Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2018 року

м. Київ

справа №243/7395/17

провадження №К/9901/1012/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2017 (головуючий суддя Мірошниченко Л.Є.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Василенко Л.А., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В.) у справі №243/7395/17 за позовом ОСОБА_2 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Зміївського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області про:

а) визнання протиправною бездіяльність Зміївського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області, яка полягає у невиплаті пенсії позивачу, починаючи з лютого 2017 року;

б) визнання протиправним та скасування рішення Зміївського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області про припинення виплати позивачу пенсії;

в) зобов'язання Зміївське об'єднане Управління пенсійного фонду України Харківської області поновити йому виплату пенсії.

2. Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017, позов задоволено частково: визнано неправомірним та скасовано рішення Зміївського ОУПФУ про припинення виплати пенсії ОСОБА_2; зобов'язано Зміївське ОУПФУ поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 та сплатити заборгованість за період, починаючи з лютого 2017 року, включно. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. У поданій касаційній скарзі Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки від 18.11.2014 №6309000468 ОСОБА_2 взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції до с. Комсомольське Зміївського району Харківської області.

5. Позивач перебуває на обліку відповідача на підставі електронної пенсійної справи.

6. Рішенням Зміївського ОУПФУ від 25.01.2017 позивачу припинено виплату пенсії з 01.02.2017 на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №2 від 20.01.2017, з огляду на не підтвердження місця фактичного проживання позивача.

7. Вважаючи дії відповідача щодо невиплати йому пенсії незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здійснюючи нарахування та виплату належної ОСОБА_2 пенсії фактично обмежує його конституційне право на соціальне забезпечення.

9. На думку суду апеляційної інстанції, в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Відповідач у своїй касаційній скарзі звертає увагу, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та ряду постанов Кабінету Міністрів України.

11. На переконання Пенсійного органу, оскільки довідка позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасована, відсутні підстави для виплати йому пенсії.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

13. Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

14. Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

15. Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

16. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.

17. У справі, що розглядається, суди встановили, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не приймалось.

18. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

19. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

20. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

21. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області залишити без задоволення, а постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі №243/7395/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб