Місяць, який коштував агровиробникам мільйони. Чи можна повернути сплачене експортне мито?

Не зважаючи на те, що на сьогодні процедура підтвердження права на звільнення від сплати експортного мита істотно спрощена, актуальним залишається питання повернення сплаченого сільськогосподарськими товаровиробниками мита у перехідний період, коли право на звільнення вже було передбачено законом, однак механізм його практичної реалізації ще не був запроваджений.

У даній статті проаналізовано правове регулювання, підстави для повернення безпідставно сплаченого експортного мита та актуальну судову практику, сформовану у відповідній категорії спорів.

Так, 04.09.2025 набрав чинності Закон України від 16.07.2025 № 4536-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення” та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства» (надалі – Закон № 4536-IX), яким зокрема змінено правила справляння вивізного (експортного) мита із сої та ріпаку.

Одночасно із запровадженням 10-відсоткового мита законодавець прямо передбачив виняток для сільськогосподарських товаровиробників: особи, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД, звільнені від його сплати.

Таким чином, починаючи з 04.09.2025, закон уже не покладав на сільськогосподарського товаровиробника обов’язку сплачувати експортне мито за умови, що предметом експорту була власно вирощена продукція.

Разом з тим, між законодавчим закріпленням пільги та створенням механізму її практичної реалізації виник часовий розрив.

У перші тижні дії Закону № 4536-IX митні органи фактично не застосовували передбачене ним звільнення. Позиція митниць полягала в тому, що одного лише законодавчого закріплення пільги недостатньо, оскільки Кабінет Міністрів України ще не визначив механізм документального підтвердження факту власного вирощування продукції.

Звісно, для агровиробників ця ситуація мала цілком реальні фінансові наслідки, позаяк небажання зупиняти експорт та порушувати договірні зобов’язання перед іноземними контрагентами, вони були змушені сплачувати 10-відсоткове вивізне мито, хоча законом вже були звільнені від його сплати.

Лише 03.10.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1256 «Деякі питання підтвердження власного вирощування окремих видів сільськогосподарської продукції для цілей експорту» (надалі – постанова № 1256), яка набрала чинності 05.10.2025. Первісно саме експертний висновок Торгово-промислової палати України або регіональної ТПП був визначений документом, який підтверджував право агровиробника на пільгу.

Відтак утворився приблизно місячний період з 04.09.2025 до 05.10.2025, протягом якого право на звільнення вже існувало на рівні закону, але спеціальний підзаконний механізм його підтвердження ще не діяв.

Саме цей часовий проміжок і став джерелом численних спорів між агровиробниками та митними органами.

Формулюючи мотивацію відмови у поверненні сплаченого сільськогосподарськими виробниками експортного мита, митні органи виходили з того, що у випадках, коли експорт відбувся до набрання чинності постановою № 1256, підстав для застосування пільги або подальшого повернення сплаченого мита немає.

Така позиція застосовувалася навіть тоді, коли агровиробник згодом отримував експертний висновок ТПП, який підтверджував, що експортована продукція дійсно була ним вирощена.

Разом з тим, на сьогодні вже сформувалася усталена позитивна для сільськогосподарських товаровиробників судова практика, основний висновок якої полягає у тому, що держава не може поставити реалізацію права, прямо наданого законом, у залежність від того, наскільки оперативно Кабінет Міністрів України ухвалив необхідний підзаконний акт.

Попри певні відмінності фактичних обставин справ, суди виходять з одного базового принципу: право агровиробника на звільнення від сплати вивізного мита виникло 04.09.2025 з моменту набрання чинності Законом № 4536-IX, а не 05.10.2025, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1256.

Наразі, механізм, передбачений постановою № 1256, істотно змінено.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 675 від 27.05.2026, починаючи з 01.07.2026 для ріпаку, підтвердження права агровиробника на звільнення здійснюється через процедуру верифікації в інформаційно-комунікаційній системі Державний аграрний реєстр (надалі – ДАР). Для сої відповідні зміни набирають чинності з 01.09.2026.

Верифікація у Державному аграрному реєстрі підтверджує право експортера на звільнення від сплати вивізного мита, а інформація про верифікованих експортерів та обсяги продукції щоденно передається Державній митній службі в електронному режимі. Сам розрахунок обсягу продукції, який може бути експортований із застосуванням пільги, здійснюється програмними засобами ДАР.

Детально ознайомитись з порядком проходження верифікації, умовами участі у програмі відкритого експорту, а також інструкціями щодо подання відповідних заяв можна на офіційному вебсайті ДАР.

Тобто механізм, який восени 2025 року вимагав отримання окремого експертного висновку та породив значну кількість спорів із митними органами, наразі для ріпаку фактично переведений в електронний режим між Державним аграрним реєстром та митними органами.

Разом з тим, для агровиробників, які у вересні та на початку жовтня 2025 року були змушені сплатити мито, зміна механізму звільнення від сплати вивізного (експортного) мита, не означає втрату права на його повернення.

Навпаки, наявна позитивна судова практика демонструє: якщо суб’єкт господарювання на момент експорту відповідав установленим законом критеріям сільськогосподарського товаровиробника та експортував саме власно вирощену продукцію, сплачене ним мито може бути повернуте, а відмова митниці, мотивована лише відсутністю механізму підтвердження, має вагомі підстави для оскарження в адміністративному суді.

Автор статті: Анна Талько

Адвокат АО «Кравець і партнери»