Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.09.2021 року у справі №925/561/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 925/561/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М. Т.,

представників учасників справи:

позивача - Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (далі - КП "Смілакомунтеплоенерго", позивач) - Лук'яненко Г. О. (адвокат),

відповідача-1: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "Нафтогаз України", відповідач-1, скаржник) - Білик І. М. (адвокат),

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (далі - ТОВ "Сміла Енергоінвест", відповідач-2) - не з'явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Смілянської міської ради - Сілко О. І. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АТ "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2021 (головуючий - суддя Васянович А. В. ) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 (головуючий - суддя Попікова О. В., судді: Євсіков О. О., Корсак В. А.)

у справі №925/561/20

за позовом КП "Смілакомунтеплоенерго"

до АТ "Нафтогаз України ", ТОВ "Сміла Енергоінвест"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Смілянська міська рада,

про визнання недійсним договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. КП "Смілакомунтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним договору №14/3519/18 від 26.12.2018 переведення боргу укладеного АТ "Нафтогаз України", ТОВ "Сміла Енергоінвест" та КП "Смілакомунтеплоенерго".

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорюваний договір про переведення боргу є недійсним на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як такий, що суперечить нормам актів цивільного законодавства, а саме вимогам частини 3 статті 73-2, частини 5 статті 75 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Крім того, КП "Смілакомунтеплоенерго" зазначає про наявність підстав для визнання договору недійсним відповідно до статті 233 ЦК України, оскільки наявні тяжкі обставини, які зумовили укладення оскаржуваного договору на невигідних умовах.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021, позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір №14/3519/18 від 26.12.2018 про переведення боргу, укладеного сторонами у справі. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір по 1051 грн з кожного.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, АТ "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі № 925/561/20; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; передати справу № 925/561/20 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. скаржник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 922/1362/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

4.2. судові рішення у даній справі прийнято з порушенням положень статті 233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах відсутній.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу КП "Смілакомунтеплоенерго" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Також 26.10.2021 від КП "Смілакомунтеплоенерго" до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив.

5.2. Смілянська міська рада у відзиві на касаційну скаргу також заперечує проти доводів скаржника, вважає їх необґрунтованими, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ТОВ "Сміла Енергоінвест" (сторона 1), КП "ВодГео" (сторона 2), КП "Смілакомунтеплоенерго" (сторона 3) та ДП "Агентство розвитку житлово-комунального господарства" (сторона 4) 05.05.2010 уклали договір про спільну діяльність, яким врегульовано спільну діяльність сторін без створення юридичної особи для досягнення мети, що не суперечить законодавству (пункт 1.1. договору).

6.2. У Додатку №3 до вказаного договору про спільну діяльність міститься опис майна КП "Смілакомунтеплоенерго ", що підлягало передачі ТОВ "Сміла Енергоінвест" для виробництва теплової енергії.

6.3. Рішенням виконкому Смілянської міської ради №651 від 20.10.2010 ТОВ "Сміла Енергоінвест" визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді у галузі теплопостачання у місті Сміла.

6.4. Тобто, з 20.10.2010 ТОВ "Сміла Енергоінвест" стало суб'єктом господарювання, що здійснювало виробництво теплової енергії для надання житлово-комунальних послуг у житловому фонді у галузі теплопостачання у місті Сміла.

6.5. Даний факт встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від
06.07.2017 у справі №925/459/17, яким розірвано з моменту набрання рішенням законної сили договір про спільну діяльність від 05.05.2010 №47-2V, укладений ТОВ "Сміла Енергоінвест" та КП "Смілакомунтеплоенерго".

6.6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 рішення Господарського суду Черкаської області від 06.07.2017 скасовано, в позові відмовлено.

6.7. Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2017 у справі №925/459/17 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.08.2017 року. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.07.2017 залишено без змін.

6.8. Після розірвання договору в судовому порядку та повернення цілісного майнового комплексу для вироблення та постачання теплової енергії, КП "Смілакомунтеплоенерго" стало виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді у галузі теплопостачання у м. Сміла.

6.9. КП "Смілакомунтеплоенерго" є комунальним унітарним підприємством, створеним одним засновником (стаття 63 ГК України), що відображено в статуті підприємства, що затверджений рішенням міської ради від 29.03.20128 №67-20/VIШ.

6.10. Засновником підприємства є територіальна громада в особі Смілянської міської ради (Власник) - преамбула Статуту.

6.11. Згідно з пунктом 2.4. Статуту КП "Смілакомунтеплоенерго" несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах майна, яким наділяє його власник (статутним капіталом), згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями Власника та Органу управління, а Власник та Орган управління не несуть відповідальності за зобов'язаннями Підприємства, крім випадків передбачених діючим законодавством України.

6.12. Пунктом 2.5 Статуту КП "Смілакомунтеплоенерго" визначено, що підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарчому та третейському суді. Власник має право обмежувати укладання угод, набуття майнових та особистих немайнових прав Підприємства у разі, коли такі дії не відповідають інтересам місцевого самоврядування, або можуть завдати шкоди Підприємству.

6.13. Згідно з пунктом 3.1. Статуту КП "Смілакомунтеплоенерго" підприємство створюється з метою отримання прибутку, повного задоволення потреб з надання житлово-комунальних послуг у сфері теплопостачання для населення та юридичних осіб, створення і покращення економічних і соціальних умов трудового колективу підприємства.

6.14. Предметом діяльності підприємства згідно з пунктом 3.2 Статуту, зокрема, є постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря.

6.15. Відповідно до пункту 4.2. Статуту майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Підприємство володіє, користується та розпоряджається майном відповідно до цілей цього статуту. Будь-яке відчуження майна здійснюється лише з дозволу власника та в порядку, який встановлений власником. Передача майна в будь-яке строкове володіння здійснюється за погодженням з власником.

6.16. КП "Смілакомунтеплоенерго" несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах майна, яким наділяє його власник (статутним капіталом), згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями Власника та Органу управління, а Власник та Орган управління не несуть відповідальності за зобов'язаннями Підприємства, крім випадків передбачених діючим законодавством України (пункт 2.4. Статуту).

6.17. Згідно з пунктом 5.1. Статуту КП "Смілакомунтеплоенерго" для забезпечення діяльності Підприємства за рахунок майнових внесків Засновника створюється статутний капітал у розмірі 8 813 220,00 грн.

6.18. Підприємство планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку за погодженням із Власником. Також позивач здійснює економічну діяльність у відповідності до фінансового плану, затвердженого в порядку, встановленому рішенням міської ради "Про порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів комунальних підприємств" (пункти 6.1.1., 6.1.5 Статуту).

6.19. Пунктом 6.2.1. Статуту визначено, що КП "Смілакомунтеплоенерго" зобов'язане виконувати фінансовий план, затверджений виконавчим комітетом міської ради, щоквартально звітує перед Смілянською міською радою про фінансово-господарську діяльність.

6.20. Визначення основних напрямків діяльності підприємства-позивача, затвердження його планів і звітів про їх виконання є компетенцією Власника або органу управління (пункт 7.2 Статуту).

6.21. АТ "Нафтогаз України" (як продавець) та ТОВ "Сміла Енергоінвест" (як покупець) 24.10.2012 уклали договір купівлі - продажу природного газу №12/1127-БО-36 з додатковими угодами, за умова якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

6.22. Покупець отримав у постачальника природний газ згідно з актами приймання-передачі, проте у визначений договором строк повністю за нього не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед АТ "Нафтогаз України".

6.23. КП "Смілакомунтеплоенерго" листом №983 від 25.07.2018 звернулось АТ "Нафтогаз України" щодо укладення договору на постачання природного газу.

6.24. Листом №26-5283/1.2-18 від 20.08.2018 АТ "Нафтогаз України" висловило свою готовність розглянути питання щодо забезпечення природним газом об'єктів КП "Смілакомунтеплоенерго" після отримання копій документів, які свідчать про повернення цілісного майнового комплексу для вироблення та постачання теплової енергії КП "Смілакомунтеплоенерго" (на виконання рішення Вищого господарського суду України від 14.12.2017 у справі №925/459/17); підписання тристороннього договору про переведення боргу від ТОВ "Сміла Енергоінвест" на КП "Смілакомунтеплоенерго" на виконання вимог статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

6.25. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №717-р "Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року" з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2018/19 року АТ "Нафтогаз України" необхідно, зокрема, укласти до 15.10.2018 договори із суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №357 та принципу недискримінації.

6.26. Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 24.10.2018 №357 "Про початок опалювального сезону 2018-2019 у м. Сміла" вирішено теплопостачальним організаціям міста розпочати у м. Сміла опалювальний сезон 2018-2019 з 25.10.2018, в першу чергу забезпечити подачу теплової енергії лікувальним закладам, дитячим дошкільним та навчальним закладам.

6.27. Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 12.11.2018 №393 вирішено тимчасово призупинити освітній процес у закладах загальної середньої освіти міста у зв'язку із відсутністю постачання теплової енергії.

6.28. Низький температурний режим, який підтверджується довідками метеорологічної станції м. Сміла та снігопади на початку листопада 2018 року разом з відсутністю тепла в приміщеннях стали причиною визнання Смілянською міською радою ситуації, що склалася в місті Сміла, надзвичайною подією (протокол позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Смілянської міської ради від
13.11.2018 №28).

6.29. Членами комісії виконавчого комітету Смілянської міської ради вирішено, щоб КП "Смілакомунтеплоенерго" прийняло природний газ в обсягах необхідних для стабільного проходження опалювального сезону 2018-2019 та розпочало подачу теплоносія споживачам у повному обсязі.

6.30. За участю Президента України на позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій 15.11.2018 з питання "Про запобігання виникненню надзвичайної ситуації у м. Смілі Черкаської області, пов'язаною із відсутністю теплопостачання" вирішено рекомендувати АТ "Нафтогаз України" разом з Черкаською облдержадміністрацією та за участю Смілянської міської ради невідкладно забезпечити газопостачання джерел теплової енергії теплогенеруючих та теплопостачальних організацій м. Сміли і невідкладно укласти необхідні договори та про виконання доповісти Президентові України до 21 години 15.11.2018, що підтверджується протоколом №9.

6.31. З метою своєчасного початку опалювального сезону 2018-2019 та відповідно до вказаних нормативних актів КП "Смілакомунтеплоенерго" листом №1420 від
16.11.2018 звернулось до АТ "Нафтогаз України" щодо укладення договору на постачання природного газу для виробництва теплової енергії з метою надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення споживачам теплової енергії усіх категорій на опалювальний сезон - 2018-2019.

6.32. У зв'язку з неукладенням договору на постачання газу між ПАТ "НАК " Нафтогаз України" та КП "Смілакомунтеплоенерго", у листопаді 2018 року скористалось бездоговірним відбором газу, внаслідок чого ПАТ "Черкасигаз" нарахувало комунальному підприємству за листопад 2018 за послуги балансування 30 971 059,20 грн.

6.33. АТ "Нафтогаз України" (кредитор), ТОВ "Сміла Енергоінвест" (первісний боржник) та КП "Смілакомунтеплоенерго" (новий боржник), в особі в. о. директора Тисленка І. В., що діє на підставі Статуту (Тисленко І. В. виконував обов'язки директора КП "Смілакомунтеплоенерго" на підставі розпорядження власника підприємства - Смілянської міської ради №206-к від 11.12.2018; Смілянська міська рада не обмежувала останнього на укладання будь-яких угод), 26.12.2018 уклали договір про переведення боргу №14/3519/18, за умов якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу від 24.10.2012 №12/1127-БО-36, укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні.

6.34. Умовами пункту 2.1 договору сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 8 676 326,66 грн, у тому числі:

- 2 929 742,16 грн - основний борг;

- 392 979,63 грн - пені, 87 328,81 грн - 3% річних, 17 244,28 грн - інфляційних втрат та 32 463,55 грн - судового збору згідно з рішенням суду у справі №925/987/13;

- 121 068,30 грн - пені, 238 499,86 грн - 3% річних, 778 035,17 грн - інфляційних втрат та 15 017,81 грн - судових витрат згідно з рішенням суду у справі №925/1952/14;

- 196 763,49 грн - 3% річних, 3 829 733,56 грн - інфляційних втрат та 37 450,04
грн - судового збору згідно з рішенням суду у справі №925/1814/15.

6.35. Розділом 3 договору встановлено обов'язки сторін, зокрема:

Пункт 3.2 договору: новий боржник зобов'язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу від 24.10.2012 №12/1127-БО-36;

пункт 3.3 договору: первісний боржник зобов'язується протягом двох робочих днів з моменту набрання чинності цим договором передати новому боржнику всі документи, що стосуються предмету цього договору.

6.36. Згідно з пунктом 4.1 договору новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу від 24.10.2012 №12/1127-БО-36.

6.37. У відповідності з пункту 6.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

6.38. АТ "Нафтогаз України" (як кредитор) та КП "Смілакомунтеплоенерго" (як боржник) 26.12.2018 уклали договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ №182/5/1730-РЗ, за умов якого сторони домовились про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла у боржника перед кредитором станом на 01.07.2016 та не погашена до 31.12.2016 згідно з договором про переведення боргу від 26.12.2018 №14/3519/18, за яким боржник прийняв на себе борг ТОВ "Сміла Енергоінвест" за договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 24.10.2012 №12/1127-БО-36 (далі - заборгованість), шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення.

6.39. За умов пункту 3 договору реструктуризації сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пунктів 1 і 2 договору, становить 2 929
742,16 грн, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який в обов'язковому порядку додається до договору та є його невід'ємною частиною.

6.40. За договором реструктуризації боржник зобов'язався виплатити в повному обсязі заборгованість, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора рівними частинами починаючи з першого числа місяця, в якому укладено договір, відповідно до графіка погашення заборгованості згідно з додатком, який є його невід'ємною частиною, не пізніше останнього числа відповідного місяця (пункт 4 договору реструктуризації).

6.41. У відповідності з пункту 9 договору реструктуризації реструктуризація заборгованості боржника узгоджена з Смілянською міською радою Черкаського району, що діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення про виконання зобов'язань боржника від 09.11.2018 №80-2/VII.

6.42. Орган, що погоджує договір (далі - гарант), гарантує виконання боржником зобов'язань за договором на суму заборгованості, що підлягає реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої здійснюється за рахунок видатків державного бюджету). Відповідальність гаранта перед кредитором обмежується сумою заборгованості (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої здійснюється за рахунок видатків державного бюджету), яка становить 2 929 742,16 грн (пункти 10,11 договору реструктуризації).

6.43. Також 26.12.2018 Смілянська міська рада (як гарант), АТ "Нафтогаз України" (як бенефіціар) та КП "Смілакомунтеплоенерго" (як принципал) уклали договір про надання місцевої гарантії №182/5/1730-МГ, за умов якого гарант гарантує (надає гарантію) перед бенефіціаром належне виконання принципалом умов договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ №182/5/1730-РЗ від
26.12.2018 між принципалом і бенефіціаром.

6.44. Згідно з пунктом 1.3 вказаного договору гарантія надається на суму реструктуризованої заборгованості (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводить за рахунок видатків державного бюджету).

6.45. У відповідності з пунктом 1.5. договору про надання гарантії надана в межах цього договору Гарантія є безвідкличною та безумовною.

6.46. Сума і валюта гарантії 2 929 742,16 грн. Строк дії гарантії дорівнює 5 років та 2 місяці з моменту укладення даного договору (пункти 2.1., 2.2. договору про надання гарантії).

6.47. За умов пункту 2.4. договору про надання гарантії гарантія надається шляхом укладення сторонами цього договору та набуває чинності з моменту його підписання всіма сторонами.

6.48. КП "Смілакомунтеплоенерго" вважає, що оспорюваний договір, предметом якого є переведення боргу на комунальне підприємство у сумі 8676326,16 грн, що становить 49,03 відсотків вартості активів цього підприємства, вчинений КП "Смілакомунтеплоенерго" під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому звернувся з позовом у цій справі.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі №925/561/20 за касаційною скаргою АТ "Нафтогаз України" на підставі пунктів 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

7.2. Протокольною ухвалою Верховного Суду від 01.11.2021 вирішено розглядати клопотання АТ "Нафтогаз України" про передачу справи № 925/561/20 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду разом із касаційною скаргою.

7.3. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 922/1362/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а також відсутність правого висновку Верховного Суду щодо застосування статті 233 ЦК України у подібних правовідносинах, а також

Стосовно наведеного Суд зазначає таке.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору №14/3519/18 від
26.12.2018 переведення боргу укладеного АТ "Нафтогаз України", ТОВ "Сміла Енергоінвест" та КП "Смілакомунтеплоенерго".

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вказав, що договір №14/3519/18 від
26.12.2018 суперечить нормам діючого законодавства, статуту підприємства та є недійсним відповідно до статті 233 ЦК України, як такий, що вчинений під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах для позивача; рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов'язання - спірного договору про переведення боргу, Смілянською міською радою не приймалося, а тому спірний договір в даному випадку було укладено з порушенням частини 3 статті 73-2 ГК України, що є самостійною підставою для визнання договору недійсним за позовом комунального підприємства; договір слід визнати недійсним з урахуванням положень частини 1 статті 233, частини 1 статті 203, статті 215 ЦК України.

Верховний Суд зауважує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №910/3040/16.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від
16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Судом встановлено, що у справі №922/1362/17, на яку посилається скаржник, предметом позову було визнання недійсним договорів про переведення боргу, укладених Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" як первісним боржником, КП "Обласний інформаційно-технічний центр" як новим боржником та АТ "Нафтогаз України" як кредитором.

Переглядаючи судові рішення у справі № 922/1362/17 у касаційному порядку, зокрема, в частині дотримання судами попередніх інстанцій приписів статті 233 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 16.01.2020 вказав, що цією статтею унормовані правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини. За приписами наведеної норми правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статті 233 ЦК України. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень у даній справі, висновки судів не суперечать правовій позиції щодо застосування приписів статті 233 ЦК України, викладеній у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 922/1362/17.

Такої ж правової позиції щодо застосування положень статті 233 ЦК України у подібних правовідносинах притримується Верховний Суд і в інших господарських справах, зокрема №925/1545/19, №925/1368/19, №925/553/20, №925/554/20, сторони в яких є ідентичними до даної справи, а їх предметом виступають договори про переведення боргу від 26.12.2018 № 14/3525/18, від 26.12.2018 № 14/3520/18, від
26.12.2018 № 14/3524/18, № 14/3523/18, укладені АТ "НАК "Нафтогаз України", КП "Смілакомунтеплоенерго" та ТОВ "Сміла Енергоінвест".

З викладеного вище вбачається, що правовідносини у справі № 925/561/20 та у справі № 922/1362/17 є подібними, у розумінні критеріїв подібності.

Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 233 ЦК України у подібних правовідносинах і здійснене судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі правозастосування повністю відповідає такому висновку, а тому Суд доходить висновку про закриття касаційного провадження в частині оскарження судових рішень з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на приписи пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

8.3. Колегія суддів також зазначає, що у постановах від 02.08.2018 у справі №918/341/16, від 14.02.2018 у справі №910/8862/17, від 06.03.2018 у справі №910/8866/17 Верховний Суд неодноразово наголошував, що для застосування статті 233 ЦК України має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).

Крім того у постанові від 25.07.2018 у справі № 487/7703/15-ц Верховний Суд зазначив, що для того щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об'єктивній та суб'єктивній стороні. Тобто, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

Як установлено судами попередніх інстанцій, на позивача КП "Смілакомунтеплоенерго" покладено обов'язок безперебійного забезпечення комунальними послугами (теплопостачання та гарячого водопостачання) споживачів м. Сміла. У свою чергу такий обов'язок може бути виконаний підприємством за умови постачання природного газу, необхідного для вироблення теплової енергії.

Законом України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору.

На підставі встановлених фактичних обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спорюваний договір був укладений зі сторони КП "Смілакомунтеплоенерго" на вкрай невигідних умовах, а між укладенням спірного договору та договору постачання газу на період 2018-2019 із КП "Смілакомунтеплоенерго" прослідковується чіткий безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.

При цьому, ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду у справі № 922/1362/17, викладені у постанові від 16.01.2020.

Жодних інших аргументів та/або обставин, які могли б стати підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, скаржником у касаційній скарзі не наведено.

Доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи в касаційному порядку.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, оцінених доказів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень та з огляду на зміст вимог касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що фактично доводи скаржника у цій частині зводяться до здійснення переоцінки доказів та встановлених господарськими судами обставин, що в силу приписів статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд акцентує увагу на те, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Так, скаржник не навів вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній ним постанові, а саме не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення), посилання скаржника на приписи пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України взагалі носять декларативний характер, оскільки скаржник в касаційній скарзі не зазначає мотиви необхідності такого відступлення, а тому підстави для задоволення касаційної скарги АТ "Нафтогаз України" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України відсутні.

Аргументи КП "Смілакомунтеплоенерго" та Смілянської міської ради, викладені у відзивах на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судами попередніх інстанцій.

8.4. Щодо заявленого у касаційній скарзі клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, то колегія суддів зазначає таке.

Нормативна підстава клопотання, вказана заявником, - частина 1 статті 302 ГПК України.

При цьому у клопотанні про передачу цієї справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке міститься у касаційній скарзі, скаржник наводить практично ідентичні доводи та мотиви відступлення від висновків Верховного Суду, що містяться в постанові від
16.01.2020 у справі №922/1362/17, які стосуються вказаної ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК.

Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованою Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Однак АТ "Нафтогаз України" у касаційній скарзі не наводить вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.01.2020 у справі №922/1362/17, на підставі якої вже сформована усталена практика, а також яка, як було зазначено вище, підлягає врахуванню у справі, яка розглядається.

З урахуванням наведеного клопотання АТ "Нафтогаз України" про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не підлягає задоволенню.

8.5. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом "res judicata", базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від
09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.6. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ( № 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.7. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Нафтогаз України" в цій частині.

9.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги АТ "Нафтогаз України" в частині оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі №925/561/20 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, а з підстави, визначеної пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, - про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про передачу справи №925/561/20 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі №925/561/20, відкрите на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

3. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі №925/561/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Судд І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова