Історія справи

Постанова ККС ВП від 24.04.2018 року у справі №5-18/07
Ухвала ККС ВП від 11.09.2019 року у справі №5-18/07
Постанова ВП ВС від 09.08.2023 року у справі №5-18/07
Постанова ВП ВС від 09.08.2023 року у справі №5-18/07

Постанова

Іменем України

24 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 5-18/07

провадження № 51-1415 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В. та Голубицького С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

прокурора Гладкого О.Є.,

в режимі відеоконференції :

засудженого ОСОБА_1,

захисника Моняка Р.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу та доповнення до неї засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2017 року про відмову в задоволенні заяви засудженого про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2007 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2007 року визнано вирок Окружного суду округу Бекес від 21 березня 2002 року та Вищого суду м.Сегед від 21 серпня 2003 року. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 1, 6, 12 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК), й призначено покарання у виді довічного позбавлення волі без конфіскації майна з можливістю умовного звільнення на поруки не раніше ніж через 20 років.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 грудня 2007 року постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінено: виключено з постанови висновок про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину. Визнано вирок Окружного суду округу Бекес від 21 березня 2002 року та Вищого суду м. Сегед від 21 серпня 2003 року щодо ОСОБА_1 Приведено цей вирок у відповідність до Кримінального кодексу України (в редакції 2001 року), за яким ОСОБА_1 вважається засудженим за пунктами 1, 6, 12 частини 2 статті 115 КК до довічного позбавлення волі без конфіскації майна з можливістю умовного звільнення на поруки не раніше ніж через 20 років. У решті постанову апеляційного суду залишено без зміни.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2016 року на підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 08 грудня1999 року по 21 серпня 2003 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня 2017 року залишено без зміни ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року, якою відмовлено засудженому в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви засудженого про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2007 року.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений просить скасувати або змінити ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2017 року, оскільки постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2007 року, зміненою ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 грудня 2007 року, йому неправильно визначено строк відбування покарання.

Засуджений вказує на вимоги статті 459 КПК, які суд апеляційної інстанції не взяв до уваги та не виправив помилку попередніх судів. Також свої вимоги обґрунтовує рішенням ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» та вказуючи на повторний перегляд судових рішень, посилається на неправомірний вид покарання у виді довічного позбавлення волі, що погіршує його становище.

Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції при визнанні вироків Окружного суду округу Бекес від 21 березня 2002 року та Вищого суду м. Сегед від 21 серпня 2003 року допустив істотне порушення кримінального процесуального закону та призначив покарання, яке не підлягає виконанню та суперечить чинному законодавству.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника, котрі підтримали касаційну скаргу, зваживши на доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду.

Відповідно до статті 459 КПК ( зі змінами від 13 липня 2017 року згідно із ЗУ № 2136-VIII, які набрали чинності 3 серпня 2017 року) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу, висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта (іх окремих положень) або надання Конституційним Судом України офіційного тлумачення положень Конституції України, що є відмінним від того, як їх застосував суд при вирішенні справи;

5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовано закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений вказує на пункт 2 частини 2 зазначеної статті Закону, при цьому таку позицію нічим невмотивовано, як і не зазначено доводів, які би слугували підставою для скасування ухвали апеляційного суду, якою відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішень за нововиявленими обставинами.

При цьому засуджений не розкрив змісту й суті таких обставин, які він вважає нововиявленими та які не були відомі й не могли бути відомими йому як особі, що звертається із такою заявою.

У результаті перевірки матеріалів провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення заяву засудженого про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, правильно зазначив, що доводи засудженого спрямовано на новий розгляд питання про визнання вироку Окружного суду округу Бекес від 21 березня 2002 року, який уже визнано постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2007 року, зміненою ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 грудня 2007 року, що є неприпустимим з огляду на повагу до принципу остаточності судових рішень. А тому, як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії», на яке також посилається засуджений у своїй касаційній скарзі, жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного рішення, у цілях проведення повторного розгляду і винесення нового рішення у справі.

До того ж, посилаючись на рішенняу справі «Брумареску проти Румунії», (§ 62), засуджений зазначає, що жодна зі сторін не вправі вимагати перегляду остаточних рішень, однак відступити від цих принципів можливо лише тоді, коли вони є обов'язковими в силу обставин істотного і нездоланного характеру.

Однак у касаційній скарзі засуджений не наводить та не конкретизує, які саме нововиявленні обставини у вказаному провадженні в силу статті 459 КПК слугували підставою для перегляду постанови апеляційного суду, як і не вказує на зміст істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Тобто доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, не вказують на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали апеляційного суду, а вимоги стосуються перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду постановленого відповідно до глави 46 «визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб» КПК, яке він просить змінити в частині призначеного покарання. Такі вимоги касаційної скарги не входять до повноважень суду касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статей 459, 467 КПК дав належну оцінку викладеним у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами доводам, у тому числі і тим, на які посилається в касаційній скарзі засуджений, і обґрунтовано залишив їх без задоволення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного, не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення апеляційної інстанції є законним й обґрунтованим і не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442, 459, 467 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

М.М. Лагнюк В.В. Король С.С. Голубицький