Історія справи

Постанова КАС ВП від 30.04.2024 року у справі №380/808/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 380/808/22

адміністративне провадження № К/990/39076/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

№ 380/808/22

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року (головуючий суддя: Кузьмич С. М. судді: Матковська З. М. Улицький В.З.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 та 2015 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №889;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014 та 2015 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року № 889, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 в частині виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від встановленого розміру, замість визначених законодавством 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на серпень 2014, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 та 2015 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, безперервної винагороди по день її фактичної виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на нього.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), а саме: не додано документу про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду 22 березня 2023 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року повернуто скаржнику.

Подаючи апеляційну скаргу повторно, відповідач сплатив судовий збір відповідно до платіжних доручень №177 та №178. Разом з апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російською Федерацію проти України.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та залишено апеляційну скаргу без руху. Запропоновано Військовій частині НОМЕР_1 у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом подання до суду вмотивованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску.

29 червня 2023 Військовою частиною НОМЕР_1 було подано повторно вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, зазначаючи, що Військова частина НОМЕР_1 входить до структури Збройних Сил України і в умовах воєнного стану в України задіяна до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, які продовжує виконувати дотепер.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційної скарги, військова частина НОМЕР_1 звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано поважність обставин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ці доводи скаржник пояснює тим, що Військова частина НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України, які в свою чергу переведені на воєнний стан та здійснюють заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Крім того, вторгнення російських військ на територію України, оголошення воєнного стану, важка обстановка, яка наразі склалася в державі та виконання невідкладних, першочергових завдань по організації охорони та оборони є форс мажорними обставинами та можуть бути враховані як обставини непереборної сили.

Зазначені факти та обставини, не дають можливості відповідачу належним чином скористатися своїми процесуальними правами, встановленими КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 4 жовтня 2023 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року у справі №380/808/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - повернуто скаржнику.

16 листопада 2023 року відповідач повторно засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року

Ухвалою Верховного Суду від 4 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до касаційного суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви та документу про сплату судового збору в розмірі: 2684,00 грн.

20 грудня 2023 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, в частині сплати судового збору, яке мотивоване тимчасовою відсутністю коштів на реєстраційних рахунках.

Ухвалою від 8 січня 2024 року Верховний Суд продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання платіжного документу про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі: 2684,00 грн.

На виконання ухвали суду від 8 січня 2024 року скаржником було надіслано платіжну інструкцію №5763 від 19 січня 2024 року про сплату судового збору у сумі: 2684,00 грн разом із клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року визнано поважними підстави пропуску строку військовою частиною НОМЕР_1 та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року у справі №380/808/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк учасниками справи не подано.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги військової частини НОМЕР_1 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України. Однак, таке право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається, зокрема, в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, а також термінів її подачі.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Стаття 295 КАС України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.

Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Крім того протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які вона (сторона) вчиняла, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Водночас сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропущення строку. При вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин пропущення строку звернення з апеляційною скаргою суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли скаржник дізнався про відповідне рішення суду, характер його процесуальної поведінки щодо виконання своїх обов`язків тощо.

З матеріалів справи встановлено, що 22 листопада 2022 року суд першої інстанції здійснив розгляд справи №380/808/22 в порядку письмового провадження.

Вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано відповідачем в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху з підстав несплати судового збору та надано заявнику строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом долучення документу про сплату судового збору у розмірі: 1488,6 грн.

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з тим, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною організацією та через тимчасову відсутність електроенергії не могла сплатити судовий збір. Окрім того, апелянт просив врахувати, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російською Федерацію проти України.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду 22 березня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року повернуто скаржнику.

У травні 2023 року Військова частина НОМЕР_1 вдруге подала апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року. Також заявником подано клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги.

Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску строку, наведені апелянтом та ухвалою від 26 травня 2023 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишив без руху, запропонував апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог вказаної ухвали, Військовою частиною НОМЕР_1 направлено на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що первинна апеляційна скарга була подана у передбачений процесуальним законодавством строк, однак через відсутність коштів у апелянта була відсутня можливість вчасно сплатити судовий збір. При цьому, скаржником наголошено на активній поведінці військової частини, якою було вжито всіх необхідних заходів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у повному обсязі.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року.

При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду, визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами. Також вказав, що суб`єкти владних повноважень, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору. Крім того скаржник в поданому до апеляційного суду клопотанні, не навів інших поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження, як цього вимагала ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2023 року.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду передчасним, враховуючи наступне.

Так, дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Водночас, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення поза розумних обставин порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Делькур проти Бельгії» Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі «Беллет проти Франції» Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріалами справи підтверджено, що вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року в межах строку, визначеного процесуальним законом, проте з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги (несплатою судового збору) остання повернута на адресу відповідача ухвалою від 22 березня 2023 року.

Апелянтом вдруге подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому посилався на те, що пропуск строку зумовлений відсутністю належного фінансування судового збору, введенням на території України воєнного стану та участю військової частини НОМЕР_1 у заходах щодо оборони держави та національної безпеки.

Відповідач зазначає, Восьмий апеляційний суд дійшов переконання, що військовий стан в Україні, терористичні атаки країни агресора, та розпорядження Міністерства Оборони України щодо виконання першочергових завдань Військовою частиною НОМЕР_1 не є форс мажорною обставиною та вищезазначені обставини не можуть бути враховані як обставини непереборної сили для надання можливості оскаржити рішення першої інстанції, а саме рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/808/22 від 22 листопада 2022 року.

Так, Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Матеріалами справи підтверджується, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою, і вдруге, в діях відповідача вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього процесуальні дії для вчасного подання апеляційної скарги.

Попри це, апелянт продемонстрував суду добросовісну поведінку щодо намагання належним чином виконати свій процесуальний обов`язок та не допустив необ`єктивного зволікання при зверненні з апеляційною скаргою.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36).

Окрім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Задля забезпечення учаснику справи доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції повинен був урахувати особливий статус апелянта та специфіку завдань, які наявні перед особовим складом органів військової частини НОМЕР_1 , зокрема залучення до заходів, направлених на забезпечення оборони держави.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, суд апеляційної інстанції не врахував означених вище обставин, що призвело до передчасного висновку про неповажність причин пропуску такого строку із застосуванням надмірного формалізму та, відповідно, постановлення оскаржуваної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно наявності підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції.

Враховуючи зазначене, касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 належить задовольнити, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року скасувати, а справу №380/808/22 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

……………………………

……………………………

Н.М. Мартинюк

Л.О. Єресько

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду