Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.06.2019 року у справі №904/421/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/421/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чередко А.Є., Коваль Л.А., Білецька Л.М.

від 20.05.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке"

про стягнення 16 212 343,27 грн,

Розпорядженням В.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.07.2019 №29.3-02/1329 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 904/421/19 у зв`язку із відпусткою суддів Вронської Г.О. та Мамалуя О.О.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 16.07.2019 для розгляду справи № 904/421/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О.А., Студенець В.І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" про стягнення солідарно 16 212 343,27 грн на підставі договорів поруки.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2019 у справі № 904/421/19 відмолено:

- у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" про направлення справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Хмельницької області;

- у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" про направлення справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Хмельницької області;

- у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" про повернення позовної заяви позивачу у зв`язку із порушенням правил об`єднання позовних вимог та несплатою судового збору;

- у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" про повернення позовної заяви позивачу у зв`язку із порушенням правил об`єднання позовних вимог та несплатою судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2019 у справі № 904/421/19 повернуто заявникові.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачена можливість оскарження ухвали про відмову в задоволенні клопотань про направлення справи за територіальною підсудністю та повернення позовної заяви заявникові.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Бужок", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить зазначену ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 скасувати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

- з огляду на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 18/1544-10, скаржник вважає, що відсутність у переліку частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвали про відмову у задоволенні клопотання про відмову у передачі справи за підсудністю, не позбавляє особу права оскаржити в апеляційному порядку відповідну ухвалу суду першої інстанції;

- право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист.

5. Доводи інших учасників справи

Учасники даної справи відзив на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення не допускається.

Крім того, частина 3 статті 255 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Системне тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

Предметом апеляційного оскарження, як встановлено в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, є ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні клопотань про направлення справи за територіальною підсудністю та повернення позовної заяви заявникові, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала місцевого господарського суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції та правомірно повернув подану Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" апеляційну скаргу без розгляду відповідно до пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи наведене, доводи скаржника щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідач у контексті рішень Конституційного Суду України і практики Європейського суду з прав людини посилається на порушення судом апеляційної інстанції основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи і рівності усіх учасників судового процесу.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 18/1544-10, якою, на думку заявника, передбачено "можливість апеляційного оскарження як позитивної ухвали так і негативної ухвали з одного й того питання", є безпідставними. Так, проаналізувавши цю постанову, суд касаційної інстанції зазначає, що названу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано у зв`язку з конфліктом приписів статей 255 і 331 Господарського процесуального кодексу України. За результатами розгляду в названій постанові від 19.06.2018 викладено висновок про те, що відсутність у переліку частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвали про відмову в зміні способу виконання рішення не позбавляє особу права, визначеного частиною сьомою статті 331 Господарського процесуального кодексу України, оскаржити в апеляційному порядку відповідну ухвалу суду першої інстанції. Водночас у справі, що розглядається, не вбачається відповідного конфлікту норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд констатує, що судом апеляційної інстанції правомірно повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2019, тому підстави для зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.

9. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 904/421/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець