Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.09.2019 року у справі №922/3628/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3628/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М., Ткача І. В за участю секретаря судового засідання Озерчук М. М.

розглянувши касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019

(Медуниця О. Є. - головуючий, судді: Білецька А. М., Барбашова С. В. )

та рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2019

(суддя Рильов В. В. )

у справі №922/3628/18

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парковий-3"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада

про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури

Учасники справи:

представник позивача - не з'явився;

представник відповідача - не з'явився;

представник третьої особи - не з'явився;

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парковий-3" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківської міської ради (далі - третя особа) про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між позивачем та відповідачем в редакції, наведеній у позовній заяві.

1.2 Позов обґрунтований тим, що відповідач є замовником реконструкції нежитлових приміщень 6-го поверху №6-1-:-6-9 в літ. "Н-6" під житлові квартири по проспекту Московському, 118 у м. Харкові. На дату прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва відповідач не виконав свій обов'язок, передбачений ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме, не уклав з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1 13.05.2019 Господарським судом Харківської області ухвалено рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від
23.07.2019, яким в задоволенні позову відмовлено.

2.2 Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, врахував, що відповідачем здійснено будівництво шляхом реконструкції об'єкту в його внутрішніх розмірах, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту і не пов'язане з частиною території, як земної поверхні, що у свою чергу виключає наміри забудови земельної ділянки, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок, передбачений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини

3.1 Відповідно до декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 26.04.2017 за №ХК143171150535 (далі - декларація), ТОВ "Парковий-3" є замовником реконструкції нежитлових приміщень 6-го поверху №6-1-:-6-9 в літ. "Н-6" під житлові квартири за адресою: пр-т Московський, 118, м. Харків. Дата початку будівництва - 04.04.2017; дата закінчення будівництва -
10.04.2017 (п.12 декларації).

3.2 В п.13 декларації "Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою" вказано наступне: "Не зазначається у разі реконструкції, реставрації або капітального ремонту будівель без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані (п.4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

3.3 В п.22 декларації: "У зв'язку з реконструкцією приміщень без зміни зовнішньої конфігурації, та як наслідок, відсутності намірів забудови земельної ділянки, зазначати, інформацію щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не потрібно".

3.4 Позивач наполягає на тому, що відповідач зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.

Харкова та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування у відповідності до вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

18.09.2017 позивач направив відповідачу лист - повідомлення №1352/0/124-17 від
08.09.2017 про необхідність укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень 6-го поверху №6-1-:-6-9 в літ. "Н-6" під житлові квартири про просп. Московському, 118.

3.5 Листом №1719/0/124-17 від 17.11.2017 позивач надіслав відповідачу пропозицію про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та оригінали відповідного договору для розгляду та підписання.

Відповідач відповіді на пропозицію не надав, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова не підписав, що стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

3.6 За результатами розгляду справи, суди дійшли наступних висновків:

- проведені відповідачем роботи не є такими роботами, за якими може бути передбачено обов'язок укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста;

- оскільки відповідачем здійснено будівництво, не пов'язане із забудовою земельної ділянки, то у нього відсутній обов'язок брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури;

- відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов'язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на нього поширюється дія загальних норм цивільного та господарського законодавства, які визначають свободу волевиявлення сторони при укладенні господарських договорів, а відтак, відсутні правові підстави для задоволення позову щодо визнання укладеним відповідного договору.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 16.08.2019 Департамент економіки та комунального майна Харківської міськради подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Відносно приміщень, зазначених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, відповідачем були проведені роботи з реконструкції приміщень, що є одним з видів будівництва, а відповідач у розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виступає замовником будівництва, у зв'язку з чим зобов'язаний взяти пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

5.2 Проведена відповідачем реконструкція охоплюється законодавчим визначенням забудови, а відтак на відповідача, як замовника будівництва, поширюється дія ч.2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

5.3 Відповідачем не спростовано, що спірні об'єкти будівництва та цілі їх використання не підпадають під об'єкти, які не залучаються до пайової участі відповідно до ч.4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

5.4 Судами не враховано практику Верховного Суду, яка свідчить про те, що нормами ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено обов'язок укладення договору про пайову участь для замовника будівництва під час здійснення будівельних робіт з реконструкції без зміни зовнішньої конфігурації приміщень, а саме постанови Касаційного господарського суду справі №904/3110/17 від 30.01.2018, у справі №903/736/17 від 25.05.2018, у справі №908/6331/15 від 04.06.2018 та постанови Касаційного цивільного суду у справі №642/3423/17 від 15.04.2019.

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

6.1 Згідно з частиною 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2 Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спір у даній справі пов'язаний з встановленням наявності чи відсутності правових підстав для укладення між сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

6.3 Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтею 40 якого встановлено обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.

