Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

м. Київ

справа № 335/9390/20

провадження № 51-292 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

виправданого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

виправданого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Зміст прийнятих судових рішень та встановлені судами попередніх інстанцій обставини

Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12 грудня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК.

Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення у тому, що він як начальник відділу та начальник управління з питань промисловості та економічної діяльності Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації в ході виконання функцій голови робочої групи з контролю за господарською діяльністю, пов`язаною із металобрухтом, та складання актів обстеження спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів (далі - робоча група) повідомив співвласнику ТОВ «СОНЕРА ГРУП» ОСОБА_8 про можливість поновлення акту обстеження спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів на відповідність вимогам Закону України «Про металобрухт» (далі - акт обстеження) лише після передачі неправомірної вигоди у розмірі 10 000 грн, яку необхідно перерахувати на реквізити благодійної організації. ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що як голова робочої групи здійснить моніторинг діяльності ТОВ та складе відповідний акт моніторингу, в якому зазначить про наявність необхідного обладнання та устаткування, яке фактично відсутнє у ТОВ «СОНЕРА ГРУП» та буде сприяти включенню ТОВ до переліку підприємств, які отримали акт обстеження та можуть здійснювати операції, пов`язані з металобрухтом. Після переказу неправомірної вигоди 12 грудня 2019 року ОСОБА_7 здійснив виїзд до промислового майданчика ТОВ та склав акт моніторингу, до якого вніс неправдиві відомості про наявність дозвільних документів та обладнання.

Надалі ОСОБА_7 на засіданнях обласної комісії голосував на користь ТОВ «СОНЕРА ГРУП», склав та підписав протокол комісії від 28 січня 2020 року № 1, яким було прийнято рішення про включення ТОВ до переліку підприємств, які отримали акт обстеження та можуть здійснювати операції, пов`язані з металобрухтом.

Окрім цього, ОСОБА_7 було інкриміновано внесення неправдивих відомостей до актів моніторингу:

- від 20 червня 2019 року № 17-19, № 18-19 щодо ТОВ «Тродмет»;

- від 14 листопада 2019 року № 39-19, № 40-19 щодо ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «СМЦ».

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї

У касаційній скарзі прокурорпосилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована твердженнями про те, що апеляційний суд:

- не перевірив аргументи прокурора про те, що матеріали кримінального провадження містять достатньо належних та допустимих доказів про вимагання ОСОБА_7 неправомірної вигоди;

- залишив поза увагою результати проведених НСРД, зміст яких давав підстави стверджувати, що ОСОБА_7 неодноразово акцентував на необхідності сплати коштів;

- дійшов неправильного висновку про те, що після скасування у 2015 році ліцензування акт обстеження фактично втратив свою юридичну силу і не був обов`язковим для ведення господарської діяльності, пов`язаної з металобрухтом, а його відсутність не обмежує прав підприємства здійснювати відповідну діяльність;

- проігнорував положення статей 12, 13 Закону України «Про металобрухт» (в редакції на момент вчинення кримінальних правопорушень) та безпідставно вказав, що статті цього Закону не вимагають необхідності внесення підприємства до спеціального переліку або ж акту обстеження як умови законної діяльності;

- не звернув уваги на низку листів, у яких містилася інформація на підтвердження факту внесення неправдивих відомостей до актів моніторингу щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК, та показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо цих обставин;

- невмотивовано вказав, що акт моніторингу не може бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК;

- допустив порушення ч. 3 ст. 404 КПК, а оскаржувана ухвала цього суду не відповідає положенням ст. 419 КПК.

Захисник подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких стверджує про законність оскаржуваної ухвали, а тому просить залишити без задоволення касаційну скаргу сторони обвинувачення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- прокурор підтримала вимоги касаційної скарги та просила її задовольнити;

- сторона захисту заперечила касаційну скаргу та просила відмовити у її задоволенні.

Мотиви Суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, при розгляді касаційної скарги прокурора суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Прокурор стверджує, що матеріали кримінального провадження містять достатньо належних та допустимих доказів про вимагання ОСОБА_7 неправомірної вигоди, на що також вказують результати НСРД.

Колегія суддів не погоджується з наведеними аргументами прокурора.

За змістом пред`явленого обвинувачення ОСОБА_7 повідомив співвласнику ТОВ «СОНЕРА ГРУП» ОСОБА_8 про можливість поновлення акту обстеження на відповідність вимогам Закону України «Про металобрухт» лише після передачі неправомірної вигоди у розмірі 10 000 грн, яку необхідно було перерахувати на реквізити благодійної організації. ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що як голова робочої групи здійснить моніторинг діяльності ТОВ та складе відповідний акт моніторингу, в якому зазначить про наявність необхідного обладнання та устаткування, яке фактично відсутнє у ТОВ «СОНЕРА ГРУП» та буде сприяти включенню ТОВ до переліку підприємств, які отримали акт обстеження та можуть здійснювати операції, пов`язані з металобрухтом.

За наведених обставин сторона обвинувачення кваліфікувала дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК як прохання надати неправомірну вигоду для третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

За наслідками судових розглядів суд першої інстанції постановив виправдувальний вирок, належним чином умотивувавши його з посиланням на досліджені докази, надані стороною обвинувачення, та показання свідків.

Апеляційний суд переглянув вироку місцевого суду з мотивів, висловлених прокурором в апеляційній скарзі, яка просила його скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, та дійшов обґрунтованого висновку про залишення його без змін.

Під час надання оцінки доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції врахував надані суду першої інстанції показання ОСОБА_7 , низки свідків (зокрема, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ) та результати слідчих дій (у тому числі негласних).

З показань ОСОБА_7 вбачається, що у складі робочої групи він виїжджав за відповідними адресами та перевіряв наявність документів та обладнання підприємств, які вели діяльність, пов`язану із металобрухтом. ОСОБА_8 він розповідав про порядок отримання акту обстеження, а також запропонував йому взяти участь у добровільній благодійній акції по ремонту дитячої лікарні.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що обвинувачення у вимаганні неправомірної вигоди ґрунтувалося переважно на показаннях ОСОБА_8 , однак така версія подій будь-якими іншими доказами не підтверджувалася. Також не було доведено, що ОСОБА_7 отримав будь-яку особисту вигоду від перерахування грошових коштів на рахунок благодійного фонду.

Також апеляційний суд надав оцінку і результатам НСРД, досліджених місцевим судом, та слушно вказав, що розтаємнені розмови ОСОБА_7 з ОСОБА_8 не вказують ні на вимагання неправомірної вигоди, ні на її отримання.

З вироку місцевого суду вбачається, що цей суд за наслідками дослідження матеріалів НСРД встановив, що ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_8 жодного разу не обговорювали питання передачі/надання неправомірної вигоди. ОСОБА_7 пояснював ОСОБА_8 порядок обстеження території та зазначав, що у разі відсутності обладнання та документів він не зможе підписати акт. Також зазначив про благодійний вечір та можливість ОСОБА_8 взяти у ньому участь, а в одній із розмов уточнював з ким останній відвідає його.

За змістом розмови від 09 грудня 2019 року на зауваження ОСОБА_8 про те, що він зробив благодійність ОСОБА_7 повідомив, що якщо на майданчику нічого не буде, то він свій підпис не поставить.

Процитована прокурором у касаційній скарзі вибіркова фраза ОСОБА_7 під час однієї із розмов також не підтверджує факту вчинення ним інкримінованого діяння за ч. 3 ст. 368 КК.

Відтак висновки судів про виправдання ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК є правильними, а незгоду прокурора з ними, висловлену у касаційній скарзі, Суд вважає невмотивованою.

Щодо тверджень прокурора про наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та його доведення Суд враховує таке.

Колегія суддів вважає, що акти моніторингу можуть бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК, а тому у цій частині сторона обвинувачення має рацію. Однак все ж судами правильно констатовано те, що у цьому провадженні є підстави для визнання невинуватим та виправдання ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 з таких міркувань.

В обвинувальному акті сторона обвинувачення стверджувала, що виправданий вніс неправдиві відомості до актів моніторингу ТОВ «СОНЕРА ГРУП», ТОВ «Тродмет» та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «СМЦ», однак суди попередніх інстанцій дійшли протилежного висновку.

Місцевим судом у вироку було детально з`ясовано порядок складання акту моніторингу з посиланням на показання свідків та нормативно-правову базу щодо цього питання.

Зокрема, було встановлено, що на момент виїзду робочої групи на промисловому майданчику перебувало необхідне для роботи із металобрухтом обладнання, а представником ТОВ «СОНЕРА ГРУП» надавалися необхідні документи, про наявність яких було зазначено в акті моніторингу.

Окрім цього, ОСОБА_8 у місцевому суді підтвердив факт оренди земельної ділянки, яка була повністю обладнана всім необхідним для роботи з металобрухтом. Наведені обставини підтвердив і свідок ОСОБА_18 , який зазначав, що той, хто орендує земельну ділянку вправі використовувати наявне на ній обладнання.

Більшість свідків підтвердили, що робоча група фактично виїжджала на майданчики для обстеження та перевіряла наявність обладнання і необхідних документів.

Також місцевий суд звернув увагу на зміст листів, про які прокурор вказує у касаційній скарзі, однак слушно вказав, що вони не дають достатніх підстав вважати, що ОСОБА_7 були внесені неправдиві відомості до акту моніторингу.

Вказані у листі ТОВ «СОНЕРА ГРУП» відомості про те, що товариство не укладало жодних договорів, не узгоджуються із показаннями ОСОБА_8 , який згідно з обвинувальним актом є його співзасновником, а також фігурує як заявник.

Щодо актів моніторингу, які стосувалися двох інших товариств, то суди дійшли переконливого висновку про те, що сторона обвинувачення не надала належних доказів того, що зазначені в актах обстеження відомості були завідомо неправдивими для ОСОБА_7 та інших членів робочої групи. Надані стороною обвинувачення листи, отримані на підставі ст. 93 КПК, не підтверджують той факт, що на час проведення обстеження членам робочої групи не надавалися документи, які свідчать про проходження відповідних процедур щодо обладнання, про яке вказано в актах моніторингу.

На противагу аргументам прокурора на такі висновки щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не впливають, а вмотивовані причини, з яких суд першої інстанції не врахував надані ними показання, відображено у вироку суду, з якими погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

З огляду на викладене обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК не знайшло свого підтвердження за матеріалами розглядуваного кримінального провадження.

Аргументи сторони обвинувачення про порушення апеляційним судом положень ч. 3 ст. 404 КПК Суд вважає невмотивованими, оскільки зі звукозаписів судових засідань цього суду від 16 вересня, 21 жовтня 2024 року вбачається, що прокурор не заявляла перед апеляційним судом клопотання про повторне дослідження доказів.

Зміст ухвали апеляційного суду містить відповіді на усі аргументи апеляційної скарги сторони обвинувачення, у ній наведено ґрунтовний правовий аналіз мотивів, з яких виходив цей суд під час апеляційного перегляду виправдувального вироку місцевого суду.

Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому оскаржуване судове рішення потрібно залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора- без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3