Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.08.2019 року у справі №926/356/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 926/356/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

прокуратури - Атаєвої Д. К.,

позивача 1 - не з'явився,

позивача 2 - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Остапчука Андрія Леонідовича

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Скрипчук О. С., Зварич О. В., Орищин Г. В.

від 01.07.2019

за позовом Керівника Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України та Управління освіти Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області

до Фізичної особи - підприємця Остапчука Андрія Леонідовича

про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі ~money0~,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Керівник Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України та Управління освіти Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Остапчука Андрія Леонідовича про визнання недійсними додаткових угод: № 1 від 04.09.2018, № 2 від 07.09.2018, № 3 від 10.09.2018 до договору про закупівлю № 352 від 27.08.2018, укладеного між Управлінням освіти Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області та Фізичною особою - підприємцем Остапчуком Андрієм Леонідовичем, та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі ~money1~

Обґрунтовуючи підстави позову Керівник Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області зазначив, що укладаючи вказані вище додаткові угоди сторони збільшили ціну товару, що є порушенням статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі"; внаслідок укладення додаткових угод, які є незаконними, Управління освіти Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області недоотримало 68 комплектів учнівських меблів, які очікувало отримати для забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти, та з метою поставлення яких виділено відповідну державну субвенцію. Щодо необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказує на не вжиття ні Західним офісом Державної аудиторської служби України, ні Управлінням освіти Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області заходів на усунення порушень Закону України "Про публічні закупівлі" та оскарження додаткових угод до договору закупівлі у судовому порядку.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17.05.2019 у справі № 926/356/19 позовну заяву Керівника Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України та Управління освіти Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області до Фізичної особи - підприємця Остапчука Андрія Леонідовича про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених коштів в сумі ~money2~ залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурором не наведено обставин, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Західним офісом Державної аудиторської служби України або Управлінням освіти Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту своїх інтересів. Крім того, місцевим господарським судом зазначено, що прокурор не надав доказів надсилання повідомлень Західному офісу Державної аудиторської служби України та Управлінню освіти Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області про його намір звернутися до суду за захистом інтересів держави, як того вимагає частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 17.05.2019 про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 926/356/19 скасовано. Справу № 926/356/19 передано на розгляд Господарського суду Чернівецької області.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність у прокурора законних підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів в суді, проте в порушення норм статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України та відповідно статті 226 Господарського процесуального кодексу України прийняв оскаржувану ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Фізична особа - підприємець Остапчук Андрій Леонідович, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 у справі № 926/356/19, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

- при винесенні оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд порушив норми статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- судом першої інстанції правомірно встановлено, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням відповідних доказів;

- прокуратурою не виконано вимоги частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

5. Доводи інших учасників справи

Заступник прокурора Чернівецької області подав відзив на касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Остапчука Андрія Леонідовича, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із статтею 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурором, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Враховуючи викладене, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v.

France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Суд першої інстанції, залишаючи позов прокурора без розгляду, виходив з того, що прокурором не наведено обставин, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Західним офісом Державної аудиторської служби України або Управлінням освіти Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів у спірних правовідносинах.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що прокурор не надав доказів надсилання повідомлень Західному офісу Державної аудиторської служби України та Управлінню освіти Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області про його намір звернутися до суду за захистом інтересів держави, як того вимагає частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Водночас, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частини 1, 2 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції (частина 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційний господарський суд зазначаючи про те, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність у прокурора законних підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів в суді, в порушення вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України, не навів мотиви, які стали підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. Тобто, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням зазначених норм процесуального права.

Відсутність в постанові суду апеляційної інстанції мотивів скасування ухвали суду першої інстанції позбавляє Суд можливості надати оцінку даній постанові на предмет її правильності по суті і законності.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із положеннями статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Остапчука Андрія Леонідовича слід задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

9. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Остапчука Андрія Леонідовича задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 у справі № 926/356/19 скасувати.

3. Справу № 926/356/19 передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. А. Кролевець

О. О. Мамалуй