Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.02.2021 року у справі №910/2327/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/2327/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Антимонопольного комітету України (далі - АМК України, відповідач, скаржник)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 (головуючий суддя: Куксов В. В., судді: Тищенко А. І., Яковлєв М. Л. )

у справі № 910/2327/20

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (далі - АТ "ОГС "Сумигаз", позивач-1),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" (далі - ТОВ "Сумигаз Збут", позивач 2)

до АМК України

про визнання недійсним рішення № 795-р від 10.12.2019

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2020 року АТ "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" та ТОВ "Сумигаз Збут" звернулись до Господарського суду міста Києва з позовами до АМК України про визнання недійсним рішення № 795-р від 10.12.2019.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АМК України при прийнятті рішення №795-р від 10.12.2019 неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи; не довів обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими; докази, на яких ґрунтується спірне рішення, є недопустимими; висновки Комітету, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; при розгляді справи АМК України було порушено і неправильно застосовано норми як матеріального, так і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі № 910/2327/20 позовні вимоги АТ "ОГС "Сумигаз" та ТОВ "Сумигаз Збут" до АМК України задоволено повністю; визнано недійним рішення АМК України № 795-р від
10.12.2019 відносно АТ "ОГС "Сумигаз" та ТОВ "Сумигаз Збут" в повному обсязі.

2.2. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АМК України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі № 910/2327/20 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі № 910/2327/20, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АМК України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі № 910/2327/20.

2.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 910/2327/20 клопотання АТ "ОГС "Сумигаз" та ТОВ "Сумигаз Збут" про зупинення провадження у справі № 910/2327/20 задоволено; провадження у справі № 910/2327/20 зупинено до перегляду судового рішення у справі № 161/11800/19 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

2.5. Судове рішення ухвалено з посиланням на пункт 5 частини 1 статті 227, пункт 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та мотивовано тим, що спір у справі № 161/11800/19 пов'язаний із вирішенням спору у справі № 910/2327/20, а відтак, розгляд даної справи є неможливим до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 161/11800/19.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АМК України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від
09.12.2020 у справі № 910/2327/20, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Висновки Верховного Суду стосовно застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України в подібних правовідносинах, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, фактичні обставини справи та однакове матеріально-правове регулювання, відсутні станом на момент звернення АМК України з даною касаційною скаргою.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. До Верховного Суду від АТ "ОГС "Сумигаз" та ТОВ "Сумигаз Збут" надійшли відзиви на касаційну скаргу АМК України у справі № 910/2327/20.

5.2. У відзивах на касаційну скаргу АТ "ОГС "Сумигаз" та ТОВ "Сумигаз Збут" вказують на те, що правовідносини у справі № 910/2327/20 та у справі №161/11800/19 є подібними, а отже у суду апеляційної інстанції були беззаперечно наявні підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, а також АТ "ОГС "Сумигаз" та ТОВ "Сумигаз Збут" просять Суд відмовити АМК України у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.02.2021 у справі № 910/2327/20 для розгляду касаційної скарги АМК України визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т. М. (головуючий суддя), судді: Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2021, зокрема, задоволено клопотання АМК України про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 910/2327/20 та поновлено АМК України пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження у справі № 910/2327/20 за касаційною скаргою АМК України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі №910/2327/20 у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.03.2021 у зв'язку з перебуванням судді Колос І. Б. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/2327/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т. М. (головуючий), Бенедисюк І. М., Булгакова І. В.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Верховний Суд, дослідивши аргументи касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу та зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.

7.2. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 4 частини 1 статті 229 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

7.3. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно або зобов'язаний або має право зупинити провадження у справі.

7.4. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався нормами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, відповідно до якої суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

7.5. Відтак, застосовуючи наведену правову норму, за вимогами статті 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали має бути зазначено обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали, зокрема щодо неможливості розгляду справи.

7.6. Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовідносини у справі є подібними зі справою, яка розглядається, у зв'язку з чим наявні підстави для зупинення провадження у справі № 910/2327/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 161/11800/19.

7.7. Так, оскаржувана ухвала мотивована тим, що спір між учасниками ринку природного газу та АМК України виник з приводу застосування чинного законодавства з питань приведення природного газу до стандартних умов.

7.8. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що зі змісту позовних вимог у справі № 161/11800/19 вбачається, що позивач звернулася до АТ "ОГС "Волиньгаз", у якому просила: зобов'язати відповідача припинити дії, якими порушувались її права як побутового споживача природного газу у частині приведення об'єму природного газу до стандартних умов; відновити облік використаного природного газу за фактичними даними лічильника та здійснювати контроль зняття та облік спожитого природного газу відповідно до фактичних даних лічильника.

7.9. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона одержує послуги з постачання природного газу на підставі договору від 08.04.2008 № 8994 про надання послуг з газопостачання, укладеного із відповідачем на основі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2500.

7.10. Приймаючи для продовження розгляду цивільну справу № 161/11800/19 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що оскільки принцип верховенства права передбачає необхідність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду України, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, Велика Палата Верховного Суду приймає справу для продовження розгляду.

7.11. Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що спір у справі № 161/11800/19 пов'язаний із вирішенням спору у справі № 910/2327/20.

7.12. Верховний Суд зауважує, що апеляційний господарський суд, зокрема встановив таке:

- предметом позову у справі № 910/2327/20 є вимога АТ "ОГС "Сумигаз" та ТОВ "Сумигаз Збут" до АМК України про визнання недійсним рішення № 795-р від
10.12.2019 згідно з яким:

• визнано, що група "Сумигаз" в особі АТ "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" та ТОВ "Сумигаз Збут" за результатами діяльності в період із грудня 2015 року по серпень 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності АТ "Сумигаз";

• визнано дії групи "Сумигаз" в особі АТ "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" і ТОВ "Сумигаз Збут", які полягають у донарахуванні об'ємів використаного побутовими споживачами природного газу понад обсяги, визначені лічильниками, при здійсненні комерційних розрахунків, при різному застосуванні норм законодавства учасниками й Регулятором цих відносин, із жовтня 2018 року по серпень 2019 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунком 2 статті 50 та частини 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності АТ "Сумигаз", що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

• за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на АТ "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" штраф у розмірі 7 519 486 грн;

• за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ "Сумигаз Збут" штраф у розмірі 2 156 920 грн;

• зобов'язано групу "Сумигаз" в особі АТ "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" і ТОВ "Сумигаз Збут" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, про що повідомити АМК України із наданням відповідних підтвердних документів протягом двох місяців з дня одержання рішення;

• зобов'язано групу "Сумигаз" в особі АТ "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" і ТОВ "Сумигаз Збут" усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом здійснення перерахунку побутовим споживачам у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи із жовтня 2018 року, про що повідомити Антимонопольний комітет України у двомісячний строк з дня одержання рішення з наданням підтвердних документів;

- спірне рішення № 795-р АМК України мотивовано тим, що Методика № 116 поширює свою дію тільки на суб'єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об'єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показаннями лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб. Оскільки побутові споживачі не є суб'єктами господарювання та громадянами-підприємцями, норми Методики № 116, зокрема величини коефіцієнтів, також не можуть бути застосовані по відношенню до побутових споживачів, які згідно з договором постачання природного газу здійснюють використання природного газу виключно на власні побутові потреби, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність, саме тому застосування коефіцієнта приведення об'єму природного газу до стандартних умов, згідно з додатками до Методики № 116, до побутових споживачів не має жодних правових підстав;

- предметом позову у справі № 161/11800/19 є вимога фізичної особи про зобов'язання акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" припинити дії, якими порушувались її права як побутового споживача природного газу у частині приведення об'єму природного газу до стандартних умов; відновлення обліку використаного природного газу за фактичними даними лічильника та здійснення контролю зняття та обліку спожитого природнього газу відповідно до фактичних даних лічильника;

- позовні вимоги у справі № 161/11800/19 обґрунтовано, зокрема, тим, що акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" не має законних підстав вимагати оплати зазначеного у рахунку об'єму природного газу, приведеного до стандартних умов, оскільки позивач є побутовим споживачем, а відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 таке визначення спожитого газу передбачене лише для постачання природного газу непобутовим споживачам (суб'єктам господарювання);

- справа № 161/11800/19 розглядається Великою Палатою Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного.

7.13. Верховний Суд зазначає, що передаючи справу № 161/11800/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила, зокрема, з того, що дія Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, яка затверджена згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 № 116 у цілому не поширюється на побутових споживачів, тому її положення, зокрема коефіцієнти приведення до стандартних умов, які містяться у додатках до Методики, не можуть бути застосовані операторами ГРМ при розрахунках фактично використаних побутовими споживачами об'ємів природного газу. У зв'язку з наведеним, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі № 640/21017/18 (адміністративне провадження № К/9901/27491/19) та від 03.02.2020 у справі № 640/20866/18 (адміністративне провадження № К/9901/22266/19), відповідно до яких (висновків) згідно з пунктом 6 глави 1 розділу ХV Кодексу газорозподільних систем передбачено застосування відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який визначений у додатках до Методики, але не самої Методики. Тобто вказана норма пов'язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з використанням самої Методики, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені у додатках до неї.

Таким чином, оскільки відповідно до Рішення № 795-р, питання недійсності якого є предметом позову у справі № 910/2327/20, саме правовідносини з донарахування об'ємів використаного побутовими споживачами природного газу понад обсяги, передбачені лічильниками, АМК України визначено як такі, що характеризують порушення законодавства про захист економічної конкуренції та є елементом складу такого правопорушення. Вирішення спору у справі № 910/2327/20, окрім іншого, залежить у тому числі і від розгляду питання щодо обґрунтованості поширення дії Методики № 116 приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, та додатків до неї, на побутових споживачів при розрахунках операторами ГРМ фактично використаних ними об'ємів природного газу.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 161/11800/19, у разі його формування, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною та виступає джерелом формування судової практики, з огляду на необхідність забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовим елементом якого є правова визначеність, колегія суддів вважає, що матиме значення для розгляду даної справи.

Під час розгляду даної касаційної скарги Верховний Суд звертається до власної правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №910/2417/20 та від 09.02.2021 у справі №910/2380/20.

7.14. З вище викладених міркувань, ураховуючи положення статей 2, 11, 15 ГПК України, пункту 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд вважає, що обставини визначені у пункті 7.7-7.13 цієї постанови і які встановлені апеляційним судом, пов'язані з необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики.

7.15. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дійшовши вірних висновків щодо пов'язаності даної справи із справою № 161/11800/19 та наявності визначених законом підстав для зупинення апеляційного провадження у справі, дійшов помилкового висновку щодо можливості застосування у даному випадку пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

7.16. Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

7.17. Зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд апеляційної інстанції не врахував, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Тобто, зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України можливо лише тоді, коли певні обставини, підстави, факти тощо не можуть бути з'ясовані та встановлені судом у даному процесі, проте які мають значення для справи.

Натомість вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

7.18. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від
09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Відповідно до частини 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин враховуючи, що наявні підстави для зупинення провадження у справі № 910/2327/20 передбачені пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України (до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 161/11800/19), суд касаційної інстанції вважає за доцільне Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі 910/2327/20 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

7.19. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ( № 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні та ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. За частинами 1 та 3 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

8.2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 309 ГПК України).

Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків суду апеляційної інстанції не призвела до прийняття невірного по суті рішення, Верховний Суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину ухвали суду апеляційної інстанції.

З огляду на наведені вище приписи, здійснюючи перегляд судових рішень в межах доводів касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 300 ГПК України, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 слід змінити в її мотивувальній частині з підстав, викладених у цій постанові (провадження у справі №910/2327/20 підлягає зупиненню на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України).

8.3. Судом касаційної інстанції приймаються доводи викладені у відзивах на касаційну скаргу, з урахуванням викладеного у розділі 7 цієї постанови.

9. Судові витрати

9.1. Зважаючи на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини ухвали суду апеляційної інстанцій і залишення без змін її резолютивної частини судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на АМК України.

Керуючись статтями 129, 300, 304, 309, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі 910/2327/20 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині зазначену ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова