Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.02.2018 року у справі №914/1221/17
Ухвала КГС ВП від 13.11.2018 року у справі №914/1221/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1221/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Трофименко Т.Ю.)

від 18.10.2017

на постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Андрієнко В.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.)

від 18.12.2017

у справі № 914/1221/17

за позовом Державного підприємства "Бродівське лісове господарство"

до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України,

Львівської митниці Державної фіскальної служби України,

Державної казначейської служби

про стягнення збитків в сумі 201 810, 01 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Бродівське лісове господарство" (далі - ДП "Бродівське лісове господарство") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Закарпатська митниця ДФС України), Львівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Львівська митниця ДФС України) про стягнення 201 810, 01 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що неправомірні дії відповідачів по затриманню вантажу на станції фактично призвели до завдання заявнику збитків, що полягають в оплаті Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") додаткових зборів в сумі 201 628, 81 грн та оплаті на користь Львівської митниці ДФС за отримання радіологічних сертифікатів для замитнення лісоматеріалів 90, 60 грн, у зв'язку з чим ДП "Бродівське лісове господарство" просило стягнути з відповідача 1 шкоди в сумі 201 719, 41 грн та з відповідача 2 - 90,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 позовні вимоги задоволено частково, суд стягнув з рахунків Державного бюджету України на користь ДП "Бродівське лісове господарство" шкоду в сумі 201 719, 41 грн, заподіяну внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС України, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому судом першої інстанції встановлено такі обставини:

- між ДП "Бродівське лісове господарство" (замовник) та ПАТ "Українська залізниця" (виконавець) 28.12.2012 було укладено договір №2230/1234-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах, відповідно до п.1.1 (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015) якого виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних на піввагонах;

- у п.9.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015) зазначено, що останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків;

- між ДП "Бродівське лісове господарство" (продавець) та FK Invest Kosice a.s. (покупець) 01.04.2016 було укладено контракт №10316, згідно з п.1 якого продавець продає, а покупець купує товар в якості валютної угоди;

- контрагентами визначено, що об'єктом продажу є деревина паливна з листових порід. Загальна кількість контракту становить 8000 м3. Загальна сума контракту становить 224 000 євро;

- у п.5 вказаного контракту сторонами було погоджено базис поставки DAP залізничний прикордонний перехід Чиєрна над Тисою;

- контракт вступає в силу з 01.04.2016 у разі підписання обома сторонами та діє до 15.01.2017;

- на виконання вимог контракту №10316 від 01.04.2016 ДП "Бродівське лісове господарство" було здійснено завантаження лісопродукції 12.05.2016 до вагону №65235830 та 16.05.2016 до вагону №32261802. Означені вагони було замитнено, про що складено вантажні митні декларації №209050000/2016/001467 та №209050000/2016/001516, відповідно;

- організація перевезень товару у вказаних вагонах здійснювалась ПАТ "Українська залізниця" відповідно до договору №2230/1234-2012 від 28.12.2012;

- означені вагони пройшли замитнення на Львівській митниці ДФС та були направлені для транспортування деревини за маршрутом Броди-Чоп. Вказані обставини учасниками судового процесу не заперечувались. Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача 1 не заперечені, вагони №65235830 та №32261802 не пройшли митного огляду та були затримані Закарпатською митницею ДФС на станції Чоп;

- у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №813/2237/16 за позовом Державного підприємства "Самбірське лісове господарство", Державного підприємства "Бродівське лісове господарство", Державного підприємства "Буське лісове господарство", Державного підприємства "Бібрське лісове господарство", Державного підприємства "Турківське лісове господарство", Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", Державного підприємства "Сколівське лісове господарство", Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності;

- постановою від 02.11.2016 Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/2237/16, яка була залишена без змін ухвалою від 16.02.2017 Львівського апеляційного адміністративного суду та ухвалою від 11.04.2017 Вищого адміністративного суду України, позовні вимоги Державного підприємства "Самбірське лісове господарство", Державного підприємства "Бродівське лісове господарство", Державного підприємства "Буське лісове господарство", Державного підприємства "Бібрське лісове господарство", Державного підприємства "Турківське лісове господарство", Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", Державного підприємства "Сколівське лісове господарство", Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" було задоволено: визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів, серед яких зокрема ДП "Бродівське лісове господарство" №65235830, № 32261802, № 96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, №96396643;

- у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/2237/16 встановлено, що Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, в тому числі, ДП "Бродівське лісове господарство" № 65235830, № 32261802, через державний кордон України у строк, встановлений ст.199 Митного кодексу України. Судом також було встановлено, що митне оформлення товару у залізничних вагонах розпочалося з дати, що підтверджена відмітками органу доходів і зборів на вантажно-митних деклараціях, які знаходяться в матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у межах провадження по справі №813/2237/16 судом адміністративної юрисдикції було встановлено обставини неправомірної поведінки (бездіяльності) Закарпатської митниці ДФС, які відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, що була чинною на момент розгляду справи судом, повторного доведення не потребують.

При цьому судом першої інстанції було також встановлено, що з огляду на затримання вагону №65235830, Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", яке відповідно до договору №2230/1234-2012 від 28.12.2012 є виконавцем послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах, було нараховано за надані послуги, а саме користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату за маршрутом Чоп - Батьово - Чоп Львівської залізниці суму 105 495,67 грн.

Одночасно, у зв'язку з затриманням вагону №32261802 з причини поглибленого митного контролю, керуючись збірником тарифів Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" за надані послуги, а саме користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату за маршрутом Чоп - Батьово -Мукачево Львівської залізниці було нараховано плату на загальну суму 96 133, 14 грн.

ДП "Бродівське лісове господарство" було оплачено послуги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", а саме згідно з платіжним дорученням №106 від 17.01.2017 перераховано 105 495, 67 грн та згідно з платіжним дорученням №152 від 23.01.2017 сплачено 96 133, 14 грн.

У листі №ЦТЛ-19/1432 від 14.08.2017 філії "Центр транспортної логістики" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" останнім підтверджено, що згідно платіжних доручень №106 від 17.01.2017 та №152 від 23.01.2017 здійснено перерахування коштів за затримку вагонів №6523583 та №32261802.

Судом першої інстанції також встановлено наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними ДП "Бродівське лісове господарство" збитками, оскільки фактично витрати за користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату за відповідними маршрутами було понесено саме внаслідок затримки вагонів.

Разом з тим позивачем не було доведено суду належними та допустимими у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами обставин наявності всіх складових збитків у діях Львівської митниці ДФС України, а тому відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 90, 60 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2017, Закарпатська митниця ДФС України подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Узагальнені доводи, викладені Закарпатською митницею ДФС України у касаційній скарзі:

- судом першої інстанції розглянуто справу з порушенням правил підсудності, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 310, частини 2 статті 313 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та направлення справи до іншого суду за встановленою підсудністю - до Господарського суду Закарпатської області;

- судом апеляційної інстанції не застосовано норми пункту 4 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відмовлено в задоволенні клопотання скаржника про визнання зловживання позивачем своїми процесуальними правами, оскільки ним необґрунтовано та штучно об'єднано позовні вимоги, безпідставно залучено Львівську митницю ДФС з метою зміни підсудності справи;

- господарськими судами не враховано, що належними та допустимими доказами не доведено наявність та розмір шкоди;

- судами попередніх інстанцій стягнуто шкоду при відсутності преюдиційного судового рішення, яким би були визнані протиправними дії митниці за період часу використання спірних залізничних вагонів, так Львівським окружним адміністративним судом визнано протиправною бездіяльність митниці за період часу з моменту закінчення строку, встановлено статтею 199 Митного кодексу України, тобто починаючи з 30-го дня перебування спірного товару в зоні діяльності митниці, що вказує на необґрунтованість стягнення шкоди за весь період перебування спірних вагонів в зоні діяльності митниці;

- господарськими судами не враховано, що позивач своїми діями сприяв затягуванню вирішення питання здійснення митного контролю, відповідно не застосували норми частини 2 статті 1193 Цивільного кодексу України та не відмовили у відшкодуванні завданих збитків.

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі №914/1221/17. Прийнято до розгляду касаційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі №914/1221/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2018 задоволено клопотання Закарпатської митниці ДФС України про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №914/1221/17; зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №914/1221/17 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Бродівське лісове господарство" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Узагальнені доводи позивача:

- в процесі судового розгляду господарський суд прийшов до висновку про необхідність залучення Державної казначейської служби України, а тому справа відповідно до вимог частини 5 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, стала підсудною Господарському суду міста Києва;

- матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними ДП "Бродівське лісове господарство" збитками, оскільки, фактично додаткові витрати було понесено саме внаслідок затримки вагонів.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги Закарпатської митниці ДФС України з огляду на таке.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Наявність такого елементу цивільного правопорушення як неправомірні дії Закарпатської митниці ДФС України суди попередніх інстанцій встановили на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/2237/16, згідно з яким Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, в тому числі, ДП "Бродівське лісове господарство" № 65235830, № 32261802, через державний кордон України у строк, встановлений ст.199 Митного кодексу України. Судом також було встановлено, що митне оформлення товару у залізничних вагонах розпочалося з дати, що підтверджена відмітками органу доходів і зборів на вантажно-митних деклараціях, які знаходяться в матеріалах справи.

Наявність шкоди у розмірі, заявленому позивачем, судами попередніх інстанцій встановлено, виходячи із таких фактичних обставин справи: з огляду на затримання двох спірних вагонів, ПАТ "Українська залізниця", яке відповідно до договору №2230/1234-2012 від 28.12.2012, є виконавцем послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах, було нараховано за надані послуги, а саме користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату за маршрутом Чоп - Батьово - Чоп та Чоп - Батьово - Мукачево Львівської залізниці суму 105 495,67 грн та суму 96 133, 14 грн.

Наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними ДП "Бродівське лісове господарство" збитками судами попередніх інстанцій встановлено, з огляду на те, що фактично витрати за користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату за відповідними маршрутами було понесено саме внаслідок затримки вагонів.

Разом з тим судами попередніх інстанцій не враховано таке.

Відповідно до частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною 2 статті 218 МК України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Частинами 1, 2 статті 325 МК України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Так, діяльність залізниці регулює Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998.

Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Згідно з пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25 лютого 1999 року, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Пунктом 4 (абз. 20) Правил користування вагонами та контейнерами визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.

При цьому за змістом п. 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009 (далі - "Збірник тарифів") за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292, 60 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.

Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Виходячи з наведеного, власники товару або уповноважені ними особи мають обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.

Адміністративними судами у справі №813/2237/16 встановлено, що Закарпатська митниця ДФС України не здійснила визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, в тому числі, ДП "Бродівське лісове господарство" № 65235830, № 32261802, через державний кордон України у строк, встановлений ст.199 Митного кодексу України. Судами також було встановлено, що митне оформлення товару у залізничних вагонах розпочалося з дати, що підтверджена відмітками органу доходів і зборів на вантажно-митних деклараціях, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п'ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями митниці (порушення 30-тиденного строку) та шкодою саме в сумі 201 719, 41 грн.

Так, судами попередніх інстанцій не визначено які суми були нараховані ПАТ "Українська залізниця" окремо за кожною операцією: користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату.

Також господарськими судами не було визначено за який період нараховано вартість кожної із зазначених операцій.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо порушення правил підсудності. Так, відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 17.08.2017 було залучено до участі у справі Державну казначейську службу України в якості відповідача-3, у зв'язку з чим відповідно до вимог частини 5 статті 16 ГПК України, в редакції до 15.12.2017, справа стала підсудною Господарському суду міста Києва. Способом поновлення порушених прав позивачів у справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, є у кінцевому результаті стягнення коштів Державного бюджету України. У таких справах відповідачами можуть бути як відповідні територіальні органи Казначейства України, так і Державна казначейська служба України як орган, до завдань якого входить здійснення безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Також колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано не застосовано норми пункту 4 частини 2 статті 43 ГПК України, оскільки відмовлено в задоволенні клопотання скаржника про визнання зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Так, судом апеляційної інстанції не було встановлено таких обставин, які б свідчили про зловживання позивачем своїми процесуальними правами. При цьому позивачем було подано позовну заяву відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017.

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи в частині позовних вимог про стягнення шкоди в сумі 201 719, 41 грн, заподіяної внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС, на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

При цьому колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Львівської митниці ДФС України, оскільки не встановлено обставин наявності всіх складових збитків у її діях.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням викладеного, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Львівської митниці ДФС підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі № 914/1221/17 в частині позовних вимог про стягнення шкоди в сумі 201 719, 41 грн, заподіяної внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС скасувати, а справу в цій частині - передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. В іншій частині позовних вимог про стягнення шкоди внаслідок неправомірних дій Львівської митниці ДФС рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі № 914/1221/17про відмову в позові залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

Г.Вронська