Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 826/8782/16

адміністративне провадження № К/9901/15773/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №826/8782/16

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві - про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Клименчук Н.М., суддів Каракашьяна С.К., Шрамко Ю.Т., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Бужак Н. П., суддів Костюк Л.О., Кобаля М.І.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі - ТУ ДСА в м. Києві, відповідача-1), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - третя особа) - з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність КМУ в частині неприведення Постанови №268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» відповідно до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»;

- визнати неправомірними дії ТУ ДСА в місті Києві щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по день ухвалення рішення;

- зобов`язати ТУ ДСА в місті Києві зробити перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по день ухвалення рішення та виплатити її у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються незалежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років тощо).

Позов обґрунтований тим, що 28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, яким викладено у новій редакції Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, зокрема статтю 147, якою визначені розмірі посадових окладів працівників апаратів судів.

Позивач доводив, що КМУ на виконання вказаного закону не вніс змін до нормативно-правових актів, якими встановлюються посадові окладі працівників апаратів судів, у зв`язку з чим розмір його заробітної плати в спірному періоді не відповідав вимогам Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

ОСОБА_1 з вересня 2007 року працював у Печерському районному суді міста Києва.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII у частині внесення змін до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, з урахуванням яких визначено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюється з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зобов`язано Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти відповідно до цього Закону та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, яким викладено у новій редакції Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI.

Абзацом 2 частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI установлено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 розділу «Перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Постановою КМУ від 02.09.2015 №644 унесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», зокрема викладено у новій редакції схеми посадових окладів працівників і спеціалістів Секретаріату Конституційного Суду України, апарату Верховного Суду України, апарату вищих спеціалізованих судів, апарату апеляційних судів, апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів з приміткою про те, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення.

Позивач зазначає, що внаслідок несвоєчасного внесення змін до нормативних актів, що регулюють порядок оплати праці працівників апаратів судів, заробітна плата у розмірі, передбаченому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», йому не виплачувалася.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність КМУ в частині не приведення постанови «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» №268 від 09 березня 2006 року відповідно до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» у визначені абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» терміни (у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону).

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зміни до постанови КМУ від 09 березня 2006 року №268 з метою приведення її у відповідність до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, відповідачем було внесено з порушенням тримісячного строку.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

26 червня 2020 року до Суду надійшла касаційна скарга КМУ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року, у якій скаржник вимагає скасувати вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у їх задоволенні відмовити.

Як на підставу для касаційного оскарження, відповідач-2 посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За доводами відповідача-2, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків щодо наявності протиправної бездіяльності, адже не встановили, з яких причин сталася затримка при приведенні нормативних актів КМУ відповідно до нової редакції Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у частині розмірів окладів посадових окладів працівників апаратів судів.

Відповідач-2 зазначає, що 16 березня 2015 року надав Міністерству юстиції України доручення подати на розгляд КМУ узгоджені пропозиції щодо приведення актів КМУ відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

15 травня 2015 року до КМУ надійшов відповідний проєкт постанови, який рішеннями від 06 червня 2015 року, 10 липня 2015 року та 29 липня 2015 року повертався на доопрацювання в порядку, передбаченому Регламентом КМУ, затвердженим постановою КМУ від 18 липня 2007 року №950.

З урахуванням викладеного відповідач-2 уважає, що в спірних правовідносинах невнесення відповідних змін до постанови КМУ від 09.03.2006 №268 не мало ознак протиправної бездіяльності.

ТУ ДСА в м. Києві у відзиві на касаційну скаргу підтримало позицію відповідача-2 та вимоги його касаційної скарги.

Інші учасники справи правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шишову О.О., суддям Дашутіну І.В., Яковенку М.М.

Ухвалою Суду від 10.09.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шишова О.О. призначено повторний автоматизований розподіл справи.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

Організацію, повноваження і порядок діяльності КМУ визначено Законом України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року №794-VII (далі - Закон №794-VII).

Статтею першою Закону №794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Згідно зі статтею 42 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Частиною другою статті 50 Закону №794-VII передбачено, що проєкти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону №794-VII постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проєкт рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

VI. Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга стосується вимог про визнання протиправною бездіяльності КМУ щодо не приведення постанови «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 №268 відповідно до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» у визначені ним строки.

Не заперечуючи щодо несвоєчасного внесення змін до вказаної постанови, КМУ наполягає на тому, що затримка сталася з об`єктивних і непереборних причин, що виключає його протиправну бездіяльність.

Суд зазначає, що Верховний Суд уже вирішував спори, предметом яких була бездіяльність КМУ, яка виразилася у невнесенні у відповідні строки змін до своїх нормативно-правових актів для приведення їх відповідно до новел у законодавстві, що регулює оплату праці працівників апаратів судів.

У постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №826/17806/15, від 09 липня 2020 року у справі №826/4982/15 Верховний Суд зазначив, що: « 37. Суди попередніх інстанцій також дійшли правильного висновку, що КМУ зобов`язаний був у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», а саме з 28 березня 2015 року, привести постанову від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у відповідність із Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» шляхом внесення відповідних змін до неї. Разом з тим, усупереч підпункту 2 пункту 13 «Прикінцеві та перехідні положенн» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом, а саме до 28 червня 2015 року, не привів указану постанову у відповідність до Закону, оскільки посадові оклади працівників апарату місцевого суду залишились незмінними. 38. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо неприведення постанови від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у відповідність із Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом».

Отже, на виконання Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, КМУ мав не пізніше 28 червня 2015 року внести зміни до постанови від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Верховний Суд у постановах від 11.05.2018 у справі №826/14632/15, від 09.07.2020 у справі №826/4982/15 дійшов висновку, що необхідність доопрацювання проєкту постанови про внесення змін до постанови від 09.03.2006 №268 не свідчить про відсутність протиправної бездіяльності КМУ.

Верховний Суд у вказаних постановах зазначив, що: « 40. Посилання скаржника на те, що ним вчинялись дії щодо виконання вимог підпункту 2 пункту 13 розділу ІІ Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», однак через тривалу процедуру погодження внесення змін нормативно-правових актів, він не зміг виконати імперативні приписи Закону, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене не звільняє Кабінет Міністрів України від виконання вимог вказаного Закону. Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 02 вересня 2015 року №644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» не може вважатись приведенням нормативного-правового акту у відповідність із законом, оскільки приміткою до додатку 47 постанови від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» передбачено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення, що не узгоджується із розміром посадового окладу працівника суду відповідно до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Таким чином, повернення Кабінетом Міністрів України проєкту постанови про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 для доопрацювання не звільняє Кабінет Міністрів України від обов`язку внести відповідні зміни у строки, встановлені законом.

Ураховуючи, що зміни до вказаної постанови у тримісячний строк внесені не були, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про протиправну бездіяльність відповідача.

Отже, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час ухвалення рішень в оскаржуваній частині та погоджується з їхніми висновками про задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Положеннями частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що їхні висновки в оскаржуваній частині є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко