ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/3503/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Татарчика Сергія Івановича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020, прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 30.01.2020
за скаргою ФОП Татарчика С. І. на дії заступника начальника відділу Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Нордіо Вадима Вікторовича
зі справи № 922/3503/16
за позовом фізичної особи - підприємця Татарчика Сергія Івановича (далі -ФОП Татарчик С.І.)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід",
фізичної особи-підприємця Ткачової Ірини Вікторівни (далі - ФОП Ткачова І.В.),
фізичної особи-підприємця Сметаніної Катерини Леонідівни,
фізичної особи-підприємця Гончарової Катерини Едуардівни,
фізичної особи-підприємця Юр`єва Олександра Вікторовича,
фізичної особи-підприємця Юр`євої Ірини Вікторівни
про захист права інтелектуальної власності.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ФОП Татарчик С.І. звернувся до суду зі скаргою на дії заступника начальника відділу Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Нордіо Вадима Вікторовича (далі - Виконавець) про повернення виконавчого документа від 13.12.2019 за ВП № 53291934 стягувачу, відповідно до якої просив суд:
-визнати протиправною та скасувати постанову Виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу за ВП № 53291934;
-зобов`язати Виконавця відновити виконавче провадження ВП № 53291934;
-зобов`язати Виконавця здійснити примусове виконання виконавчого провадження ВП № 53291934 у спосіб та в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Обґрунтовуючи вимоги скарги, ФОП Татарчик С.І. зазначив, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу прийнята за відсутності проведення Виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення суду, закріплених Законом України «Про виконавче провадження», що є порушенням норм статей 18, 36, 76 цього Закону, а тому, на думку скаржника, у Виконавця були відсутні правові підстави для винесення даної постанови.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2020 скаргу ФОП Татарчик С.І. на дії Виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу за ВП від 13.12.2019 № 53291934 задоволено. Зобов`язано Виконавця: відновити виконавче провадження від 13.12.2019 № 53291934; здійснити примусове виконання виконавчого провадження від 13.12.2019 № 53291934 у спосіб та у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". Стягнуто з Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ФОП Татарчика С.І. 7 000,00 грн судових витрат.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази належного здійснення державним виконавцем перевірки майнового стану боржника відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а саме: виявлення рахунків боржника, нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав у строки, визначені частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд зазначає, що сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу Виконавця на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2020 по справі № 922/3503/16 задоволено.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2020 у справі № 922/3503/16 скасувано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги ФОП Татарчика С.І. на дії Виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу за ВП від 13.12.2019 № 53291934 у справі № 922/3503/16.
Судові витрати, пов`язані із розглядом скарги судом першої інстанції на дії Виконавця, та понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на ФОП Татарчика С. І.
Стягнуто з ФОП Татарчика С. І. на користь Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 2102,00 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручено господарському суду Харківської області.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення Виконавця про час та місце проведення судового засідання, і, як наслідок, судом першої інстанції не вивчені матеріали виконавчого провадження та не врахована позиція Виконавця під час розгляду скарги стягувача, в зв`язку з чим ухвала господарського суду Харківської області від 30.01.2020 у справі № 922/3503/16 не може бути залишена в силі. Разом з тим, апеляційний господарський суд встановив, що Виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для досягнення необхідного позитивного результату примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 53291934 щодо примусового виконання наказу від 06.01.2017, зокрема: перевірив майновий стан боржника і наявність коштів на рахунках; встановив, що майно та кошти, на які можливо було б звернути стягнення, у боржника відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ФОП Татарчик С.І., зазначаючи про те, що висновки суду апеляційної інстанції не співвідносяться з вимогами Закону України "Про виконавче провадження", просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2020. Також скаржник просить вирішити питання щодо понесених ним судових витрат з оплати професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Так, згідно з доводами скаржника:
- наведений судом апеляційної інстанції висновок про те, що надані державним виконавцем матеріали виконавчого провадження № 53291934 свідчать про вжиття достатніх заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", з метою виявлення майна боржника, не відповідає фактичним обставинам справи;
- в межах реалізації виконавчого провадження Виконавцем не були вчинені всі дії, спрямовані на виявлення майна боржника, зокрема не вчинено такі дії: не отримано декларації про доходи та майно боржника, не подано звернення до суду щодо застосування приводу до боржника, який не з`являється без поважних причин за викликом виконавця; не отримано від боржника пояснень за фактами невиконання рішень/законних вимог виконавця; не направлено запитів до державних органів з метою встановлення відомостей щодо сплати боржником як суб`єктом підприємницької діяльності податку, інших обов`язкових платежів; не вжито заходів щодо притягнення боржника до адміністративної відповідальності; не вжито заходів розшуку боржника; не вжито заходів розшуку майна боржника; не вчинено всіх необхідних дій із встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; не здійснено звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення;
- матеріали ВП від 13.12.2019 № 53291934, на думку скаржника, дають підстави стверджувати, що Виконавець не повністю реалізував надані йому права та не застосував усі можливі заходи для виконання рішення суду.
Доводи іншого учасника справи
ФОП Ткачова І.В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому наголошує на тому, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів та викладення власних тверджень скаржника без зазначення того, в чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм права. ФОП Ткачова І.В. просить касаційну скаргу ФОП Татарчика С.І. залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 19.12.2016 у справі № 922/3503/16 задоволено частково позовні вимоги ФОП Татарчика С.І., зокрема, визнано порушеними належні ФОП Татарчику С.І. права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) "ЕкономКлас" відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг від 11.06.2007 № 77901 ФОП Ткачовою І. В., які полягають у незаконному використанні знака при здійсненні роздрібної торгівлі уживаними товарами в магазинах; стягнуто з ФОП Ткачової І.В. на користь ФОП Татарчика С.І. 150 000,00 грн збитків та 3628,00 грн судового збору.
На примусове виконання рішення суду 06.01.2017 видано відповідний наказ.
За заявою стягувача 06.02.2017 головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53291934 .
Разом з тим, судом апеляційної інстанції також встановлено, що 19.10.2018 Виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
Згідно з відповіддю АТ КБ «Приватбанк» від 01.11.2018 вих. № 20.1.0.0.0/7-20181101/1152 відповідно до постанови Виконавця від 19.10.2018 про арешт коштів Ткачової І.В. арешт накладений в сумі 169240,80 грн., проте на рахунках боржника недостатньо коштів для виконання постанови.
30.10.2018 Виконавцем винесено постанову про арешт усього рухомого майна боржника із забороною його відчуження, про що внесено відповідні дані до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Під час виконання рішення суду Виконавцем одержувалася інформація на його запити щодо відсутності належного боржнику на праві власності майна. Крім того, Виконавцем систематично за допомогою Автоматизованої системи виконавчих проваджень направлялись електронні запити, зокрема:
-до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) про осіб-боржників, які отримують пенсії та/або працюють за трудовими або цивільно-правовими договорами (запити від 23.08.2017, 03.08.2017, 08.02.2018, 11.10.2018, 18.10.2018, 21.11.2018, 28.12.2018, 04.11.2018, 28.12.2018, 28.01.2019, 08.07.2019, 19.07.2019, 01.08.2019, 29.08.2019, 23.09.2019, 06.11.2019);
-до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про номери рахунків, відкритих юридичними та/або фізичними особами-підприємцями, та щодо інших джерел доходу (запити від 23.08.2017, 03.08.2017, 08.02.2018, 18.10.2018, 21.11.2018, 30.10.2018, 04.11.2018, 28.12.2018, 28.01.2019, 08.07.2019, 19.07.2019, 01.08.2019, 29.08.2019, 23.09.2019, 06.11.2019);
-до Міністерства внутрішніх справ України про зареєстровані за боржником транспортні засоби;
-до Державної прикордонної служби України щодо перетину фізичною особою кордону України, за результатами отримання яких державним виконавцем встановлено, що боржник за період з 2017 року по 2020 рік не перетинав кордон України.
Згідно з електронними відповідями, наданими ДФС на запити державної виконавчої служби, у Ткачової І.В. відсутні інші джерела отримання доходу.
Згідно з електронними відповідями, наданими ДФС щодо рахунків, відкритих боржником у банківських та/або фінансових установах, на ім`я Ткачової І.В. в АТ КБ «Приватбанк» відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з електронними відповідями, наданими ПФУ, Ткачова І.В. на обліку як пенсіонер та в трудових відносинах на підставі трудового або цивільно-правового договору - не перебуває.
Також Виконавцем неодноразово направлялись запити до територіального сервісного центру № 1241 щодо транспортних засобів, належних Ткачовій І. В. на праві власності.
Відповідно до електронних відповідей, наданих МВС 14.11.2018, 24.11.2018, 08.07.2019, 20.07.2019, 02.08.2019, 29.08.2019, 24.09.2019, а також відповіді, яка надійшла з Територіального сервісного центру № 1241 за вих. № 31/4-1241-4422вс від 20.10.2018, за Ткачовою І.В. не зареєстровано права власності на транспортні засоби.
08.02.2018 за вих. № 1632/3 Виконавцем складений на ім`я боржника (ФОП Ткачової І.В.) виклик, в якому зобов`язано боржника з`явитися до виконавця 20.02.2018.
Листом від 27.09.2019 за вих. № 20.1.0.0.0/7-190806/1963 АТ КБ «Приватбанк» повідомив Виконавця, що постанова від 01.08.2019 про арешт коштів Ткачової І .В. була виконана 02.10.2018 на підставі постанови Індустріального ВДВС. Арешт накладений на рахунки в сумі 169240,80 грн.
01.11.2018 за вих. № 20460 Виконавцем складений на ім`я боржника (ФОП Ткачової І.В.) виклик, в якому зобов`язано боржника з`явитися до виконавця 15.11.2018. Даний виклик повернувся за зворотною адресою з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
Разом з цим, із наданих матеріалів вбачається, що Виконавцем за допомогою Автоматизованої системи виконавчих проваджень формувалися інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з метою перевірки наявності зареєстрованого за боржником нерухомого майна (номери довідок 82624423 від 16.03.2017, 143344691 від 30.10.2018).
Згідно із вказаними Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно за Ткачовою І.В. не зареєстровано право власності на нерухоме майно.
За результатами вивчення відповідей, наданих АТ КБ «Приватбанк» від 01.11.2018 за вих. № 20.1.0.0.0/7-20181101/1152, від 01.11.2018 № 20.1.0.0.0/7-20181019/1938, державним виконавцем встановлено і боржником підтверджується, що на рахунку № НОМЕР_1 недостатньо коштів для задоволення вимог. Крім того, рахунок № НОМЕР_1 передбачений для виплати страхових коштів, які не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
З відповідей банківських установ - АТ «Універсал Банк», АТ «Альфа-Банк», АТ «Сбербанк», АТ «Укрсоцбанк» від 05.08.2019, 06.08.2019, 04.09.2019, 16.09.2019, вбачається, що у Ткачової І.В. відсутні рахунки в цих банках і що вона не є клієнтом вказаних банків.
Виконавцем неодноразово здійснювались виїзди за адресою боржника, зокрема 07.11.2018 та 06.02.2019. Під час другого виїзду з метою виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення, державним виконавцем встановлено відсутність майна, належного боржникові. За адресою мешкання Ткачової І .В. проведено фотофіксацію.
Крім того, 08.07.2019 Виконавець звертався до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника.
За результатом розгляду зазначеного подання 26.07.2019 Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у його задоволенні відмовив за недостатньою вмотивованістю положеннями статті 33 Конституції України, яка гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (справа № 202/4877/19, провадження № 6/202/159/2019).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційної інстанції
Спір у справі стосується оскарження ФОП Татарчиком С.І. постанови Виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.12.2019 за ВП № 53291934.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Законом України "Про виконавче провадження" врегульовані питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до наданих законом виконавцю повноважень під час здійснення виконавчого провадження останній має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані Виконавцем документи та зазначивши, що судом першої інстанції за відсутності матеріалів виконавчого провадження не було достеменно встановлено, які саме дії були вчинені Виконавцем на виконання наказу суду від 06.01.2017, встановив, що органом державної виконавчої служби було вжито достатніх заходів для належного примусового виконання рішення місцевого господарського суду.
А тому, з огляду на достатність дій, спрямованих на розшук майна боржника, та за відсутності обставин на підтвердження бездіяльності Виконавця суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність постанови Виконавця про повернення стягувачу виконавчого документа від 13.12.2019 за ВП № 53291934.
З урахуванням викладеного та встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зважаючи на повноваження та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги стягувача.
Разом з тим, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що безрезультатність здійснених державним виконавцем заходів не є підставою для задоволення скарги стягувача.
Разом з тим, доводи, викладені в касаційній скарзі ФОП Татарчика С.І., Судом відхиляються, оскільки останні зводяться до переоцінки доказів, у той час як суд касаційної інстанції в силу частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Враховуючи наведене вище, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги ФОП Татарчика С.І. та необхідність залишення постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 922/3503/16 без змін як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ФОП Татарчика С.І та залишенням без змін постанови суду апеляційної інстанції витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Татарчика Сергія Івановича залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 922/3503/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко