Історія справи

Постанова КГС ВП від 27.05.2025 року у справі №916/1165/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року

м. Київ

cправа №916/1165/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивача: Шахновський О.О.,

від відповідача-1: Бороган В.В.,

від відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області (Д`яченко Т.Г.)

від 09.09.2024,

постанову Південно-західного господарського апеляційного суду (Філінюк І.Г., Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.)

від 20.01.2025 (повний текст складений 22.01.2025),

додаткове рішення Господарського суду Одеської області (Д`яченко Т.Г.)

від 30.09.2024,

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Філінюк І.Г., Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.)

від 20.01.2025 (повний текст складений 22.01.2025)

та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Філінюк І.Г., Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.)

від 05.02.2025 (повний текст складений 10.02.2025)

у справі за позовом ОСОБА_1

до: 1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Граф",

2. Державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка Анатолія Анатолійовича

про визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Граф" (далі - Відповідач-1) та Державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка Анатолія Анатолійовича (далі - Відповідач-2), у якому просить:

- визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів Відповідача-1 від 02.03.2024 з усіх питань порядку денного;

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Відповідача-1, а саме зміну керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміну установчих документів, проведену 12 березня 2024 року о 13:46:01 Відповідачем-2, номер реєстраційної дії - 1005561070003074668.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- всупереч умовам статуту Відповідача-1 Позивач не отримував повідомлення про призначення загальних зборів, що відбулися 02 березня 2024 року, не повідомлявся про склад ініціативної групи, порядок денний;

- всупереч встановленим процедурам голова та секретар загальних зборів не обиралися, відтак особи, які підписали протокол, не уповноважені на такі дії; порядок денний не затверджувався;

- зміни до відомостей до про юридичну особу зареєстровано 12 березня 2024 року, тобто з порушенням встановленого строку для проведення письмового опитування (до 18 березня 2024 року).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у cправі №916/1165/24, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:

- Відповідач-1 довів, що ним був дотриманий порядок належного повідомлення Позивача про проведення загальних зборів:

1) до суду надано список згрупованих поштових відправлень, які здійснювалися поштовою організацією відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270;

2) у запрошенні містяться необхідні відомості, а саме: дотримано письмову форму повідомлення про проведення загальних зборів, яке було скеровано Позивачу; вказано інформацію про час і місце проведення зборів: 02 березня 2024 року об 11:00 год., АДРЕСА_1 ; зазначено порядок денний, тобто питання, які винесено на розгляд зборів: обрання голови та секретаря зборів, обрання нового складу правління та голови правління Відповідача-1, обрання нового складу ревізійної комісії (ревізора) Відповідача-1, затвердження нової редакції статуту;

- у спірних загальних зборах взяли участь співвласники - 103 особи із загальною площею 8 473,95 кв. м, що становить 66,86%. Листки опитування містять відповідні дати, що надає змогу перевірити дотримання вимог закону про необхідність проведення такого опитування. Отже, при визначенні результатів голосування з питань порядку денного загальних зборів, які відбулися 02 березня 2024 року, наявні правові підстави для врахування голосів співвласників;

- рішення загальних зборів співвласників Відповідача-1 прийняті з достатньою кількістю голосів власників квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, отже відсутні підстави для визнання зазначених рішень недійсними. Судом не встановлено порушень порядку скликання та проведення загальних зборів;

- для визнання недійсним рішення загальних зборів необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів співвласника об`єднання. Суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, враховуючи баланс інтересів як Позивача, так і інших співвласників об`єднання. Інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого об`єднання, уникати зайвого втручання в питання його діяльності, які вирішуються загальними зборами співвласників;

- дії державного реєстратора з реєстрації прийнятих загальними зборами рішень є похідними та спрямовані на фіксацію того правового стану в спосіб, визначений державою (відповідно до рішень зборів).

5. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025, з Позивача на користь Відповідача-1 стягнуто 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині заяви відмовлено.

6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зауважив:

- Відповідач-1 зазначив у відзиві (який згідно з частиною другою статті 161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є заявою по суті) орієнтовний розрахунок судових витрат - 60 000 грн;

- Відповідач-1 надав докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу. Розмір винагороди за надання правничої допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми та не змінюється залежно від обсягу послуг і витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання Відповідачем-1 послуг адвоката;

- у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21). Обґрунтованим, справедливим і співмірним є часткове задоволення заяви Відповідача-1 та стягнення з Позивача 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

7. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 з Позивача на користь Відповідача-1 стягнуто 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8. Суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків:

- У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач-1 зазначив попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу в апеляційному провадженні - 80 000 грн;

- Відповідач-1 подав належні докази, що підтверджують його витрати на оплату послуг адвоката. Розмір гонорару за розгляд справи в суді апеляційної інстанції становить 80 000 грн, тобто сторони узгодили фіксований розмір гонорару;

- водночас адвокат Бороган В.В., який надавав правничу допомогу Відповідачу-1 у судах першої та апеляційної інстанцій, був обізнаний про позицію Позивача і нормативно-правове регулювання спірних правовідносин; готував відзив на апеляційну скаргу з урахуванням вже наявної позиції, яка була викладена у відзиві на позов та в оскаржуваному рішенні. Отже, підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи;

- заперечення Позивача щодо заяви Відповідача-1 не приймаються, оскільки договір, ордер та акт виконаних робіт підписані сторонами й скріплені їх печатками;

- враховуючи положення статей 86 123 126 129 ГПК України, дослідивши докази, надані Позивачем на підтвердження судових витрат у формі передбаченого договором про надання правової допомоги фіксованого розміру гонорару адвоката, зважаючи на незначну кількість підготовлених процесуальних документів (лише відзив на апеляційні скарги), те, що справа розглядалася у двох судових засіданнях, не є складною, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, наявні підстави для часткового задоволення заяви Відповідача та присудження на його користь 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. В решті вимог заяви необхідно відмовити.

Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги, та стислий виклад позиції інших учасників справи

9. 10 лютого 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у cправі №916/1165/24; просить скасувати їх та ухвалити нове - про задоволення позову; стягнути з Відповідача-1 на свою користь судові витрати в розмірі 27 252 грн - судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

10. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють порядок скликання і проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку; посилається на статті 385 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 6, 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон №2866-III) та стверджує про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №916/2556/19, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 05.05.2020 у справі №916/1996/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/2796/17.

11. 17 лютого 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі №916/1165/24; просить скасувати їх та ухвалити нове - про відмову в стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

12. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання їх застосування у подібних правовідносинах. За твердженням Скаржника, нормами права, які потребують єдиного тлумачення та застосування, є:

- стаття 126 ГПК України (щодо порядку відшкодування судових витрат на правничу допомогу);

- стаття 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) (щодо підстав для надання правничої допомоги та порядку її оформлення);

- стаття 14 Закону №5076-VI (щодо правового статусу адвокатського бюро як юридичної особи).

13. 17 лютого 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №916/1165/24; просить скасувати її та постановити ухвалу, якою заяву Відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу повернути без розгляду.

14. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України:

- відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, а саме статей 118 119 124 ГПК України - чи можливе посилання на виконання стороною вимог частини першої статті 124 ГПК України (подати до суду разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи), якщо така заява подана з порушенням процесуальних строків, а судом не виконані вимоги статей 118 119 ГПК України;

- у цій справі виникла правова невизначеність щодо застосування норм матеріального права, а саме частини третьої статті 4 Закону №5076-VI - чи є належним підтвердженням факту надання правничої допомоги договір, укладений між стороною та адвокатським бюро, якщо фактично представництво здійснювалося адвокатом, який провадив індивідуальну адвокатську діяльність, а не діяв як адвокат адвокатського бюро;

- Верховним Судом не сформована єдина практика та відсутні висновки щодо застосування частини першої статті 26 Закону №5076-VI, відповідно до якої адвокатська діяльність здійснюється виключно на підставі договору про надання правничої допомоги;

- у цій справі виникла правова невизначеність щодо того, чи може суд розглядати заяву, яка подана з порушенням встановленого порядку та відповідно до частини четвертої статті 170 ГПК України підлягає поверненню без розгляду.

15. Протягом строку, встановленого Судом, відзиви на касаційні скарги не надійшли.

16. 26 травня 2025 року, поза межами строку для подання відзиву на касаційну скаргу, Відповідач-1 із використанням підсистеми "Електронний суд" подав письмові пояснення, в яких просить:

- поновити строк на їх подання;

- поновити строк для подання витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 25.05.2025;

- долучити до матеріалів справи письмові пояснення та витяг;

- у задоволенні касаційних скарг відмовити у повному обсязі;

- стягнути зі Скаржника на користь Відповідача-1 усі судові витрати, документальне підтвердження яких буде надане не пізніше п`яти днів після ухвалення судового рішення.

17. Верховний Суд зауважує, що копії ухвал від 02.04.2025 про відкриття касаційного провадження у справі №916/1165/24 надійшли в електронний кабінет Відповідача-1 04 квітня 2025 року об 11:32 год., що підтверджується довідками про доставку документа в кабінет "Електронного суду" (дата отримання судом: 04 квітня 2025 року об 11:50 год.).

18. Оскільки письмові пояснення Відповідача-1 подані поза межами строку на подання відзиву (частина друга статті 118 ГПК України), зважаючи на відсутність обґрунтування поважності причин його пропуску, а також без дозволу Суду на подання додаткових пояснень (частина п`ята статті 161 ГПК України), вони підлягають залишенню без розгляду.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

19. Скаржник є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

20. У багатоквартирному будинку створене об`єднання співвласників, яким є Відповідач-1. Згідно зі статутом Відповідача-1, затвердженим установчими зборами (протокол від 03.06.2020 №б/н), об`єднання створено власниками квартир та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою:

АДРЕСА_3 . За поясненнями Скаржника, 02 березня 2024 року о 10:00 у холі першого поверху багатоквартирного будинку відбулися загальні збори Відповідача-1.

22. До порядку денного зборів та листа опитування співвласників на загальних зборах включені такі питання:

- обрання нового складу правління та голови правління Відповідача-1. Пропозиція: "Припинити повноваження попереднього складу правління Відповідача-1 та обрати нове правління Відповідача-1 у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Припинити повноваження голови правління Відповідача-1 ОСОБА_1 (Скаржника) з 02 березня 2024 року та обрати головою правління Відповідача-1 ОСОБА_2 з 03 березня 2024 року";

- обрання нового складу ревізійної комісії (ревізора) Відповідача-1. Пропозиція: "Припинити повноваження попереднього складу ревізійної комісії Відповідача-1 та обрати нову ревізійну комісію Відповідача-1 у складі: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ";

- затвердження нової редакції статуту. Пропозиція: "Затвердити нову редакцію статуту Відповідача-1. Уповноважити голову зборів підписати нову редакцію статуту Відповідача-1 та надати державному реєстратору відповідного суб`єкта реєстрації заяву та документи для державної реєстрації Відповідача-1".

23. Разом із тим Скаржник стверджує, що:

- голова та секретар загальних зборів не обиралися, отже особи, які підписали протокол загальних зборів, не уповноважені на такі дії; порядок денний не затверджувався;

- оскільки загальні збори відбулися 02 березня 2024 року, строк, протягом якого мало проводитися письмове опитування, складав до 18 березня 2024 року. Водночас 12 березня 2024 року, тобто з порушенням встановленого строку для проведення письмового опитування, зареєстровано зміни відомостей про юридичну особу - Відповідача-1, а саме: зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміна установчих документів, проведена 12 березня 2024 року о 13:46:01 Відповідачем-2, номер реєстраційної дії - 1005561070003074668;

- рішення, прийняті 02 березня 2024 року на загальних зборах Відповіадача-1, для співвласників не оприлюднювалися.

24. Відповідач-1 зауважив, що:

- загальна площа всіх квартир та / або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які належать співвласникам, становить 12 674,3 кв. м (100% голосів). У загальних зборах взяли участь особисто та / або через представників співвласники в кількості 103 осіб, яким на праві належать квартири та / або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку, загальна кількість площа яких становить 8 473,95 кв. м - 66,86% від загальної площі всіх квартир та / або нежитлових приміщень;

- згідно з пунктом 7 розділу ІІІ статуту Відповідача-1 кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у будинку. Наявні у будинку паркомісця в кількості 80 шт. загальною площею 12 106 кв. м не належать до категорії нежитлових приміщень, тому власники цих паркомісць не беруть участі у загальних зборах;

- безпосередньо у загальних зборах взяли участь у голосуванні 24 співвласники, які зі складу присутніх більшістю голосів обрали голову загальних зборів ОСОБА_2 , секретаря загальних зборів ОСОБА_3 та уповноважили їх підписати протокол загальних зборах;

- 16 лютого 2024 року ініціативна група здійснила розсилку рекомендованими листами на адресу квартир або нежитлових приміщень, що належить співвласникам у багатоквартирному будинку, повідомлення про дату, час та місце проведення установчих зборів, а також порядок денний;

- зважаючи на пункти 8, 9 статуту Відповідача-1 та статтю 6 Закону №2866-III, передбачено крайню дату голосування, яка не може бути більше 45 календарних днів від дати проведення загальних зборів. У разі набрання необхідної кількості голосів ініціатор проведення загальних зборів має право припинити збір голосів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

25. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційних скарг, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

Щодо оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалених за результатами розгляду справи по суті

26. Відповідно до частини першої статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

27. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом №2866-III.

28. Статтею 1 цього Закону передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та / або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

29. Згідно з частиною першою статті 4 Закону №2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

30. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (частина четверта статті 4 Закону №2866-III).

31. Згідно зі статтею 10 Закону №2866-III органами управління об`єднання є загальні збори, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Загальні збори скликаються та проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів з урахуванням положень цієї статті. Ініціатором загальних зборів є правління об`єднання або ініціативна група, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежитлових приміщень.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

32. Відповідно до статті 6 Закону №2866-III повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціатором установчих зборів не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення установчих зборів. Повідомлення в письмовій формі надається кожному співвласнику під власноручний підпис або надсилається рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку. За складеною у довільній формі письмовою заявою (у тому числі у формі електронного документа) співвласника до ініціатора установчих зборів, отриманою не пізніше ніж за 15 календарних днів до дня проведення установчих зборів, повідомлення про проведення установчих зборів співвласників надсилається такому співвласнику на іншу поштову адресу або на адресу електронної пошти чи з використанням інших технічних засобів електронних комунікацій, зазначених у такій заяві.

У повідомленні про проведення установчих зборів повинна міститися інформація про:

1) ініціатора установчих зборів;

2) дату, час та місце проведення установчих зборів;

3) порядок денний установчих зборів;

4) наявність / відсутність технічної можливості для участі співвласників в установчих зборах дистанційно в режимі відеоконференції із зазначенням інформації щодо підключення до неї.

До повідомлення про проведення установчих зборів можуть додаватися додаткові матеріали або інформація, що розглядатимуться на зборах.

Дата, час і місце проведення установчих зборів обираються зручними для більшості можливих учасників зборів.

33. Отже, норми частини четвертої статті 6 Закону №2866-III визначають порядок і спосіб повідомлення власників, а саме: форма повідомлення лише письмова; повідомляється кожен власник; таке повідомлення вручається власнику або під розписку, або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №916/782/17).

34. У постановах від 01.10.2020 у справі №916/2556/19 та від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, на які посилається Скаржник, Верховний Суд зауважив, що недотримання ініціативною групою порядку повідомлення усіх власників про проведення установчих зборів є порушенням вимог статті 6 Закону №2866-III.

35. Водночас Верховний Суд також висловив позицію (постанови від 22.09.2022 у справі №924/1146/21 та від 26.10.2022 у справі №916/1010/21), що порушення порядку повідомлення співвласника під час скликання та проведення загальних зборів не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є їх прийняття за відсутності кворуму, прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів.

36. Зважаючи на вказані висновки Верховного Суду, неповідомлення або неналежне повідомлення співвласника багатоквартирного будинку про проведення загальних зборів не завжди є підставою для визнання таких зборів недійсними.

37. Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071) (далі - Правила), згруповані поштові відправлення, поштові перекази - реєстровані поштові відправлення, поштові перекази в кількості більше одного, що одночасно подаються для пересилання одним відправником.

38. Згідно з пунктом 53 Правил у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронній формі за формою, визначеною оператором поштового зв`язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, згрупованих за способом пересилання, що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв`язку.

39. За змістом пункту 54 Правил про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправнику може видаватися один розрахунковий документ на один список з одним примірником списку.

У разі надання послуг поштового зв`язку суб`єктам господарювання та державним органам в місцях, де операції з розрахунків здійснюються тільки у безготівковій формі, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, відправникові передається тільки один примірник списку в паперовій або в електронній формі із зазначенням прізвища працівника, який здійснював приймання, а також дати і місця надання послуги.

40. У постанові від 02.12.2020 у справі №916/86/20 Верховний Суд дійшов висновку, що список згрупованих поштових відправлень є належним і допустимим доказом дотримання вимог статті 6 Закону №2866-III.

41. У справі, що переглядається (№916/1165/24), суди дослідили список згрупованих поштових відправлень та запрошення; зазначили, що останнє містить усі необхідні відомості, зокрема, (1) дотримано письмову форму повідомлення про проведення загальних зборів, яке було скеровано Скаржнику, (2) вказано інформацію про час і місце проведення зборів, (3) сформовано порядок денний.

Як наслідок, констатовано, що повідомлення про скликання загальних зборів містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, і це є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.

42. Посилання Скаржника на відсутність належних доказів, що повідомлення було направлено у передбачені законом строки, відсутність ідентифікуючих ознак, які б підтверджували факт надсилання запрошення Скаржнику чи іншим співвласникам, неналежність реєстру згрупованих відправлень, спонукають Верховний Суд до переоцінки доказів, що однак, не належить до його компетенції.

43. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

44. Верховний Суд зауважує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких Скаржник у цій справі аргументовано не довів.

45. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

46. Крім того, Скаржник не визначив підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункти 1, 2, 3 та / або 4 частини третьої статті 310 ГПК України - порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

47. З цих підстав Суд також відхиляє посилання Скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/2796/17, оскільки в цій частині його аргументи зводяться до відсутності доказів формування ініціативної групи (не менш як з трьох співвласників), що скликала загальні збори.

48. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що в спірних загальних зборах взяли участь співвласники - 103 особи із загальною площею 8 473,95 кв. м (66,86%). Рішення загальних зборів співвласників Відповідача-1 прийняті з достатньою кількістю голосів власників квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, отже відсутні підстави для визнання зазначених рішень недійсними.

49. Відповідно до статті 15 Закону №2866-III співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень.

50. Частина двадцять восьма статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлює, що рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття таких рішень.

51. Аналізуючи доводи Скаржника, Суд також ураховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.08.2023 у справі №904/1711/22:

"96. Верховний Суд звертає увагу на те, що ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, в тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об`єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів.

97. Визнання рішень щодо обрання органів управління, затвердження кошторису та розміру внесків, інших важливих для діяльності ОСББ рішень недійсними в судовому порядку, як правило, відбувається через значний проміжок часу після їх прийняття і має негативні наслідки на діяльність ОСББ, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого ОСББ. За таких умов суд повинен приділяти ще більше уваги дослідженню питань балансу інтересів співвласників ОСББ, з`ясуванню того, яке саме право співвласника було порушено оскаржуваним рішенням і можливості його відновлення саме через скасування рішень, а не іншим шляхом.

98. Суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку".

Зазначена правова позиція застосована Верховним Судом у постановах від 18.10.2023 у справі №924/1225/21, від 02.05.2024 у справі №910/10400/22.

52. Зважаючи на баланс інтересів співвласників та самого об`єднання, межі втручання суду у його діяльність, оскільки суди попередніх інстанцій надали оцінку питанню наявності / відсутності порушеного права Скаржника, Суд погоджується з відсутністю підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів Віповідача-1.

53. Суди встановили, що оспорювані рішення підтримані необхідною кількістю співвласників, при цьому Скаржник не довів, що вони мають ознаки дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів Скаржника.

54. Доводи касаційної скарги зводяться до порушення порядку повідомлення Скаржника про проведення спірних загальних зборів Відпопвідача-1, проте таких порушень судами попередніх інстанцій не виявлено.

Інших безумовних підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів (відсутність більше половини загальної кількості усіх співвласників, які голосували за рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів) (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/15071/20) Скаржник не навів.

55. Суд відхиляє посилання на постанову Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №916/1996/19, оскільки спірні правовідносини виникли між обслуговуючим кооперативом і його членом та, відповідно, не регулюються Законом №2866-III і Законом "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Крім того, суди виходили з відсутності кворуму для проведення загальних зборів, тоді як у справі, що переглядається (№916/1165/24), таке порушення не встановлене.

56. Оскільки висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається Скаржник, зважаючи на встановленні фактичні обставини, натомість частина висновків є нерелевантними, рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 та постанова Південно-західного господарського апеляційного суду від 20.01.2025 підлягають залишенню без змін.

Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами його перегляду

57. У суді першої інстанції Відповідач-1 надав докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000 грн.

58. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 заяву Відповідача-1 задоволено частково; присуджено до стягнення 30 000 грн (удвічі менше від початкової суми). Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 вказане додаткове рішення залишено без змін.

59. Скаржник просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

60. Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

61. Стаття 16 ГПК України закріплює право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

62. Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

63. Адвокатський гонорар може існувати у двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката, залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

64. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Практична реалізація вказаного принципу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

65. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів тощо). За загальним правилом такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі.

66. Скаржник вказує, що на підтвердження повноважень представника в суді першої інстанції адвокат Відповідача-1 надав ордер на надання правничої допомоги від 06.05.2024 серії ВН №1362209, виданий адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально. Водночас до заяви про ухвалення додаткового рішення адвокат Бороган В.В. надав договір про надання правової допомоги від 06.05.2024, укладений між Адвокатським бюро "БОРОГАН" та Відповідачем-1, а також акт приймання-передачі виконаної роботи від 09.09.2024 до договору.

67. На думку Скаржника, вказане свідчить про невідповідність між суб`єктом, який фактично надавав правничу допомогу відповідно до ордера, та суб`єктом, вказаним у документах на підтвердження витрат на правничу допомогу. Посилаючись на статтю 126 ГПК України, статті 14, 26 Закону №5076-VI, Скаржник зазначає про відсутність усталеної практики щодо порядку доведення факту надання правничої допомоги адвокатським бюро в суді та підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт як підстави для відшкодування витрат.

68. У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на таке.

69. Відповідно до частини першої статті 26 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

70. Пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

71. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону №5076-VI).

72. Суд першої інстанції встановив, що:

- протягом п`яти днів після ухвалення рішення Відповідач-1 надав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, договір про надання правничої допомоги від 06.05.2024, укладений між Відповідачем-1 та адвокатським бюро. Згідно з пунктом 4.1 договору за надання правничої допомоги, яка є його предметом, згідно з пунктом 2.1 клієнт сплачує адвокатському бюро грошову винагороду у розмірі 60 000 грн;

- матеріали справи містять акт приймання-передачі виконаної роботи від 09.09.2024, яким визначено, що відповідно до вимог пунктів 2.1, 4.1 договору про надання правничої допомоги від 06.05.2024 адвокатським бюро виконані, а клієнтом прийняті такі роботи: вивчення документів, формування правової позиції, пошук та аналіз інших аналогічних справ, підготовка відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях.

73. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вказав, що розмір винагороди за надання правничої допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми; цей розмір не змінюється залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання Відповідачем-1 послуг адвоката. З огляду на умови договору витрати на правничу допомогу є реальними.

74. Скаржник не заперечує та не спростовує наявності договору від 06.05.2024, укладеного між Адвокатським бюро "БОРОГАН" та Відповідачем-1; натомість стверджує, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно визнали ордер, виданий індивідуальним адвокатом, належним підтвердженням факту виконання послуг адвокатським бюро.

75. Водночас Суд звертає увагу, що за змістом статті 60 ГПК України та статті 26 Закону №5076-VI договір та / або ордер підтверджують не факт виконання певних послуг, а повноваження адвоката як представника на надання правничої допомоги.

76. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суди встановили наявність договору від 06.05.2024, сторонами якого є Адвокатське бюро "БОРОГАН" та Відповідач-1, дослідили його умови, зокрема, узгодження фіксованого розміру гонорару - 60 000 грн, а також виконання та прийняття відповідних послуг.

77. Згідно зі статтею 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

78. Разом із тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

79. Оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному окремому випадку з урахуванням обставин конкретної справи.

80. Верховний Суд звертає увагу, що заява Відповідача-1 про розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції, була задоволена частково зі значним зменшенням розміру судових витрат (з 60 000 грн до 30 000 грн), зважаючи на критерії обґрунтованості, пропорційності та співмірності.

81. Прагнення Скаржника взагалі не сплачувати кошти на користь Відповідача-1 з метою відшкодування судових витрат є необґрунтованим. Беручи до уваги складність справи, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, їх обсяг, Верховний Суд зазначає, що часткове задоволення заяви Відповідача-1 та стягнення на його користь 30 000 грн (замість 60 000 грн) узгоджується з вимогами реальності, розумності, обґрунтованості, пропорційності та необхідності.

82. З урахуванням викладеного вище, касаційна скарга на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025, ухвалену за наслідками його перегляду, не підлягає задоволенню.

Щодо оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції

83. У суді апеляційної інстанції Відповідач-1 просив стягнути зі Скаржника витрати на правничу допомогу в розмірі 80 000 грн.

84. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 зі Скаржника на користь Відповідача-1 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн (тобто в чотири рази менше від початкової суми).

85. Скаржник, зокрема, зазначає, що представництво Відповідача-1 у справі здійснював адвокат Бороган В.В. на підставі ордера, виданого ним як адвокатом, який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, та не діяв як адвокат Адвокатського бюро "БОРОГАН".

86. У цій частині доводи Скаржника дублюють ті з них, на які Суд вже надав відповідь та відхилив.

87. Скаржник також зазначає про відсутність висновків Верховного Суду:

- щодо застосування статей 118 119 124 ГПК України - чи можливе посилання суду на виконання стороною вимог частини першої статті 124 ГПК України в контексті подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат разом із першою заявою по суті спору, якщо така заява подана з порушенням процесуальних строків;

- чи може суд розглядати заяву, яка подана з порушенням встановленого порядку та відповідно до частини четвертої статті 170 ГПК України підлягає поверненню без розгляду.

88. У касаційній скарзі звертається увага, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 учасникам справи згідно з нормами статті 263 ГПК України встановлено строк для подання відзиву (з доказами його направлення учасникам справи) на апеляційну скаргу, а також будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань - протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Разом із тим Відповідач-1 подав відзив 08 листопада 2024 року. Причини, визначені як підстава поновлення процесуального строку, не були поважними.

89. Ухвалюючи оскаржувану додаткову постанову, суд апеляційної інстанції врахував відзив Відповідача-1 на апеляційні скарги, в якому визначено попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу в апеляційному провадженні - 80 000 грн.

З огляду на положення статей 86 123 126 129 ГПК України, дослідивши докази, надані на підтвердження судових витрат у формі передбаченого договором фіксованого розміру гонорару адвоката, зважаючи на незначну кількість підготовлених процесуальних документів (лише відзив на апеляційні скарги), суд апеляційної інстанції стягнув зі Скаржника на користь Відповідача-1 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; у решті вимог заяви відмовив.

90. Вказане свідчить, що суд апеляційної інстанції (1) прийняв відзив до розгляду; (2) врахував наведений в ньому попередній розрахунок судових витрат, здійснюючи їх розподіл за наслідками апеляційного перегляду.

91. Крім того, відповідно до частини другої статті 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

92. У постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/14962/21 наголошується, що за змістом цієї норми в разі неподання учасником справи попереднього розрахунку суд має право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Схожа позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21 та від 11.01.2024 у справі №924/423/23.

93. Навіть якщо виходити з відсутності поданого Відповідачем-1 розрахунку сум судових витрат, відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу є правом суду, а не обов`язком. Реалізація цього права є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20.

94. Відтак застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

95. Скаржник скористався своїм правом на подання заперечень щодо вимог Відповідача-1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, і суд апеляційної інстанції надав їм відповідну оцінку. Вказане підтверджує дотримання принципу змагальності господарського судочинства, забезпечення Скаржнику можливості висловити свої міркування щодо розподілу судових витрат.

96. Насамкінець Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували направлення іншим учасникам справи заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу з додатками; отже, згідно з частиною четвертою статті 170 ГПК України заява підлягала поверненню Відповідачу-1 без розгляду.

Згідно з описом вкладення, долученим до заяви про ухвалення додаткового рішення, адвокатом Бороганом В.В. надіслано сторонам копії договору про надання правової допомоги від 26.06.2023 на двох аркушах та акта приймання-передачі виконаної роботи від 24.04.2024 на одному аркуші, які, за твердженням Скаржника, не стосуються справи №916/1165/24, тому не є належним доказом скерування копій поданих до суду документів.

97. Водночас вказані доводи зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що була здійснена судом апеляційної інстанції, а також спроби їх переоцінки.

98. Таким чином, доводи Скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм права, які б могли слугувати підставою для скасування додаткової постанови Південно-західного господарського апеляційного суду від 05.02.2025, не підтвердилися.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

99. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

100. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

101. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

102. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись статтями 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024, постанови Південно-західного господарського апеляційного суду від 20.01.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у cправі №916/1165/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова