Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12277/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енегрогенеруюча компанія «Енегроатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 (головуючий - Гончаров С.А., судді - Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.) і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 (суддя Балац С.В.) у справі

за позовом Корпорації «ТСМ ГРУП»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енегрогенеруюча компанія «Енегроатом»

про стягнення 1 707 496, 39 грн

Історія справи

1. Корпорація «ТСМ ГРУП» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енегрогенеруюча компанія «Енегроатом» (далі -відповідач) про стягнення 1 707 496,39 грн 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором на виконання робіт від 25.10.2018 №17/18.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 09.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024, позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 216 419, 35 грн 3 % річних та 1 489 321, 20 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовив.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних судових рішень

3. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 12.02.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024, частково задовольнив заяву позивача, стягнув з відповідача на користь позивача 24 974, 29 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовив.

4. Дослідивши зміст та вартість заявлених до відшкодування витрат, суди, виходячи із критерію дійсності, необхідності, розумності розміру витрат на правову допомогу, враховуючи конкретні обставини справи, її складність дійшли висновку, що заявлена до стягнення сума правничої допомоги є документально підтвердженою та обґрунтованою, а тому підлягає стягненню пропорційно сумі задоволених позовних вимог. Натомість відповідач не довів неспівмірності та необґрунтованості понесених позивачем витрат.

Касаційна скарга

5. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1 000 грн.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

6. Заявлена сума послуг правничої допомоги не відповідає критеріям реальності та розумності. Позивач не надав доказів співмірності його витрат з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже вони не підлягають стягненню з відповідача.

7. Суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду в постанові від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 про те, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Позиція Верховного Суду

8. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

9. За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

10. Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

11. У частині 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

12. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

13. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частина 4 статті 126 ГПК України).

14. Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

15. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

16. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

17. У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

18. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано до суду копію укладеного з адвокатським об`єднанням "АДВОКАТСЬКА КОМПАНІЯ "СИДОРЕНКО І ПАРТНЕРИ" договору про надання юридичних послуг від 01.07.2021 №01/07/21 та акт здачі-прийняття наданих послуг від 27.10.2023 № 1 із зазначенням обсягу наданих послуг у справі №910/12277/23 та їх вартості на загальну суму 25 000 грн.

19. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

20. Відповідач у запереченні на заяву позивача просив суд першої інстанції зменшити заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу до 1 000 грн, посилаючись на ненадання позивачем належних доказів на підтвердження понесення таких витрат, як-то акту приймання-передачі наданих послуг, переліку складових наданих послуг та розрахунку їх вартості, а також на невідповідність суми послуг критеріям розумності та співмірності із виконаними адвокатом роботами.

21. Ті ж самі доводи скаржник продублював в касаційній скарзі, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20.

22. Разом з тим, Верховний Суд вважає, що зазначена скаржником постанова Верховного Суду не містить протилежної позиції щодо застосування положень частини 3 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України відносно позиції суду у справі, що переглядається, а лише передбачає, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

23. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, факт надання професійної правничої допомоги підтверджений матеріалами справи, якому суди обох інстанцій під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу надали відповідну оцінку.

24. Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних рішень.

25. Крім того, як встановлено судами, відповідачем не наведено жодного обґрунтування щодо стягнення витрат на правничу допомогу саме в розмірі 1 000 грн, як і не спростовано заявленого позивачем розміру адвокатських витрат.

26. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 24 974,29 грн.

27. Верховний Суд, при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень, за наведеними у касаційній скарзі доводами, не вбачає порушень судами попередніх інстанцій приписів статей 126 129 ГПК України, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень.

28. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

29. Враховуючи викладене та межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, а тому підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енегрогенеруюча компанія «Енегроатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12277/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.