Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.02.2018 року у справі №915/558/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

м. Київ

справа № 915/558/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

учасники справи:

позивач - Центральний районний центр зайнятості міста Миколаєва,

відповідач - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області,

розглянув касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 28.08.2017 (головуючий суддя Смородінова О.Г.)

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 (головуючий - Головей В.М., судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.)

у справі № 915/558/17

за позовом Центрального районного центру зайнятості міста Миколаєва (далі - Центр зайнятості)

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області (далі - Управління Пенсійного фонду України)

про стягнення 290,13 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Центр зайнятості звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України про стягнення матеріальної шкоди в розмірі виплаченої фізичній особі допомоги по безробіттю в сумі 290,13 грн.

Позовна заява мотивована тим, що в результаті неправомірних дій відповідача, які полягали в наданні недостовірних відомостей (довідки) стосовно дати призначення пенсії фізичній особі, такій особі була нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з 01.04.2014 по 16.04.2014 в розмірі 290,30 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.08.2017 у справі № 915/558/17, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017, позов задоволено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача була завдана майнова шкода позивачу, у зв'язку з чим така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, тобто відповідачем по справі.

Управління Пенсійного фонду України, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Так, згідно з доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі:

- позивачем не доведено обставин наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, причинно-наслідкового зв'язку між видачею Управлінням Пенсійного фонду України довідки стосовно дати призначення пенсії фізичній особі і збитками, завданими позивачу;

- при цьому наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою застрахованої особи - учасника правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і збитками позивача як державного органу у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Управління Пенсійного фонду України не є учасником цих правовідносин, і його поведінка не може розглядатися як діяння, що призвело до виникнення збитків у цій сфері;

- судом апеляційної інстанції у постанові вірно встановлено обставини справи, однак при наданні їм правової оцінки неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Центр зайнятості у відзиві на касаційну скаргу просив судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що судові акти попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими та винесеними з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розгляд касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 25.03.2014 з метою реалізації права на соціальний захист до Центру зайнятості звернувся фізична особа ОСОБА_4 (далі - фізична особа ОСОБА_4) із заявою про надання статусу безробітного через відсутність роботи (заробітку, доходів) і призначення допомоги по безробіттю;

- 02.06.2014 Управлінням Пенсійного фонду України фізичній особі ОСОБА_4 видана довідка № 1258 на підтвердження того, що він перебуває на обліку в Центральному міському (районному) управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком з 17.04.2014;

- отриману довідку від 02.06.2014 № 1258 фізична особа ОСОБА_4 пред'явив 10.06.2014 до Центру зайнятості з метою зняття з обліку;

- з урахуванням вказаної довідки Центр зайнятості припинив реєстрацію фізичної особи ОСОБА_4 як безробітного, а також стягнув з фізичної особи ОСОБА_4 745,22 грн. виплаченої допомоги по безробіттю за період з 17.04.2014 по 28.05.2014;

- 12.06.2014 фізична особа ОСОБА_4 повернув безпідставно отриману допомогу по безробіттю за період з 17.04.2014 по 28.05.2014, що підтверджується банківською випискою;

- в подальшому позивачем проведено верифікацію інформації про осіб, які зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні, та які в період перебування на обліку в державній службі зайнятості отримували пенсію за віком або за вислугою років;

- відповідно до листа від 22.11.2016 № 14287/04, який позивач отримав від Управління Пенсійного фонду України в процесі верифікації вказаної інформації, фізична особа ОСОБА_4 отримує пенсію за віком з 20.01.2014;

- з метою з'ясування розбіжностей, позивачем на адресу відповідача направлено лист від 21.12.2016 № 07-4307, на який отримано відповідь від Управління Пенсійного фонду України про підтвердження факту отримання фізичною особою ОСОБА_4 пенсії за віком з 20.01.2014. Згідно з листом Управління Пенсійного фонду України дану пенсію фізичній особі ОСОБА_4 призначено на підставі звернення від 17.04.2014 відповідно до протоколу від 20.06.2014 № 1768.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача завданої матеріальної шкоди в розмірі виплаченої фізичній особі ОСОБА_4 допомоги по безробіттю за період з 01.04.2014 по 16.04.2014 в розмірі 290,30 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з приписами статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За таких обставин необхідною підставою для притягнення органу державної влади, органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб'єктами відповідальності відповідно до статті 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно з пунктом 7 вказаного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні приписів статті 1173 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути, зокрема особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Положенням пункту 2 частини першої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що неправомірні дії відповідача, які полягали в наданні недостовірних відомостей (довідки) стосовно дати призначення пенсії фізичній особі ОСОБА_4, призвели до безпідставного нарахування та виплати вказаній фізичній особі допомоги по безробіттю за період з 01.04.2014 по 16.04.2014 в розмірі 290,30 грн., у той час як в силу наведених законодавчих приписів виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, чим було завдано майнову шкоду Центру зайнятості, дійшли неспростовного висновку про те, що відповідач, згідно з приписами частини першої статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 1173 ЦК України, зобов'язаний відшкодувати завдану матеріальну шкоду у розмірі отриманої фізичною особою допомоги по безробіттю, у зв'язку з чим на законних підставах задовольнили позов.

Доводи відповідача про те, що Управління Пенсійного фонду України не є учасником спірних правовідносин (на відміну від позивача і фізичної особи ОСОБА_4), і його поведінка не може розглядатися як діяння, що призвело до виникнення збитків у цій сфері, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки вказана умова не є необхідним елементом для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди з органу державної влади необхідною є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому в силу закону відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади настає незалежно від вини цього органу, тобто і при випадковому завданні.

Інші доводи Управління Пенсійного фонду України, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). Тому пов'язані з наведеним аргументи Управління Пенсійного фонду України не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Доводи, які викладені у відзиві Центру зайнятості на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 28.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 915/558/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко