Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.10.2020 року у справі №916/3076/19
Постанова КГС ВП від 21.01.2025 року у справі №916/3076/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 916/3076/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Пільков К. М.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 (головуючий суддя Головей В. М., судді Колоколов С. І., Разюк Г. П. )

у справі № 916/3076/19

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шота."

до 1) Фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни і 2) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - 1) Одеська міська рада, 2) Департамент комунальної власності Одеської міської ради і 3) Товариство з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об'єднання "Одесбуд"

про зобов'язання вчинити певні дії

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Шоляк М. І., відповідача - Копійка Н. Г., Васильєв І. І.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шота." (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Копійки Наталії Гайясівни (далі - Відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - Відповідач 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Одеської міської ради (далі - третя особа 1), Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - третя особа 2) та Товариства з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об'єднання "Одесбуд" (далі- ТДВ "ВБМО "Одесбуд", третя особа 3), в якому просило суд:

- зобов'язати ФОП Копійку Н. Г. привести у відповідність із вимогами чинного законодавства проект землеустрою щодо відведення ФОП Копійки Н. Г. в оренду земельної ділянки за адресою м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7, загальною площею 0,6342 га, із цільовим призначенням 03.10 "Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), кадастровий номер 5110137300:49:003:0014, зокрема, погодити межі земельної ділянки за адресою м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7 із суміжним землекористувачем ОСББ "Шота." та встановити межі земельної ділянки в натурі;

- зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати реєстрацію земельної ділянки за адресою м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7, загальною площею 0,6342 га,
03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) кадастровий номер 5110137300:49:003:0014, та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2020 крім іншого, частково задоволено клопотання ФОП Копійки Н. Г. про закриття провадження у справі, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання державного кадастрового реєстратора відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за адресою м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7, загальною площею 0,6342 га, кадастровий номер 5110137300:49:003:0014, та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

3. Ухвала мотивована тим, що позовна заява в цій частині має розглядатись адміністративним судом та не може розглядатись господарським судом за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.03.2020 в частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки скасовано, в іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.03.2020 - залишено без змін.

Справу № 916/3076/19 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

5. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що заявленими позовними вимогами, за якими суд першої інстанції закрив провадження у справі, є зобов'язання державного кадастрового реєстратора відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за адресою м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7, загальною площею 0,6342 га, кадастровий номер 5110137300:49:003:0014, та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру. Отже, позивач не погоджується та вважає протиправними дії державного кадастрового реєстратора щодо проведення державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП Копійці Н. Г. для експлуатації та обслуговування офісних і допоміжних будівель та господарських приміщень невиробничого призначення.

6. Оскільки на підставі оскаржуваних дій та рішення суб'єкта владних повноважень щодо державної реєстрації земельної ділянки у третьої особи (відповідач у справі ФОП Копійка Н. Г. ) виникло речове право, правомірність набуття якого фактично оспорюється позивачем, тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання ФОП Копійки Н. Г. привести у відповідність із вимогами чинного законодавства проект землеустрою щодо відведення ФОП Копійки Н. Г. в оренду земельної ділянки, зокрема, погодити та встановити межі земельної ділянки в натурі, та позовні вимоги щодо зобов'язання державного кадастрового реєстратора відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати реєстрацію вищевказаної земельної ділянки та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, слід розглядати разом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 916/3076/19 в частині скасування ухвали Господарського суду Одеської області від
02.03.2020 про закриття провадження у справі щодо заявленої позовної вимоги про зобов'язання державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

9. Скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

10. Відповідач зазначає, що спосіб та судовий орган захисту порушених прав при реалізації Державним кадастровим реєстратором своїх владних повноважень в галузі реєстрації земельних ділянок прямо передбачений частиною 2 статті 39 Закону України "Про Державний земельний кадастр". При цьому способом захисту є оскарження рішення, дій або бездіяльності Державного кадастрового реєстратора, а судом - той, що забезпечує розгляд спору в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

11. Також, скаржник посилається на те, що в силу приписів статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї, разом з тим, спірна земельна ділянка, щодо якої внесено відомості до Державного земельного кадастру і не внесено відомостей до Державного реєстру речових прав не є об'єктом цивільних прав, а відтак спір про скасування кадастрового номеру не є цивільно-правовим і має винятково ознаки адміністративного спору.

12. Окрім того, за твердженнями відповідача, позивачем подано позов без дотримання встановленого ГПК України порядку, за відсутності порушених, невизнаних чи оспорюваних прав чи законних інтересів, які в позові не визначені, зокрема позивачем об'єднано в позові позовні вимоги які належить розглядати за правилами господарського і адміністративного судочинства. Крім того, позивач не мав і не має права землекористування земельною ділянкою, на якій розташований будинок № 9 по вулиці Шота Руставеллі в місті Одеса, але користується нею без законних підстав, а відтак у даній справі відсутній предмет спору.

13. Скасування кадастрового номеру земельної ділянки державним кадастровим реєстратором за рішенням суду Законом не передбачено і така вимога до суду заявлена бути не може.

14. Відповідач зазначає, що самостійна позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки, без визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, не може бути розглянута і задоволена, оскільки така реєстрація є реалізацією такого рішення.

15. За твердженнями скаржника судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови порушено вимоги частини 1 статті 11 ГПК України, статті 126, частини 1 статті 202 ЗК України.

Позиція інших учасників справи

16. Позивач 18.11.2020 подав відзив на касаційну скаргу із заявою про поновлення пропущеного строку на подання відзиву, який Касаційним господарським судом приєднуються до матеріалів справи без його врахування, оскільки статтею 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

17. Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 119 ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

18. Згідно з частини 1 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

19. Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від
03.12.2018 № 904/5995/16.

20. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Розгляд справи верховним судом

21. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.11.2020 у зв'язку з перебуванням судді Могила С. К. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №916/3076/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Случ О.

В. (головуючий), судді: Волковицька Н. О., Пільков К. М.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

22. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

23. У справі яка переглядається позивачем, зокрема, заявлена вимога про зобов'язання державного кадастрового реєстратора відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за адресою м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7, загальною площею 0,6342 га, кадастровий номер undefined, та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

24. Місцевий господарський суд закриваючи провадження у справі в цій частині дійшов висновку про те, що позовна заява в цій частині має розглядатись адміністративним судом та не може розглядатись господарським судом за правилами господарського судочинства.

25. Як свідчать матеріали справи та вбачається з оскаржуваної постанови, позивач звертався із зазначеною позовною вимогою в поряду адміністративного судочинства, проте ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2020, яка залишена без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від
15.07.2020 у справі № 420/4252/20, відмовлено у відкритті провадження у справі, у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатися в господарському суді оскільки спрямований на захист майнових прав позивача.

26. Так Верховний Суд зазначає, що з огляду на відмову у відкритті провадження у справі за правилами адміністративного судочинства за аналогічними вимогами позивача, висновок (у цій справі) про наявність юрисдикції адміністративного суду щодо розгляду цього спору ставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

27. Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті першому статті 6 Конвенції закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom") від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v.

Bulgaria") від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

28. Згідно із статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

29. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України" ("Bulanov and
Kupchik v. Ukraine", заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту першого статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28,38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі "Андрієвська проти України" ("Andriyevska v. Ukraine", заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту першого статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14,23,25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі "Мосендз проти України" ("Mosendz v. Ukraine", заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116,119,122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Шестопалова проти України" ("Shestopalova v.

Ukraine", заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту першого статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13,18-24)).

30. Верховний Суд вважає, що непослідовність національних судів створила позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист. Тому з огляду на наведену вище аргументацію доходить висновку, що розгляд цього спору має завершитися за правилами господарського судочинства.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 761/46959/17 (провадження № 14-306цс19), а також у постановах Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 914/422/19, від 11.11.2020 у справі № 759/14328/18.

31. Враховуючи обставини даної справи та беручи до уваги викладене у пунктах 24-25 цієї Постанови, Верховний Суд зазначає, що закриття провадження у даній справі за вимогами про зобов'язання державного кадастрового реєстратора скасувати державну реєстрацію земельної ділянки призведе до порушення права позивача на судовий захист, а відтак колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо необхідності скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 02.03.2020 в частині закриття провадження у справі (з підстав, викладених у цій постанові).

32. У зв'язку із зазначеними вище висновками колегія суддів не надає оцінки іншим доводам скаржника, наведеним у касаційній скарзі і зазначає, що більшість з них (зокрема, пункти 12-15 цієї Постанови) стосуються розгляду справи по суті, а не питання юрисдикції цього спору, що і є предметом касаційного розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

34. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

35. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків суду апеляційної інстанції про неправомірність закриття провадження в частині вимог про зобов'язання скасувати рішення про державну реєстрацію земельної ділянки.

36. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення (в оскаржуваній частині) - без змін (з підстав, викладених у цій постанові).

Розподіл судових витрат

37. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Копійки Наталії Гайясівни залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 916/3076/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

К. М. Пільков