Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.06.2021 року у справі №911/2787/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року

м. Київ

Справа №911/2787/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г. О. - головуюча, Бакуліна С. В., Губенко Н. М.,

за участю помічника судді Веселовської В. В. (за дорученням головуючої судді),

представників учасників справи:

від позивача: не з'явився,

від відповідача-1: Дячок І. О.,

від відповідача-2: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Бацуца В. М.

від 03.02.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мартюк А. І., Алданова С. О., Зубець Л. П.

від 28.04.2021

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2,2. ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси"

про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач-1) та ОСОБА_3 (далі - Відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси" (далі - Товариство, Третя особа), про: визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 18.08.2020, укладеного Відповідачами; визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 18.08.2020, складеного Відповідачами.

2. Позовні вимоги обґрунтовані відчуженням Відповідачем-2 частки у статутному капіталі Товариства, яка належала Позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2020.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.02.2021 у справі №911/2787/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані недоведенням Позивачем обставин відчуження Відповідачем-2 частки у статутному капіталі Товариства, яка належала Позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2020.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

5. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 у справі №911/2787/20, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

6. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на:

- застосування судами статей 203, 215, 328, 334, 658 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від
16.07.2019 у справі №911/1936/18 та від 11.04.2018 у справі №910/12827/17;

- неправильне застосування судами статті 214 Цивільного кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо способу реалізації особою права на відмову від договору.

7. Відповідач-1 подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції є законними, обґрунтованими та прийняті з додержанням вимог чинного законодавства.

8. Інші учасники справи у встановлений Судом строк відзиви не надали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відповідач-2 станом на 5 травня 2020 року була єдиним учасником Товариства (розмір внеску у статутний капітал Товариства - 33 200,00 грн, що становить 100,00% статутного капіталу товариства).

10.5 травня 2020 року між Позивачем - Покупець - та Відповідачем-2 - Продавець - укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси" (далі - Договір-1), відповідно до положень пункту 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця свою частку у статутному капіталі, що становить 100 % статутного капіталу, номінальною вартістю 33 200,00 грн, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначену частку на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 1.4. Договору-1 Продавець свідчить, що йому належить частка у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства, яка формована (сплачена) в повному обсязі та складає 33 200,00 грн.

Пунктом 3.1. Договору-1 передбачено, що право власності на частку, яка є предметом Договору, у відповідності до його умов, переходить від Продавця до Покупця після підписання акту приймання-передачі частки.

Відповідно до пункту 8.1. Договору-1 Договір є укладеним з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за даним Договором.

11. На підтвердження підписання між Позивачем та Відповідачем-2 акту приймання-передачі частки у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства Позивачем надано довідку приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Авласовича О. О. вих. №53/02-17 від 21.09.2020 про те, що ним засвідчено справжність підписів Позивача та Відповідача-2 на трьох примірниках акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 100 % статутного капіталу товариства номінальною вартістю 33 200,00 грн.

12. Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18 серпня 2020 року не внесено відомості про набуття Позивачем права власності на частку у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства.

13.18 серпня 2020 року між Відповідачем-2 - Продавець - та Відповідачем-1 - Покупець - укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства (далі - Договір-2), відповідно до положень пункту 1 якого Продавець відступає (передає у власність) 12,5 % статутного капіталу, а Покупець (приймає у власність) частку в статутному капіталі Товариства.

Розмір частки, належної Продавцю, яка відчужується, становить 12,5 %, що у відповідності з установчими документами товариства складає 4 150,00 грн, які Покупцем сплачено на користь Продавця в день укладення цього Договору.

Положеннями пунктів 3.1., 3.3. Договору-2 передбачено, що Продавець є належним учасником Товариства і власником частки у його статутному капіталі, право на участь у Товаристві оформлено належним чином шляхом складання та видачі всіх без винятку передбачених чинним законодавством України документів, що підтверджують правоздатність Товариства як юридичної особи і права Покупця як учасника Товариства.

До укладення цього Договору ні згадану частку, ні будь-яку її частину нікому іншому жодним способом не відчужено, вона не є предметом застави, під забороною (арештом) не перебуває, ніякі інші особи не мають на неї будь-яких прав.

Пунктом 4 Договору-2 встановлено, що перехід до Покупця частини всіх прав та обов'язків, що належали Продавцю як учаснику Товариства, відбувається з моменту укладення цього Договору.

14.18 серпня 2020 року між Відповідачем-2 та Відповідачем-1 підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, відповідно до якого Відповідач-2 передав, а Відповідач-1 прийняв частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 12,5 %, яка в грошовому еквіваленті у відповідності з установчими документами Товариствами становить 4 150,00 грн.

15. Справжність підписів на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 18.08.2020 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком Д. Г. та зареєстровано в реєстрі за №2789, №2790.

16. Крім того, 18 серпня 2020 року між Відповідачем-2 та Позивачем, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу часток в статутному капіталі Товариства були підписані акти приймання-передачі часток у статутному капіталі Товариства, справжність підписів на яких засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком Д. Г.

17. У зв'язку з продажем Відповідачем-2 як єдиним учасником Товариства, належної їй частки у статутному капіталі товариства у розмірі 100 % ОСОБА_4, Відповідачу-1, ОСОБА_5, Позивачу, вказаних осіб було включено до складу Товариства з наступним розподілом часток:

- ОСОБА_1-50 %;

- ОСОБА_4-12,5 %;

- ОСОБА_2-12,5 %;

- ОСОБА_5-25 % (рішення №1 єдиного учасника Товариства від 18.08.2020).

Вказаним рішенням також виключено Відповідача-2 зі складу учасників Товариства у зв'язку з продажем всієї належної їй частки у статутному капіталі.

18. Справжність підписів присутніх при прийнятті рішення №1 єдиного учасника Товариства від 18.08.2020, у тому числі Позивача та Відповідача-1, засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком Д. Г.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Цивільний кодекс України (далі - ЦКУ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини; ..

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

2) визнання правочину недійсним; ..

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках..

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі..

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним..

Стаття 204. Презумпція правомірності правочину

1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 214. Відмова від правочину

1. Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту..

3. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

4. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ЦКУ.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 328. Підстави набуття права власності

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів..

Стаття 334. Момент набуття права власності за договором

1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом..

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків..

Стаття 627. Свобода договору

1. Відповідно до ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості..

Стаття 628. Зміст договору

1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства..

Стаття 638. Укладення договору

1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди..

Стаття 655. Договір купівлі-продажу

1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу

1. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

2. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав..

20. Господарський кодекс України (далі - ГКУ)

Стаття 167. Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин

1. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами..

21. Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю "

Стаття 21. Відчуження частки у статутному капіталі товариства іншим учасникам товариства або третім особам

1. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам..

22. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК)

Стаття 4. Право на звернення до господарського суду

1. Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази..

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

23. Суд зазначає, що відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від
25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

24. Водночас під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).

25. Таким чином, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, що переглядається.

26. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається Позивач у касаційній скарзі, Суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, з огляду на наступне.

27. У справі №911/1936/18 Верховним Судом досліджувалось питання недійсності, зокрема, договору дарування частки у статутному капіталі від 07.08.2018 з огляду на обставини попереднього відчуження цієї частки на підставі іншого договору - купівлі - продажу №447 від 12.04.2018. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано недійсним договір дарування частки у статутному капіталі, Верховний Суд враховував, що доказом передачі частки у статному капіталі товариства є договір купівлі-продажу, оскільки такі умови зазначені у самому договорі.

28. У справі №910/12827/17 предметом позову стали вимоги позивача про визнання відсутнім права іпотекодержателя іпотечного договору, як такі, що не були набуті на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги. Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги та скасуванні рішень судів, Верховний Суд зазначив про необхідність доведення стороною у кожному конкретному випадку підстав для визнання правочину нікчемним. Крім того, Верховний Суд зробив висновок про те, що підписання акту приймання - передачі прав вимоги за договором купівлі-продажу відповідно до статті 24 Закону України "Про іпотеку" не потребує нотаріального посвідчення.

29. З огляду на викладене Суд зазначає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК.

30. Крім того, Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, Позивач відповідно до вимог статті 13, 74 ГПК повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення Позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

31. При цьому Суд враховує, що згідно з положеннями статті 4 ГПК, статей 15, 16 ЦКУ підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення Позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

32. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, умовами пункту 3.1 Договору-1 передбачено перехід права власності на частку після підписання сторонами акту приймання-передачі, оригінал або копію якого Позивачем протягом розгляду даної справи в якості доказу надано не було.

33. Судами також встановлено факт засвідчення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком Д. Г. підпису Позивача на рішенні №1 від
18.08.2020, яким здійснено новий розподіл часток, у тому числі підтверджено належність Позивачу на праві власності виключно 50 % статутного капіталу Товариства.

34. Суд зазначає, що доводи касаційної скарги Позивача в частині підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Суду, враховуючи вимоги статті 300 ГПК.

35. Таким чином, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, з огляду на те, що Позивачем не було доведено наявності порушення його прав (охоронюваного законом інтересу) оспорюваним Договором та укладеним за результатами його підписання актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства.

36. Зважаючи на викладене, Суд також не приймає до уваги викладені у касаційній скарзі доводи про необхідність надання висновку щодо застосування статті 214 ЦКУ в частині визначення способу реалізації особою права на відмову від договору, адже Позивачем не доведено наявності у нього права на частку у статутному капіталі Товариства, за результатами укладеного Договору-1 та, як наслідок, права на відмову від неї шляхом відмови від правочину.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

38. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

39. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, а касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закриттю.

Судові витрати

40. Понесені Позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись пунктом 5 статті 296, статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі №911/2787/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 у справі №911/2787/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко