Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.07.2018 року у справі №911/3029/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/3029/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях"

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Чонгова С.І.

від 15.03.2018

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Іоннікової І.А., Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

від 12.06.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент"

про вилучення майна та стягнення 191338,50 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" про:

- вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" майна, переданого в оренду за договором оренди майна № 06/0214 від 20.03.2014, а саме: рефрижераторних 40-футових контейнерів №№ FRLU 8601974, PRGU 5373713, UDSU 4002590, UDSU 4000793, UDSU 4004042;

- стягнення 191338,50 грн неустойки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного з позивачем договору оренди майна № 06/0214 від 20.03.2014 не повернуто позивачу майно з орендного користування.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.03.2018 позов задоволено частково. Вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" та передано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" рефрижераторні 40 футові контейнери №№ FRLU 8601974; PRGU 5373713; UDSU 4002590; UDSU 4000793; UDSU 4004042. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 191338,50 грн пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" 2139,00 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на сплату судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач не надав доказів припинення користування майном після спливу строку договору та в подальшому заявив про відсутність у нього необхідності продовжувати строк оренди, у зв'язку з чим відповідно до вимог частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України та умов договору оренди зобов'язаний був повернути майно з орендного користування на умовах, передбачених договором, та зокрема зобов'язаний був забезпечити відповідно до пункту 5.6. договору безперешкодний в'їзд транспорту та вантажної техніки орендодавця на територію до місця оренди, а також завантаження і відвантаження майна по закінченню строку оренди протягом 4 (чотирьох) годин після прибуття транспорту і техніки орендодавця до місця оренди, однак, не здійснив передачу майна з орендного користування в день прибуття техніки позивача до місця оренди. Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені, суд виходив з того, що вина відповідача щодо несвоєчасного виконання зобов'язання з повернення майна з орендного користування відсутня, оскільки орендоване майно знаходиться на непідконтрольній Україні території.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2018 в частині задоволення позовних вимог про вилучення майна скасовано. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2018 в іншій редакції, відповідно до якої в позові відмовлено повністю. Змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області 15.03.2018 у справі №911/3029/17 щодо з'ясування обставин за позовною вимогою про стягнення неустойки, з урахуванням обставин та висновків, викладених в постанові суду апеляційної інстанції. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" витрати по сплаті судових витрат за подання апеляційної скарг в розмірі 6712,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовна вимога про вилучення майна є необґрунтованою, оскільки строк оренди та дія договору оренди припинились у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, а відповідач не виявив намір продовжувати строк оренди на новий термін та повідомив позивача про відсутність необхідності продовжувати дію договору. Однак, позивач як орендодавець не вчинив дій, направлених на прийняття майна від відповідача з орендного користування, не довів виконання ним встановлених договором зобов'язань щодо забезпечення прибуття транспорту і техніки в місце оренди для здійснення повернення майна після закінчення строку дії оренди, не довів порушення відповідачем його права, яке б підлягало судовому захисту у обраний ним спосіб і відновленню в примусовому порядку саме відповідачем. За висновком суду апеляційної інстанції підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача пені відсутні, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем його прав щодо повернення майна, а судом не встановлено порушення відповідачем умов договору.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 скасувати повністю, а рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2018 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог, позбавив позивача права на отримання належного йому на праві власності майна. За твердженням суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не доведено обставин прибуття транспорту і техніки в місце оренди для здійснення повернення майна орендодавця після закінчення строку дії оренди, оскільки не врахував того факту, що відповідач не заперечував обставин направлення йому позивачем техніки для вивантаження контейнерів, а також того, що встановлений укладеним між сторонами договором оренди порядок повернення майна з орендного користування не передбачає попереднього надання орендодавцем орендарю відомостей про людей та транспортні засоби, які будуть здійснювати вивезення майна. Також зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 785 Цивільного кодексу України, яка передбачає право наймодавця вимагати сплати від наймача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М. - головуючий, Вронської Г.О., Студенця В.І. від 16.07.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях". Призначено розгляд касаційної скарги на 11.09.2018 о 10 год. 45 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3029/17. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 30.07.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Стратієнко Л.В. проведено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3029/17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.09.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Представники сторін в судове засідання 11.09.2018 не з'явилися, хоча відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортрент" (орендар) було укладено договір оренди майна № 06/0214 (далі по тексту - договір оренди), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого орендодавець надає орендарю у тимчасове володіння і користування майно - 5 (п'ять) 40-ти футових контейнерів стандарту ISO, а орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату, а після закінчення строку дії договору повернути вказане майно.

Відповідно до пунктів 2.1., 5.1., 5.2. договору оренди місцем оренди визначено м. Єнакієво, Єнакієвський металургійний завод, строк оренди складає 6 місяців. За бажанням орендаря строк оренди може бути продовжений або скорочений. Орендар заявляє про своє бажання продовжити чи скоротити строк оренди за 15 днів до закінчення строку оренди.

Згідно з пунктом 4.1.1. договору оренди орендодавець зобов'язаний передати орендарю майно в строк і в місці, вказаних в пунктах 5.1., 5.2. договору.

Орендар зобов'язаний використовувати майно за призначенням (для зберігання вантажів та/або їх перевезення у внутрішньодержавному та міжнародному сполученні). Забезпечувати збереження переданого майна. (пункти 4.2.2., 4.2.3. договору оренди).

Згідно з пунктом 5.4. договору оренди майно, що є предметом даного договору, підлягає передачі від орендодавця до орендаря з можливістю передачі від третьої особи (постачальника) з обов'язковим складанням актів приймання-передачі. Орендна плата нараховується з моменту підписання актів приймання-передачі.

23.04.2014 на виконання умов договору оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" за актом приймання-передачі б/н від 23.04.2014 здійснено передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Фортрент" 5 (п'яти) 40-ти футових контейнерів в орендне користування.

Угодою про заміну сторони у договорі від 15.08.2014 сторони погодили замінити у зв'язку з перейменуванням назву Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Зелений шлях", а також замінити сторону договору орендодавця - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Зелений шлях" (код 36501411) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" (код 39348569). За умовами зазначеної угоди з моменту укладення угоди всі права орендодавця за договором, в тому числі права вимоги боргу станом на момент укладення угоди переходить до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" (код 39348569).

Додатковою угодою б/н від 18.10.2014 сторони виклали пункт 5.1. договору оренди в іншій редакції, відповідно до якої визначили строк оренди до 31.12.2015 та погодили, що зазначений строк може бути продовжений за згодою сторін та орендар має заявити про своє бажання продовжити строк оренди за 10 днів до закінчення строку оренди.

Відповідно до пунктів 4.2.7., 4.1.5. договору оренди орендар зобов'язаний по закінченню строку оренди (пункт 5.1.) повернути майно орендодавцю у справному стані з видаленими маркуваннями, логотипами та/або назвами компаній орендаря, якщо такі виготовлялись на підставі пункту 4.1.4., з урахуванням природного зносу, а орендодавець зобов'язаний по закінченню строку оренди згідно з пунктом 5.1. протягом 10-денного строку прийняти майно від орендаря, якщо останній не заявив про своє бажання продовжити строк оренди чи викупити майно.

Пунктом 5.5. договору оренди передбачено, що майно, яке є предметом даного договору, підлягає передачі від орендаря до орендодавця після закінчення строку оренди з обов'язковим складанням акту прийому-передачі.

Згідно з пунктом 5.6. договору оренди орендар зобов'язується забезпечити безперешкодний в'їзд транспорту та вантажної техніки орендодавця на територію до місця оренди, а також завантаження і відвантаження майна по закінченню строку оренди протягом 4 (чотирьох) годин після прибуття транспорту і техніки орендодавця до місця оренди.

25.01.2016 орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортрент" звернулось до орендодавця з листом № 14 від 25.01.2016 (а.с. 47), в якому повідомив про відсутність у нього необхідності продовжувати строк оренди за договором оренди майна № 06/0214 від 20.03.2014 та запропонував направити транспорт та техніку в місце оренди майна для здійснення процедури його повернення відповідно до умов договору з повідомленням часу прибуття техніки.

03.02.2016 орендодавець направив орендарю лист з рахунком на оплату та актом виконаних робіт за січень 2016 року, у відповідь на який орендар в листі № 26 від 03.02.2016 (а.с. 107) заперечив проти підписання акту виконаних робіт за січень 2016 року та сплати орендної плати, посилаючись на те, що строк оренди закінчився 31.12.2015 та він не погоджував пропозицію орендодавця у формі додаткової угоди продовжити строк оренди.

17.02.2016 орендодавець направив орендарю телеграму, в якій повідомив про направлення техніки для виведення контейнерів 18.02.2016 о 17 год. 00 хв.

За твердженнями орендодавця орендар в порушення умов договору оренди не здійснив повернення майна - п'яти 40-ти футових контейнерів стандарту ISO з орендного користування, у зв'язку з чим до Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" звернулось до господарського суду з позовом у цій справі про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" майна, переданого в оренду за договором оренди майна № 06/0214 від 20.03.2014, та стягнення 191338,50 грн неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що додатковою угодою б/н від 18.10.2014 до договору оренди № 06/0214 від 20.03.2014 було встановлено строк оренди до 31.12.2015 та визначено, що зазначений строк може бути продовжений за згодою сторін та орендар має заявити про своє бажання продовжити строк оренди за 10 днів до закінчення строку оренди.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач у визначений договором в редакції додаткової угоди б/н від 18.10.2014 строк (за 10 днів до закінчення строку оренди) не заявив про своє бажання продовжити строк оренди. Крім того, відповідач листом № 14 від 25.01.2016 повідомив позивача про відсутність у нього необхідності продовжувати договір оренди та запропонував орендодавцю направити транспорт та техніку в місце оренди майна для його повернення відповідно до умов договору.

Як встановлено судами, дата отримання зазначеного листа не зазначена сторонами. Однак, суди врахувавши встановлені чинним законодавством нормативні строки пересилання листів операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) в межах України між населеними пунктами різних областей України, які складають 5 днів, а пріоритетної кореспонденції - 4 дні, встановили, що зазначений лист № 14 від 25.01.2016 вважається отриманим позивачем 30.01.2016. Факт отримання зазначеного листа позивачем не заперечується.

Отже, відповідно до умов пунктів 5.1., 7.1. договору оренди, з огляду на відсутність волевиявлення відповідача, здійсненого до закінчення строку оренди на продовження строку оренди на новий строк, та факт здійснення письмового повідомлення відповідачем позивача про відмову продовжувати договір оренди, строк оренди та дія договору оренди майна № 06/0214 від 20.03.2014 припинилися у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та в строк, погоджений сторонами в самому договорі оренди - 31.12.2015.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Порядок повернення майна з орендного користування передбачено пунктами 4.2.7., 4.1.5., 5.5., 5.6. договору оренди, відповідно до яких орендар зобов'язаний по закінченню строку оренди, визначеного в пункті 5.1. договору повернути майно орендодавцю у справному стані з видаленими маркуваннями, логотипами та/або назвами компаній орендаря, якщо такі виготовлялись на підставі пункту 4.1.4., з урахуванням природного зносу, а орендодавець зобов'язаний по закінченню строку оренди протягом 10-денного строку прийняти майно від орендаря, якщо останній не заявив про своє бажання продовжити строк оренди чи викупити майно. Майно, яке є предметом даного договору, підлягає передачі від орендаря до орендодавця після закінчення строку оренди з обов'язковим складанням акту прийому-передачі. Орендар зобов'язується забезпечити безперешкодний в'їзд транспорту та вантажної техніки орендодавця на територію до місця оренди, а також завантаження і відвантаження майна по закінченню строку оренди протягом 4 (чотирьох) годин після прибуття транспорту і техніки орендодавця до місця оренди.

Однак, встановлено судом апеляційної інстанції, позивач (орендодавець) у визначений договором оренди строк - протягом 10 днів після закінчення строку оренди не вчинив дії, направлених на прийняття майна від орендаря, транспорт та вантажну техніку на місце оренди не направив, відповідні докази вчинення позивачем таких дій відсутні в матеріалах справи.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідач в листах № 14 від 25.01.2016 та № 26 від 03.02.2016, направлених позивачу, зазначав про готовність передати позивачу майно з орендного користування та пропонував направити транспорт та техніку в місце оренди для повернення майна.

17.02.2016 позивач повідомив відповідача телеграмою про направлення техніки для виведення контейнерів 18.02.2016.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження направлення орендодавцем (позивачем) та прибуття транспорту і техніки орендодавця до місця оренди для здійснення прийняття майна з орендного користування ні протягом 10 днів після закінчення строку дії оренди, ні 18.02.2016, ні в будь-який інший час.

Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що факт прибуття транспорту і техніки орендодавця до місця оренди для здійснення прийняття майна з орендного користування визнавався самим відповідачем є безпідставними, оскільки з оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій не вбачається, що зазначений факт був встановлений судами, а вказані доводи скаржника зводяться до встановлення обставин справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовна вимога про вилучення майна є необґрунтованою, оскільки позивач не довів виконання ним встановлених договором зобов'язань щодо забезпечення прибуття транспорту і техніки в місце оренди для здійснення повернення майна орендодавця, не довів факту порушення відповідачем його права, яке б підлягало судовому захисту в обраний ним спосіб шляхом вилучення майна і відновленню в примусовому порядку, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Суд апеляційної інстанції також дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача пені, заявленої до стягнення на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем його прав щодо повернення майна, а судом не встановлено порушення відповідачем умов договору, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 277 Господарського процесуального кодексу правильно змінив мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду в частині з'ясування обставин за позовною вимогою про стягнення неустойки

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та з правильним застосуванням норм процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та приймаючи до уваги ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV (3477-15) від 23.02.2006, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 911/3029/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

І. Ткач