Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1377/17

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Мачульського Г.М.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

прокурор - заступник прокурора Київської області

від прокуратури - Красножон О.М.

позивач - Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації

представник позивача - не з'явився

відповідачі - (1) Комунальний вищий навчальний заклад Київської обласної ради "Броварське вище училище фізичної культури"; (2) Фізкультурно-оздоровчий заклад "Плавальний басейн "Купава"

представник відповідача-1 - не з'явився

представник відповідача-2 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Михальської Ю.Б. - головуючого, Тищенко А.І., Майданевича А.Г. від 05 жовтня 2017 року та рішення Господарського суду Київської області у складі Шевчук Н.Г. від 13 липня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради "Броварське вище училище фізичної культури" (далі - відповідач-1) та Фізкультурно-оздоровчого закладу "Плавальний басейн "Купава" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним в частині сплати податку на додану вартість укладеного між відповідачами договору від 04.03.2016 № 10/т про закупівлю товарів за державні кошти; зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 фактично сплачене за спірним договором ПДВ в сумі 83 299,99 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що закупівля послуг з експлуатації плавального басейну за спірним договором здійснена відповідачем-1 із урахуванням податку на додану вартість, що є порушенням вимог пункту 197.1.2 статті 197 Податкового кодексу України, відповідно до якого такі послуги звільнені від обкладення ПДВ.

3. Зазначене, на думку прокурора, призвело до втрат обласного бюджету у вигляді безпідставного перерахування відповідачем-1 на користь відповідача-2 сум ПДВ за надані послуги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Київської області від 13 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2017 року, у позові відмовлено повністю.

5. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач-2 не здійснює діяльності з надання освітніх послуг, а предметом спірного договору є надання послуг, пов'язаних з використанням спортивних споруд (послуг з експлуатації плавального басейну) без вказівки на те, що такі послуги надаються з метою проведення занять для дітей, учнів і студентів. З огляду на це спірний договір вимогам податкового законодавства не суперечить.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами попередніх інстанцій не враховано наявні у матеріалах справи докази - акти приймання-передачі робіт, з яких вбачається використання спортивних споруд відповідача-2 саме для проведення навчальних тренувань учнів та студентів. Таким чином, спірний договір в частині нарахування сум ПДВ суперечить вимогам Податкового кодексу України.

Позиція відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу

8. Положення статті 197 Податкового кодексу України не розповсюджуються на відповідача-2, який не має ліцензії на надання освітніх послуг, а предметом спірного договору було надання послуг з експлуатації належних відповідачу-2 спортивних споруд, у яких навчальні заняття проводились відповідачем-1.

Позиція відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу

9. Відповідач-2 не надає освітніх послуг, а є платником ПДВ та надає послуги, пов'язані з експлуатацією спортивних споруд, що відповідає його статутній діяльності. Спірний договір укладено за результатами узгодження вартості послуг шляхом проведення передоговорної закупівлі послуг за державні кошти.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спірного договору від 04 березня 2016 року №10/т є надання відповідачем-2 послуг з експлуатації спортивної споруди - плавального басейну, яка використовувалася відповідачем-1.

11. За змістом статті 24 Закону України "Про вищу освіту" освітня діяльність у сфері вищої освіти підлягає ліцензуванню.

12. У даному випадку виконавцем послуг за спірним договором є відповідач-2, який відповідно до його установчих документів не є закладом освіти, не надає освітніх послуг, відповідно, не має ліцензії на надання таких послуг і посад тренерів-викладачів у штатному розписі. У свою чергу відповідач-1, який є закладом освіти та має відповідну ліцензію, використовував спортивну споруду відповідача-2 з метою здійснення освітньої діяльності.

13. За таких обставин надані відповідачем-2 за спірним договором послуги не підпадають під дію положень 197.1.2 статті 197 Податкового кодексу України, що свідчить про правомірність включення відповідачем-2, який є платником ПДВ, сум податку на додану вартість у вартість наданих послуг. Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги у пункті 7 цієї Постанови.

14. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що підпункт 61.3 статті 61 Податкового кодексу України містить пряму заборону органам прокуратури проводити перевірки суб'єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування, оскільки повноваження щодо здійснення податкового контролю є виключною компетенцією відповідних контролюючих органів доходів і зборів (пункт 61.2 статті 61 Податкового кодексу України).

15. Таким чином, дії органу прокуратури щодо надання оцінки правомірності ведення відповідачами податкового обліку прямо суперечать нормам податкового законодавства України та мають ознаки таких, що вчинені з перевищенням повноважень.

16. Більше того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Росії", пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мартіні проти Франції").

17. Отже, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.

18. При вирішенні питання про порушення провадження за позовною заявою заступника прокурора Київської області суд першої інстанції, з урахуванням вимог статті 131-1 Конституції України та статті 29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), належним чином не з'ясував наявності підстав для ініціювання прокурором даного позовного провадження в інтересах Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації, тоді як відповідачем-1 у справі є комунальний вищий навчальний заклад, засновником якого є Київська обласна рада, а відповідачем-2 - фізкультурно-оздоровчий заклад, заснований на комунальній власності та підпорядкований Броварській міській раді.

19. Проте, у відповідності до статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2017 року та рішення Господарського суду Київської області від 13 липня 2017 року у справі № 911/1377/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Мачульський Г.М.