Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.10.2024 року у справі №561/1136/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 561/1136/21

провадження № 61-7861св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач -Зарічненська селищна рада Зарічненського району Рівненської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полюховича Романа Миколайовича на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С., та касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Цуркан Данієли Юріївни на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, постановлену у складі колегії суддів:Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Зарічненської селищної ради Зарічненського району Рівненської області (далі - Зарічненська селищна рада) про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина.

За життя, а саме 06 грудня 1995 року, її матір склала заповіт, згідно з яким заповіла їй усе належне їй майно.

Вказувала на те, що вона зверталася до державного нотаріуса Зарічненської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у зв`язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючого документа на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований на АДРЕСА_1 ,

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на таке нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,5894 га, кадастровий номер 5622286600:12:000:0737, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Серницької сільської ради Вараського району Рівненської області; земельну ділянку площею 2,8556 га, кадастровий номер 5622286600:21:000:0008, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Серницької сільської ради Вараського району Рівненської області; житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2022 року, ухваленим у складі судді Світличного Р. В., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,5894 га, кадастровий номер 5622286600:12:000:0737, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Серницької сільської ради Вараського району Рівненської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,8556 га, кадастровий номер 5622286600:21:000:0008, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Серницької сільської ради Вараського району Рівненської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, установивши, що позивачка є спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину, але не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя не оформила та не отримала правовстановлюючий документ на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , адержавні акти на право власності на земельні ділянки були видані після смерті спадкодавця, дійшов висновку про те, що право позивачки підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на вказане нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом.

Не погодившись із рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2022 року, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Поляк М. В., у грудні 2023 року оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначив, що про рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2022 року йому стало відомо 21 листопада 2023 року, тобто вважав, що подав апеляційну скаргу у межах строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 09 січня 2024 рокуклопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено та поновлено особі, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2022 року. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 23 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 05 лютого 2024 року справу призначено до розгляду.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2022 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Зарічненської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовлячи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивач пред`явила позов про визнання права власності на спадкове майно до неналежного відповідача, не заявляла клопотання про заміну неналежного відповідача - Зарічненської селищної ради на належного - ОСОБА_2 , який є спадкоємцем за законом та прийняв спадщину, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Цуркан Д. Ю. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Цуркан Д. Ю. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходив із того, що представник ОСОБА_2 - адвокат Цуркан Д. Ю. не заявила до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та її доводів

У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Полюхович Р. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2022 року, оскільки ОСОБА_2 із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення до суду не звертався, а в апеляційній скарзі вказував на те, що він не пропустив такий строк, оскільки дізнався про існування рішення суду 21 листопада 2023 року.

При цьому ОСОБА_2 ще 22 березня 2021 року було відомо, що позивачка здійснює процедуру успадкування за заповітом спірного житлового будинку, оскільки саме 22 березня 2021 року здійснено технічну інвентаризацію житлового будинку, в якому проживає ОСОБА_2 зі своєю сім`єю.

Апеляційний суд не врахував, що частина друга статті 358 ЦПК України не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення у будь-якому разі подання її особою, яка не брала участі у справі, оскільки така особа має довести та обґрунтувати обставини, що зумовили пропуск цього строку.

Крім того, 22 липня 2022 року ОСОБА_1 подарувала спірний житловий будинок своєму синуОСОБА_4 і 25 липня 2022 року на його ім`я переоформлено в оператора системи розподілу ПрАТ «Рівнеобленерго» особовий рахунок домогосподарства на споживання електричної енергії. Рахунки на оплату спожитої електричної енергії ще з липня 2022 року надходили на адресу проживання ОСОБА_2 та були вже оформлені на ім`я сина позивачки - ОСОБА_4 і сплачувались ОСОБА_2 , відповідно останній був обізнаний про оформлення позивачкою права на спадкове майно.

Також апеляційний суд не врахував, що спадкування всього належного спадкодавцю майна відбувається за заповітом, що виключає спадкування за законом, саме тому цей позов пред`явлений до Зарічненської селищної ради.

Підставами касаційного оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2024 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16, від 02 березня 2021 року у справі № 910/12257/13, від 17 червня 2021 року у справі № 570/4516/19 (провадження № К/9901/4952/21), від 06 липня 2023 року у справі № 910/15120/20.

У липні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Цуркан Д. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заявипро ухвалення додаткового рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, щоапеляційний суд не врахував, що представник ОСОБА_2 до судових дебатів подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених витрат, яке містить вимогу здійснити розподіл витрат між сторонами. Вказане клопотання направлено поштою 01 травня 2024 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті та актом про відправлення.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У липні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Цуркан Д. Ю. подала відзив на касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Полюховича Р. М. на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2024 року, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Полюхович Р. М. подав відзив на касаційну скаргупредставника ОСОБА_2 - адвоката Цуркан Д. Ю. на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - адвоката Полюховича Р. М. на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2024 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Цуркан Д. Ю. на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина.

За життя, а саме 06 грудня 1995 року, ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Серницької сільської ради народних депутатів Зарічненського району Рівненської області, згідно з яким заповіла усе своє майно своїй дочці ОСОБА_1 .

Згідно з випискою від 06 листопада 2020 року з погосподарської книги № 2 Серницької сільської ради, особовий рахунок № НОМЕР_1 , житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1 , рахується за померлою ОСОБА_3 , рік забудови - 1979.

На день смерті ОСОБА_3 з нею проживав її син ОСОБА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 10 листопада 2020 року після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу за № 322768.

Відповідно до постанов державного нотаріуса Зарічненської районної державної нотаріальної контори Герман В. М. від 22 жовтня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та на дві земельні ділянки, площею 2,8556 га та 0,5894 га, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на це нерухоме майно.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Полюховича Р. М. та представника ОСОБА_2 - адвоката Цуркан Д. Ю. підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення апеляційного суду не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії».

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У пункті 3 частини першої статті 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з: мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частин перша, друга статті 127 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Таким чином, суди повинні обґрунтовувати відповідне судові рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження чи виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип визначеності), належним чином мотивуючи свій висновок про наявність або відсутність поважних причин для такого поновлення.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 2-177/2007 (провадження № 61-1300св22).

У справі, яка переглядається, 12 січня 2022 року Зарічненський районний суд Рівненської області ухвалив рішення по суті позову ОСОБА_1

Повний текст рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2022 року опублікований у Єдиному державному реєстрі судових рішень 13 січня 2022 року.

11 грудня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Поляк М. В., подав апеляційну скаргу на вказане судове рішення як особа, яка не брала участі у справі, питання про права та обов`язки якої вирішив суд Зазначав, щопро рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2022 року йому стало відомо 21 листопада 2023 року, а тому строк на апеляційне оскарження він не попустив (а. с. 63-71).

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 09 січня 2023 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено та поновлено особі, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2022 року.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Водночас матеріали справи не містять клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2022 року, останній із таким клопотанням до суду не звертався, так як в апеляційній скарзі посилався на те, що він не пропустив строк подання апеляційної скарги, оскільки про наявність рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2022 року йому стало відомо 21 листопада 2023 року.

Суд апеляційної інстанції, поновлюючи ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2022 року, не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 не звертався до суду з клопотанням про поновлення такого строку і, відповідно, не навів об`єктивні обставини, які безумовно перешкодили йому вчасно оскаржити судове рішення у справі.

Учинивши такі процесуальні дії, апеляційний суд взяв на себе функцію сторони у справі, так як мотивував причини поважності пропуску цього строку, не маючи для цього відповідного клопотання учасника справи, який би аргументував ці доводи.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову (частина друга статті 406 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

У касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - адвоката Полюховича Р. М. на постанову апеляційного суду від 02 травня 2024 року містяться доводи про необґрунтованість ухвали апеляційного суду від 09 січня 2024 року в частині поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Також касаційна скарга містить заперечення щодо відкриття апеляційного провадження, зокрема з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження (ухвала апеляційного суду від 23 січня 2024 року).

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Полюховича Р. М. щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважає обґрунтованими такі аргументи касаційної скарги у цій частині.

Підсумовуючи, Верховний Суд наголошує на тому, що за результатами перегляду справи у касаційному порядку встановлено, що під час постановлення оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції, усупереч положенням частини четвертої статті 263 ЦПК України, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, зокрема про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, то не підлягають оцінці доводи касаційної скарги по суті спору, таке порушення норм процесуального права, як безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження, є самостійною підставою для направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження із урахуванням принципу res judicata, з наведенням обґрунтованих мотивів наявності підстав для відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у цій справі.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полюховича Романа Миколайовича та касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Цуркан Данієли Юріївни задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець