Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2019 року у справі №826/14727/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №826/14727/14

адміністративне провадження №К/9901/5592/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шостака О.О., суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С. від 21 квітня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області до Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - позивач/Інспекція) звернулась до суду з позовом до Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» (далі - відповідач/Консорціум), в якому просила стягнути суму податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 66259,21 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначила, що за філією «Хмельницька автобаза №82» Консорціуму обліковується непогашена заборгованість по земельному податку з юридичних осіб за період з квітня по червень 2014 року, яка виникла внаслідок самостійно узгоджених сум грошових зобов'язань з урахуванням пені.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року позов задоволено повністю; стягнуто з Консорціуму податковий борг у розмірі 66259,21 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Інспекції відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість висновків згаданого суду та неправильне застосування ним норм матеріального права. Зазначає про залишення поза увагою клопотання позивача про зменшення позовних вимог, яке подано до суду апеляційної інстанції у зв'язку із уточнюючим розрахунком відповідача до податкової декларації з плати за землю за 2014 рік, а також неналежним повідомленням Інспекції про розгляд справи у суді першої інстанції.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що філію «Хмельницька автобаза №82» Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» зареєстровано виконкомом Хмельницької міської ради 05 жовтня 2006 року.

Філією «Хмельницька автобаза №82» Консорціуму подано до Інспекції податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 12 лютого 2014 року №1400028771, згідно якої задекларовано річну суму земельного податку, яка підлягає сплаті у 2014 році, у розмірі 136411,60 грн., місячний платіж становить 11367,63 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку та облікової картки платника податків за відповідачем рахується заборгованість по земельному податку по декларації за 2014 рік в сумі 34102,89 грн. за квітень - червень 2014 року основного платежу. Також податковим органом нараховано пеню у розмірі 32156,32 грн.

До матеріалів справи залучено копії податкових вимог від 05 листопада 2008 року №1/1090 (отримана наручно головним бухгалтером 05 листопада 2008 року) та від 11 грудня 2008 року №2/1285 (направлена поштою 11 грудня 2008 року), виставлені на суму заборгованості за попередні періоди.

За наведених підстав та у зв'язку із несплатою відповідачем згаданої суми грошових зобов'язань у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Верховний Суд не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, вважаючи його передчасним та таким, що зроблений з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За правилами пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що сума грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 66259,21 грн. самостійно задекларована філією «Хмельницька автобаза №82» Консорціуму, узгоджена та набула статусу податкового боргу, який не сплачений відповідачем, а тому позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими.

Натомість апеляційний суд зазначив, що після прийняття судом першої інстанції рішення Консорціуму із доповідної записки керуючого філією - «Хмельницька автомобільна база №82» стало відомо про подання останньою 12 листопада 2014 року уточнюючого розрахунку до податкової декларації з плати за землю за 2014 рік, у відповідності до якого вдвічі зменшено податкове зобов'язання щодо плати за землю з 11367,63 грн. на місяць на 5414,72 грн. на місяць, а тому сума заборгованості Консорціуму по земельному податку за квітень-червень 2014 року у розмірі 34102,89 грн. є такою, що не відповідає дійсності. Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи рішення Інспекції про нарахування Консорціуму пені на загальну суму 32156,32 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В контексті наведеного слід зазначити, що у відповідності до другої та третьої частин статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення; далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Тобто у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене положення було закріплене в КАС України з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні у них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Проте судом апеляційної інстанції таких положень дотримано не було й, як наслідок, прийнявши до уваги уточнюючий розрахунок до податкової декларації з плати за землю за 2014 рік, який не було надано до суду першої інстанції, у своєму рішенні не зазначено поважних причин, за яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції, зважаючи, при цьому, на те, що останнім при переході до розгляду справи у письмовому провадженні надавався відповідачу додатковий час подати всі раніше не подані докази.

До того ж, встановивши подання філією такого уточнюючого розрахунку, у відповідності до якого самостійно зменшено місячний розмір платежу по земельному податку з 11367,63 грн. на 5414,72 грн., апеляційний суд не навів відповідних мотивів, з яких (за встановлених обставин) дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення всього обсягу заявлених Інспекцією позовних вимог.

Окрім того відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України).

За змістом пункту 129.4 статті 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, був затверджений чинним на момент виникнення спірних відносин Наказом Державної податкової адміністрації України від 17 грудня 2010 року №953 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 року за №1350/18645).

Зазначеними положеннями законодавства не передбачено обов'язку контролюючого органу щодо необхідності прийняття та надсилання платнику податків окремого рішення про нарахування пені на суму несвоєчасно погашеної узгодженої суми грошового зобов'язання. Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені з огляду на недоведеність обставин прийняття відповідного рішення про її нарахування не ґрунтується на вимогах Закону та є передчасним.

У зв'язку із наведеним не дослідженим залишився реальний стан розрахунків відповідача по земельному податку з юридичних осіб за відповідний період.

Як встановлено частиною 1 статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Враховуючи, що допущені апеляційним судом порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржуване судове рішення на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду