Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.12.2018 року у справі №243/10485/17

Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 243/10485/17

провадження № 61-48079 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Донецького апеляційного суду від

13 листопада 2018 року у складі судді Санікової О. С.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі") про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" не передбачено пільг зі сплати судового збору для позивачів за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, а тому заявнику належить сплатити судовий збір на загальних підставах. Зважаючи на те, що він не усунув недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі частини 3 статті 185 та частини 2 статті 357 ЦПК України.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій заявник просив скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо непоширення пільг зі сплати судового збору на зазначену категорію вимог, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки (частина 5 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) є заробітною платою (винагородою), яка виплачується працівнику за період, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати. Ця виплата входить до фонду оплати праці, при здійсненні якої роботодавець зобов'язаний утримати суми обов'язкових податкових платежів та соціальних внесків, а тому оскаржувана ухвала є незаконною та необгрунтованою.

Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Згідно частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильнезастосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було залишено без руху у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутністю клопотання про поновлення цього строку та ненаданням документу на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду щодо вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Надано строк для усунення зазначених недоліків, у тому числі для сплати судового збору у розмірі 1 352,60
грн, а також роз'яснено наслідки їх невиправлення.

Копію зазначеної ухвали суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 отримав 26 жовтня 2018 року.

У поясненнях на ухвалу суду від 16 жовтня 2018 року, представник позивача ОСОБА_2. вказував на незаконність вимог суду про сплату судового збору за вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також безпідставність висновків суду щодо пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто заявнику у зв'язку з неусуненням ним недоліків апеляційної скарги у визначений судом строк.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовий збір не повинен обмежувати право заявника на доступ до правосуддя, його розмір має бути розумним. Разом з цим, судовий збір виконує роль обмежувального заходу, який попереджає подання необгрунтованих й безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Відповідно до частини 2 статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Статтею 3 Закону України "Про судовий збір" визначено об'єкти справляння судового збору. За змістом зазначеної статті судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

Зміни у визначені порядку оплати судового збору відбулися унаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 01 вересня 2015 року. Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" звужено, визначений статтею 5 Закону України "Про судовий збір", перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору.

Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній до 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Разом з тим, пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" у редакції, яка діє з 01 вересня 2015 року, визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За змістом зазначеної норми закону, у справах, що випливають із трудових відносин, від сплати судового збору звільняються лише позивачі лише у двох категоріях справ: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України "Про оплату праці", а також розроблена відповідно до нього Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі - Інструкція).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" та Інструкції заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції.

Середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки (частина 5 статті 235 КЗпП України), у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", не є ні основною, ні додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною або компенсаційною виплатою, а тому не входить до структури заробітної плати.

Аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження 12-301гс18).

Відповідно до частини 3 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених частиною 3 статті 185 ЦПК України, для визнання неподаною та повернення апеляційної скарги представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у зв'язку із несплатою судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків апеляційного суду щодо застосування норм Закону України "Про судовий збір" та ЦПК України.

Висновки за наслідком розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам заявника, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою ставка судового збору становить 0,2 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ВІдповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на

2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня

2018 року становить 1 762,00 грн.

Оскільки позивачі у справах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул не звільнені від сплати судового збору, заявник за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року судовий збір не сплатив, з нього підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) в дохід держави судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 352,40 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак