Постанова

Іменем України

27 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 761/27054/18

провадження № 61-17823св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Служба зовнішньої розвідки України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на квартирному обліку,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мисака Вячеслава Олександровича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року у складі судді Савицького О. А.та постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Волошиної В.

М., Панченка М. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив: визнати протиправним та скасувати рішення житлово-побутової комісії Служби зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ) від 28 грудня 2016 року, оформлене протоколом № 6/2016; поновити його на квартирному обліку осіб, що потребують покрашення житлових умов СЗРУ з 28 грудня 2016 року; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 28 грудня 2016 року на засіданні Житлово-побутової комісії СЗРУбуло прийнято рішення про зняття його з квартирного обліку на підставі пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської радою професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила № 470). На його думку, зазначене рішення, оформлене протоколом № 6/2016, є незаконним, в силу вимог статей 39, 40 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), та Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок № 1081).

СЗРУ у відзиві на позовну заяву просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що позивач немає правових підстав для перебування на квартирному обліку в СЗРУ, оскільки він забезпечений за рахунок держави житлом для постійного проживання в трикімнатній квартирі в місті Одеса, житловою площею 51,9 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 26 лютого 2019 року відмовив в задоволенні позову.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що ОСОБА_1 на час звільнення з військової служби, не мав статусу особи, що потребує поліпшення житлових умов, оскільки є особою, яка забезпечена житлом у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави до визнання протиправним та скасування рішення житлово-побутової комісії СЗРУвід 28 грудня 2016 року, оформлене протоколом № 6/2016 і поновлення позивача на квартирному обліку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 19 серпня 2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мисак В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що ОСОБА_1 протиправно зняли з квартирного обліку через нібито поліпшення ним житлових умов, однак таке твердження спростовується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно з яким позивач не має житла для постійного проживання. Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмові формі із зазначенням підстав зняття з такого обліку, чого не було зроблено відповідачем та призвело до порушення його прав на захист на відповідному засіданні комісії. Під час проходження служби у Міністерстві оборони України він та члени його сім'ї (чотири особи) були забезпечені службовою квартирою в місті Одеса, однак його сім'я зросла до шести осіб, що не було враховано судами попередніх інстанцій, при цьому було взято до уваги доводи відповідача, який подав суду відомості щодо складу його сім'ї 2013 року. В подальшому ОСОБА_1 проходив службу в гарнізоні міста Києва, а тому згідно з пунктом 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок забезпечення і надання співробітникам СЗРУта членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СЗРУ від 20 жовтня 2008 року № 242 (далі - Інструкція № 242) він має право на додаткову житлову площу, яке не реалізував. Судами не враховано того, що підстави для зняття з обліку, передбачені пунктом 3.12 Інструкції № 242 на час прийняття оскаржуваного рішення комісії не існували. Спір у цій справі стосується неправомірного виключення позивача із списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов у гарнізоні міста Києва, а не міста Одеси. Висновок апеляційного суду про те, що обов'язок забезпечення іншим житловим приміщенням зберігається виключно у випадку переміщення для проходження служби в іншу місцевість і виключно на час проходження служби, а з припиненням служби в держави припиняється цей обов'язок, не відповідає Конституції України та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У жовтні 2019 року СЗРУподала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними та обґрунтованими.

Аргументів щодо неправильного застосування норм матеріального права в касаційній скарзі не наведено. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів. З 28 грудня 2010 року по теперішній час, позивач та члени його сім'ї користуються трикімнатною квартирою АДРЕСА_1, яка надана йому для постійного проживання, а тому аргументи ОСОБА_1 про відсутність у нього житла для постійного проживання не відповідає дійсності. Тобто, позивач не відноситься до категорії осіб, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки є особою, що забезпечена житлом для постійного проживання за місцем несення військової служби в місті Одеса у відповідності до вимог законодавства України. ОСОБА_1 не позбавлений можливості у разі наявності достатніх підстав до віднесення його до кола осіб, що потребують поліпшення житлових умов, реалізувати своє право на житло та бути зарахованим на квартирний облік за місцем проживання.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 жовтня 2019 року справа № 761/27054/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у СЗРУ у період з 21 листопада 2014 року по 30 червня 2017 року (наказом голови СЗРУ від 27 листопада 2014 року № 833-ОС позивача було прийнято з 21 листопада 2014 року на військову службу до СЗРУ; наказом т. в. о. голови СЗРУ від 22 червня 2017 року № 125-ОС/Д позивача виключено із списків особового складу військовослужбовців СЗРУ з 30 червня 2017 року).

Згідно з довідкою від 10 січня 2011 року № 15, виданою Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси Міністерства оборони України, ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку з 28 липня 2004 року та був забезпечений окремою трикімнатною квартирою (службовою) на весь склад родини з 4 осіб, згідно з ордером № 1284, серії ПР від 15 січня 2007 року за адресою: АДРЕСА_1.

Розпорядженням виконавчого комітету Суворовської районної адміністрації від 28 грудня 2010 року № 857р вказана квартира, житловою площею 51,9 кв. м, (12,98 кв. м на одну особу), яка надана ОСОБА_1 із складом сім'ї 4 особи (він, дружина та два сини) була виключена зі складу службових.

Згідно з розпорядженням виконавчого комітету Суворовської районної адміністрації від 16 квітня 2013 року № 177р особовий рахунок був відкритий на дружину позивача - ОСОБА_2. Попередній особовий рахунок на вказану квартиру на ім'я ОСОБА_1 був закритий.

У період несення ОСОБА_1 військової служби у СЗРУ рішенням житлово-побутової комісії СЗРУ, що оформлене протоколом засідання житлово-побутової комісії СЗРУ від 27 березня 2015 року № 1/2015, його було зараховано на квартирний облік СЗРУ з 31 січня 2011 року, згідно з пунктом 26 Порядку № 1081.

В листопаді 2015 року ОСОБА_1 подав рапорт голові СЗРУ, в якому просив про розгляд питання щодо розподілення та надання йому однокімнатної службової квартири.

Розпорядженням Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 05 лютого 2016 року № 38 про включення до числа службових жилих приміщень СЗРУ, квартиру АДРЕСА_3 визначено статус службової та передано СЗРУ.

08 лютого 2016 року ОСОБА_1 подав заяву голові СЗРУ, в якій зазначав, що зобов'язується звільнити виділене йому службове житло у разі одержання або придбання ним житла для постійного проживання та в інших випадках, передбачених законодавством.

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 лютого 2016 року № 70 було затверджено рішення керівництва СЗРУ про надання службових жилих приміщень, в тому числі, і ОСОБА_1 однокімнатної квартири АДРЕСА_3.

На зазначену квартиру 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 було видано ордер № 5321 на право зайняття службового жилого приміщення.

Згідно з наказом т. в. о. голови СЗРУ від 29 листопада 2016 року № 221-ОС ОСОБА_1 було переміщено по службі до підрозділу СЗРУ з місцем дислокації - місто Одеса.

28 грудня 2016 року на засіданні Житлово-побутової комісії СЗР України було прийнято рішення про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку відповідно до пункту 26 Правил № 470.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин визначено, що Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 25 Правил № 470 визначено, що установи, організації щороку в період з 1 жовтня по 31 грудня проводять перереєстрацію громадян, які перебувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їх облікові дані. Виявлені зміни вносяться в облікові справи громадян і книгу обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. Зміни з питань, що належать до компетенції виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, адміністрації підприємства, установи, організації (органу громадської організації) і профспілкового комітету, провадяться після прийняття рішень цими органами. Про внесені зміни заінтересованим особам направляється письмове повідомлення.

Згідно з пунктом 26 Правил № 470 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті. Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом Української РСР, пунктом 29 цих Правил та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік; 6) скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 26 Порядку № 1081 передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Співробітники СЗРУ, які перебувають на обліку, у разі переміщення по службі чи переведення на роботу у випадках, передбачених пунктом 32 Правил № 470, пов'язаних з переїздом в іншу місцевість, зараховуються на облік за новим місцем служби (роботи) разом із членами їх сімей зі збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла (пункт 3.8 Інструкції № 242).

Згідно з пунктами 2-3 постанови виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів і президіуму обласної ради Федерації профспілок від 17 вересня 1991 № 378 "Про внесення змін до постанови виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів і президіуму обласної ради профспілок від 16 січня 1985 року № 52 "Про порядок надання житлових приміщень" зазначено, що житлові приміщення надаються громадянам у межах 13,65 кв. м жилої площі на одного чоловіка, але не менше установленої середньої забезпеченості громадян жилою площею. Розмір середньої забезпеченості громадян жилою площею становить у населених пунктах області 8,5 кв. м. На квартирний облік приймаються громадяни, які потребують поліпшення житлових умов та займають житлову площу до 6 кв. м включно на кожного члена сім'ї.

Пунктом 28 Правил № 470 передбачено, що зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік (включення до вказаного списку). При розгляді цих питань на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи. Про зняття з обліку (виключення із списку) громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі із зазначенням підстав зняття з обліку (виключення із списку).

Згідно з пунктом 29 Правил № 470 право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадках: 1) виходу на пенсію; 2) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років; 3) направлення підприємством, організацією на навчання; 4) якщо на тому ж підприємстві, в установі, організації працює член його сім'ї, який перебуває разом з ним на обліку. Час перебування даної сім'ї на обліку зберігається у межах часу роботи на даному підприємстві, в установі, організації цього члена сім'ї; 5) в інших випадках, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 лютого 2016 року № 70 було затверджено рішення керівництва СЗРУ про надання службових жилих приміщень, в тому числі, і ОСОБА_1 однокімнатної квартири АДРЕСА_3. На зазначену квартиру 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 було видано ордер № 5321 на право зайняття службового жилого приміщення. Наказом т. в. о. голови СЗРУ від 29 листопада 2016 року № 221-ОС ОСОБА_1 було переміщено по службі до підрозділу СЗРУ з місцем дислокації - місто Одеса. 28 грудня 2016 року на засіданні Житлово-побутової комісії СЗР України було прийнято рішення про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку відповідно до пункту 26 Правил № 470.

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій, врахувавши обставини перебування позивача на квартирному обліку, у зв'язку з призначенням його для подальшого проходження військової служби до СЗРУ та підстави виключення з цього обліку (переведення для подальшого проходження служби до міста Одеси і відсутності підстав для надання іншого житлового приміщення), встановивши відсутність підстав, визначених у пункті 29 Правил, які б надавали ОСОБА_1 право перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи (за попереднім місцем проходження служби), прийнявши до уваги той факт, що рішення про виключення з обліку осіб, які потребують покращення житлових умов, було ухвалено компетентним органом за наявності для цього достатніх підстав, дійшов правильного висновку про необґрунтованість висновків місцевого суду.

Порушення процедури розгляду питання, а саме неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд Житлово-побутової комісії СЗР України зняття позивача з обліку і виключення його зі списків першочергового одержання житлових приміщень, не впливає на правильність оскаржуваного рішення комісії, оскільки заявником під час розгляду справи будь-яких нових фактів, які б комісія мала дослідити, суду не наведено.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами того, що під час проходження служби у Міністерстві оборони України він та члени його сім'ї (чотири особи) були забезпечені службовою квартирою в місті Одеса, однак його сім'я зросла до шести осіб, не вказують на наявність підстав перебування позивача на квартирному обліку у зв'язку з переміщенням по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону, зокрема у місто Київ.

Аргументи скарги ОСОБА_1 про те, що згідно з пунктом 3.5 розділу ІІІ Інструкції № 242 він має право на додаткову житлову площу, яке не реалізував, не заслуговують на увагу, оскільки дане питання не є предметом цього позову.

Інші наведені у касаційній скарзі аргументи аналогічні наведеним в апеляційній скарзі та зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається. При цьому Верховий Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 рокуу справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно з частиною 3 статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мисака Вячеслава Олександровича залишити без задоволення.

РішенняШевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило