Історія справи

ПОСТАНОВА

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 1-518-11

провадження № 51-5760ск18

Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду Мазур М. В. розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 07 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

встановив:

За вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 квітня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожного окремо, визнано невинними у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 272 КК і виправдано у зв'язку із не встановленням події злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 07 лютого 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

Слід зазначити проте, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись з положеннями ст. 398 КПК 1960 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни вироку та ухвали касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 цього Кодексу), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 цього Кодексу).

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в скарзі повинна бути зазначена вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на обґрунтування цього, з огляду на положення ч. 1 ст. 398 цього Кодексу.

Посилаючись у касаційній скарзі на необхідність перевірки судових рішень особа, яка подає скаргу має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які на її думку допущені судами при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи на обґрунтування кожної позиції.

Проте, прокурор вказані вимоги кримінально-процесуального закону при подачі касаційної скарги не дотримав та подав скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 350 КПК 1960 року.

Так, порушуючи питання про перегляд постановлених у кримінальній справі судових рішень, прокурор посилається на неповноту й однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 398 КПК 1960 року не є підставами для скасування або зміни вироку касаційним судом.

Водночас, порушуючи питання про скасування ухвали апеляційного суду, якою вирок місцевого суду залишено без змін, прокурор обмежився загальними фразами про неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону. При цьому прокурор не конкретизував, в чому саме полягало таке неправильне застосування матеріального закону саме судом апеляційної інстанції, не зазначив як воно вплинуло на законність й обґрунтованість постановленого апеляційним судом судового рішення і не вказав чому це порушення, слід відносити до безумовної підстави для скасування касаційним судом ухвали апеляційної інстанції.

Крім того, прокурором не дотримано вимоги п. 6 ч. 1 ст. 350 КПК 1690 року, оскільки в поданій ним касаційній скарзі відсутній перелік документів, які до неї додаються.

Також, всупереч ч. 2 ст. 350 КПК 1960 року, подана прокурором касаційна скарга, при обґрунтуванні необхідності скасування постановлених у справі судових рішень не містить посилань на відповідні аркуші справи.

Згідно зі ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статей 350, 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Відмова у витребуванні справи не перешкоджає її витребуванню при повторному надходженні касаційної скарги - за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійде протягом строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні справи.

Прокурор має підтвердити, що він не пропустив цей місячний термін при повторному зверненні до суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК 2012 року,

постановив:

Відмовити прокурору, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, у витребуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя

М. В. Мазур