Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.07.2018 року у справі №907/327/16
Постанова ВГСУ від 11.04.2017 року у справі №907/327/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/327/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Селіваненко В.П.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник - Литвин П.В. (адвокат, довіреність №14-161 від 30.08.2018)

відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз",

представник - Дороніна О.М. (адвокат, довіреність від 12.04.2018)

розглянув касаційні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 18.10.2017

у складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий), Давид Л.Л., Орищин Г.В.

у справі № 907/327/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз"

про стягнення 12 291 923, 07 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 03.11.2017 поштовим відправленням, направленим на адресу Львівського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 07.11.2017 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №907/327/16 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017.

2. 07.11.2017 поштовим відправленням, направленим на адресу Львівського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою №14/4-677 від 01.11.2017 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №907/327/16 в порядку ГПК України в редакції до 15.12.2017.

3. 26.06.2018, на підставі пункту 17.5. Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №907/327/16 Господарського суду Закарпатської області разом із касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/327/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Селіваненко В.П., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2018 та протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.07.2018.

5. Ухвалою від 13.07.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №907/327/16 Господарського суду Закарпатської області за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017, призначив розгляд касаційних скарг Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на 11.09.2018 о 16 год. 30 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань №326, відмовив у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №907/327/16.

6. Від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги (вх. №10308Д2/29432). Відзивів на касаційні скарги не надходило.

7. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування статей 530, 551, 625, 692 ЦК України, статті 233 ГК України.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

8. Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлено позов до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" про стягнення суми 12 291 923, 07 грн.

8.1. Позовні вимоги вмотивовано тим, що на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" Договору №13-236-Н від 04.01.2013 про купівлю продаж природного газу, позивач передав у власність відповідачу протягом січня 2013 року - червня 2015 року природний газ у обсязі 1 250 148, 002 тис. м3 на загальну суму 790 428 790, 88 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи узгодженими актами приймання передачі природного газу. Відповідач свої зобовязання за Договором щодо оплати поставленого природного газу виконав із порушенням встановленого Договором строку виконання. У зв'язку з цим, покликаючись на умови договору (п. 7.1, 7.2.) та положення статті 625 ЦК України позивачем проведено нарахування пені, 3% річних та інфляційні нарахування за прострочення платежів, і просить стягнути з відповідача суму 12 291 923, 07 грн., в т.ч. 8 835 350, 23 грн. пені, 753 079, 89 грн. 3% річних, 2 703 492, 95 грн. інфляційних нарахувань.

Короткий зміст рішення першої інстанції

9. Рішенням від 15.09.2016 Господарський суд Закарпатської області у задоволенні позовних вимог відмовив.

9.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- 04.01.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №13-236-Н купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ виключно для подальшої реалізації населенню, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. З 01.07.2013 по 19.06.2015 сторони уклали дев'ять додаткових угод до договору №13-234-В, якими змінювали ціну газу, строки дії договору, порядок розрахунків;

- відповідно до умов зазначеного договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (пункт 1.1.). Приймання - передача газу, переданого продавцем у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання передачі газу (пункт 3.3.), при цьому сторони чітко обумовили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою два примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (пункт 3.4.);

- умовами договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України та Договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункти 7.1., 7.2.);

- на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом січня 2013 року - вересня 2015 року природний газ у обсязі 1 250 148, 002 тис. м3 на загальну суму 790 428 790, 88 грн., що підтверджується узгодженими позивачем та доданими до матеріалів справи актами приймання - передачі природного газу за вказаний період. Факт повної оплати, відповідачем підтверджено у ході судового розгляду справи місцевим судом;

- уповноважені представники позивача в установленому порядку жодних пояснень, чи належних підтверджуючих доказів на спростування доводів відповідача про невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань, визначених пунктом 3.4. умов договору щодо повернення (надіслання вручення) відповідачу оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником позивача та скріпленого печаткою за спірний період, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами або надання в письмовій формі мотивованої відмови від підписання актів, - не надали, зокрема, на вимогу суду, і такі докази у справі відсутні;

- представники відповідача стверджували, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 року №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Департаментом фінансів Закарпатської ОДА, ПАТ «Закарпатгаз» та "ПАТ "НАК Нафтогаз України" у спірний період були підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків та проведені відповідні оплати, на загальну суму 91 506 822, 14 грн. за отриманий відповідачем згідно договору №13-236-Н від 04.01.2013 природній газ, про що надав відповідні підтверджуючі документи. При цьому вказали, що в пунктах 2, 3 Спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків. Таким чином, передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися в цілому порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу № 13-236-Н від 04.01.2013, тому проведені позивачем нарахування інфляційних збитків, 3% річних та пені, на ці суми з покликанням на умови договору є також безпідставні.

9.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- процедура з надходження та реалізації газу вимагає належного оформлення актів приймання-передачі природного газу для встановлення точного обсягу поставленого газу від певного постачальника у звітному місяці, що у свою чергу впливає на визначення розміру зобов'язань по його оплаті;

- сторони в укладеному договорі обумовили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. При цьому відповідно до пункту 3.4 договору сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою два примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами;

- сторони самостійно і вільно встановили не лише умови проведення розрахунку, а й порядок та умови передачі газу, тобто засвідчення факту, який є підставою для розрахунку - підписання акту приймання-передачі, який фіксує факт здійснення певної господарської операції і підтверджує факт виконання сторонами своїх цивільно-правових i господарсько-правових зобов'язань;

- з огляду на таке місцевий суд дійшов висновку, що сторони у договорі визначили акт приймання-передачі газу суттєвим елементом встановлення між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі, згідно зі статтями 6, 11 ЦК України. Така правова позиція застосування зазначених норм права висловлена у Постанові Верховного суду України від 08.04.2014 у справі №3-7гс14;

- сторони узгодили такий порядок проведення розрахунків, відповідно до якого відповідач не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, має надати позивачу належно оформлений акт приймання-передачі, а позивач не пізніше 8-го числа повинен повернути відповідачу один примірник оригіналу акта приймання передачі. Лише за умови повернення акту, відповідач (до 20-го числа) мав здійснити остаточний розрахунок за фактично переданий газ;

- відтак, відсутність доказів, щодо повернення (надіслання вручення) відповідачу оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником позивача та скріпленого печаткою за спірний період, визначених пунктом 3.4. договору, як підстава для розрахунку обґрунтовує доводи відповідача про ненастання строку розрахунку за переданий газ для нарахування неустойки та інфляційних за порушення строків розрахунку;

- розрахунки з позивачем за спірний період були проведені на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, отже, сторони в добровільному порядку змінили умови та строки оплати за договором;

- взаємовідносини між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Департаментом фінансів Закарпатської ОДА, Публічним акціонерним товариством „Закарпатгаз, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 та визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009, який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями;

- оскільки розрахунок за поставлений з січня 2013 року по червень 2015 року природний газ на загальну суму 91 506 822, 14 грн. відбувся у порядку та строки, передбачені Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, то відсутні підстави для застосування санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статей 549, 625 Цивільного кодексу України, що відповідає правовій позиції Верховного суду України згідно Постанов 10.02.2016 у справі №902/1652/13, від 25.03.2015 у справі №924/1265/13.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

10. Постановою від 03.10.2017 Львівський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнив частково, рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2016 у справі №907/327/16 скасував повністю і прийняв нове судове рішення, позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» задовольнив частково, стягнув з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 689 382, 36 грн. трьох відсотків річних, 233 031, 29 грн. інфляційних втрат, 3 588 092, 15 грн. пені та судові витрати: 121 478, 83 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 133 627, 03 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 221 254,62 грн. за розгляд справи судом касаційної інстанції, у решті позову відмовив.

10.1. Під час нового розгляду справи, переглянувши справу в повному обсязі, врахувавши вказівки Вищого господарського суду України, суд апеляційної інстанції прийняв постанову з огляду на таке:

- відповідач подав контрозрахунок з вирахуванням сум, погашених за Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за договором і з урахуванням умов пункту 7.2 договору в редакції додаткової угоди №3 від 31.12.2013 до договору №13-236-Н, а також додаткові обґрунтування до відзиву щодо проведення нарахувань;

- відповідач подав заяву про зменшення розміру неустойки (пені) та розстрочку виконання судового рішення, а в подальшому клопотання про зупинення апеляційного провадження до вирішення справи №907/590/17;

- апеляційний суд погодився з правильністю та повнотою встановлення фактичних обставин справи місцевим судом щодо постачання певного обсягу газу за спірний період та несвоєчасного розрахунку за отриманий природний газ, з встановленням фактичного погашення заборгованості за спожитий природній газ за спірний період до моменту звернення з позовом до суду в даній справі - 25.05.2016;

- оцінивши умови договору №13-326-Н, апеляційний суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача оплатити отриманий газ не пов`язаний з підписанням актів приймання -передачі газу позивачем та зазначив, що несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не звільняє відповідача від обов'язку у встановлений термін сплатити вартість фактично поставленого і спожитого природного газу, що зафіксована відповідачем в таких актах приймання-передачі газу. Внаслідок такої оцінки умов спірного договору апеляційний суд відхилив доводи відповідача про відсутність прострочення виконання грошового зобов'язання, та зазначив, що наявність актів приймання-передачі газу є обов`язковою умовою лише для проведення остаточного розрахунку;

- апеляційний суд дійшов висновку, що подавши власний розрахунок, відповідач визнав прострочення ним виконання грошового зобов'язання за договором №13-326-Н у загальній сумі 698 921 968, 74 грн. (з вирахуванням сум, погашених за Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за договором №13-326-Н, які сплачені вчасно); підтвердив настання наслідків такого прострочення у вигляді нарахування 7 176 183, 31 грн. пені, 689 382, 36 грн. 3% річних, 233 031, 29 грн. інфляційних втрат. Позивач не спростував порядку і підстав здійсненого розрахунку відповідачем. За таких обставин, ураховуючи такі загальні засади цивільного законодавства, як свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, а також засади змагальності сторін у господарському процесі, - апеляційний суд визнав доведеними позовні вимоги у частині стягнення 7 176 183, 31 грн. пені, 689 382, 36 грн. 3% річних, 233 031, 29 грн. інфляційних втрат;

- разом з тим, апеляційним судом враховано, що до подання позову відповідач погасив заборгованість за основним зобов'язанням за договором №13-326-Н; складний фінансовий стан відповідача, підтверджений бухгалтерськими довідками, звітами про фінансові результати за 2015, 2016 роки; відсутність доказів понесених кредитором збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №13-326-Н та дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50%;

- суд відмовив у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду, так як відповідач не надав доказів наявності конкретних обставин, що унеможливлюють виконання ним рішення суду;

- суд відмовив у зупиненні апеляційного провадження до вирішення справи №907/590/17, предметом спору у якій є вимога ПАТ «Закарпатгаз» до Головного управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Департаменту фінансів Закарпатської ОДА, ТОВ "Закарпатгаззбут" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання підписати Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 8 098 596, 96 грн., з огляду на те, що предмет спору у справі №907/590/17 не пов'язаний із справою №907/327/16, рішення в якій переглядається судом апеляційної інстанції;

- при обрахунку розміру витрат по сплаті судового збору суд виходив із загальної суми позовних вимог 8 098 596, 96 грн. (689 382, 36 грн. + 233 031, 29 грн. + 7 176 183, 31 грн.) без урахування зменшення на 50 відсотків суми пені.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивача у справі)

11. Скаржник доводив, що під час розгляду справи апеляційним судом неправильно застосовано статті 551 ЦК України та 233 ГК України, та необґрунтовано зменшено розмір пені на 50 %., оскільки об'єктивно не оцінено всіх законних інтересів сторін, зокрема інтересів позивача.

11.1. Скаржник аргументував, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням вимог статей 4-2, 22, 43, 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Доводи скаржника (ПАТ "Закарпатгаз", відповідача у справі)

12. Скаржник доводив, що висновки апеляційного суду суперечать положенням статей 530, 692 ЦК України, умовам укладеного між сторонами Договору та нормам, що регулюють відносини на ринку природного газу. При цьому, скаржник зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив, що у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку щодо повернення відповідачу підписаних актів приймання-передачі газу у позивача не виникло права вимагати у відповідача виконання зустрічного зобов'язання здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

12.1. Скаржник зазначив, що відхиляючи заяву про розстрочку виконання рішення суду, апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача про те, що за відсутності надходжень та збитковості товариства, зазначене призведе до значного погіршення й так скрутного фінансового стану підприємства, яке має стратегічне значення для економіки та суспільного життя міста Ужгорода та Закарпатської області.

12.2. Скаржник аргументував, що, підписавши спільні протокольні рішення, позивач та відповідач змінили порядок і строки виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №13-236-Н від 04.01.2013 в цілому, а погашення заборгованості за поставлений протягом 2013-2015 років природний газ за договором відбулось у порядку та строки, передбачені зазначеними протокольними рішеннями. При цьому, законодавством чітко визначений порядок проведення розрахунків з позивачем, за рахунок бюджетних субсидій, на строки проведення якого скаржник взагалі не має можливості впливати та про повне виконання зобов'язань за договором на момент звернення з позовом до суду, що не в повній мірі враховано судом.

Доводи інших учасників справи

13. Відзивів на касаційні скарги не надходило.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

14. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 530 - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частина 2 - якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 551 - предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Частина 2 статті 551 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 статті 551 - розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 1 статті 625 - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частина 2 статті 625 - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 692 - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 2 статті 692 - покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частина 3 статті 692 - у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

15. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 233 - у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 2 статті 233 - якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про застосування судами норм матеріального права - статей 530, 551, 625, 692 ЦК України, статті 233 ГК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

17. Статтею 7 ГК України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

18. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз». Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі - Порядок).

Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.

19. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Отже, як вірно вказує скаржник (ПАТ "Закарпатгаз"), підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків і незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

20. За змістом статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції, сторони дійшли згоди про застосування розрахунків з використанням бюджетних субсидій шляхом укладення відповідних протоколів згідно процедури, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

При цьому, як зазначив суд першої інстанції, передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу № 13-236-Н від 04.01.2013. На виконання Спільних протокольних рішень відповідач у спірний період перерахував позивачу кошти на загальну суму 91 506 822,14 грн. в погашення заборгованості за поставлений за спірний період природний газ по договору купівлі-продажу №13-236-Н від 04.01.2013, а решта основного боргу була погашена відповідачем до моменту звернення позивача з позовом до суду.

Отже суд першої інстанції дійшов в цілому вірних висновків про відсутність правових підстав для стягнення інфляційних, річних та пені за спірний період.

21. Аналогічну правову позицію Верховним Судом викладено у Постановах від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 10.05.2018 у справі №908/2322/16 та від 22.05.2018 у справі №926/2733/16, від 12, 06.2018 у справі №922/1010/16, від 14.06.2018 у справі № 904/2743/16 і підстав відступати від цієї позиції колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в даній справі не вбачає.

22. Верховний Суд погоджується з обґрунтованістю є доводів відповідача про те, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та надав невірну правову оцінку взаємовідносинам сторін у зв'язку з укладенням сторонами зазначених вище спільних протокольних рішень. Отже, аргумент відповідача про те, що уклавши спільні протокольні рішення сторони у такий спосіб в цілому змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги згідно з Договором, є таким, що приймається до уваги.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційних скарг

23. Доводи скаржника (ПАТ "Закарпатгаз"), зазначені в пунктах 12-12.2. мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає обґрунтованими, а доводи скаржника (ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), зазначені в пунктах 11-11.1. мотивувальної частини даної постанови необґрунтованими з підстав, зазначених в пунктах 17-22 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. З огляду на зазначене, Суд вважає правильним скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2016 залишити в силі.

В. Судові витрати

25. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та задоволенням касаційної скарги ПАТ "Закарпатгаз", відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору на суму 221 254, 62 грн. за подання і розгляд касаційної скарги залишаються за позивачем.

А витрати Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" на суму 221 254, 62 грн. слід стягнути з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз".

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 301, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" задовольнити.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

3. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №907/327/16 скасувати. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2016 залишити в силі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720, 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (код ЄДРПОУ 05448610, 88015, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2) 221 254, 62 грн. витрат по сплаті судового збору в Касаційному господарському суді Верховного Суду. Доручити Господарському суду Закарпатської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.П. Селіваненко