Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.08.2018 року у справі №592/5722/17

Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 592/5722/17

провадження № 61-28805св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Сумської області в складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Хвостика С. Г. від 05 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом до публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання») про стягнення 38 199 грн 10 коп. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, 7 639 грн 82 коп. середнього заробітку за період затримки розрахунку, 22 919 грн 46 коп. вихідної допомоги, а також 5 000 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що з 22 березня 1996 року він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та з 26 квітня 2017 року звільнений з посади слюсара-ремонтника у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Посилаючись на те, що на день звільнення з роботи ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» нарахувало йому заробітну плату за період з грудня 2016 року по 01 квітня 2017 року, але виплатити її внаслідок відсутності грошових коштів відмовилося, ОСОБА_4 просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі у розмірі 64 318 грн 42 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 квітня 2017 року по 24 липня 2017 року у розмірі 26 238 грн з послідуючим утриманням всіх податків і обов'язкових платежів, а також 200 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» порушило вимоги статей 116, 117 КЗпП України щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_4 заробітної плати, у зв'язку з чим є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» задоволено, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 липня 2017 року змінено в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 квітня 2017 року по 24 липня 2017 року у розмірі 14 036 грн 80 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, змінюючи рішення місцевого суду, виходив із того, що суд першої інстанції при обрахуванні середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача припустився помилки, оскільки кількість робочих днів на підприємстві за період з 26 квітня 2017 року по 24 липня 2017 року складає 32 робочих днів, у зв'язку з чим з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню сума 14 036 грн 80 коп., яка обрахована виходячи з триденного робочого тижня.

У касаційній скарзі, поданій у жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що позивач працював на умовах 5-денного робочого тижня, а його середньомісячна заробітна плата становить 9 184 грн 19 коп.; наказ, яким установлено триденний робочий день на підприємстві відповідачем не виконується.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 травня 2018 року до Верховного Суду надійшла вказана справа.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд установив, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».

26 квітня 2017 року позивача було звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України.

Відповідно до довідки № 16-07/765 від 21 липня 2017 року, виданої ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», на день звільнення працівника ОСОБА_4 сума належної до виплати заборгованості становить 64 318 грн 42 коп., середньоденна заробітна плата позивача становить 438 грн 65 коп., а середньомісячна заробітна плата - 9 184 грн 19 коп.

Наказом ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» № 75 від 21 березня 2014 року на підприємстві встановлений режим неповного робочого тижня, а саме триденний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа.

У відповідності до вимог статтей 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом другим Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом, 3 та 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата: доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні заробітної плати за останні два місяці, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, врахував, що протягом роботи позивача у ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на підприємстві діяв триденний робочий тиждень, який був установлений відповідно до наказу від 26 травня 2014 року № 75 у зв'язку із виробничою необхідністю, за згодою з конкретними працівниками, зокрема ОСОБА_4, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 14 036 грн 80 коп. з урахуванням 32 робочих днів на підприємстві з 26 квітня 2017 року по 24 липня 2017 року та середньоденної заробітної плати ОСОБА_4 у розмірі 438 грн 65 коп.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило