Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.07.2018 року у справі №910/21035/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21035/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" (далі - Товариство),

представник позивача - Шубак О.І. - адвокат (свідоцтво від 07.09.2012 НОМЕР_2),

відповідач - публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" (далі - Банк),

представник відповідача - Самборський В.М. - адвокат (посвідчення від 29.05.2012 НОМЕР_1),

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Центросталь" (далі - ТОВ "Центросталь"),

представник третьої особи - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Товариства

на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018

(суддя Спичак О.М.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018

(головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю. і Руденко М.А.)

у справі № 910/21035/17

за позовом Товариства

до Банку

про розірвання договору поруки,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "Центросталь".

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про розірвання з 22.11.2016 договору поруки від 16.11.2016 № 4Ц13637И/П (далі - Договір).

Позов мотивовано порушенням відповідачем умов Договору в частині передання поручителю документів за наслідками виконання поручителем основного зобов'язання, що, на думку Товариства, є достатньою в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для розірвання вказаного правочину; одночасно позовні вимоги нормативно обґрунтовані також посиланням на статтю 652 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018, у позові відмовлено.

Рішення і постанову мотивовано непідтвердженістю порушення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, і тим, що позовні вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про незаконність та необґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, прийняття їх з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, просить відповідні судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, стягнувши з Банку на користь Товариства судові витрати. Так, за доводами, наведеними в касаційній скарзі, суди: не звернули уваги на наведені позивачем обставини, дійшли помилкового висновку про те, що позивачу не заподіяно істотної шкоди, залишили поза увагою належне виконання позивачем зобов'язання ТОВ "Центросталь" перед Банком, тоді як останній ухиляється від виконання договору поруки та позбавляє Товариство права вимоги за виконаним зобов'язанням, що є підставою розірвання Договору.

У відзиві на касаційну скаргу Банк заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про свою незгоду з ними і про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, про правомірність висновків попередніх судових інстанцій стосовно недоведеності позивачем виконання зобов'язання боржника (ТОВ "Центросталь") перед Банком, у зв'язку з чим не настали й наслідки, передбачені у статті 556 ЦК України, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову попередніх судових інстанцій - без змін.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарськими судами у розгляді справи з'ясовано та зазначено, зокрема, що:

- Товариством (поручитель) та Банком (кредитор) було укладено Договір, предметом якого є надання поручителем поруки перед кредитором за виконання ТОВ "Центросталь" (боржник) своїх зобов'язань за трьома кредитними договорами;

- Договором передбачено, зокрема, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором;

- за умовами Договору у випадку невиконання боржником пункту 1 цього Договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання; поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 Договору. Однак матеріалами справи не містять доказів на підтвердження пред'явлення Банком майнових вимог до поручителя і доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання боржником та його обсягу на момент сплати позивачем коштів відповідачу;

- за твердженнями Товариства: з огляду на невиконання ТОВ "Центросталь" своїх грошових зобов'язань перед кредитором за кредитними договорами Товариством як поручителем було погашено заборгованість ТОВ "Центросталь", на підтвердження чого Товариством подано відповідні платіжні доручення; однак Банком не було виконано зобов'язання з передання Товариству належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, що є підставою для розірвання Договору;

- Договором передбачено, що його дострокове розірвання здійснюється за письмовою згодою сторін;

- Товариством не подано доказів звернення до Банку з вимогою надати документи, які підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, і доказів відмови Банку від передання таких документів;

- Товариством не доведено, що невиконання Банком зобов'язань з передання копій документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, значною мірою позбавило Товариство того, на що воно розраховувало при укладанні Договору;

- у суду відсутні підстави вважати, що Товариству було завдано шкоди внаслідок непередання кредитором документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором;

- Товариством не подано доказів існування усіх умов, за наявності яких Договір підлягає розірванню на підставі статті 652 ЦК України;

- Товариством не подано суду доказів того, що ним було повністю виконано зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за користування ними, оскільки в матеріали справи відсутні докази на підтвердження обсягу таких зобов'язань та строків їх виконання.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для розірвання Договору.

Відповідно до частини першої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як встановлено судами в даній справі, позивачем не доведено того, що ним було повністю виконано зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за користування ним, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань та дотримання строків їх виконання.

Згідно з вимогами частини другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Наслідки, передбачені цією нормою, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 названого Кодексу, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем.

Часткове виконання поручителем зобов'язання за кредитним договором не породжує переходу до нього прав кредитора за цим договором.

Подібний же правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 зі справи № 6-466цс15 і від 07.10.2015 зі справи № 6-932цс15, та підстав для відходу від цього висновку Касаційний господарський суд не вбачає.

Отже, у Касаційного господарського суду відсутні й підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з даної справи.

Водночас аргументи касаційної скарги щодо повного виконання скаржником зобов'язань за кредитним договором ґрунтуються виключно на встановленні відповідних обставин справи та оцінці доказів у ній; проте вчинення відповідних процесуальних дій перебуває поза межами розгляду справи судом касаційної інстанції, визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною другою якої, зокрема, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Поряд з тим за приписами статей 13, 14, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які, зокрема, позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається саме на позивача, та цей обов'язок має бути реалізований ним у судах першої та/або апеляційної інстанції.

Касаційним господарським судом приймаються також відповідні доводи відзиву на касаційну скаргу як такі, що засновані на встановлених попередніми судовими інстанціями обставинах та узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 зі справи № 910/21035/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов