Постанова

іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 264/2576/17

провадження № 51-5696км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Миколюка Я.О.,

прокурора Єременка М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 6 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201705000000035, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Жовтневе Камянець-Подільського району Хмельницькоїобласті, зареєстрованого у АДРЕСА_1), такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 6 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання.

Визначено стягнути з нього на користь ОСОБА_2 моральної шкоди 100000 грн у зв'язку із смертю чоловіка та 100000 грн моральної шкоди на користь неповнолітнього ОСОБА_3 у зв'язку із смертю батька, а також на його користь щомісячно по 4443 грн, починаючи з 18 липня 2017 року і до досягнення ним 18 років, а в разі навчання (як учень, студент денної форми навчання) - до його закінчення, але не більш як до досягнення ОСОБА_3 23 років.

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 24 січня 2018 року залишив вирок без зміни.

За вказаним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи командиром 2-ї мотопіхотної роти в/ч В0131, 21 січня 2017 року о 15:45, керуючи технічно справним автомобілем «Nissan Maxima» (державний номерний знак НОМЕР_1), на якому рухався по проїзній частині просп. Карпова з боку вул. Тополина в напрямку просп. Металургів в Кальміуському районі м. Маріуполя Донецької області, та проїжджаючи ділянку заокруглення вліво проїжджої частини, в районі електричної опори № 32 на просп. Карпова, з необережності порушив вимоги пунктів 12.1,12.4, п.п. «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху, що виразилось у здійсненні руху зі швидкістю, що перевищувала максимально допустиму на цій ділянці дороги швидкість та не забезпечувала безпеки руху, не впорався з керуванням транспортного засобу, допустивши його виїзд на газон праворуч та зіткнення з електричною опорою. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля «Nissan Maxima» ОСОБА_4 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми: забійно-рваної рани лобно-тім'яно-потиличної області справа, садни зовнішнього кута правого ока, у тім'яно-скревій області справа, перед правої вушної раковини, крововиливу лобно-тім'яно-потиличної області справа, вдавленого багато уламкового перелому потиличної кості справа, крововиливу під м'які мозкові оболонки тім'яно-потиличної області справа; закритої тупої травми грудної клітини та живота: переломів ребер справа 1-11 по передньо-пахвовій лінії, 3-12 по навколо хребтовій лінії; зліва 2-9 між задньо-пахвовою та лопаточною лініями, 6 ребра між середньо-ключичної та передньо-пахвовою лінією; 5 ребро між задньо-пахвовою та лопаточкою лініями зліва ушкоджує пристеночну плевру та примикає у плевральну порожнину на 0,8 см, розриву лівої легені, крововиливу у плевральні порожнини (близько 700 мл), розтрощення правої долі печінки, крововиливу у черевну порожнину (близько 1200 мл), розриву крижово-клубкового зчленування справа з розходженням до 1,5 см, розриву симфізу лобкових кісток з розходженням до 0,4 см; садни задній поверхні правого променево-зап`ясного суглобу, тильної поверхні правої кисті у проекції 2-5 пальців, перелом кісток правого передпліччя, садни по передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба, які утворилися одночасно, та у сукупності стосовно живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя та ті що перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, вказує на те, що апеляційний суд незважаючи на заявлене стороною захисту клопотання про дослідження доказів щодо розміру стягнень моральної шкоди, проігнорував його, що, на думку засудженого, призвело до упередженої оцінки доказів та обмеження справедливого доступу до правосуддя, у зв'язку з чим суд безпідставно залишив без задоволення вимоги в його апеляційній скарзі щодо зменшення розміру відшкодування шкоди на користь потерпілих. За таких обставин у касаційній скарзі ставиться питання про зміну оскаржуваних судових рішень у частині стягнення моральної шкоди та шкоди, завданої смертю потерпілого, а також про зменшення їх розміру до 50 000 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди кожному потерпілому та стягнення на користь неповнолітнього ОСОБА_3 у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку із смертю батька до досягнення ним 18 років одноразово за два роки наперед.

Прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої та апеляційної інстанцій, подав заперечення на вказану касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено

в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу.

Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, за обставин, установлених у вироку, ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, в тому числі на показаннях засудженого, який визнав винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння, і у касаційній скарзі не заперечуються. Судових рішень у частині виду та розміру призначеного покарання, а також звільнення від його відбування на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» засуджений також не оскаржує.

Твердження у касаційній скарзі про істотні порушення вимог безпосередності дослідження доказів апеляційним судом, який усупереч положенням ст. 404 КПК за наявності клопотання про дослідження доказів проігнорував його, не відповідають дійсності.

Так, із матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_1 не погоджуючись із вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив зменшити розмір відшкодування на утримання неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 у зв'язку із втратою годувальника. При цьому засуджений долучив до апеляційної скарги копії позовних заяв про стягнення аліментів на його дітей та довідку про свій середньомісячний заробіток. Клопотання про дослідження будь-яких доказів в апеляційній скарзі відсутнє.

Надалі, 26 грудня 2017 року після призначення справи до апеляційного розгляду ОСОБА_1 у доповнення до раніше поданої апеляційної скарги подав до апеляційного суду копію рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також виконавчий лист до нього від 18 грудня 2017 року про стягнення коштів на утримання ОСОБА_7 Просив долучити вказані документи до апеляційної скарги.

Згідно з даними журналу судового засідання, а також на підставі прослуховування технічного запису ходу судового засідання в суді апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1, окрім прохання про долучення вже названих документів до матеріалів кримінального провадження, інших клопотань не заявляв.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо наявності клопотання про дослідження доказів та порушення положень про безпосередність їх дослідження.

Що ж стосується рішення як місцевого суду, так і суду апеляційної інстанції щодо вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, то воно відповідає вимогам процесуального закону, ґрунтується на положеннях статей 22 23 1166 1167 1187 КПК; підстав для зменшення розміру моральної шкоди до 50 000 грн на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Верховний Суд не вбачає.

Доводи в апеляційній скарзі засудженого щодо необхідності зміни вироку місцевого суду в частині стягнення шкоди, завданої смертю потерпілого, та зменшення розміру сум стягнення на користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 у зв'язку із смертю батька до досягнення ним 18 років одноразово за два роки наперед, аналогічні твердженням у касаційній скарзі, належним чином перевірені та для їх задоволення апеляційним судом не знайдено підстав.

Апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для зміни або скасування вироку місцевого суду в частині застосування положень ст. 1200 ЦК та стягнення коштів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 на підставі того, що на момент ухвалення вироку місцевого суду судових рішень Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12, 18 та 26 грудня 2017 року про стягнення аліментів із ОСОБА_1 не було. Тому порушень норм матеріального права місцевий суд не допустив.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до місцевого суду в порядку цивільного судочинства з наведених підстав.

Судові рішення є вмотивованими та обґрунтованими, вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 КПК.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 6 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк М.В. Мазур О.П. Могильний