Історія справи

Ухвала ККС ВП від 20.01.2020 року у справі №746/148/19

Постанова

іменем України

8 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 746/148/19

провадження № 51-193 км 20

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Григор'євої І. В., Крет Г. Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,

прокурора Єременка М. В.,

в режимі відеоконференції

засудженого ОСОБА_1,

захисника Фесика І. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270250000190, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, котрий народився у с. Гнатівка Срібнянського району Чернігівської області, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Срібнянського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 жовтня 2018 року близько 8 години, перебуваючи на автодорозі сполученням Гнатівка-Дігтярі при в'їзді до смт. Дігтярі Срібнянського району Чернігівської області, під час сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс ОСОБА_2 кулаком та ліктем руки близько п'яти ударів по голові, чим спричинив їй тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна нижньої губи зліва.

Вказані дії ОСОБА_1 суд кваліфікував за ч. 2 ст. 125 КК як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо нього скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Стверджує, що умислу на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень не мав, удару завдав рефлекторно, відмахуючись від протиправного посягання з боку потерпілої, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК. Висновок судово-медичної експертизи вважає недопустимим в якості доказу, оскільки всупереч приписам ст. 290 КПК стороні захисту не було відкрито медичних документів, які були предметом експертного дослідження, а також процесуальних документів, на підставі яких проведено відповідну експертизу. У порушення приписів ст. 374 КПК вирок суду не містить формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК, визнаного судом доведеним, з зазначенням способу вчинення, форми вини та мотивів злочину.

Вказані обставини не отримали оцінки суду апеляційної інстанції, який відповідних доводів сторони захисту не перевірив, підстав, з яких їх визнано необґрунтованими не навів, чим істотно порушив вимоги процесуального закону.

Крім того зазначає, що всупереч приписам ст. 419 КПК ухвала апеляційного суду не місить висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні засуджений підтримав касаційну скаргу. Захисник вважав, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1, апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції правильно встановити фактичні обставини кримінального провадження та дати юридичну оцінку вчиненому.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК кваліфіковано правильно.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілої та свідків, дані протоколів слідчих дій, висновки судових експертиз.

Досліджені в судовому засіданні докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об'єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Доводи засудженого на відсутність у нього умислу на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень є неспроможними.

Враховуючи те, що потерпілій було заподіяно не одиничне, а декілька тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я, об'єктивних підстав вважати, що дії ОСОБА_1 носили необережний характер немає.

Безпідставними є й доводи касаційної скарги про порушення вимог ст. 290 КПК у зв'язку з невідкриттям стороні захисту медичних документів, які були предметом експертного дослідження при визначенні характеру та тяжкості заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, а також процесуальних документів, на підставі яких проведено відповідну експертизу.

Як убачається з матеріалів справи, у відповідності до приписів ст. 290 КПК стороні захисту було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, з якими ОСОБА_1 та захисник Бойчук В. М. ознайомились 26 березня 2019 року (а. с. 83).

При цьому, згідно висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17, провадження № 51-218 кмо 19), відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 290 КПК , автоматично не тягне визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.

Як убачається з матеріалів справи, в ході збирання доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 242 КПК щодо обов'язковості проведення експертизи на предмет встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень стороною обвинувачення було забезпечено проведення судово-медичної експертизи.

Враховуючи, що зазначену експертизу проведено особою, яка володіє спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, об'єктивних підстав не довіряти результатам експертизи та вважати її висновки недостовірними немає.

Експертиза містить посилання на медичні документи, що були об'єктом експертного дослідження, а також перелік запитань, поставлених перед експертом. За наявності сумнівів щодо достовірності медичних документів, які були об'єктом експертного дослідження, сторона захисту, реалізуючи закріплені у статтях 22, 26 КПК принципи змагальності й диспозитивності, на стадії дослідження висновку експерта мала процесуальну можливість клопотати про надання відповідних документів, однак цього не зробила. Порушень порядку отримання наданих експерту для дослідження медичних документів не встановлено.

Тому, посилання засудженого на стадії перегляду вироку на недопустимість висновків експерта є неспроможними.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, узгоджується з диспозицією ч. 2 ст. 125 КК і є цілком зрозумілим. Надаючи оцінку обставинам вчиненого злочину, суд послався у вироку на умисну форму вини ОСОБА_1, котрий заподіяв тілесні ушкодження потерпілій на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин.

Переглянувши вирок в межах доводів апеляційної скарги засудженого, надавши відповідним доводам належну оцінку, апеляційний суд правильно погодився з висновками місцевого суду в частині допустимості покладених в основу обвинувального вироку доказів та доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.

Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК. Зокрема, резолютивна її частина містить висновок апеляційного суду по суті вимог апеляційної скарги ОСОБА_1.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна І. В. Григор'єва Г. Р. Крет