Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.02.2018 року у справі №909/285/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/285/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу військової частини А 1349,

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

(суддя - Деделюк Б.В.)

від 05.05.2016,

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

(головуючий - Галушко Н.А., судді - Данко Л.С., Орищин Г.В.)

від 03.10.2017,

за позовом заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України в інтересах держави, уповноваженим органом, якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області,

до військової частини А 1349,

про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 4 994,57 грн,

В С Т А Н О В И В:

Заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України в інтересах держави, уповноваженим органом, якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до військової частини А 1349 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 4 994,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з актом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 21.03.2016 при здійсненні перевірки виявлено відсутність у військової частини А 1349 дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у період опалювального сезону 2015 року, чим заподіяно шкоду навколишньому середовищу в сумі 4 994,57 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2016 позов задоволено. Стягнуто військової частини А 1349 шкоду, заподіяною внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 4 994,57 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2016 залишено без змін.

Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. На думку скаржника для визначення розміру шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу необхідно було призначити експертизу.

У відзиві на касаційну скаргу заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону вважає рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду обґрунтованими, прийнятими із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Стверджує, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, у період опалювального сезону 2015 року, здійснено наднормативні викиди забруднюючих речовин при експлуатації п'яти котелень. Розрахунок збитків був здійснений позивачем у відповідності до умов Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 10.12.2008 №639.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", підприємства, установи, організації та громадяни, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

За умовами частин 5 та 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря у військовій частині А 1349.

За результатами перевірки складено акт і встановлено, що термін дії дозволу військовій частині А 1349 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за № 2610100000-25 від 09.03.2010 закінчився 09.03.2015. Військова частина А1349 здійснювала викиди забруднюючих речовин при експлуатації п'яти котелень з 10.03.2015 за відсутності дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, що є порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 10, частин 5, 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", внаслідок чого заподіяна шкода навколишньому природному середовищу.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008, який був чинний на момент проведення перевірки, акт перевірки - це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання.

Не заперечував факт відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел із 10.03.2015 і відповідач в ході судового розгляду.

Із врахуванням вищевикладених обставин господарські суді дійшли обґрунтованих висновків, що на відповідача покладається відповідальність за порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 10, ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Приписами частини третьої ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в порядку та розмірах, встановлених законом.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) передбачений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639.

Відповідно до п. 2.1 вказаної методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря).

Розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проведено розрахунковим методом, що узгоджується із пунктом 2.7 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

У розрахунку розміру відшкодування збитків від 25.03.2016 (а.с. 28-30) вказано, що розмір збитків розраховувався окремо по кожній забруднюючій речовині щодо кожної з котелень військової частини на основі інструментально-лабораторних вимірювань, проведених під час перевірки спеціалістами відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області. Такий розрахунок здійснений на підставі протоколу вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел №в-16 від 24.03.2016 та акту відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел №б-16 від 21.03.2016.

Відповідно до такого розрахунку встановлено розмір збитків в сумі 4 994,57 грн.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Верховний Суд вважає, що господарські суди обґрунтовано встановили наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди та вини.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в сумі 4 994,57 грн є обґрунтованими, а тому позов підлягав задоволенню.

Аргумент скаржника, що для визначення розміру шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу необхідно було призначити експертизу відхиляється Верховним Судом, оскільки розмір шкоди був визначений відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639, якою врегульовано порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу військової частини А 1349 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі за № 909/285/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач