Історія справи

Постанова КГС ВП від 10.12.2025 року у справі №910/113/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/113/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Субори Н.С.,

відповідача - Павлова Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" (Товариство з обмеженою відповідальністю)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 (головуючий - Тищенко О.В., судді - Сибіга О.М., Гончаров С.А.)

у справі №910/113/25

за позовом Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" (Товариство з обмеженою відповідальністю)

до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання зобов`язання припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

1. Спільне українсько-швейцарське підприємство "Сітко-Поділ-Київ" (далі також СП "Сітко-Поділ-Київ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (далі також Департамент), в якому просило визнати зобов`язання СП "Сітко-Поділ-Київ" зі сплати на користь Департаменту 4 237 822,53 грн безпідставно збережених грошових коштів та 63 567,34 грн витрат зі сплати судового збору, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, на виконання якого видано наказ Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/8648/23, припиненим.

2. Позивач зазначає, що після повної оплати пайової участі за договором від 26.05.2008 № 297, запроектований об`єкт, за який сплачено пайовий внесок в розмірі 4 561 320,00 грн, фактично не збудовано, що свідчить про безпідставність зберігання відповідачем коштів пайової участі.

3. Враховуючи відсутність законодавчого врегулювання питання щодо повернення коштів пайового внеску, позивач звернувся до відповідача із заявою про зустрічне зарахування вимог, в силу чого вважає, що його зобов`язання за рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, на виконання якого видано наказ Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/8648/23, є припиненим.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

4. Рішенням Київської міської ради від 29.07.1999 №5/481 "Про надання та вилучення земельних ділянок" затверджено проект відведення земельної ділянки СП "Сітко-Поділ-Київ" для обслуговування та експлуатації адміністративного будинку і вбудованих в схил гори нежилих приміщень по вулиці Петра Сагайдачного, 1 у Подільському районі міста Києва. Надано відповідачу за умови виконання пункту 1 Додатку 1 до цього рішення в постійне користування земельну ділянку площею 0,16 га для обслуговування та експлуатації адміністративного будинку і вбудованих в схил гори нежилих приміщень по вулиці Петра Сагайдачного, 1 у Подільському районі.

5. Рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 №108/829 "Про продаж земельної ділянки спільному українсько-швейцарському підприємству "Сітко-Поділ-Київ"/товариство з обмеженою відповідальністю/ для обслуговування та експлуатації адміністративного будинку і вбудованих в схил гори нежитлових приміщень підприємства на вул. Петра Сагайдачного, 1 у Подільському районі" продано відповідачу земельну ділянку на вул. Петра Сагайдачного, 1 у Подільському районі" площею 1 568,0 кв. м за 568 260,00 грн.

6. Пунктом 26 рішення Київської міської ради від 24.06.2004 №339/1549 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" вирішено передати СП "Сітко-Поділ-Київ", за умови виконання пункту 26.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 0,075 га для реконструкції з розширенням та подальшої експлуатації й обслуговування адміністративної (офісної) будівлі на вулиці Петра Сагайдачного, 1 за рахунок земель міської забудови, з них: площею 0,05 га в Подільському районі м. Києва та площею 0,025 га - у Шевченківському районі м. Києва.

7. Згідно з пунктом 26.1.5 рішення Київської міської ради від 24.06.2004 №339/1549 наказано відповідачу вирішити питання пайової участі відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 №271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва".

8. 01.11.2007 СП "Сітко-Поділ-Київ" на підставі довіреності №02-038/30 від 01.11.2007 делегувало ТОВ "Бізнес Центр "САГА" функції замовника згідно з укладеним між ними Договором про спільну діяльність від 20.09.2007.

9. 29.02.2008 Державною архітектурно-будівельною інспекцією (далі - ДАБІ) Міністерства регіонального розвитку та будівництва України видано СП "Сітко-Поділ-Київ" дозвіл на виконання будівельних робіт №10 із реконструкції з розширенням адміністративної (офісної) будівлі по вул. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва.

10. 26.05.2008 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Бізнес-Центр "Сага" (забудовник) укладено договір №297 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - Договір).

11. Предметом договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва, у зв`язку із реконструкцією з розширенням адміністративної (офісної) будівлі (в т.ч. площа офісної частини 4 326,00 кв.м) з вбудованим підземним паркінгом на 32 м/м, заг. площею 760 кв.м по вулиці Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва (пункту 1.1 Договору).

12. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначав, що на виконання умов Договору, в період з червня по вересень 2008 року, СП "Сітко-Поділ-Київ" перерахувало Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 1 602 180,00 грн.

13. Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди від 23.12.2009 №2 до Договору решту пайового внеску в розмірі 2 959 140,00 грн зменшено на суму балансової вартості (3 054 185,95 грн) інженерних мереж (гідротехнічних споруд), які збудовані СП "Сітко-Поділ-Київ" за власні кошти і передані до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

14. Отже, позивач стверджує, що ТОВ "СП "Сітко-Поділ-Київ" сплачено на користь Департаменту кошти пайової участі за "реконструкцію з розширенням адміністративної (офісної) будівлі (в т.ч. площа офісної частини 4 326,00 кв.м) з вбудованим підземним паркінгом на 32 м/м, загальною площею 760,00 кв.м по вул. П. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва" в розмірі 4 561 320 грн.

15. Наказом №188 від 29.12.2010 Державною архітектурно-будівельною інспекцією (далі - ДАБІ) скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт СП "Сітко-Поділ-Київ" від 29.02.2008 №10 з реконструкції з розширенням адміністративної (офісної) будівлі по вул. П. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва на підставі подання замовником заяви про скасування дозволу на виконання будівельних робіт.

16. Як зазначав позивач, після повної оплати пайової участі за Договором, запроектований об`єкт "реконструкція з розширенням адміністративної (офісної) будівлі (в т.ч. площа офісної частини 4326,00 кв.м.) з вбудованим підземним паркінгом на 32 м/м, загальною площею 760,00 кв.м по вул. П.Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва", за який сплачено пайовий внесок, фактично не було збудовано. Таким чином, оскільки запроектований об`єкт "реконструкція з розширенням адміністративної (офісної) будівлі (в т.ч. площа офісної частини 4 326,00 кв.м) з вбудованим підземним паркінгом на 32 м/м, загальною площею 760,00 кв.м по вул. П. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва" не було збудовано, відповідно, його техніко-економічні показники наразі зменшились до нуля, у позивача до відповідача виникла грошова вимога у вигляді сплаченого пайового внеску згідно з Договором.

17. Позивачу було видано новий дозвіл №14/13 на виконання будівельних робіт з "Будівництва адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд" по вул. Петра Сагайдачного, 1 в Подільському районі м.Києва. Наведене підтверджується листом ДАБІ за №40-16-7047 від 29.12.2010, адресованим зокрема відповідачеві.

18. Із сертифікату №УІ163192530913 від 10.09.2019 про готовність об`єкта до експлуатації вбачається, що будівельні роботи виконані на підставі дозволу ДАБІ №14/13 від 29.12.2010; проект будівництва мав назву "Будівництво адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд по вул. Петра Сагайдачного, 1 в Подільському районі м. Києва, вид будівництва - нове будівництво; дата початку будівництва - 29.12.2010.

19. Таким чином, 10.09.2019 новий проект введено в експлуатацію, що підтверджується наявним в матеріалах справи Сертифікатом №УІ163192530913.

20. Зазначені обставини встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/8648/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024.

21. Крім того, Договір укладений щодо реконструкції об`єкта, а новий дозвіл видано СП "Сітко-Поділ-Київ" на виконання будівельних робіт з будівництва адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд, отже мала місця зміна об`єкта будівництва.

22. Отже, як зазначав позивач, договір пайової участі до введення об`єкта "Будівництво адміністративної (офісної) будівлі зі знесенням існуючих будівель і споруд по вул. Петра Сагайдачного, 1 в Подільському районі м. Києва" в експлуатацію між забудовником та органом місцевого самоврядування не укладено, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення 6 426 270,00 грн пайового внеску, який забудовник мав заплатити у розвиток інфраструктури населеного пункту, на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), який (пайовий внесок) СП "Сітко-Поділ-Київ" як замовник будівництва зберіг без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування.

23. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/8648/23 частково задоволено позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київради до СП "Сітко-Поділ-Київ" про стягнення коштів і ухвалено: "Стягнути з Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22, літ. А, код 20060725) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код 04633423) 4 237 822,53 грн (чотири мільйони двісті тридцять сім тисяч вісімсот двадцять дві гривні 53 коп.) безпідставно збережених грошових коштів та 63 567,34 грн (шістдесят три тисячі п`ятсот шістдесят сім гривень 34 коп.) витрат зі сплати судового збору".

24. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/8648/23 мотивовано таким:

- відповідач як замовник будівництва, введеного в експлуатацію, не виконав свого обов`язку щодо укладення з органом місцевого самоврядування договору пайової участі та сплати пайового внеску щодо об`єкта будівництва у визначені законодавством строки чим порушив права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Таким чином, за твердженням позивача, замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, який за розрахунком позивача становить 4 237 822, 53 грн, а отже зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК;

- пайова участь за новий проект, розрахована відповідно до формули, встановленої в редакції Порядку від 13.09.2018, що діяла на момент введення нового проекту в експлуатацію, підлягала сплаті у розмірі 5 082 465,54 грн. Крім того, позивачем в своєму розрахунку не враховано факт передачі відповідачем до комунальної власності територіальної громади м. Києва теплових мереж балансовою вартістю 844 643,01 грн, що підтверджується розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 640 від 29.04.2013. Таким чином, на момент введення об`єкта в експлуатацію та необхідності сплати пайового внеску відповідач зберіг у себе кошти, враховуючи даний розрахунок, у сумі 4 237 822,53 грн, які і підлягають сплаті на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

25. Вказаним рішенням на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стягнуто судовий збір в розмірі 63 567, 34 грн.

26. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/8648/23 залишено без змін.

27. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/8648/23 було видано відповідний наказ від 17.10.2023, на виконання якого відкрито виконавче провадження №73974391.

28. 20.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява СП "Сітко-Поділ-Київ" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/8648/23 таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування якої заявник посилався на наявність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 ЦК, а саме про зарахування сплаченого пайового внеску, згідно з Договором, в розмірі 4 561 320,00 грн в рахунок сплати коштів на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/8648/23.

29. На переконання СП "Сітко-Поділ-Київ", рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/8648/23 повністю виконане в порядку, передбаченому статтею 601 ЦК, до відкриття виконавчого провадження №73974391. Однак Департамент безпідставно вимагає здійснення подвійного стягнення за виданим на виконання рішення наказом Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/8648/23.

30. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/8648/23 відмовлено у задоволенні заяви СП "Сітко-Поділ-Київ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

31. Постановляючи вищенаведену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що СП "Сітко-Поділ-Київ" пов`язує своє право на зарахування 4 561 320,00 грн сплаченого пайового внеску за об`єкт реконструкції зі скасуванням 29.12.2010 дозволу на виконання будівельних робіт від 29.02.2008 №10 на вказаному об`єкті. Водночас, на переконання місцевого господарського суду, вказані обставини підлягають доказуванню та дослідженню в позовному провадженні, а тому право відповідача на захист своїх прав може бути реалізоване за умови дотримання загальних правил подання позову, установлених процесуальним законодавством. При цьому судом першої інстанції встановлено, що вимоги забудовника щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не є безспірними, оскільки позивачем у своїх запереченнях заявлено про сплив позовної давності щодо вказаних вимог. Позовна давність спливла 30.12.2013, що, у свою чергу, не допускає зарахування заявлених зустрічних вимог СП "СіткоПоділ-Київ" до Департаменту, відповідно до пункту 4 частини першої статті 602 ЦК.

32. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 апеляційну скаргу СП "Сітко-Поділ-Київ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/8648/23 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/8648/23 залишено без змін.

33. Оскільки запроектований об`єкт "Реконструкція з розширенням адміністративної (офісної) будівлі (в т.ч. площа офісної частини 4 326,00 кв.м) з вбудованим підземним паркінгом на 32 м/м, загальною площею 760,00 кв.м по вул. П. Сагайдачного, 1 у Подільському районі м. Києва" не збудовано, відповідно, його техніко-економічні показники наразі зменшились до нуля, позивач стверджує, що у нього виникла грошова вимога у вигляді сплаченого пайового внеску згідно Договору, яку він, посилаючись на положення статті 601 ЦК, вважає зустрічно зарахованою за рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, на виконання якого видано наказ Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/8648/23, у зв`язку з чим просить суд визнати таке зобов`язання припиненим.

34. Так, позивач зазначає, що 25.10.2023 СП "Сітко-Поділ-Київ" направило відповідачу заяву вих. №1-25- 10/23 від 25.10.2023 про зарахування вимог за рішенням із зустрічними однорідними вимогами до відповідача, внаслідок чого вимоги відповідача, що виникли на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/8648/23 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 4 237 822,53 грн та стягнення витрат зі сплати судового збору в розмірі 63 567,34 грн - припинились повністю.

35. Заперечуючи щодо зустрічного зарахування вимог за заявою позивача вих. №1-25-10/23 від 25.10.2023, відповідач посилається на рішення Господарського суду від 03.08.2022 у справі №910/2272/22, яке набрало законної сили 23.01.2023 та залишене без змін судом апеляційної інстанції, яким відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимогах ТОВ "Бізнес-Центр "Сага" про визнання припиненими усіх зобов`язання забудовника за Договором.

36. Відповідно до вказаного рішення, зокрема, щодо первісного позову: 1) суд вважає, що обраний Департаментом спосіб захисту порушеного права в редакції "зобов`язати забудовника укласти додаткову угоду до договору", не є належним та ефективним, оскільки прямо не відновлює порушене право; 2) суд вважає, що будівництво і введення в експлуатацію проекту нового будівництва не підпадає під дію пунктів 3.5, 3.6 Договору і не призвело до виникнення у відповідача зобов`язань по укладенню запропонованої позивачем додаткової угоди та доплаті пайового внеску.

37. Стосовно зустрічного позову Господарський суд міста Києва зазначив, що у даному випадку має місце істотна зміна обставин (скасування дозволу на виконання будівельних робіт і реконструкції об`єкта), а не повне виконання сторонами своїх зобов`язань.

38. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі №910/2272/22 (сторінка 7 абзац 3) встановлено, що пайова участь у розмірі, передбаченому умовами договору від 26.05.2008, сплачена, а обов`язок забудовника щодо сплати пайової участі пов`язаний із правом забудовника на реалізацію проекта будівництва (реставрації).

39. Після сплати передбаченого договором пайового внеску, дозвіл на виконання робіт з реконструкції анульовано, тобто, ТОВ "Бізнес-Центр "Сага" фактично не мало дозвільних документів на виконання будівельних робіт по реконструкції об`єкту.

40. У зв`язку з відсутністю дозволу на виконання будівельних робіт, у забудовника відсутня правова/фактична можливість реконструкції об`єкта.

41. У той же час наявність наміру замовника щодо реставрації об`єкта, попри відсутність права на виконання будівельних робіт, забороняє виконання будівельних робіт, оскільки останній втрачає статус замовника (забудовника) в розумінні діючого законодавства.

42. Стосовно неможливості зарахування зустрічних вимог, відповідач зазначав таке:

- згідно з Договором забудовником та платником пайового внеску в сумі 1 602 180 грн є ТОВ "Бізнес-центр "САГА", що свідчить про різні особи боржника та кредитора;

- вимоги не є зустрічними, оскільки ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" не є кредитором, а Департамент - боржником по жодному зобов`язанню;

- вимоги не є однорідними, СП "Сітко-Поділ-Київ" заявляє вимогу до Департаменту на суму 4 561 320 грн, з яких 1 602 180 грн сплачені ТОВ "Бізнес-центр "САГА" за договором від 26.05.2008 №297, а 2 959 140 грн це розмір балансової вартості інженерних мереж, водночас вимоги Департаменту до СП "Сітко-Поділ-Київ", які зазначені у заяві, складаються із безпідставно збережених коштів пайової участі згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/8648/23 у розмірі 4 301 389, 87 грн.

43. Відповідач стверджував, що СП "Сітко-Поділ-Київ" заявляє про кошти, які не сплачувало, та балансову вартість інженерних мереж, що не є однорідним по відношенню до грошових вимог.

44. Також відповідач зазначав про недопустимість зарахування зустрічних вимог ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" до Департаменту в силу вимог пункту 4 частини першої статті 602 ЦК у зв`язку зі спливом позовної давності.

45. Окремо відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, щодо якої позивач заперечував та стверджував, що строк в три роки ним не пропущено оскільки пов`язує виникнення права на зарахування зустрічних однорідних вимог з набуттям чинності рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8648/23 від 12.09.2023.

46. В свою чергу, позивач вказував, що у випадку незадоволення позову буде допущено подвійне стягнення коштів з позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

47. Господарський суд міста Києва рішенням від 05.05.2025 позов задовольнив. Визнав припиненим зобов`язання СП "Сітко-Поділ-Київ" зі сплати на користь Департаменту 4 237 822,53 грн безпідставно збережених грошових коштів та 63 567,34 грн витрат зі сплати судового збору, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, на виконання якого видано наказ Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/8648/23. Стягнув з Департаменту на користь СП "Сітко-Поділ-Київ" судовий збір в розмірі 2 422 грн.

48. Рішення суду першої інстанції мотивовано таким:

- ураховуючи доводи та аргументи сторін, суд зазначає, що по-перше, ТОВ "Бізнес-Центр "Сага" у спірних правовідносинах діяв на підставі договору про спільну діяльність від 20.09.2007, а Договір підписаний за довіреністю №02-038/30 від 01.11.2007 від СП "Сітко-Поділ-Київ", а по-друге, відповідачем не висунуто зауважень щодо платника коштів в розмірі 1 602 180 грн за вказаним договором, що фактично станом на момент їх сплати (червень - вересень 2008) свідчило про мовчазну згоду Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (КМДА) (а в подальшому і відповідача) про згоду щодо проведеної операції;

- додатковою угодою №2 до Договору відповідачем визначено балансову вартість переданого майна (інженерних мереж), які були збудовані позивачем, у зв`язку з чим зменшено розмір пайового внеску та тим самим фактично переведено балансову вартість майна у грошову одиницю. При цьому, пунктом 4 вказаної додаткової угоди сторонами погоджено, що оскільки вартість інженерних мереж перевищує суму залишку пайового внеску, пайові кошти забудовником не перераховуються. Відтак, факт виконання позивачем як забудовником, від імені якого діяло ТОВ "Бізнес-центр "Сага", обов`язку зі сплати пайового внеску в розмірі 4 561 320 грн за Договором встановлено судом та підтверджено стороною позивача належними доказами;

- з огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача щодо правовідносин, які склалися в межах даної справи, та вимоги відповідача до позивача, які виникли на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, є зустрічними та однорідними;

- ураховуючи видачу Господарським судом міста Києва наказу від 17.10.2023 у справі №910/8648/23 з огляду на набрання рішенням суду у даній справі законної сили, зобов`язання позивача зі сплати коштів на користь відповідача є таким, що настало;

- що стосується настання у позивача вимог до відповідача в межах спірного предмету, то суд зазначає, що пунктом 5.2.8 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №411/1415 від 15.11.2016, закріплено, що сплачені кошти за пайову участь замовнику не повертаються. Відсутність законодавчої можливості повернення замовнику сплачених пайових внесків також підтверджено відповідачем у засіданнях та встановлено судом під час розгляду справи. З огляду на зазначене, враховуючи відсутність можливості повернення позивачем коштів пайових внесків, суд вважає, що і право на таке повернення у позивача в силу скасування наказом №188 ДАБІ від 29.12.2010 дозволу на виконання будівельних робіт від 29.02.2008 №10 не виникало, а тому аргументи відповідача в частині закінчення у позивача позовної давності ще 30.12.2023 не є обґрунтованими;

- враховуючи обґрунтування позивача, суд погоджується з його аргументами в частині звернення до суду з позовом в межах загальної позовної давності, однак суд вважає, що таке право у позивача виникло саме у зв`язку з обставинами, встановленими у рішенні Господарського суду міста Києві від 12.09.2023 у справі №910/8648/23, яке, в свою чергу, було наслідком встановлення Господарським судом міста Києва обставин при ухваленні рішення від 03.08.2022 у справі №910/2272/22, зокрема щодо відсутності у ТОВ "Бізнес-центр "Сага" права здійснювати реконструкцію, а відтак і відсутність у нього обов`язку зі сплати пайового внеску, що унеможливило визнання зобов`язань за Договором пайової участі №297 від 26.05.2008 припиненими;

- підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства ініційовано питання зустрічного зарахування вимог та, відповідно, вчинено односторонній правочин, щодо якого відповідач безпідставно заперечує, натомість не враховуючи того, що після виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/8648/23 на користь відповідача буде стягнуто пайовий внесок у подвійному розмірі фактично при одному збудованому об`єкті нерухомості та неможливістю повернення такого внеску замовнику, навіть при відсутності підстав для його зберігання Департаментом;

- обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки є адекватним наявним обставинам та призведе до відновлення прав позивача щодо сплачених пайових внесків, за яким проєкт будівництва не був реалізований.

49. Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.09.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 у справі №910/113/25 скасував. Ухвалив нове рішення. У позові СП "Сітко-Поділ-Київ" до Департаменту про визнання припиненим зобов`язання СП "Сітко-Поділ-Київ" зі сплати на користь Департаменту 4 237 822,53 грн безпідставно збережених грошових коштів та 63 567,34 грн витрат зі сплати судового збору, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, на виконання якого видано наказ Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/8648/23, відмовив повністю. Стягнув з СП "Сітко-Поділ-Київ" на користь Департаменту 3 633 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Судовий збір за подачу позову залишив за позивачем.

50. Постанова апеляційного суду мотивована таким:

- в силу приписів статті 204 ЦК односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог (заява вих. № 1-25- 10/23 від 25.10.2023) є чинним, та не є предметом розгляду у цій справі, і вказаний односторонній правочин не є нікчемним. Те, що вказаний правочин не є нікчемним не позбавляє відповідача права спростовувати як наявність обумовлених законом підстав для зарахування, так і взагалі заперечувати таке зарахування. При цьому, передумовою для відповідача щодо подачі позову про визнання вказаного правочину недійсним є наявність відповідної вимоги про зарахування з боку позивача. Проте, подання такого позову також є і правом відповідача, і неподання такого позову не скасовує і не припиняє право відповідача заперечувати підстави для здійснення такого зарахування;

- суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги, які на переконання позивача підлягають зарахуванню, не відповідають умовам статті 601 ЦК, а саме: вимоги не є зустрічними і не є однорідними, оскільки згідно з Договором забудовником та платником пайового внеску в сумі 1 602 180 грн є ТОВ "Бізнес-центр "САГА", що свідчить про різні особи боржника та кредитора; вимоги не є зустрічними, оскільки ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" не є кредитором, а Департамент - боржником по жодному зобов`язанню, і ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" заявляє вимогу до Департаменту на суму 4 561 320 грн з яких: 1 602 180 грн сплачені ТОВ "Бізнес-центр "САГА" за договором від 26.05.2008 №297, а 2 959 140 грн - це розмір балансової вартості інженерних мереж, водночас вимоги Департаменту до ТОВ "Сітко-Поділ-Київ", які зазначені у заяві, складаються із безпідставно збережених коштів пайової участі, присуджених до стягнення згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/8648/23 у розмірі 4 301 389, 87 грн, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання в силу приписів статті 326 ГПК;

- суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами скаржника про те, що СП "Сітко-Поділ-Київ" пов`язує своє право на зарахування 4 561 320,00 грн сплаченого пайового внеску за об`єкт реконструкції зі скасуванням 29.12.2010 дозволу на виконання будівельних робіт від 29.02.2008 №10 на вказаному об`єкті. Водночас вимоги забудовника щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не є безспірними, оскільки відповідачем у своїх запереченнях заявлено про сплив позовної давності щодо вказаних вимог, саме як підстави для застосування статті 601 ЦК;

- позовна давність спливла 30.12.2013, що, у свою чергу, не допускає зарахування заявлених зустрічних вимог СП "Сітко Поділ-Київ" до Департаменту, відповідно до пункту 4 частини першої статті 602 ЦК;

- матеріалами справи підтверджується, що забудовник знав, що територіальна громада міста Києва користується пайовим внеском, сплаченим за Договором після скасування 29.10.2010 дозволу на виконання будівельних робіт, отже з цього моменту починає свій перебіг трирічна позовна давність для їх заявлення. При цьому жодних обґрунтувань щодо поважності підстав для його пропуску позивачем саме у даному провадженні, в контексті застосування статті 601 ЦК, не наведено;

- відсутність підстав для зарахування заявлених зустрічних вимог СП "Сітко Поділ-Київ" до Департаменту, відповідно до пункту 4 частини першої статті 602 ЦК, не позбавляє позивача права звернутися з відповідним позовом до суду про стягнення спірних коштів на іншій правовій підставі;

- вимоги позивача не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними доказами, а тому задоволенню не підлягають за наведених у даній постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вказаного позову повністю;

- доводи скаржника щодо неправильного обрання позивачем способу захисту в контексті спірних правовідносин у цій справі є необґрунтованими та такими, що суперечать статті 16 ЦК.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони.

51. СП "Сітко-Поділ-Київ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі №910/113/25 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 у справі №910/113/25 залишити в силі.

52. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи:

- про неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 28.07.2021 у справі №759/24061/19, від 17.06.2021 у справі №761/12692/17 (щодо застосування статті 204 ЦК); від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, від 16.06.2022 у справі №908/2097/20 (щодо застосування статей 601-602 ЦК), від 29.07.2021 у справі №817/1200/15 (щодо однорідності вимог);

- що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

53. Департамент подав відзив на касаційну скаргу, в якому, зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Позиція Верховного Суду.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.

54. За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

55. У постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

56. У статті 287 ГПК, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

57. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК, відповідно до якої, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).

58. Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

59. Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

60. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

61. При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

62. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

63. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

64. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

65. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

66. Предметом касаційного оскарження у справі №910/113/25 є постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025, якою було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання зобов`язання СП "Сітко-Поділ-Київ" зі сплати на користь Департаменту 4 237 822,53 грн безпідставно збережених грошових коштів та 63 567,34 грн витрат зі сплати судового збору, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, на виконання якого видано наказ Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/8648/23, припиненим.

67. Позивач не погоджується з такими висновками апеляційного суду та зазначає про те, що, відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд не врахував, зокрема, правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 28.07.2021 у справі №759/24061/19 та від 17.06.2021 у справі №761/12692/17, щодо застосування статті 204 ЦК.

68. Однак, перевіривши зміст постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, колегія суддів дійшла висновку про те, що такі постанови були прийняті за інших фактичних обставин ніж ті, які мали місце у справі №910/113/25.

69. Так, у справі №759/24061/19 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - ПАТ "СК "АРКС") звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" (далі - ПАТ "СК "НОВА"), про стягнення майнової шкоди. Позов мотивований тим, що 28.10.2016 між ПАТ "СК "АРКС" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №90317а6кпа, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_1 . 08.01.2017 об 11:30 год. в м. Київ на перехресті проспектів Степана Бандери та Оболонського сталася ДТП за участю автомобіля "Volkswagen" державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 та автомобіля "Toyota" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Останній на місці ДТП надав поліс № АЕ/8230605 ОСЦПВВНТЗ, проте, як стало відомо позивачу, даний поліс не був дійсний. Позивачем як страховиком, відповідно до взятих за договором страхування зобов`язань № 90317а6кпа, на підставі страхового акта №АХА2187345 від 23.01.2017 здійснено страхову виплату у розмірі 44 896,27 грн, що підтверджується платіжним дорученням №300867 від 24.01.2017. На адресу відповідача було направлено лист-претензію від 26.05.2017 №2331 АХА/АГ стосовно відшкодування збитків, проте жодних дій з боку відповідача вчинено не було. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого сталася ДТП, відповідно до ЦБД МТСБУ не була застрахована, позивач, посилаючись на положення статті 993 ЦК, статті 27 Закону "Про страхування", просив позов задовольнити.

70. Вирішуючи спір у справі №759/24061/19, Верховний Суд, зокрема, зазначив, що:

"Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).".

Разом з тим, у наведеній постанові Верховний Суд також вказав, що:

"…суди не врахували, що сторони в заявах по суті справи визнавали укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого полісом №АЕ/8230605 (зокрема: позивач визнавав цю обставину в позові; позивач на підставі спільного повідомлення водіїв забезпечених транспортних засобів про дорожньо-транспортну пригоду 08 січня 2017 року здійснив страхову виплату у розмірі 44 896,27 грн);

суди не звернули увагу, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). До спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Законодавець не пов`язує нікчемність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з неподанням інформації страховиком про укладені договори до централізованої бази даних. Тобто, невиконання страховиком свого обов`язку щодо подання інформації про укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних не зумовлює його нікчемність.".

71. Отже, висновки Верховного Суду про зміст та застосування статті 204 ЦК були сформовані щодо правовідносин, які виникли з двостороннього договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та за обставин, коли учасники зобов`язання визнавали укладення договору та фактично вчиняли дії на підтвердження виникнення договірних відносин між ними.

72. Натомість у справі №910/113/25 предметом спору є вимоги позивача про визнання зобов`язання СП "Сітко-Поділ-Київ" зі сплати на користь Департаменту 4 237 822,53 грн грошових коштів та 63 567,34 грн витрат зі сплати судового збору, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023, на виконання якого видано наказ Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/8648/23, припиненим. Спір у цій справі виник щодо одностороннього правочину зарахування вимог, які за доводами позивача є зустрічними та однорідними та могли бути зараховані. Відповідач заперечував указані обставини, зазначаючи про неможливість зустрічного зарахування, оскільки такі вимоги не є однорідними та не є зустрічними. Крім того, відповідач звертав увагу на те, що не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності, що наразі допущено позивачем. Вирішуючи спір у справі, апеляційний суд врахував, що вчинений позивачем односторонній правочин є чинним, однак зазначив, що вимоги, зазначені в заяві вих. №1-25-10/23 від 25.10.2023 не могли бути зараховані позивачем з огляду на положення пункту 4 частини другої статті 602 ЦК.

73. З урахуванням зазначених обставин справи та предмету заявленого позову апеляційний суд виснував, що в силу приписів статті 204 ЦК односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог (заява вих. №1-25-10/23 від 25.10.2023) є чинним, та не є предметом розгляду у цій справі, і вказаний односторонній правочин не є нікчемним. Однак, те, що вказаний правочин не є нікчемним не позбавляє відповідача права спростовувати як наявність обумовлених законом підстав для зарахування, так і взагалі заперечувати таке зарахування. При цьому, передумовою для відповідача щодо подачі позову про визнання вказаного правочину недійсним є наявність відповідної вимоги про зарахування з боку позивача. Проте, подання такого позову також є і правом відповідача, і неподання такого позову не скасовує і не припиняє право відповідача заперечувати підстави для здійснення такого зарахування.

74. Отже, апеляційний суд врахував зміст норми статті 204 ЦК, однак, з огляду на особливості спірних правовідносин, які виникли у справі №910/113/25, дійшов висновку про можливість відповідача заперечувати зарахування вимог, про які зазначив позивач, навіть за межами спору про визнання одностороннього правочину недійсним.

75. Відповідно, застосування судом апеляційної інстанції статті 204 ЦК у справі №910/113/25 було здійснено з урахуванням конкретних обставин цієї справи, які є відмінними від тих, що мали місце у справі №759/24061/19.

76. Отже, висновки Верховного Суду викладені у постанові №759/24061/19, є нерелевантними до спірних правовідносин у справі №910/113/25 внаслідок відмінності предмета, підстав позову, юрисдикції та встановлених судами обставин цих справ.

77. У справі №761/12692/17, на яку також посилається скаржник, ОСОБА_3 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), ОСОБА_4 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Епсілон-Бізнес" (далі - ТОВ "Епсілон-Бізнес"), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Н.М., в якому просила визнати недійсним договір іпотеки ДІ-251 від 30.01.2008, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М., реєстровий № 6246. Позов мотивований тим, що з 27.10.2011 вона є власником двокімнатної квартири, загальною площею 73,10 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку вона набула за договором дарування квартири від 27.10.2011 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою В. М., за №1638. Вказана кватира, яку вона отримала за договором дарування, належала її доньці - ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11.07.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О., за реєстраційним номером № 671. Зазначала, що у лютому 2017 року на її адресу надійшов лист, з якого вона дізналася, що у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №761/27919/16-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , третя особа: ТОВ "Епсілон-Бізнес", про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також у лютому 2017 року їй стало відомо, що квартира, власницею якої вона є, перебуває в іпотеці відповідно до договору іпотеки ДІ-251 від 30.01.2008 , укладеного між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ "ПриватБанк". Вважала, що договір іпотеки є недійсним в силу статей 203 215 ЦК як такий, що укладений з порушенням вимог статті 5 Закону "Про іпотеку" (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з чим, на момент переходу до неї права власності на спірну квартиру, вона не була предметом іпотеки. Вказувала, що відповідачами не було належно виконано умов договору іпотеки ДІ-251 від 30.01.2008, зокрема: після завершення будівництва майно не було зареєстровано у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об`єкт власності та не здійснено державної реєстрації іпотеки в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а після одержання права власності на предмет іпотеки - в Державному реєстрі іпотек.

78. Вирішуючи спір у справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачкою не підтверджено належними доказами порушення її прав та охоронюваних законом інтересів. Суди дійшли висновків, що предметом іпотеки може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

79. Здійснюючи касаційний перегляд справи №761/12692/17, Верховний Суд зазначив, що при відмові у задоволенні позову, суди зробили правильний висновок, що ОСОБА_3 не була стороною договору іпотеки від 30.01.2008, і відсутнє порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, саме на момент укладення оспорюваного договору іпотеки. Тому Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність підстав для визнання недійсним договору іпотеки від 30.01.2008.

80. При цьому, як вбачається зі змісту наведеної постанови, Верховний Суд взагалі не застосовував статтю 204 ЦК та не робив жодних висновків відносно презумпції правомірності правочину, натомість виснував щодо критеріїв, які необхідні для визнання судом оспорюваного правочину недійсним у розумінні статей 215 216 ЦК. Установивши, що у спірних правовідносинах відсутнє порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, на момент укладення оспорюваного договору іпотеки, Суд визнав обґрунтованими висновки судів про відмову в позові.

81. Отже, висновки Верховного Суду, викладені у постанові №761/12692/17, також є нерелевантними до спірних правовідносин у справі №910/113/25 внаслідок відмінності предмета, підстав позову, юрисдикції та встановлених судами обставин цих справ.

82. У касаційній скарзі позивач зазначає про те, що апеляційний суд застосував норми права, а саме статті 601-602 ЦК та здійснив посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 та у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №908/2097/20, але не врахував їх зміст та дійшов протилежних висновків щодо однорідності вимог.

83. Посилаючись на вказані постанови Верховного Суду, позивач зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що СП "Сітко-Поділ-Київ" не є кредитором відповідача, не відповідає дійсності, адже перерахунок грошових коштів одною із сторін Договору, вчинений на виконання його основних цілей, є спільним вкладом сторін. Оскільки сплата пайового внеску відбувалась ТОВ "Бізнес центр "САГА" на підставі довіреності та від імені позивача, то і право на повернення таких коштів у відповідності до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №411/1415 від 15.11.2016, який діє із змінами та доповненнями (далі - Порядок №411/1415), належить СП "Сітко-Поділ-Київ". За доводами скаржника, оскільки Договір є чинним, не визнаний недійсним чи неукладеним, а відтак суми грошових коштів, які визначені в ньому, є чинними та вважаються такими, що сплачені позивачем на користь відповідача в грошовій формі, вимоги є однорідними.

84. Також позивач вказує, що відсутність законодавчої можливості повернення позивачу сплачених пайових внесків також підтверджено відповідачем, однак не враховано судом апеляційної інстанції та взагалі не враховано положення Порядку №411/1415 до спірних правовідносин. З огляду на викладене позивач вважає, що у позивача існували зустрічні однорідні грошові вимоги до відповідача про повернення сплаченого пайового внеску, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

85. Крім того скаржник посилається на неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №817/1200/15, відповідно до якого:

"При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічніть вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.".

86. Втім, колегія суддів зазначає, що наведені доводи не можуть підтверджувати наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, оскільки формально посилаючись на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду у наведених скаржником справах щодо застосування статей 601-602 ЦК, скаржник, фактично, вказує про свою незгоду з наданою апеляційним судом оцінкою наявних у справі доказів, на підставі яких суд визначав зустрічність, однорідність та безспірність вимог, які були зараховані позивачем, як умови для застосування статей 601-602 ЦК.

87. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційний суд не виснував протилежного підходу щодо застосування статей 601-602 ЦК ніж у справі №910/11116/19, справі №908/2097/20 чи справі №817/1200/15, а, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов такого висновку:

"Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги, які на переконання позивача підлягають зарахуванню, не відповідають умовам статті 601 Цивільного кодексу України: - а саме вимоги не є зустрічними і не є однорідними, оскільки згідно з договором пайової участі від 26.05.2008 № 297 забудовником та платником пайового внеску в сумі 1 602 180 грн є ТОВ "Бізнес-центр "САГА", що свідчить про різні особи боржника та кредитора; вимоги не є зустрічними, оскільки ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" не є кредитором, а Департамент - боржником по жодному зобов`язанню, і ТОВ "Сітко-Поділ-Київ" заявляє вимогу до Департаменту на суму 4 561 320 грн з яких: 1 602 180 грн сплачені ТОВ "Бізнес-центр "САГА" за договором від 26.05.2008 № 297, а 2 959 140 грн. - це розмір балансової вартості інженерних мереж, водночас вимоги Департаменту до ТОВ "Сітко-Поділ-Київ", які зазначені у заяві, складаються із безпідставно збережених коштів пайової участі, присуджених до стягнення згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/8648/23 у розмірі 4 301 389, 87 грн., яке набрало законної сили і є обов?язковим до виконання в силу приписів с. 326 Господарського процесуального кодексу України.".

88. Крім того, апеляційний суд зазначив, що вимоги забудовника щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не є безспірними, оскільки відповідачем у своїх запереченнях заявлено про сплив позовної давності щодо вказаних вимог, саме як підстави для застосування статті 602 ЦК. Суд апеляційної інстанції вказав, що позовна давність за вимогами, які ґрунтуються на зобов`язанні відповідача повернути грошові кошти, отримані за Договором, спливла 30.12.2013, що, у свою чергу, не допускає зарахування заявлених зустрічних вимог СП "Сітко Поділ-Київ" до Департаменту, відповідно до пункту 4 частини першої статті 602 ЦК.

89. Отже, висновки апеляційного суду не суперечать наведеним скаржником правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування статей 601-602 ЦК, а є наслідком встановлення судом обставин, які вказують на неможливість припинення зобов`язання позивача зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки наведені останнім вимоги хоча і мають грошовий вираз або його еквівалент, однак не можуть бути зараховані, адже з однієї сторони було зараховане дійсне зобов`язання, наявність якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, тоді як з іншої сторони позивач зарахував зобов`язання, яке не визнається відповідачем, щодо підтвердження існування якого відсутнє судове рішення та спливла позовна давність.

90. Відповідно, аналіз висновків, зроблених у постанові, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з огляду на іншу фактично-доказову базу, за інших обставин, встановлених у справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідні судові рішення.

91. Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

92. Отже, наведені скаржником доводи про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Верховного Суду не підтвердилися.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК.

93. У касаційній скарзі позивач також зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК), а саме Договір про спільну діяльність від 20.09.2007, укладений між позивачем та ТОВ "Бізнес центр "САГА", який, за доводами позивача, підтверджує його право вимоги грошових коштів перерахованих відповідачу за Договором про пайову участь.

94. Втім, наведені доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, посилаючись на ненадання оцінки доказу, який, за доводами позивача, підтверджує його право вимоги до відповідача на стягнення грошових кошті, сплачених за Договором, скаржник належним чином не спростував наявність обставин, визначених статтею 602 ЦК, які унеможливлюють зарахування вимог, визначених у заяві вих. №1-25-10/23 від 25.10.2023 (сплив позовної давності за вимогами про стягнення перерахованих коштів за договором пайової участі), а також обставин, що зараховані позивачем зобов`язання відповідача останнім не визнаються та не є безспірними.

95. Відповідно, обставини надання чи ненадання апеляційним судом оцінки Договору про спільну діяльність не можуть спростовувати висновки апеляційного суду про відсутність у спірних правовідносинах підстав для визнання припиненим зобов`язання позивача зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

96. До того ж, скаржник зазначає, що за умовами Договору про спільну діяльність, сплачені на його виконання грошові кошти, зокрема, і за Договором, є спільним вкладом сторін (СП "Сітко-Поділ-Київ" та ТОВ "Бізнес центр "САГА"), однак такі доводи однозначно не свідчать про існування у позивача одноособового права вимагати у відповідача повернення всіх сум грошових коштів, перерахованих за Договором на користь останнього.

97. Крім того, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

98. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

99. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №911/2809/21, від 21.03.2023 у справі №920/456/19, від 14.03.2023 у справі №911/1411/19, від 28.02.2023 у справі №914/1377/22 та від 07.03.2023 у справі № 914/3593/21.

100. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.

101. Інша частина доводів касаційної скарги (про безпідставне незастосування апеляційним судом до спірних правовідносин Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого Рішенням Київської міської ради №411/1415 від 15.11.2016, який діє із змінами та доповненнями), не охоплюються визначеними скаржником підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК, а отже в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції (статті 300 ГПК) Верховним Судом не оцінюється.

102. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судового збору.

103. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК).

104. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

105. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

106. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №910/113/25, відкритого з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.

107. Крім того, ураховуючи, що наведені скаржником доводи про порушення апеляційним судом норм процесуального права не можуть бути підставою для зміни або скасування оскаржуваної постанови, касаційна скарга в частині доводів щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова, залишенню без змін.

108. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційне провадження за касаційною скаргою Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" (Товариство з обмеженою відповідальністю) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі №910/113/25, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2.Касаційну скаргу Спільного українсько-швейцарського підприємства "Сітко-Поділ-Київ" (Товариство з обмеженою відповідальністю) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі №910/113/25, відкрите з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі №910/113/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець