Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.09.2019 року у справі №914/2436/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2436/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Вронської Г. О., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Черненка О. В.

за участю представників:

Позивача: нез'явився

Відповідача: Урбанська Т. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019

(головуючий суддя Орищин Г. В., судді Галушко Н. А., Желік М. Б. )

та рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2019

(суддя Юркевич М. В. )

у справі №914/2436/18

за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області

до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"

про стягнення 3 185 631,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Державна екологічна інспекція у Львівській області (далі - Інспекція) звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (далі - КП "Львівводоканал") про стягнення 3 185 631,78 грн збитків завданих державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

2. Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної позивачем перевірки встановлено, що у період з 01.01.2018 по 05.03.2018 - з підземних водозаборів "Глинна Наварія" та "Бібрка", а в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 - з підземного водозабору "Малечковичі" відповідачем, в порушення ст. ст. 21 19 Кодексу України про надра, здійснювався забір підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, чим завдано державі збитки в розмірі 3 185
631,78 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019, позов задоволено частково, стягнуто з КП "Львівводоканал" на користь Інспекції 870
819,57 грн збитків, а в частині стягнення 2 134 812,10 грн збитків - відмовлено.

4. Частково задовольняючи позов, суди вказували на те, що по водозаборах підземних вод "Бібрка" та "Глинна Наварія" в діях відповідача відсутня вина у бездозвільному користуванні надрами, а тому, безпідставним є нарахування позивачем збитків, по вказаним підземним водозаборам, отже, в частині позову про стягненням 2 062 641,70 грн збитків слід відмовити.

5. В той же час, по водозабору "Малечковичі", у період з 01.01.2016 по
31.12.2016, судами встановлено бездозвільне користування відповідачем надрами, саме з вини відповідача, що є підставою настання господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, отже, позов в частині стягнення з відповідача 870 819,57 грн збитків, по вказаному підземному водозабору, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. КП "Львівводоканал" не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

7. У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судами ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 224 ГК України, ст.ст. 1, 16 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України.

8. Скаржник вказує на те, що: судами попередніх інстанцій, не надано належної правової оцінки обставинам справи щодо вчинення відповідачем усіх необхідних дій для отримання відповідних дозволів; судами належним чином не обґрунтовано, в чому саме полягають збитки, завдані державі, водночас, суди не врахували, що у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди; крім того, суди не звернули уваги на те, що при розрахунку збитків позивачем застосовано невірну рентну плату, отже, рішення судів у справі прийняті на підставі неналежних та недопустимих доказів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відзив до суду касаційної інстанції від відповідача не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Судами встановлено, що відповідач для отримання спеціальних дозволів на користування родовищами, надіслав до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) заяви: для родовищ "Наварія" та "Бобриківське" ("Бібрка") - 10.06.2016, для родовища "Малечковичі" - 28.04.2016.

11. Вказані документи були повернені відповідачу на доопрацювання 30.09.2016, після доопрацювання, 01.12.2016 вказані документи були повторно направлені до Держгеонадра.

12. Відповідно до наказу Держгеонадра від 01.08.2017 за №346, було прийнято рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами для родовища "Малечковичі ". Дозвіл по родовищу "Малечковичі" відповідачем отримано
04.10.2017.

13. Відповідно до наказу Держгеонадра від 15.11.2017 №509 було прийнято рішення про надання ЛМКП "Львівводоканал" спеціальних дозволів на користування надрами з метою видобування питних підземних вод по водозаборах "Бібрка" та "Глинна Наварія".

14. Судами встановлено, що листом від 27.12.2017 за №Вд9053, відповідач повідомив Держгеонадра про проведені Українським державним геологорозвідувальним інститутом (далі - Інститут) розрахунки збору за надання дозволу для родовищ "Бібрка" та "Глинна Наварія", разом з розрахунками направлено по два примірники Угод про умови користування надрами.

15. У відповідь на лист відповідача, Держгеонадра повідомило про розрахункові рахунки, для сплатити збору за надання дозволів. Суми такого збору за два родовища становили 959 300,00 грн та 1 031 900,00 грн, вказані рахунки були сплачені відповідачем в повному обсязі 16.01.2018.

16. Отже, судами встановлено, що по водозаборах "Глинна Наварія" та "Бібрка" відповідач отримав дозвіл на користування надрами 06.03.2018, а по водозабору "Малечковичі" - 04.10.2017.

17. Отже, фактично бездозвільне користування по родовищу "Малечковичі" тривало з
01.01.2016 по 31.12.2016.

18. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 12.11.2018 по
23.11.2018 Інспекцією було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП "Львівводоканал".

19. За наслідками проведеної перевірки складено акт №725/04/981, в якому встановлені наступні порушення:

- 1) ЛМКП "Львівводоканал" у період з 01.01.2018 по 05.03.2018 з власного підземного водозабору "Глинна Наварія", розташованого на території Пустомитівського району Львівської області з свердловин №1,1а, 2а, 4,5а, 6,6а, 7,7а, 8 здійснювало забір підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням чинного законодавства, а саме ст. 19 Кодексу України про надра. Об'єм забраної води становить 871 759 м. куб. (на підставі довідки ЛМКП "Львівводоканал" від 21.11.2018);

- 2) ЛМКП "Львівводоканал" у період з 01.01.2018 по 05.03.2018 з власного підземного водозабору "Бібрка", розташованого на території Пустомитівського району Львівської області з свердловин №1,1а, 2а, 3,3а, 4,4а, 6,6а, 7,7а, 8,8а здійснювало забір підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням чинного законодавства, а саме ст. 19 Кодексу України про надра. Об'єм забраної води становить 757 693 м. куб. (на підставі довідки ЛМКП "Львівводоканал" від 21.11.2018);

3) ЛМКП "Львівводоканал" у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 з власного підземного водозабору "Малечковичі", розташованого на території Пустомитівського району Львівської області з свердловин №1а - 11483 здійснило забір підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням чинного законодавства, а саме ст. 19 Кодексу України про надра. Об'єм забраної води становить 887 143 м. куб. (на підставі довідки ЛМКП "Львівводоканал" від
21.11.2018).

20. Зважаючи на наведене, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів від 20.07.2009 за №389 (далі - Методика) за бездозвільне користування вказаними водозаборами відповідачу нараховано позивачем збитки за водозабором "Глинна Наварія" за період 01.01.2018 по 05.03.2018-1 103 516,13 грн, за водозабором "Бібрка" за період 01.01.2018 по 05.03.2018 - 959 125,68 грн, за водозабором "Малечковичі" за період
01.01.2016 по 01.12.2016-1 122 989,97 грн.

Позиція Верховного Суду

21. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права з дотриманням процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

22. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

23. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

24. Пунктом 8 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

25. Частиною 3 зазначеної статті унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

26. За приписами ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

27. Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

28. Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

29. Слід зауважити, що стаття 1166 ЦК України, встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди".

Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

30. Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

31. Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої ст.ст. 1, 16 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

32. Тобто, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв'язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої ст.ст. 1, 16 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" настає відповідальність у вигляді шкоди.

33. Суб'єктом відшкодування шкоди є особа, яка її завдала, в даному випадку КП "Львівводоканал".

34. Частина 2 ст. 1166 ЦК України, встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

35. Приписами частини 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до ГК України та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

36. Разом з цим, відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

37. Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (в редакції чинній на момент проведення перевірки), використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

38. Відповідно до положень ст. ст. 46 48 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки), водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

39. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України).

40. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра (в редакції чинній на момент проведення перевірки), надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

41. Згідно з ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ГК України, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

42. Отже, господарськими судами вірно визначено, що чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

43. Судами встановлено, що у відповідача був наявний дозвіл на спеціальне водокористування №83/Лв/49д-17, виданий Державним агентством водних ресурсів (сектор у Львівській області) від 29.09.2017 дійсний до 29.09.2020.

44. Статтею 23 Кодексу про надра, закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.

45. Судами попередніх інстанцій було досліджено і встановлено, що забір води з підземних водозаборів "Глинна Наварія" та "Бібрка" у період з 01.01.2018 по
05.03.2018 та з підземного водозабору "Малечковичі" у період з 01.01.2016 по
31.12.2016 суттєво перевищував величину в 300 кубічних метрів на добу.

46. Зважаючи на встановлені судами обсяги забору води, КП "Львівводоканал" повинно було мати відповідні спеціальні дозволи на користування надрами для видобування підземних вод на водозаборах "Глинна Наварія ", "Бібрка" та "Малечковичі".

47. Відповідно до наказу Держгеонадра від 01.08.2017 за №346 було прийнято рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами для родовища "Малечковичі ". Дозвіл по родовищу "Малечковичі" відповідачем отримано
04.10.2017.

48. Зважаючи на вказані встановлені судами обставини, по родовищу "Малечковичі" у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 відповідач здійснював користування надрами, як без спеціального дозволу, так і без рішення уповноваженого органу про видачу такого дозволу.

49. У зв'язку з чим, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що невчасне отримання дозволу на спеціальне водокористування відбулось саме з вини відповідача, оскільки документи для отримання спеціальних дозволів на користування надрами неодноразово повертались на доопрацювання відповідачу. Водночас, незважаючи на те, що рішення Держгеонадра про надання спеціального дозволу прийнято 01.08.2017, сам дозвіл отриманий відповідачем 04.10.2017, оскільки тривала процедура розрахунку збору та відповідно сплата його відповідачем.

50. Крім того, судами вірно зауважено, що отриманий спеціальний дозвіл на ділянці родовища "Малечковичі", передбачає такі вид та мету користування надрами: "Геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка питних підземних вод, затвердження запасів ДКЗ України", тоді як, необхідним у даному випадку, є дозвіл: "Видобування питних підземних вод для господарсько-питного водопостачання", як це зазначено у двох інших спеціальних дозволах по родовищах "Наварія" та "Бобриківське".

51. Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

52. Згідно з пунктами 9.1,9.2 Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн. ), (23), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

53. Згідно зі статтею 65 Кодексу України про надра, відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

54. Отже, суд касаційної інстанції констатує, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків, у зв'язку з бездозвільним користуванням надрами родовища "Малечковичі", в період з 01.01.2016 по 31.12.2016, є обгрунтованими, Суд, погоджується з судами попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено відсутність його вини у порушенні вимог природоохоронного законодавства, що виразилося у бездозвільному користуванні надрами і відповідно є підставою для нарахування збитків позивачем.

55. Судом касаційної інстанції відхиляються доводи касаційної скарги відповідача, про відсутність його вини у порушенні природоохоронного законодавства, з посиланням на те, що ним вчинялись всі необхідні дії для отримання вказаних дозволів, тоді як, вказане порушення відбулось саме, у зв'язку недотриманням контролюючими органами та установами порядку та строків оформлення документів для отримання дозволів на користування надрами. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, вказані доводи відповідача є безпідставними, оскільки, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження оскарження незаконних дій вказаних державних органів, які стали причиною порушення відповідачем природоохоронного законодавства.

56. Крім того, безпідставними є доводи касаційної скарги про неналежне обґрунтування судами в чому полягають збитки завдані державі, та не врахування судами, що у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок доведення наявності шкоди, а на відповідача доведення відсутності вини у заподіянні шкоди.

57. З приводу вказаних доводів касаційної скарги, суд касаційної інстанції зауважує, що, як вказувалось відповідач не довів відсутність своєї вини у порушенні законодавства, тоді як, ч. 2 ст. 1166 ЦК України, встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, зважаючи на вимоги ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 65 Кодексу України про надра, в даному випадку сам факт самовільного користування надрами (за відсутності спеціального дозволу), є порушенням, яке не потребує доведення, за яке передбачена господарсько-правова відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

58. Враховуючи викладене, суд першої інстанції перевіряючи правильність здійсненого позивачем розрахунку збитків, встановив, що розрахунок проведено невірно, оскільки застосовано невірну ставку рентної плати, яка на момент виявлення порушення становила 65,44 грн. за 100 куб. м води.

59. Отже, суд застосувавши ставку рентної плати саме на 2016 рік, дійшов обґрунтованого висновку, щодо необхідності перерахунку розміру завданих відповідачем збитків по родовищу "Малечковичі", які за розрахунком суду складають 870 819,57 грн.

60. Зважаючи на вищезазначені вимоги законодавства касаційний суд вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 870 819,57 грн збитків завданих бездозвільним користуванням надрами по водозабору родовища "Малечковичі".

61. Щодо відмови в позовних вимогах про стягнення з відповідача збитків за бездозвільне користуванням надрами по водозаборах "Глинна Наварія" та "Бібрка", суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

62. Судами встановлено, що відповідно до наказу Держгеонадра від 15.11.2017 №509 було прийнято рішення про надання ЛМКП "Львівводоканал" спеціальних дозволів на користування надрами з метою видобування питних підземних вод по водозаборах "Бібрка" та "Глинна Наварія".

63. Враховуючи викладене, суди встановивши, що у спірний період, за який позивач нараховує збитки за бездозвільне користування надрами по водозаборах "Бібрка" та "Глинна Наварія" (з 01.01.2018 по 05.03.2018), у відповідача вже було наявне позитивне рішення уповноваженого органу про видачу таких дозволів (наказ Держгеонадра №509 від 15.11.2017), а сам відповідач вчиняв активні дії щодо фактичного отримання цих дозволів, затримка у фактичному виготовленні дозволів відбулася не з вини відповідача, отже, у діях відповідача відсутня вина у користуванні водозаборами "Бібрка" та "Наварія" без спеціального дозволу у період з 01.01.2018 по 05.03.2018.

64. Зважаючи на вказані встановлені судами обставини, суд касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 062 641,70 грн збитків за бездозвільне користування надрами по водозаборах "Бібрка" та "Глинна Наварія" (з 01.01.2018 по 05.03.2018) є безпідставними, що відповідно є підставою для відмови у позові.

65. Таким чином, суд касаційної інстанції констатує, що суди надавши повну та всебічну оцінку обставинам справи, правильно застосували положення матеріального права з дотриманням процесуальних норм, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнули з КП "Львівводоканал" на користь Інспекції 870 819,57 грн збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства при користуванні родовищем "Малечковичі", а в частині стягнення 2 134 812,10 грн збитків, завданих порушення природоохоронного законодавства при користуванні родовищем "Бібрка" та "Глинна Наварія" - відмовили.

66. Інші аргументи касаційної скарги стосуються питань, пов'язаних або із встановленими обставинами справи, або з оцінкою доказів у ній, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

67. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

68. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

70. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

71. Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить, доводи скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування рішення чи постанови відсутні.

Розподіл судових витрат

72. Судовий збір за подання касаційної скарги, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2019 у справі № 914/2436/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Г. О. Вронська

О. О. Мамалуй