Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 947/38275/20

провадження № 51-5971км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_3,

суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Кодима Кодимського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 4, 6 ч. 2

ст. 115 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року

ОСОБА_1 засуджено за пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією майна.

Вирішено питання щодо цивільних позовів, речових доказів та судових витрат

у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 вересня 2020 року о 03:18, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами, прибув до аптеки, яка розташована у м. Одесі (вул. Академіка Корольова, 33) та належить ТОВ «АКС-Одеса», підійшов до вхідних дверей і подзвонив у дзвінок, звідки вийшла раніше невідома йому фармацевт

ОСОБА_2 , яка після того, як він пред`явив їй посвідчення ревізора ТОВ «АКС-Одеса», та повідомив, що прибув з метою перевірки та інкасації грошових коштів, безперешкодно надала йому доступ до приміщення та підвела до сейфу, який відчинила та передала останньому грошові кошти в сумі 69 400 грн, після чого пройшла з ним до службового приміщення аптеки.

Надалі ОСОБА_1 о 03:30, перебуваючи поруч з ОСОБА_2 ,

за допомогою заздалегідь заготовленого ножа, який тримав у правій руці, умисно

з особливою жорстокістю завдав їй множинних проникаючих колото-різаних ран грудей, живота, спини, верхніх кінцівок, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження,

які у своїй сукупності були небезпечними для життя та призвели до геморагічного шоку, що став безпосередньою причиною смерті потерпілої. Переконавшись,

що остання не подає ознак життя, ОСОБА_1 з грошовими коштами у сумі 69 400 грн зник з місця вчинення кримінального правопорушення.

Одеський апеляційний суд 01 жовтня 2021 року змінив вказаний вирок щодо ОСОБА_1 в частині вирішення питання щодо долі речових доказів. В решті вирок суду залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник у касаційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити оскаржені судові рішення в частині призначеного покарання шляхом його пом`якшення до 11 років позбавлення волі

з конфіскацією майна.

Обґрунтовуючи зазначені вимоги, вказує на те, що судами не враховано повною мірою усіх даних про особу винного, який був офіційно працевлаштований, неодружений, до затримання мав постійне місце проживання, за місцем роботи характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, публічно вибачився перед потерпілим, має на утриманні малолітню дитину та трьох членів сім`ї з інвалідністю, та конкретних обставин справи, а саме наявність пом`якшуючої покарання обставини - щирого каяття та відсутність обтяжуючих покарання обставин. Крім того, захисник звертає увагу

на те, що судами було враховано, що злочин був вчинений особою, яка знаходилась у скрутному матеріальному становищі, проте така обставина з невідомих причин

не була визнана судом такою, що пом`якшує покарання відповідно до вимог

ст. 66 КК України. За таких обставин стверджує, що призначене ОСОБА_1 покарання є занадто суворим.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника.

Захисник та засуджений підтримали подану скаргу та просили її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України у касаційній скарзі

не оспорюються.

Доводи захисника про суворість призначеного покарання та необхідність його пом`якшення є необґрунтованими.

Відповідно до статей 50 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне

й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, врахував те, що він вчинив умисний насильницький особливо тяжкий злочин проти життя людини, дані про його особу, а саме те, що він був офіційно працевлаштований, неодружений,

до затримання мав постійне місце проживання, за місцем роботи характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, публічно вибачився перед потерпілим, а також взяв до уваги відсутність обтяжуючих покарання обставин та обставину, що пом`якшує покарання, якою визнав щире каяття.

З урахуванням викладеного, а також характеру та кількості завданих особі тілесних ушкоджень, що свідчать про її незвичайні страждання та больові відчуття, та особливої суспільної небезпеки, відсутності будь-якого відшкодування завданої моральної шкоди потерпілим, скоєння кримінального правопорушення особою,

яка знаходилась у скрутному матеріальному становищі, суд вважав за необхідне

за вчинений злочин призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, ближче до максимальної санкції, передбаченої п. 4 п. 6 ч. 2

ст. 115 КК України,.

Апеляційний суд, переглянувши вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами захисника та прокурора ствердив про правильність визначення виду та розміру призначеного місцевим судом покарання.

В основу свого рішення апеляційний суд поклав усі дані та обставини справи, враховані судом першої інстанції.

Зважив суд апеляційної інстанції і на доводи захисника про наявність у його підзахисного на утриманні малолітньої дитини та трьох членів сім`ї з інвалідністю, слушно зазначивши при цьому, що такі обставини жодним чином не можуть вказувати на зниження ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, або взяті судом як обставини, що могли вплинути, з огляду на характер і обставини злочину, на призначення більш м`якого покарання. При цьому, апеляційний суд, враховуючи спосіб вчинення кримінального правопорушення, кількість завданих поранень потерпілій, а також зухвалість самого злочину, мотивацію кримінального правопорушення (корисливий мотив, який переслідував ОСОБА_1 , та за рахунок вбивства молодої людини намагався поліпшити свій матеріальний стан), обґрунтовано зазначив про те, що наявність

на утриманні трьох осіб, взагалі не може бути обставиною, яка б могла вплинути

на призначення більш м`якого покарання.

Крім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги враховану судом першої інстанції в мотивувальній частині вироку обставину - вчинення кримінального правопорушення особою, яка знаходилась у скрутному матеріальному становищі.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано вказав на те, що саме зазначені

у мотивувальній частині вироку обставини, які як характеризують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і особу обвинуваченого, а також пом`якшуючу обставину у вигляді щирого каяття та відсутність обтяжуючої обставини, дали підстави місцевому суду прийти до висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, ближче

до максимальної санкції, передбаченої п. 4 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, та відсутності підстав для призначення покарання у виді довічного позбавлення волі,

з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, слід акцентувати, що доводи, викладені в касаційній скарзі

захисника, були наведені і в його апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції перевірив їх та визнав безпідставними. При цьому апеляційний суд, відмовляючи

в задоволенні апеляційної скарги захисника, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Постановлена у кримінальному провадженні ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам статей 370, 374,

419 КПК України, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, яким він керувався під час її постановлення.

Колегія суддів вважає, що призначене покарання відповідає особі

ОСОБА_1 , характеру та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а також є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав

для пом`якшення покарання з урахуванням усіх доводів, наведених у касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

З огляду на наведене касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів не встановила.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 -

без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5