Згідно зі Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Територія - це частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

До об'єктів будівництва належать будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

6.4 З аналізу ч.1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що законодавцем визначено поняття забудови території (частини територій земної поверхні) як діяльність юридичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та території.

Порядок забудови території визначено ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч.4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

З наведеного слідує, що у розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" реконструкція існуючої забудови нерозривно пов'язана із територією, як частиною земної поверхні, на якій мають проводитися певні роботи з реконструкції будівлі.

Відтак, у випадку встановлення відсутності пов'язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні (щодо об'єкта права власності, який не прив'язаний до фундаменту будівлі), Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов'язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються.

Зазначене підтверджує тлумачення наведених норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" як таких, що не поширюються на всі без виключення випадки реконструкції приміщень всередині будинків як окремих об'єктів забудови, що також узгоджується з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №922/1641/17, від 15.05.2018 у справі №922/3079/17 та від 07.12.2018 у справі №924/71/18.

6.5 Дослідивши надані сторонами пояснення та докази, зокрема декларацію про готовність до експлуатації об'єкта будівництва, який належить до І-ІІІ категорії складності суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем було проведено реконструкцію нежитлових приміщень 6-го поверху будівлі під житлові квартири, тобто реконструкцію вбудованих приміщень без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі.

Як зазначалося вище, згідно з положеннями до ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва, тобто певних будівель, споруд або комплексів споруд.

Відповідно забудова земельної ділянки полягає у створенні на земельній ділянці об'єктів будівництва, тобто розташування на певній території, яка відноситься до відання органу місцевого самоврядування, будівель чи споруд. Здійснення ж капітального ремонту чи реконструкції об'єкту будівництва, що не пов'язано зі зміною площі чи конфігурації об'єкту по відношенню до земельної ділянки, не свідчить про забудову земельної ділянки, оскільки об'єкт будівництва вже створений.

Натомість виконані відповідачем роботи із реконструкції не пов'язані з частиною території як земної поверхні, оскільки здійснювались на 6-му поверсі будівлі, тобто, приміщення не є прилеглими до фундаменту будівлі, відтак у розумінні ч.2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідач не є замовником будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки, оскільки він не здійснював та не міг здійснювати забудову земельної ділянки.

6.6 Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що проведені відповідачем роботи мають ознаки внутрішньої реконструкції та входять у загальне поняття будівельних робіт за класифікаторами видів будівельних робіт, проте не є такими роботами, за якими, виходячи з цільового тлумачення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", може бути передбачено обов'язок укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Таким чином, оскільки відповідачем не здійснювалась забудова земельної ділянки і відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов'язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відсутні підстави для застосування до відповідача Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині обов'язку взяти пайову участь як шляхом сплати коштів пайової участі, так і шляхом укладення договору.

Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують.

6.7 Посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано практику Верховного Суду, згідно з якою нормами ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено обов'язок укладення договору про пайову участь для замовника будівництва під час здійснення будівельних робіт з реконструкції без зміни зовнішньої конфігурації приміщень, відхиляються колегією суддів, оскільки обставини у наведених скаржником постановах Верховного Суду не є тотожними обставинам у даній справі. Зокрема, у постановах, про які зазначає скаржник, відповідні висновки Касаційного господарського суду зроблені за встановлених фактів проведення реконструкції об'єктів будівництва, пов'язаних з розміщенням будівлі на певній території (частині земної поверхні) та нежитлових будівель, як окремих об'єктів права власності, пов'язаних із землею фундаментом. Натомість у даній справі об'єктом реконструкції є приміщення на 6-поверсі завершеного будівництвом будинку.

Також колегія суддів враховує, що постановою Великої Палати Верховного Суду від
08.10.2019 залишено без змін судові рішення у справі №911/594/18, згідно з якими за відсутності встановленого факту здійснення особою забудови земельної ділянки в розумінні законодавства, яке регулює визначення та справляння пайової участі, норми ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо обов'язку взяти пайову участь шляхом сплати коштів пайової участі та укладення відповідного договору до вказаної особи забудовника не підлягають застосуванню.

Відповідний висновок про те, що саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду має бути враховано при вирішенні тотожних спорів судами викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18) від 30.01.2019.

6.8 Місцевий та апеляційний господарські суди повно і всебічно з'ясували суттєві для даної справи обставини, дослідили та правильно оцінили надані сторонами докази, вірно кваліфікували спірні правовідносини та правильно застосували до них належні норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують, а тому не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування прийнятих у даній справі судових рішень.

6.9 Згідно з п.1 ч.1 ст. 308, ст. 309 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити оскаржувані судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду даної справи, у зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає і витрати, пов'язані з її поданням, покладаються на скаржника.

6.10 З огляду на викладене та з урахуванням положень п.1 ч.1 ст. 308, ст. 309 ГПК України постанова Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2019 у справі №922/3628/18 підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані з мотивів, наведених в цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

І. В. Ткач