Історія справи

Ухвала ККС ВП від 16.01.2018 року у справі №204/3525/17

Постанова

Іменем України

24 липня 2018 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Лагнюк М.М.,

Стороженко С.О.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Пашков Є.Є.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040680001057,

відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, засудженого за ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Прокурор у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування вироку апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає про недотримання апеляційним судом вимог ст. 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки при постановленні вироку суд апеляційної інстанції не призначив окремо покарання за знову вчинений злочин у даному провадженні, а лише зазначив про прийняте рішення «вважати засудженим», що є неприпустимим при ухваленні вироку.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки два місяці.

Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

2.2 Суд апеляційної інстанції

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу прокурора задоволено.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2017 року відносно ОСОБА_2 у частині призначеного покарання скасовано.

Прийнято рішення вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року та остаточно йому визначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки три місяці.

У решті вирок суду залишено без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

26 травня 2017 року приблизно о 15-ій год. ОСОБА_2 у парку на вул. Щепкіна, 15а у м. Дніпрі, був затриманий працівниками поліції за вчинення адміністративного правопорушення, після чого під час огляду його особистих речей працівники поліції виявили та вилучили рідину вагою 1,0588 г зі вмістом яка особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, маса якого в перерахунку на суху речовину складає 0,0548 г, яку він умисно, повторно, незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки два місяці.

Першим заступником прокурора Дніпропетровської області було подано апеляційну скаргу на вказаний вирок, в якій останній, не заперечуючи висновків суду про винуватість засудженого, просив суд апеляційної інстанції постановити новий вирок, оскільки судом першої інстанції при призначенні покарання не застосовано положень ст. 71 КК України, що мали бути застосовані.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 року скасовано вирок суду першої інстанції, прийнято рішення вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 309 КК України та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки три місяці.

3. Доводи інших учасників судового провадження

У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав доводи, наведені в касаційній скарзі, просив касаційну скаргу задовольнити та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний кодекс України

4.1.1 Стаття 71. Призначення покарання за сукупністю вироків

Частина 1. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.2.1 Стаття 374. Зміст вироку

Частина 1. Вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин.

Частина 4. У резолютивній частині вироку зазначаються:

2) у разі визнання особи винуватою: прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.

4.2.2 Стаття 407. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги

Частина 1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

4.2.3 Стаття 409. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції

Частина 1. Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:

4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

4.2.4 Стаття 420. Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції

Частина 1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

Частина 2. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів, викладених у касаційних скаргах, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, установлених КПК України, розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки доводів прокурора про дотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при ухваленні вироку.

5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

Суд не погоджується з доводами касаційної скарги прокурора щодо невідповідності вироку апеляційного суду вимогам процесуального закону, з огляду на таке.

На вирок суду першої інстанції прокурором було подано апеляційну скаргу із вимогою скасування цього вироку та ухвалення нового в частині призначеного покарання через незастосування судом першої інстанції положень ст. 71 КК України щодо визначення остаточного покарання за сукупністю вироків.

Апеляційний суд, діючи в межах наданих йому процесуальним законом повноважень та із дотриманням вимог процесуального закону, прийняв рішення про задоволення апеляційної скарги прокурора, ухваливши новий вирок [4.1.1, 4.2.2, 4.2.3].

Так, у мотивувальній частині обвинувального вироку, зокрема зазначаються мотиви призначення покарання, а в резолютивній - покарання, призначене по кожному з обвинувачень, та його остаточна міра, обрана судом [4.2.1].

Наведених положень процесуального закону дотримано.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення тільки в частині призначення покарання та ухвалюючи новий вирок, в резолютивній частині якого вказав про прийняте рішення вважати засудженим ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, тобто із зазначенням як статті КК України за якою визнано винуватим, так і виду й строку призначеного покарання за цією статтею.

Отже, підстав стверджувати, як зазначено у касаційній скарзі про не призначення апеляційним судом покарання за вчинений злочин, Суд не вбачає.

Правильним є і застосування апеляційним судом положень ст. 71 КК України. До призначеного покарання за ч. 2 ст. 309 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вирокомКрасногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року та визначено остаточне покарання.

З огляду на викладене, Суд не вбачає допущення апеляційним судом істотних порушень вимог процесуального закону, які б були безумовною підставою до скасування вироку апеляційного суду та ставили б під сумнів його законність.

Керуючись статтями 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 року відносно засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів М.М. Лагнюк С.О. Стороженко