Історія справи

Постанова ККС ВП від 14.08.2025 року у справі №461/5247/22
Постанова ККС ВП від 16.04.2024 року у справі №461/5247/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 461/5247/22

провадження № 51-5470 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022140000000378, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Галицького районного суду міста Львова від 27 березня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання із застосуванням положень ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 і п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Також суд у вироку розподілив процесуальні витрати й вирішив долю речових доказів.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 20 червня 2023 року залишив без змін вирок місцевого суду.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду постановою від 16 квітня 2024 року скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

За наслідками нового розгляду Львівський апеляційний суд ухвалою від 01 серпня 2024 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він за невстановлених обставин, діючи умисно, з корисливих мотивів незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс, перевіз його і став незаконно зберігати за місцем свого проживання, а саме у кв. АДРЕСА_2 , з метою збуту. Далі ОСОБА_6 , 04 серпня 2021 року, перебуваючи в парку «Погулянка» у м. Львові, умисно незаконно збув канабіс масою 1,81 г шляхом залишення у вигляді «закладки», а наступного дня 05 серпня 2021 року, діючи повторно, там само незаконно збув таким же чином канабіс масою 1,72 г.

Крім того, ОСОБА_6 спільно з невстановленими особами зареєстрував й авторизував електронні гаманці для отримання коштів від незаконного обігу канабісу та з метою приховування своєї злочинної діяльності створив користувачів месенджера «Теlеgrаm», що були каналом збуту вказаного наркотичного засобу, інформацію стосовно яких як рекламу «магазину з продажу наркотичних засобів» розмістив на території м. Львова та Львівської області. Також ОСОБА_6 за невстановлених обставин незаконно придбав канабіс і розфасував його для зручності збуту у вигляді закладок. Отримавши у вказаному месенджері замовлення на купівлю канабісу та оплату за нього, діючи повторно, незаконно збув цей наркотичний засіб шляхом залишення у вигляді закладок: 06 серпня 2021 року, перебуваючи в парку «Прогулянка», масою 1,77 г за 590 грн та 07 червня 2022 року, перебуваючи на вул. Львівській біля будинку № 14 у смт Брюховичі масою 9,45 г за 3420 грн, після чого надіслав відповідні координати його розташування замовникам - особам зі зміненими анкетними даними ОСОБА_7 й ОСОБА_8 , котрі брали участь у проведенні контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. Далі ОСОБА_6 07 червня 2022 року, діючи повторно, умисно, незаконно збув канабіс масою 4,03 г шляхом залишення у вигляді «закладки» біля будинку № 2 на вул. Авраама Лінкольна в м. Львові.

Крім того, 07 червня 2022 року працівники правоохоронних органів виявили й вилучили: під час обшуку автомобіля «Сіtrоеn С4 Рісаssо» (р.н. НОМЕР_1 ) канабіс масою 24,15 г; під час обшуку квартири АДРЕСА_2 екстракт канабісу масою 1,9315 г і канабіс масою 3,4758 г; під час обшуку підвального приміщення у квартири АДРЕСА_3 екстракт канабісу масою 0,67 г і канабіс масою 233,0442 г, які ОСОБА_6 , діючи повторно, незаконно придбав за невстановлених обставин, переніс і зберігав з метою збуту. Також за вказаним місцем проживання ОСОБА_6 виявлено засоби для подрібнення, фасування і пакування наркотичних засобів.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На його думку, місцевий суд безпідставно застосував положення статей 69 і 75 КК України, що призвело до призначення ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Апеляційний суд, як твердить прокурор, не зважив на допущені порушення, необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення та ухвалив рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПК України. Так, прокурор зазначає, що цей суд залишив поза увагою доводи про невмотивоване визнання щирого каяття засудженого та активного сприяння розкриттю злочину обставинами, які пом`якшують покарання, і відсутність підстав уважати, що вони істотно знижують ступінь тяжкості умисного тяжкого злочину, вчиненого з корисливих мотивів, у сфері протиправного обігу наркотичних засобів. До того ж прокурор наголошує, що суд апеляційної інстанції не дав оцінки конкретним обставинам злочину, зокрема кількості епізодів збуту наркотичного засобу та тривалості злочинної діяльності, що, на думку скаржника, у сукупності з наведеними вище відомостями свідчить про неможливість досягнення цілей покарання в разі звільнення засудженого від його відбування з випробуванням.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_9 просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни як законну, а скаргу - без задоволення як необґрунтовану.

Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, і кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 307 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо наведених у касаційній скарзі прокурора аргументів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме статей 69 і 75 КК України, що призвело до невиправданої м`якості заходу примусу, необхідно зазначити таке.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України під час призначення покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності й даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Водночас загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання про призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами. Водночас, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що під час призначення низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Призначене ОСОБА_6 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення відповідає зазначеним вище вимогам, воно є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою прокурора, доводи в якій аналогічні доводам касаційної скарги, з`ясував насамперед питання про те, до якої категорії тяжкості закон відносить вчинене в конкретному випадку злочинне діяння відповідно до ст. 12 КК України, де дається видова характеристика кримінальних правопорушень, що знаходить своє відображення в санкції статті, установленій за кримінальне правопорушення цього виду. Так, суд урахував, що вчинений ОСОБА_6 злочин у сфері обігу наркотичних засобів є тяжким.

Водночас апеляційний суд усебічно, повно й неупереджено проаналізував конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу винного в їх сукупності. Зокрема, дав оцінку тому, що ОСОБА_6 після вчинення злочину веде добропорядний спосіб життя, позитивно характеризується, працює, має на утриманні неповнолітню дитину, доглядає важкохворого батька, є волонтером у благодійній організації. До того ж він уперше притягується до кримінальної відповідальності, під час судового провадження повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, що визнано обставинами, які пом`якшують покарання Обставин, що його обтяжують, апеляційний суд не встановив.

Перевіряючи твердження прокурора про відсутність у ОСОБА_6 щирого каяття, апеляційний суд з`ясував, що показання останнього щодо фактичних обставин події повною мірою узгоджуються з обставинами, установленими під час судового розгляду. Суд зважив і на те, що засуджений під час судового провадження дав зізнавальні показання, усвідомив протиправність своїх дій і повністю визнав вину, критично оцінив свою поведінку, висловив жаль стосовно скоєного та запевнив у намірі утримуватися від будь-яких протиправних дій. Указані дані дозволили апеляційному суду дійти висновку, що ОСОБА_6 дійсно розкаявся. У сукупності з наведеним процесуальна поведінка засудженого, сприяння у встановленні істини, явка до органу досудового розслідування для проведення слідчих дій, присутність під час судового розгляду на кожному судовому засіданні охоплюються активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення. Оскільки прокурор у касаційній скарзі не навів переконливих аргументів на спростування цього висновку, немає підстав піддавати сумніву рішення судів попередніх інстанцій про визнання згаданих обставин такими, що пом`якшують покарання.

Урахувавши наведені обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і дані про особу ОСОБА_6 , який характеризується виключно позитивно, апеляційний суд, достатньо вмотивувавши своє рішення, погодився з призначеним судом першої інстанції покаранням із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, установленої в санкції за вчинений злочин, на строк 5 років.

Доводи прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням є неспроможними з огляду на таке.

За змістом положень ст. 75 КК України підставою для застосування цієї норми є обґрунтоване переконання суду, викладене в мотивованому висновку, про можливість виправлення особи без відбування покарання. Такий висновок суду повинен ґрунтуватися на оцінці тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру суспільно небезпечного діяння, його наслідків, змісту протиправної поведінки. Водночас важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують винну особу, які відомі суду на час ухвалення рішення: особистісні прояви в головних сферах життєдіяльності, спосіб життя, соціальні зв`язки, посткримінальна поведінка, наскільки ціннісні орієнтири винного збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі, його соціально-психологічна характеристика тощо.

Виправлення засудженого є таким впливом покарання на свідомість винної у вчиненні кримінального правопорушення особи, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, що призвели до його скоєння. Це виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, зокрема кримінального. Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого відбулися такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів.

Так, апеляційний суд, відхиливши доводи прокурора про безпідставне застосування положень ст. 75 КК України, зважив, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, характеризується виключно позитивно, жодних компрометуючих даних стосовно його протиправної поведінки після вчинення кримінального правопорушення не надходило, він успішно виконав усі покладені на нього обов`язки під час іспитового строку. До того ж сторона захисту надала суду касаційної інстанції додаткові документи, згідно з якими ОСОБА_6 в липні 2025 року був призваний за мобілізацією, став на захист України і перебуває на військовій службі в лавах Збройних Сил України.

Наведені відомості доводять конструктивні зміни в поведінці ОСОБА_6 , який перейшов до добропорядного та відповідального способу життя, тому на цей час немає підстав вважати необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про можливість його виправлення без відбування покарання у виді позбавлення волі. Переконливих доводів, які би спростовували цей висновок, а також свідчили про порушення приписів ч. 2 ст. 439 КПК України, прокурор у касаційній скарзі не навів.

Отже, підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись статтями 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_10 ОСОБА_2 ОСОБА_3