Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.05.2019 року у справі №922/2772/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/2772/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник - адвокат Пронюк В.Я. (довіреність №14-100 від 17.05.2019),

відповідач - Комунальне підприємство "Балаклійські теплові мережі" Балаклійської районної ради

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 04.04.2019

у складі колегії суддів: Фоміна В.О. (головуючий), Крестьянінов О.О., Шевель О.В.

та рішення Господарського суду Харківської області (в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення неустойки в розмірі 77 322, 25 грн.)

від 29.01.2019

у складі судді Лаврової Л.С.

у справі № 922/2772/18

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Балаклійські теплові мережі" Балаклійської районної ради

про стягнення коштів

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 12.04.2019 поштовим відправленням, направленим на адресу Східного апеляційного господарського суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 (в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення неустойки в розмірі 77 322, 25 грн.) у справі №922/2772/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2772/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2019.

3. Ухвалою від 12.06.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №922/2772/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 (в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення неустойки в розмірі 77 322, 25 грн.), призначив розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на 01.08.2019 о 10:15.

4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (далі - відповідач, КП БРР "Балаклійські теплові мережі"), в якому просив суд стягнути з відповідача основний борг на суму 945 706, 23 грн., пеню на суму 217 558, 68 грн., інфляційні витрати на суму 295 558, 68 грн., 3% річних на суму 67 685, 90 грн. та судовий збір на суму 22 890, 80 грн.

5.1. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю природного газу №2309/16-БО-32 від 25.01.2016.

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Рішенням від 29.01.2019 Господарський суд Харківської області позов задовольнив частково, в частині суми основного боргу 790 868, 62 грн. закрив провадження у справі, стягнув з КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню на суму 77 322, 25 грн., 3% річних на суму 61 567, 45 грн., інфляційні втрати на суму 274 687, 58 грн., витрати зі сплати судового збору на суму 19 232, 42 грн., в решті позову відмовив.

6.1. Місцевий суд встановив, що 25.01.2016 між КП БРР "Балаклійські теплові мережі" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено договір №2309/16-БО-32 про купівлю-продаж природного газу. Крім того, судом встановлено, що позивач за період з 01.01.2016 по 30.04.2016 передав у власність відповідача природний газ, у свою чергу відповідач виконав свої зобов`язання за договором несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача до суду за стягненням основного боргу, штрафних санкцій та інших нарахувань за прострочку платежів.

6.2. Судом застосовано положення статей 509, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, статті 173, 174, 193, 216, 217, 230 ГК України. Водночас, місцевий суд дійшов висновку, що відповідно до наданих до суду доказів оплати та акта звірки, на момент звернення позивача до суду заборгованість за договором №2309/16-БО-32 від 25.01.2016 становила 790 868, 62 грн., тому позовні вимоги на суму 154 837, 61 грн. необґрунтовані. Також, місцевий суд встановив, що інша сума основного боргу була погашена відповідачем вже після звернення позивача до суду, про що свідчать надані до суду докази оплати, тому в частині стягнення основного боргу суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження за відсутності предмета спору.

6.3. Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню за період 16.02.2016-01.01.2017, 3% річних та інфляційні втрати на основну заборгованість за спожитий природний газ за січень 2016 року, яку погашено відповідачем частково до 30.11.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені (62 455, 55 грн.), 3% річних (5 727, 45 грн.) та інфляційних втрат (20 871, 1 грн.), нарахованих на заборгованість за зобов`язаннями січня 2016 року до дати набрання чинності зазначеним Законом. Також, перевіривши надані позивачем розрахунки пред`явлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями суд дійшов висновку, що в іншій частині розрахунки позивачем зроблені правильно.

6.4. Місцевий суд, з урахуванням положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, зазначив, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчій за її собівартість. Також, суд взяв до уваги те, що на підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв`язку зі збитковістю послуг з теплопостачання, а до моменту прийняття нових тарифів, тарифи на теплопостачання покривали лише частину витрат на їх виробництво. Крім того, місцевим судом враховано, що у відповідача немає інших джерел погасити борг перед позивачем з огляду на особливості поступлення коштів за надані послуги теплопостачання відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу", які підлягають перерозподілу без згоди на це відповідача. За таких обставин, суд задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені частково на 50% (відповідно пеня до стягнення буде в розмірі 77 322, 25 грн.).

6.5. Місцевий суд, з урахуванням положень статті 239, частин 3, 4 статті 331 ГПК України, дійшов висновку, що на момент винесення рішення суду відсутня сума основного боргу за зобов`язаннями, відповідно немає необхідності для відстрочення виконання рішення суду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Рішення місцевого суду оскаржувалось позивачем в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені на суму 77 322, 25 грн. Постановою від 04.04.2019 Східний апеляційний господарський суд змінив назву позивача з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на АТ "НАК "Нафтогаз України", апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 - без змін.

7.1. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи апеляційної скарги позивача стосуються лише відсутності підстав зменшення розміру пені, тому апеляційний суд, враховуючи приписи статті 269 ГПК України, розглядав рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 у даній справі в частині розгляду судом першої інстанції клопотання відповідача про зменшення розміру пені, та відповідно, наявності належних підстав для її зменшення.

7.2. Апеляційний суд, з посиланням на статті 509, 546, 549, 551, 627 ЦК України, статтю 173, 233 ГК України та з урахуванням балансу та фінансових результатів відповідача за 2015, 2016, 2017 роки та станом на 30.09.2018, зазначив про збитковість господарської діяльності відповідача, врахував сплату основного боргу та вжиття відповідачем належних заходів до виконання грошових зобов`язань за договором, прийнявши до уваги те, що порушення строків виконання грошових зобов`язань мало місце також внаслідок несвоєчасних розрахунків населення за спожиті послуги теплопостачання.

За таких обставин, апеляційний суд, з урахуванням інтересів сторін, та зважаючи на те, що відповідач є стратегічним підприємством, єдиним підприємством - виробником теплової енергії для бюджетних установ та населення в своєму регіоні, зазначив про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання відповідача та про зменшення розміру пені до 50%. Водночас, посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано інтереси позивача, апеляційний суд відхилив, оскільки розмір пені зменшено на 50%, а не на 99%, про що просив відповідач у клопотанні, а також відмовлено у наданні відстрочки виконання рішення суду, що відповідало інтересам позивача та підтверджувало прийняття рішення місцевим судом з досягненням балансу інтересів позивача та відповідача у справі.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

8. Скаржник, з посиланням на статтю 233 ГК України, статтю 551 ЦК України, доводив, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у випадку наявності такого перевищення суд може скористатись наданим йому процесуальним правом. Водночас, враховуючи вимоги статей 86, 238 ГПК України, суди не врахували жодного аргументу, доводу чи доказу позивача щодо наявності чи відсутності збитків, а відсутність належних доказів на підтвердження доводів відповідача є підтвердженням грубого порушення статті 233 ГПК України.

8.1. Скаржник аргументував, що судами не враховано обставини виконання зобов`язання боржником, не здійснено оцінки майнового стану сторін та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення судами статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

9. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 525 - одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 526 - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 551 - предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Частина 2 статті 551 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 статті 551 - розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 1 статті 599 - зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 статті 625 - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 2 статті 625 - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

10. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 233 - у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 2 статті 233 - якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

11. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 4 статті 238 - у мотивувальній частині рішення зазначаються: …

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

12. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України, статей 86, 238 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

13. Предметом судового розгляду у цій справі є стягнення з відповідача пені на суму 217 558, 68 грн., інфляційних витрат на суму 295 558, 68 грн., 3% річних на суму 67 685, 90 грн. та судового збору на суму 22 890, 80 грн. за неналежне виконання зобов`язань з оплати вартості отриманого природного газу.

Предметом касаційного оскарження та, відповідно, касаційного розгляду у цій справі є ухвалені судові рішення в частині відмови у стягненні пені на суму 77 322, 25 грн. за період 16.02.2016 - 01.01.2017, у зв`язку зі зменшенням судом її розміру.

Враховуючи встановлені приписами статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

14. Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Разом з тим, судом повинно враховуватись: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшити розмір неустойки також передбачено частиною 3 статті 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, оскільки положеннями цивільного законодавства право суду щодо зменшення неустойки не обмежено встановленням певних обставин, а пов`язано із встановленням істотності цих обставин.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від якого колегія суддів Верховного Суду не вважає за необхідне відступати при розгляді справи №922/2772/18.

15. Частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі договору №2309/16-БО-32 від 25.01.2016 за період 16.02.2016 - 01.01.2017, суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості. Також, судами попередніх інстанцій досліджено фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати, а.с. 67-75) та встановлено, що зазначені докази підтверджують наявність значних збитків у відповідача в його господарській діяльності. А позивачем не надано доказів настання у нього збитків внаслідок несвоєчасного розрахунку за спірним договором, окрім інфляційних збитків, які стягнено за рішенням суду в даній справі на суму 295 558, 68 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, задовольнив клопотання відповідача та частково зменшив штрафні санкції на 50%, а не на 99%, як просив відповідач. З таким висновком обґрунтовано погодився й суд апеляційної інстанції.

Зазначене спростовує доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано істотних для справи обставин та інтересів позивача, порушено приписи статті 233 ГК України.

16. Доводи скаржника про те, що посилання відповідача на відсутність коштів, часткове несвоєчасне бюджетне фінансування та інші обставини не можуть бути підставою для зменшення розміру пені, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, оскільки вказане не було єдиним мотивом для зменшення розміру пені, а оцінено в сукупності з іншими обставинами, про що зазначено у мотивувальних частинах судових рішень.

Суд касаційної інстанції вважає, що аргументи касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про недоведеність матеріалами справи важкого фінансового стану відповідача та про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин справи касаційним судом, як такі, що, на думку скаржника, були неправильно оцінені судами попередніх інстанцій. Проте, з огляду на приписи статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями надавати повторну оцінку доказам, поданим учасниками справи, або здійснювати їх переоцінку.

Відтак, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано зазначені норми матеріального права, обґрунтовано зменшено розмір пені на 50%, врахувавши інтереси обох сторін, ступінь виконання зобов`язання боржником та причини неналежного виконання грошових зобов`язань, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

Водночас, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у цій справі.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

17. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 8-8.1. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених в пунктах 14-16 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень.

В. Судові витрати

19. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 (в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення неустойки в розмірі 77 322, 25 грн.) у справі №922/2772/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

В.Г. Пєсков