Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.07.2019 року у справі №921/309/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 921/309/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О, Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

за участю представників:

ФОП "Стефанишин Л. Є. - Молень Р. Б.

ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" - Сіда Р. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.12.2018 (суддя Андрусик Н. О.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 (головуючий - Зварич О. В., судді Дубник О. П., Скрипчук О. С. )

у справі № 921/309/18

за позовом Фізичної особи - підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільавтотранс 16100"

про визнання поновленим договору оренди нежитлового приміщення № 104 від
03.01.2018

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільавтотранс 16100"

до Фізичної особи - підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни

про визнання припиненим договору оренди приміщення № 104 від 03.01.2018, виселення та стягнення коштів

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець Стефанишин Людмила Євгенівна (далі - ФОП Стефанишин Л. Є.) звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільавтотранс 16100" (далі - ТОВ "Тернопільавтотранс 16100") про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 03.01.2018 № 104, укладеного між ФОП Стефанишин Л. Є. і ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" (далі - договір оренди), поновленим на тих самих умовах і на той самий строк з 30.06.2018 по 31.12.2018.

2. Аргументуючи первісний позов ФОП Стефанишин Л. Є. посилається на те, що договір оренди припинив свою дію 30.06.2018, разом з тим, орендар продовжив користуватися орендованим приміщенням і сплачувати орендну плату, а від орендодавця не надходило заперечень з 30.06.2018 по 31.07.2018, у зв'язку з чим ФОП Стефанишин Л. Є. вважає, що договір оренди є продовженим на той самий строк, який був раніше встановлений.

3. ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з зустрічним позовом до ФОП Стефанишин Л. Є. про визнання припиненим з 30.06.2018 договору оренди нежитлового приміщення від
03.01.2018 № 104; виселення ФОП Стефанишин Л. Є. з незаконно зайнятого нежитлового приміщення площею 31,6 кв. м, яке є частиною нежитлової будівлі, що знаходиться по вул. Білогірській, 1 в місті Тернополі; стягнення з ФОП Стефанишин Л. Є. штрафних санкцій за користування нежитловим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди.

4. Аргументуючи зустрічну позовну заяву ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" посилається на те, що протягом місяця після закінчення дії договору оренди орендодавець висловив заперечення проти поновлення цього договору, що свідчить про те, що договір оренди не є поновленим. Разом з тим, орендар в порушення вимог договору оренди і норм чинного законодавства у триденний строк після закінчення строку оренди не повернула об'єкт оренди шляхом підписання акта приймання-передачі і ухиляється від обов'язку щодо звільнення об'єкта оренди.

Короткий зміст рішення судів першої і апеляційної інстанцій

5. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.12.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019, в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково.

Виселино ФОП Стефанишин Л. Є. із нежитлового приміщення площею 31,6 кв. м, що знаходиться в будинку № 1 по вул. Білогірській в місті Тернополі шляхом передачі його ТОВ "Тернопільавтотранс 16100". Стягнуто з ФОП Стефанишин Л. Є. 14 700 грн неустойки і 3 000 грн штрафу.

6. Судові рішення аргументовано тим, що договір оренди діяв з 01.01.2018 до
30.06.2018 включно, орендодавець протягом місяця після закінчення договору оренди висловив заперечення проти його поновлення, що підтверджується листами, направленими останнім орендарю за належною адресою, що зазначена в договорі. За таких обставин, суди дійшли висновку, що договір оренди не є автоматично продовженим на той самий строк і припинив свою дію після закінчення терміну, на який його було укладено, у зв'язку з наявністю письмових заперечень орендодавця про продовження орендних правовідносин на тих самих умовах і на той самий строк, а також, враховуючи те, що орендар не скористався передбаченим умовами договору переважним правом на укладення договору на новий строк.

7. Судами встановлено, що орендар продовжує користуватися об'єктом оренди без правових підстав, приміщення не звільнено і не передано ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" за актом приймання-передачі, у ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" відсутня можливість самостійно скласти акт приймання-передачі об'єкта оренди, оскільки відсутній доступ до об'єкта оренди, відсутня можливість оглянути його і визначити стан, адже за умовами договору оренди (пункт 3.5) орендар повинен повернути орендодавцю об'єкт оренди у стані, не гіршому, ніж той в якому він одержаний. За таких обставин, суди дійшли висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" про виселення ФОП Стефанишин Л. Є. з орендованого приміщення.

8. Суди відмовили у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання договору оренди припиненим, оскільки обраний ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" спосіб захисту не забезпечить захист його права, адже товариство вимагає у такий спосіб не захистити його порушене право, а встановити юридичний факт, з яким пов'язується можливість вимагати повернення майна з оренди.

9. Суди надали власну оцінку розрахунку розміру неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди і визначили період нарахування з 06.07.2018 по
01.10.2018 у розмірі 14 700 грн подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення. Крім того, відповідно до пункту 7.5 договору оренди, з орендаря підлягає стягненню 3 000 грн штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору.

10.13.05.2019 до суду апеляційної інстанції від представника ФОП Стефанишин Л. Є. надійшла заяву від 10.05.2019 б/н про відмову від позову в частині первісних позовних вимог про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди і про закриття провадження у справі в частині 1 позовних вимог на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

11. Апеляційний господарський суд відмовив в задоволенні заяви ФОП Стефанишин Л. Є. від 10.05.2019 б/н про відмову від позову, оскільки:

- ФОП Стефанишин Л. Є. не відмовилася від поданої нею апеляційної скарги б/н від
21.02.2019 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.12.2018, в якій, зокрема, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги;

- у справі № 921/309/18 наявний зустрічний позов, який заявлено і розгляд якого безпосередньо пов'язані з первісним позовом;

- ГПК не передбачає право суду апеляційної інстанції частково визнати нечинним судове рішення першої інстанції у випадку прийняття відмови позивача від первісних позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. ФОП Стефанишин Л. Є. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні первісного позову і закрити провадження у справі в цій частині у зв'язку з відмовою ФОП Стефанишин Л. Є. від позову. Скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційної інстанції в частині задоволення зустрічного позову і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

13. Судом апеляційної інстанції порушено приписи частин 1 , 2 статті 191, частини 1 статті 274 ГПК України при розгляді заяви про відмову від первісного позову.

14. Суди дійшли помилкових висновків про належне повідомлення орендаря орендодавцем про заперечення проти поновлення строку дії договору оренди і не врахували ту обставину, що, враховуючи попередню поведінку орендодавця щодо відсутності заперечень у поновленні договору оренди, ФОП Стефанишин Л. Є. не очікувала на можливість пред'явлення будь-яких заперечень зі сторони ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" і, не отримавши листи від 21.06.2018 № 1/4-107, від
17.07.2018 № 1/4-123, від 26.07.2018 № 1/4-126, очікувала на поновлення договору оренди.

15. Висновки судів про те, що ФОП Стефанишин Л. Є. продовжує користуватися орендованим приміщенням, про наявність перешкод у орендодавця в доступі до орендованого приміщення і неможливості самостійно скласти акт приймання-передачі приміщення з оренди не ґрунтуються на наявних у справі доказах.

16. Суди не врахували, що за умовами пункту 3.6 договору оренди орендодавець має право самостійно скласти, підписати і направити орендарю акт приймання-передачі об'єкта оренди, а матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження обставин щодо наявності перешкод у орендодавця у доступі до власного приміщення.

17. Скаржник зазначає, що ФОП Стефанишин Л. Є. не склала і не підписала акт приймання-передачі об'єкта оренди, оскільки очікувала на поновлення договору оренду у зв'язку з відсутністю заперечень орендодавця в поновленні договору оренди, а також посилається на відсутність її вини як необхідної складової для покладення на неї майнової відповідальності передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України.

Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу

18. ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" подало відзив, в якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає рішення судів попередніх інстанцій законними, обґрунтованими, такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19.03.01.2018 між ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" (орендодавець) і ФОП Стефанишин Л. Є. (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 104, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування майно - нежитлове приміщення, площею 31,6 кв. м, яке є частиною нежитлової будівлі, що знаходиться по вул. Білогірській, 1 в місті Тернополі, для ведення на об'єкті оренди підприємницької діяльності (перукарня), направленої на надання додаткових послуги по обслуговуванню пасажирів (пункт 1.1 договору).

20. Згідно з пунктами 2.1,2.2 договору розмір орендної плати становить (з урахуванням ПДВ) 3100,00 грн на місяць, орендна плата підлягає сплаті орендарем щомісяця в готівковій формі шляхом внесення коштів в касу Орендодавця, або в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця, не пізніше 20 числа поточного місця.

21. Пунктами 3.1,3.5 договору сторони погодили, що передача об'єкта оренди орендодавцем, прийняття його орендарем і повернення об'єкта оренди при припиненні договору оформляються актами приймання-передачі, підписаними сторонами. Не пізніше ніж через 5 днів після закінчення строку оренди, якщо не укладений новий договір, орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю об'єкт оренди в стані не гіршому, ніж той, в якому він був одержаний, зі всіма зробленими в ньому покращеннями, які є невід'ємною частиною об'єкта оренди, зі збереженими усіма конструктивними елементами і оснащенням, без яких об'єкт оренди не може бути наданий іншому орендарю для негайного користування.

22. Відповідно до пункту 3.6 договору орендар повинен скласти, підписати акт приймання-передачі об'єкта оренди та вручити його представникові орендодавця у триденний строк після закінчення строку оренди, зазначеного у пункті 5.1 договору. Якщо орендар цього обов'язку не виконав, орендодавець самостійно складає, підписує та надсилає акт приймання-передачі об'єкта оренди на юридичну адресу орендаря. Якщо протягом 5 днів з моменту надсилання акту приймання-передачі орендодавцем орендар акт приймання-передачі не підписав та не повернув, вважається, що акт приймання-передачі сторонами узгоджений.

23. Пунктом 4.1.6 договору унормовано, що орендар зобов'язаний після закінчення строку дії даного договору, а також у випадку його дострокового розірвання повернути орендодавцю об'єкт оренди у встановленому цим договором порядку.

24. Пунктом 4.1.10 договору визначено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки за даним договором, після закінчення строку, зазначеного у пункті 5.1 даного договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк. Для цього орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця не пізніше, ніж за тридцять днів до закінчення строку, зазначеного у пункті 5.1 даного договору. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо розміру орендної плати та інших умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

25. Пунктами 9.2,9.5 договору оренди сторони узгодили повідомляти одна одну про зміну їх місцезнаходження, платіжних реквізитів протягом 10 робочих днів з дня настання відповідних змін. Будь-які офіційні повідомлення, якими сторони обмінюються під час виконання цього договору, а також з метою його змін, розірвання, відмови від договору, викладаються у письмовій формі, підписуються уповноваженим представником сторони, скріплюються печаткою сторони та передаються уповноваженому представникові іншої сторони особисто (з відміткою на копії про отримання) або надсилаються рекомендованим листом. Сторона вважається належно повідомленою, якщо повідомлення направлено на її адресу, зазначену у даному договорі.

26. Згідно з п. 7.2 договору сторони несуть відповідальність за невиконання, неналежне виконання умов договору, встановлену чинним законодавством та цим договором.

27. За несвоєчасне повернення об'єкта оренди, орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення і штраф в розмірі 3000,00 грн (пункт 7.5 договору).

28. Договір вступає в силу з 01.01.2018 і діє до 30.06.2018. Після закінчення строку оренди, визначеного в пункті 5.1 договору, договір вважається припиненим (пукти 5.1,5.3 договору).

29. Об'єкт оренди належить ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" на праві власності, що підтверджується копією Свідоцтва про право власності серії за індексним № 13330255 від 23.11.2013 і Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №~organization0~ від 23.11.2013.

30. Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди до договору від 03.01.2018, складеним повноважними представниками сторін та підписаним без заперечень.

31.21.06.2018 ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" надіслало рекомендованою кореспонденцією на адресу ФОП Стефанишин Л. Є. лист №1/4-107, в якому орендодавець повідомив орендаря, що з 01.07.2018 договір оренди буде припиненим та звернуло увагу на необхідність повернення об'єкта оренди за актом прийому-передачі.

32.13.07.2018 ФОП Стефанишин Л. Є. надіслала на адресу ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" заяву-пропозицію, в якій зазначила, що 30.06.2018 договір оренди припинив свою дію і просила у зв'язку із закінченням строку дії даного договору розглянути пропозицію про продовження строку дії договору оренди чи укладення сторонами нового договору оренди на новий строк. Водночас, у разі відхилення пропозиції, розглянути питання щодо повернення вартості невід'ємних покращень, зроблених у 2003 році.

33. У відповідь на цю заяву, ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" листами від
17.07.2018 №1/4-123 і від 26.07.2018 № 1/4-126 заперечило проти продовження дії договору оренди або укладення такого договору на новий строк з посиланням на листи-попередження та з огляду на припинення дії договору оренди з 01.07.2018 і вимагало негайного повернути приміщення та сплати штрафні санкції за несвоєчасне повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору. Щодо відшкодування вартості невід'ємних покращень зазначило, що дане питання буде розглянуто за умови надання доказів щодо переліку виконаних робіт чи понесених витрат та наявності дозволу орендодавця на їх виконання.

34. Орендар сплатила на банківський рахунок ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" в якості орендної плати за липень 2018 року грошові кошти в сумі 3 100,00 грн, що підтверджується квитанцією №ТS205442 від 19.07.2018.

35.02.08.2018 ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" надіслало на адресу ФОП Стефанишин Л. Є. лист №1/4-129, в якому зазначило, що орендар у листі-пропозиції від
13.07.2018 підтвердив, що договір оренди закінчився 30.06.2018. Разом з тим, незважаючи на закінчення строку дії договору оренди, 20.07.2018 на поточний банківський рахунок ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" надійшов платіж на суму 3
100,00 грн, призначенням якого вказано "орендна плата за липень 2018р.".

Орендодавець повідомив Орендаря про проведення зарахування сплаченої у липні суми в розмірі 3 100,00 грн в рахунок погашення нарахованих штрафних санкцій за невиконання обов'язку з повернення об'єкта оренди у визначений договором строк та повторно вимагав повернути приміщення.

36. ФОП Стефанишин Л. Є. зазначає, що листи-попередження від 21.06.2018,17.07.2018 і 26.07.2018 не отримувала, а лист від 02.08.2018 № 1/4-129 нею хоч і отримано, втім цей лист надіслано орендодавцем з пропуском визначеного законом місячного строку, а відтак з огляду на факт користування приміщенням після закінчення дії договору, вважає, що договір оренди є продовженим на новий строк.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

37. Касаційний господарський суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 ГПК України здійснюється виключно в частині застосування норм матеріального та процесуального права.

38. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

39. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

40. Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

41. Згідно з частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

42. Відповідно до частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

43. Частинами 1 , 5 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

44. Згідно з частиною 1 статті 763, статтею 764 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

45. Відповідно до частини 1 статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

46. Частиною 4 статті 284 ГК України визначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

47. Судами встановлено, що ФОП Стефанишин Л. Є. не скористалася переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, передбаченим пунктом 4.1.10 договору, і не повідомила орендодавця про намір укласти договір оренди на новий строк до 30.05.2018.

48. Разом з тим, орендодавець листами від 21.06.2018,17.07.2018, від
26.07.2018, направленими на адресу орендаря, вказану у договорі оренди і зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, висловив заперечення проти поновлення договору оренди на новий строк.

49. Частиною 2 статті 291 ГК України, зокрема, встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

50. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що договір оренди припинив свою дію з 01.07.2018, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

51. Суди вірно відхилили доводи ФОП Стефанишин Л. Є. стосовно того, що вона не отримувала листи від 21.06.2018, від 17.07.2018, від 26.07.2018, а перше заперечення проти продовження договору оренди від орендодавця отримала
02.08.2019, що свідчить про те, що договір оренди є продовженим, оскільки: по-перше, суди встановили, що листи орендодавець направляв орендарю за належною адресою, а по-друге, норми законодавства не містять вказівок саме про отримання орендарем повідомлення від орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, а вказують лише про обов'язок орендодавця вчинити дії щодо повідомлення орендаря в межах місячного строку.

52. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 ЦК України).

53. Частиною 2 статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

54. Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

55. Суди встановили, що орендоване приміщення за договором оренди, станом на дату звернення з зустрічним позовом у цій справі, повернуто з орендного користування не було, відповідного акта приймання-передачі приміщення від орендаря до орендодавця між сторонами підписано не було, у зв'язку з чим, дійшли вірного висновку по наявність підстав для задоволення зустрічної позовної вимоги про виселення орендаря з орендованого приміщення.

56. Суд апеляційної інстанції вірно відхилив доводи ФОП Стефанишин Л. Є. стосовно того, що орендодавець мав можливість самостійно скласти акт приймання-передачі об'єкта з оренди, оскільки не мав перешкод у доступі до власного майна, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, що повернення нежитлового приміщення в користування орендодавця підтверджено актом державного виконавця від 27.03.2019 про виселення ФОП Стефанишин Л. Є. із нежитлового приміщення (в межах виконання рішення у цій справі), крім того, в матеріалах справи відсутні докази про повернення орендарем 02.08.2018 ключів від орендованого приміщення підписанту договору зі сторони орендодавця.

57. Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

58. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

59. Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

60. Приписами частини 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у частини 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

61. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

62. Встановивши, що орендар в порушення вимог закону і договору оренди не виконав покладений не нього обов'язок і не повернув з орендного користування нежиле приміщення за актом приймання-передачі, а також те, що умовами договору оренди (пункт 7.5) сторони встановили відповідальність орендаря за несвоєчасне повернення об'єкта з оренди у вигляді неустойки у розмірі подвійної орендної плати і штраф в розмірі 3 000 грн, надавши вірну оцінку розрахунку орендодавця, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для стягнення з орендаря на користь орендодавця 14 700 грн подвійної орендної плати за період з 06.07.2018 по 01.10.2018 і 3 000 грн штрафу.

63. Доводи скаржника стосовно відсутності вини як необхідної складової для покладення на нього майнової відповідальності передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи.

64. Інші доводи скаржника, викладені в пунктах 14-16 цієї постанови, колегією суддів відхиляються, оскільки їм вже надана належна оцінка судами попередніх інстанцій з посиланням на конкретні обставини справи і норми законодавства.

65. Крім того, суд звертає увагу, що у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява №4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

66. Щодо доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції приписів частин 1 , 2 статті 191, частини 1 статті 274 ГПК України при розгляді заяви про відмову від первісного позову, колегія суддів зазначає таке.

67. Згідно з положеннями процесуального законодавства позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

68. Статями 2, 14 ГПК України закріплений принцип диспозитивності у господарському процесі. Так, на підставі приписів Статями 2, 14 ГПК України позивач може розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

69. Відповідно до частин 1 , 2 , 5 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

70. Статтею 274 ГПК України передбачено, що у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам Статтею 274 ГПК України, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

71. Право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі, у тому числі у судах апеляційної та касаційної інстанцій, гарантується незалежно від того, хто подав апеляційну (касаційну) скаргу.

72. З наведеного вбачається, що позивач наділений правом відмовитися від позову, зокрема, в суді апеляційної інстанції, незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу і така заява повинна відповідати вимогами статті 191 ГПК України, зокрема повинна бути підписана повноважним представником і не суперечити інтересам особи, яку представляє цей представник.

73. Саме з урахуванням таких вимог суд апеляційної інстанції повинен був надати оцінку поданій представником ФОП Стефанишин Л. Є. заяві про відмову від первісного позову.

74. Чинний ГПК України не ставить в залежність право позивача відмовитися від позову в суді апеляційної інстанції від того, чи відмовляється при цьому позивач від поданої ним апеляційної скарги, а також від наявності зустрічного позову, а відтак, колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості задовольнити заяву позивача про відмову від первісного позову у зв'язку з тим, що позивач при цьому не відмовився від поданої апеляційної скарги і у зв'язку з наявністю зустрічного позову.

75. Колегія суддів також не погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що чинний ГПК України не передбачає право суду апеляційної інстанції частково визнати нечинним судове рішення першої інстанції у випадку прийняття відмови позивача від первісного позову, з огляду на повноваження суду апеляційної інстанції, визначені пунктом 3 частини 1 статті 275 ГПК України.

76. За таких обставин Суд погоджується з доводами скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 191, 274 ГПК України при розгляді заяви про відмову від первісного позову і закриття провадження в цій частині.

77. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

78. Постанова суду апеляційної інстанції в частині розгляду заяви ФОП Стефанишин Л. Є. про відмову від первісного позову зазначеним вимогам не відповідає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Доводи ФОП Стефанишин Л. Є. про порушення судами поперердніх інстанцій при розгляді зустрічних позовних вимог норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

80. Відповідно до частин 1 , 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

81. При розгляді заяви представника ФОП Стефанишин Л. Є. про відмову від первісного позову і закриття провадження у справі в цій частині, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 921/309/18 в частині залишення без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.12.2018 щодо первісного позову слід скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Розподіл судових витрат

82. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати за розгляд касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 921/309/18 в частині залишення без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.12.2018 щодо первісного позову скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

3. У решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.12.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил