяч гривень (довідка-рахунок 09.06.2015 серії ВІА № 999888 );

9.3. довідка-рахунок від 09.06.2015 серії ВІА №999888 у графі «грошові кошти, одержані касою торгівельною організацією» не містить суму грошових коштів та підписи бухгалтера і касира про отримання коштів;

9.4. в матеріалах справи відсутній розрахунковий документ, який підтверджує факт оплати ОСОБА_1 вартості транспортного засобу;

9.5. банківські виписки боржника підтверджують, що за період з укладання правочину та по теперішній час грошові кошти в рахунок реалізації автомобіля на банківські рахунки СТ «Колос» не надходили;

9.6. згідно даних єдиного реєстру податкових накладних за період лютий та червень 2015, у розділі податковий кредит 01.06.2015-30.06.2015 у СТ «Колос» відсутні будь-які операції з реалізації транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER (лист ГУ ДФС у Харківській області від 22.12.2017 №29151/10/20-40-12-13-26).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/3796/16 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі № 922/3796/16 залишено без змін.

11. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що в процесі розгляду справи як в суді першої, так і апеляційній інстанції ОСОБА_1 не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України, на підтвердження оплати придбаного транспортного засобу. За висновками суду, внаслідок вчинення оскаржуваного правочину, укладеного з порушеннями положень чинного законодавства, а саме: неоплатність договору та вчинення особою без належних повноважень, СТ «Колос» втратило певний обсяг майнових активів, які повинні були бути використані для задоволення вимог кредиторів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у цій справі, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогами: заяву ТОВ «Техноком» в частині вимог щодо визнання недійсним правочину щодо автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року зашити без розгляду; провадження у справі за заявою ліквідатора Споживчого товариства «Колос» Кошовського С.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 09.06.2015 закрити.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3796/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.02.2020.

14. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , датою проведення судового засідання визначено 14.04.2020.

15. 07.04.2020 до Верховного Суду від ліквідатора СТ «Колос» арбітражного керуючого Кошовського С.В. надійшов (електронною поштою) Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою оскаржені судові рішення залишити без змін.

16. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3796/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2020.

17. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2020 відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі 922/3796/16, судове засідання призначено на 26.05.2020, про що повідомлено учасників справи.

18. 21.05.2020 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла Заява про розгляд справи за відсутності скаржника та його представника. У Заяві скаржник підтримав касаційну скаргу у повному обсязі.

19. Повноважні представники сторін у судове засідання не з`явились. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

20. Колегією суддів Касаційного господарського суду враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020, від 22.04.2020, від 04.05.2020, 20.05.2020) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 22.06.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

21. В той же час судом враховано, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

22. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є постанова Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 та ухвала Господарського суду Харківської області від 17.10.2019, прийнята за результатами розгляду заяви ліквідатора СТ «Колос» арбітражного керуючого Кошовського С.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 09 червня 2015 року серії №ВІА999888 у справі № 922/3796/16, справа відповідно до ст.ст. 247, 301 ГПК України має розглядатися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

23. З метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд касаційної інстанції дійшов висновку про здійснення розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 з урахуванням раніше визначеної дати (26.05.2020) та постановив ухвалу від 14.04.2020, якою довів до відома учасників справи положення норм статей 196, 202 ГПК України.

24. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 26.05.2020 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 26.05.2020.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

( ОСОБА_1 )

25. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судом першої інстанції правил підсудності. На переконання скаржника, заява ліквідатора та кредитора про визнання недійсним правочину, стороною якого є ОСОБА_1 , не підлягає розгляду у межах провадження у справі про банкрутство, оскільки оскаржуваний правочин мав місце 09.06.2015, а СТ «Колос» визнано банкрутом постановою від 21.11.2016. Також, скаржник вважає, що ухвала суду першої інстанції порушує права, інтереси та обов`язки осіб, які не залучені до участі у справі; обставини, що мають суттєве значення, були встановлені судом на підставі недопустимих доказів. Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції застосована норма права, без врахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема у справі № 910/19473/17.

Доводи ліквідатора СТ «Колос»

(арбітражного керуючого Кошовського С.В.)

26. Ліквідатор СТ «Колос» у Відзиві на касаційну скаргу, зокрема, доводить:

26.1. за приписами ст.ст. 10, 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі й спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником;

26.2. позивачами не заявлено жодних вимог до наступних власників спірного транспортного засобу, а оскаржуваним рішенням не вирішено питання про їх права, інтереси та обов`язки, інше.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України від 15.01.2020 N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

28. За правилом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. Як вбачається з матеріалів справи, касаційна скарга подана ОСОБА_1 22.02.2020.

30. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 15.01.2020 N 460-IX.

31. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (зараз і надалі, в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

32. Щодо питання підсудності

32.1. Предметом розгляду є заява ліквідатора СТ «Колос» арбітражного керуючого Кошовського С.В., в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його недійсним», про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 09.06.2015 серії №ВІА999888, виданої ТОВ «Автоконсалтинг Україна» та заява ТОВ «Техноком» в частині вимог щодо визнання недійсним правочину щодо відчуження майна СТ «Колос» (автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ).

32.2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2016, зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство СТ «Колос», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

32.3. Статтею 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що кореспондується з положеннями ст. 12 ГПК України (в редакції до внесення змін Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020) визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

32.4. За визначеними у ст. 20 ГПК України (в редакції до внесення змін Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020) загальними правилами предметної юрисдикції господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником (пункт 8 частини 1 цієї статті).

32.5. У ст. 10 Закону про банкрутство конкретизуються зазначені положення, зокрема визначено, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або місцем проживання боржника - фізичної особи. Суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (частини перша та четверта цієї статті).

32.6. Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство.

Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника на час звернення із позовом про визнання недійсним правочину (договору), укладеного боржником або від його імені третіми особами, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14).

32.7. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.

32.8. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої Законом про банкрутство процедури (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2020 у справі № 903/69/18).

32.9. Як про це вже було позначено вище, ліквідатор СТ «Колос» арбітражний керуючий Кошовський С.В. звернувся до суду з Заявою про визнання правочину недійсним в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його недійсним».

32.10. За приписами ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

32.11. Верховний Суд погоджується з висновком попередніх інстанцій стосовно розгляду Заяви ліквідатора СТ «Колос» арбітражного керуючого Кошовського С.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 09.06.2015 серії №ВІА999888, виданої ТОВ «Автоконсалтинг Україна» та заяви ТОВ «Техноком» в частині вимог щодо визнання недійсним правочину щодо відчуження майна СТ «Колос» (автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ), у межах справи про банкрутство СТ «Колос», оскільки такий розгляд забезпечить належну реалізацію судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, принципу судового нагляду у правовідносинах неспроможності та є ефективним процесуальним засобом захисту прав як боржника, так і кредиторів, оскільки результат розгляду таких спорів може впливати на права та обов`язки боржника та його кредиторів. Подібна за змістом правова позиція наведена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16.04.2019 у справі № 44/459-б, від 28.08.2019 у справі 912/1445/17, від 11.09.2019 у справі № 914/1723/15.

32.12. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 907/574/16 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2020 у справі № 903/69/18 щодо мети об`єднання у межах справи про банкрутство майнових спорів за участю боржника та підсудності господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, майнових спорів, стороною яких є боржник, а також спорів про недійсність правочинів, вчинених боржником з третіми особами.

33. Щодо недійсності правочину з відчуження автомобілю LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску (синій, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 )

33.1. Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень ч. 3 ст. 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

33.2. З огляду на положення ст.ст. 4, 104, 110, 112 ЦК України, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.08.2019 у справі № 925/2151/14, від 28.08.2019 у справі № 912/1445/17, від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14.

33.3. Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК.

33.4. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

33.5. Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

33.6. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

33.7. Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

33.8. Згідно п. 55 вказаного Порядку (у редакції, яка була чинна станом на момент вчинення спірного правочину), на продані транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, комісіонер видає покупцеві стосовно транспортних засобів, облік яких ведеться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС, - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), а також на зняті з обліку транспортні засоби номерні знаки для разових поїздок. Крім зазначених документів, також видається сервісна книжка (гарантійний талон), довідка-рахунок, розрахунковий документ, який посвідчує факт купівлі транспортних засобів.

33.9. За своєю правовою природою довідка-рахунок є наслідком ряду дій власника (продавця), дилера та покупця, які спрямовані на набуття останнім права власності, виступає правовстановлюючим документом та, відповідно, є правочином.

33.10. Довідка-рахунок є правовстановлюючим документом на транспортний засіб та за своєю суттю є договором купівлі-продажу.

33.11. Відповідно до п. 14 Порядку усі графи довідки-рахунка, акту приймання-передачі та біржової угоди заповнюються друкарським способом або від руки одним почерком, підписуються відповідальною особою суб`єкта господарювання та скріплюються круглою печаткою. У графу "вартість" вноситься вартість продажу транспортного засобу або складової частини, що має ідентифікаційний номер, у грошовій одиниці України.

33.12. Забороняється ставити печатку, штамп та підпис відповідальної особи суб`єкта господарювання на незаповнених чи не в повному обсязі заповнених бланках довідок-рахунків, актів приймання-передачі і біржових угод (п.18 Порядку).

33.13. Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину з відчуження автомобілю, суди попередніх інстанцій встановили, що довідка-рахунок від 09.06.2015 серії № ВІА 999888 містить не заповнену графу «грошові кошти, одержані касою торгівельною організацією» (не зазначено суму грошових коштів та відсутні підписи бухгалтера і касира про отримання коштів).

33.14. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі матеріалів справи (банківські виписки, реєстри податкових накладних, інше) встановлено неоплатність спірного правочину, що суперечить меті створення Товариства, статутним цілям (Статут станом на вчинення спірного правочину, Закон України «Про споживчу кооперацію»), а також не відповідає суті договору купівлі-продажу, в розумінні норм Цивільного кодексу України (ст. 655 ЦК України).

33.15. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18).

33.16. Водночас, ОСОБА_1 в процесі розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України, на підтвердження оплати придбаного транспортного засобу.

33.17. Відповідно до ст. 28 статуту СТ «Колос» до виключної компетенції загальних зборів товариства, окрім іншого, відноситься прийняття рішень про відчуження основних засобів. В свою чергу, до повноважень генерального директора відноситься укладення правочинів щодо відчуження основних засобів виробництва тільки за згодою загальних зборів. Аналогічні положення закріплені у ст. 22 Статуту СТ «Колос».

33.18. Судами, також, встановлено, що керівник СТ «Колос» вчинив правочин з відчуження спірного автомобіля від імені товариства, не маючи достатнього обсягу повноважень та цивільної дієздатності для укладення і підписання оскаржуваного договору, за відсутності відповідного рішення загальних зборів Товариства.

33.19. Судами встановлено, що для відчуження транспортного засобу обов`язковою є наявність відповідного рішення загальних зборів членів (засновників) товариства.

33.20. Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

33.21. Належність (як змістова характеристика) та допустимість (як характеристика форми) є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх наявності відповідний матеріал не має бути прийнятий як доказ.

33.22. Достатніми є докази, які дають змогу вважати висновок про існування певної обставини істинним з певною вірогідністю, яка задовольняє встановлений для доведення цієї обставини стандарт доведення.

33.23. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_3 (бувший керівник боржника) та ОСОБА_4. (колишній учасник Товариства) про прийняття у червні 2015 року загальними зборами учасників СТ «Колос» рішення про надання ОСОБА_3 повноваження на відчуження спірного автомобіля, - не є належними та допустимими доказами у підтвердження прийняття відповідного рішення за відсутності будь-яких інших доказів які опосередковано б доводили факт прийняття такого рішення.

33.24. При цьому, колегія суддів звертає увагу на розбіжності наявні у показаннях свідків, як то: «Я, ОСОБА_3 , у період з 2006 (рік заснування) по травень 2015 року був генеральним директором споживчого товариства «Колос». Наступним підтверджую, що мені, як керівнику СТ «Колос», шляхом прийняття відповідного рішення учасниками на загальних зборах членів (засновників) споживчого товариства «Колос» у червні 2015 року, були надані повноваження на відчуження основних засобів виробництва..». Також, у заявах свідків відчужені автомобілі преміум класу визначені як основні засоби виробництва при тому, що ТС «Колос» (на момент відчуження спірного автомобіля) за Кодом КВЕД 35.14 (торгівля електроенергією). Крім того, заяви не містять дати прийняття рішення та індивідуально визначених ознак вказаних автомобілів (ідентифікаційні номера). Означені недоліки виключають можливість прийняття їх в якості доказів у справі.

33.25. Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про вчинення керівником СТ «Колос» правочину від імені товариства без достатнього обсягу повноважень та цивільної дієздатності для укладення і підписання оскаржуваного договору.

34. Таким чином, сукупність встановлених судами попередніх інстанцій порушень під час укладення оскарженого правочину вказують на можливість визнання його недійсним з цивільно-правових підстав.

35. Щодо застосування приписів ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство)

35.1. Згідно з ч.1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

35.2. Стаття 20 Закону про банкрутство регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Зазначена стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

35.3. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, і, отже, відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна завідомо призводить до зменшення обсягу платоспроможності боржника і завдає шкоди кредиторам.

35.4. При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що провадження у цій справі порушено за заявою СТ «Колос» (боржник), в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції (ухвала від 21.11.2016), на момент порушення провадження у справі боржник мав заборгованість перед кредиторами в сумі 10 843 890, 02грн. більша частина якої виникла станом на момент відчуження боржником активів, у тому числі автомобілю LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску (синій, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ).

35.5. Оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі у разі загрози неплатоспроможності або надмірної заборгованості, до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, вчинені у цей період часу, є сумнівними, ч.1 ст. 20 Закону про банкрутство встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, вчинених ним протягом зазначеного в Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків, передбачених цією нормою.

Позиція щодо застосування норми права висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі № 910/7827/17.

35.6. Розглядаючи спори у порядку ст. 20 Закону про банкрутство, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема (але не виключно), щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною, значно нижчою від ринкової, для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети, або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилитися від розрахунків з контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц надано визначення угодам (правочинам) боржника, що вчинені боржником на шкоду кредиторам. Такі угоди поіменовано фраудаторними правочинами.

35.7. Так судами першої та апеляційної інстанцій, в оскаржених судових рішеннях, встановлено безоплатне відчуження боржником активу у вигляді автомобілю LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску (синій, номер двигуна НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ) та застосовано приписи ст. 20 Закону про банкрутство.

35.8. З огляду на сферу регулювання Закону № 2343-XII загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

35.9. Водночас, метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених ст. 20 Закону, є встановлення факту відчуження майна боржника у період після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню, та наявність обставин, прямо визначених положеннями ст. 20 Закону.

35.10. Судами встановлено, що у даному випадку спірний правочин укладений 09.06.2015, тобто за 1,5 роки до порушення провадження у справі про банкрутство (21.11.2016), відтак такий правочин не може бути визнаний недійсним у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора зі спеціальних підстав, передбачених у ст. 20 Закону про банкрутство.

35.11. Проте, Верховний Суд звертає увагу на те, що після ухвалення оскаржуваних судових рішень законодавство було змінено, зокрема 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.

35.12. У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

35.13. Відповідно до ч. 1 Кодексу з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, з визначених у статті підстав.

35.14. Згідно з частинами першою - третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час касаційного перегляду) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

35.15. Тобто законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.

35.16. Закон № 2343-XII втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

35.17. Стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство та визначає спеціальні підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

35.18. Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи колегією суддів Верховного Суду законодавець збільшив так званий «підозрілий» період з одного року за Законом про банкрутство до трьох років за Кодексом, що сприяє більш ефективному захисту прав кредиторів та більш унеможливлює шахрайські дії боржника з майном, які призводять до його неплатоспроможності.

35.19. Правова позиція щодо застосування норм Закону України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексу України з процедур банкрутства висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.01.2020 у справі № № 50/311-б та від 18.02.2020 у справі № 918/335/17.

35.20. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що при вчиненні спірного правочину порушено вимоги щодо оплати покупцем коштів за придбане майно, наслідком чого стало фактичне неотримання коштів кредиторів, що є безумовним порушенням прав та майнових інтересів останніх.

36. Щодо суті касаційної скарги

36.1. Доводи скаржника про те, що заяви ліквідатора та кредитора про визнання недійсним правочину, стороною якого є ОСОБА_1 , не підлягає розгляду у межах провадження у справі про банкрутство, а повинна розглядатися у позовному провадженні за правилами цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою, колегія суддів відхиляє з огляду на правову позицію викладену у п. 32 цієї Постанови.

36.2. Щодо посилань скаржника на правові позиції Верховного Суду викладені у справі № 910/19473/17 колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд зауважує, що посилання на правові позиції Верховного Суду не є релевантними для цієї судової справи з огляду на різні обставини справи.

36.3. Стосовно доводів скаржника про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує права, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, наступних власників спірного автомобіля, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм процесуального права у зв`язку з незалученням до участі у справі жодної з осіб (наступних власників спірного майна) у якості третьої особи, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідні правовідносини (визнання правочину недійсним) стосуються саме сторін спору.

36.4. Щодо твердження скаржника про те, що спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства, які регламентують інститут комісії, слід зазначити, що за відсутності доказів укладення (існування) безпосередньо договору комісії, означені твердження є припущенням.

36.5. Інші доводи ОСОБА_1 , наведені у п. 19 цієї Постанови, також не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень Верховного Суду.

37. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та необхідність залишення ухвали Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 922/3796/16 без змін.

38. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №922/3796/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

С.В. Жуков