Історія справи

Постанова КАС ВП від 30.01.2026 року у справі №420/28734/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року

м. Київ

справа № 420/28734/24

адміністративне провадження № К/990/33421/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 420/28734/24

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пушкаренко Олександра Олександрівна,

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року (головуючий суддя - Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) в якому просив суд:

1.1. визнати протиправними дії відповідача, які полягають в обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення у період з 10.03.2022 по 31.12.2022, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн);

1.2. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.03.2022 по 31.12.2022 включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів;

1.3. визнати протиправними дії В/ч НОМЕР_1 , які полягають в обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 01.01.2023 по 19.05.2023, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн);

1.4. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Постановою № 704 , та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у період з 10.03.2022 по 09.06.2023 він проходив військову службу у В/ч НОМЕР_1 . Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2023 № 166 молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України та виключено зі списків особового складу частини і знято зі всіх видів забезпечення. Зі змісту отриманої позивачем довідки про розмір грошового забезпечення № 11/192 від 07.06.2024 останній дізнався, що при обчисленні В/ч НОМЕР_1 грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 10.03.2022 по 19.05.2023 за основу було взято розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а не розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня календарного року, як це передбачено пунктом 4 Постанови № 704, дію якого відновлено з 29.01.2020 на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18. А відтак, у період з 10.03.2022 по 19.05.2023 (дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481) грошове забезпечення ОСОБА_1 має бути перераховане в сторону збільшення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023. За доводами позивача мають бути перераховані отримані у 2022-2023 роках одноразові та додаткові види грошового забезпечення. Однак, на звернення 04.07.2024 ОСОБА_1 до відповідача з цього приводу з відповідною заявою, військова частина відповіді не надала, грошове забезпечення не перерахувала, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 позов задоволено.

4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 про задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог, заявлених за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 скасував та у цій частині позов залишив без розгляду. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 суд апеляційної інстанції залишив без змін.

4.1. Залишаючи позов в означеній частині без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду в частині вимог, заявлених за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, до спірних правовідносин слід застосовувати строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) - три місяці з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання заробітної плати у належному розмірі, оскільки у цій справі вимоги ОСОБА_1 стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення та безпосередньо не пов`язані з фактом його звільнення та виплатою всіх сум, які належать виплаті при звільненні.

4.2. Суд апеляційної інстанції зауважив, що ОСОБА_1 не зазначав про наявність обставин, які йому об`єктивно перешкоджали звернутися до суду з позовом у строк, передбачений статтею 233 КЗпП України, з урахуванням продовження строку на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який закінчився 30.06.2023. Про факт нарахування та виплати грошового забезпечення в не належному розмірі позивачу могло бути відомо з моменту фактичного отримання на свій рахунок відповідного грошового забезпечення у спірний період. Доказів вчинення будь-яких дій до червня 2024 року з метою з`ясування розміру грошового забезпечення та формули його розрахунку позивачем не надано.

4.3. П`ятий апеляційний адміністративний суд розцінив доводи, якими ОСОБА_1 у цій справі обґрунтовує свої вимоги, як намагання позивача штучно продовжити встановлений процесуальним законом строк звернення з позовом до суду.

4.5. За наведених обставин апеляційний суд виснував, що позов в частині перерахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 подано з порушенням строку звернення до суду, підстави для його поновлення відсутні та залишив без розгляду позовну заяву у зазначеній частині.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пушкаренко О.О., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025, у якій просить скасувати вказане судове рішення в частині скасування судом апеляційної інстанції рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 та залишення без розгляду позову щодо періоду з 19.07.2022 по 19.05.2023 та залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.1. Скаржник наводить доводи про те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи позов в означеній частині без розгляду, не урахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.07.2025 у справі № 400/10202/24, від 28.03.2025 у справі № 400/6758/24, від 18.04.2025 у справі № 360/255/24, від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, про те, що спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк [з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні] звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

5.2. Касатор вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував частину першу статті 233 КЗпП України (у редакції, що діє з 19.07.2022) при вирішенні питання щодо дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду в частині вимог заявлених за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, оскільки позивач був звільнений та виключений зі списків особового складу В/ч НОМЕР_2 (09.06.2023).

5.3. Позивач стверджує, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції з 19.07.2022), слід обчислювати з моменту, коли він набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, за доводами скаржника, у цій справі відбулося шляхом надання В/ч НОМЕР_1 відповіді від 15.06.2024 № 1/2/605 із долученням довідки про розміри всіх видів грошового забезпечення № 11/192 від 07.06.2024.

5.4. Водночас ОСОБА_1 наголошував на тому, що він проходив військову службу у період дії воєнного стану, виконував бойові (службові завдання) та отримуючи щомісяця грошове забезпечення, мав упевненість у правильності його нарахування. Лише після звільнення з військової служби та отримання у відповідь на адвокатський запит інформації про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із відповіді В/ч НОМЕР_1 від 15.06.2024, дізнався про порушення своїх прав та звернувся до суду із позовом у тримісячний строк.

6. Ухвалою Суду від 01.09.2025 відкрито касаційне провадження № К/990/33421/25.

7. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення: R067078090844) ухвала суду про відкриття касаційного провадження від 01.09.2025 та копія касаційної скарги з доданими до неї матеріалами вручена предстанику В/ч НОМЕР_1 20.01.2026. Крім того на веб сторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвала про відкриття касаційного провадження була надіслана судом 01.09.2025, зареєстрована 02.09.2025, забезпечено надання загального доступу 02.09.2025.

8. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що, відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

9. Військова частина НОМЕР_3 (далі - В/ч НОМЕР_3 ), на фінансовому забезпеченні якої у спірний період перебувала В/ч НОМЕР_1 та апеляційну скаргу якої П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.07.2025 задовольнив частково, скасувавши рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 в частині вимог, заявлених за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 та залишивши позов у цій частині без розгляду, подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . В/ч НОМЕР_3 просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 в означеній частині залишити без змін.

9.1. В/ч НОМЕР_3 стверджує, що суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірного періоду положення саме частини першої статті 233 КЗпП України, позаяк позивач звернувся до суду із позовом про перерахунок грошового забезпечення за період служби, а не щодо належних йому при звільненні виплат. За таких обставин, за доводами В/ч НОМЕР_3 , має застосовуватися загальний тримісячний строк звернення до суду, який обраховується з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

9.2. Крім того В/ч НОМЕР_3 додала до відзиву копію грошового атестату від 09.06.2023 № 11/133 та стверджує, що із цим атестатом ОСОБА_1 ознайомився у день звільнення та з того часу знав про усі складові грошового забезпечення, зокрема про розмір прожиткового мінімуму, що застосовувався як розрахункова величина для обрахунку спірних виплат.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28.01.2026 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

11. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

12. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

13. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

15. Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

16. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

17. Відповідно до абзацу першого статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

18. За правилами частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

18.1. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. У межах цього касаційного провадження Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у частині залишення позову без розгляду щодо вимог про нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023.

21. Суд апеляційної інстанції обчислення строку звернення позивача до суду у цій справі в частині вимог з 19.07.2022 по 19.05.2023 пов`язував із моментом, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права та вважав, що про факт нарахування та виплати грошового забезпечення в не належному, на думку позивача, розмірі позивачу могло бути відомо з моменту фактичного отримання на свій рахунок відповідного грошового забезпечення у спірний період.

22. На противагу таким висновкам позивач указує, що звернувся до суду в тримісячний строк з моменту отримання листа відповідача від 15.06.2024 № 1/2/605, до якого було долучено довідку від 07.06.2024 № 11/192 про розміри всіх видів грошового забезпечення за спірний період.

23. Тому для правильного вирішення цього спору необхідно з`ясувати, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023.

24. Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які він набув під час проходження військової служби. При цьому важливим є те, що позов про стягнення належного грошового забезпечення подано вже після звільнення позивача з військової служби.

25. У Рішенні від 05.10.2013 № 8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

26. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника‚ існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.

27. Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

28. З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу (у редакції, чинній до 19.07.2022)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

29. Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».

30. З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

31. На переконання Суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19.07.2022 по 19.05.2023) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

32. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 25.09.2025 у справі № 440/9690/24, від 11.12.2025 у справі № 420/3504/25, від 23.12.2025 у справі № 240/4729/24.

33. З огляду на обставини цієї справи, Суд зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до 15.06.2024 (до надання відповідачем відповіді на адвокатський запит) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

34. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом (у частині вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023) та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.

35. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. З огляду на окреслені процесуальним законом вимоги щодо меж перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційний розгляд здійснюється в площині перевірки дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права стосовно наявності підстав для залишення без розгляду позову в частині вимог, заявлених за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, через пропуск строку звернення до суду.

37. З урахуванням зазначеного Суд позбавлений можливості прийняти доводи В/ч НОМЕР_3 щодо обізнаності ОСОБА_1 про усі складові грошового забезпечення та про розмір прожиткового мінімуму, що застосовувався як розрахункова величина для обрахунку спірних виплат, саме у день звільнення (09.06.2023), на підтвердження чого В/ч НОМЕР_3 додала до відзиву на касаційну скаргу копію грошового атестата від 09.06.2023 № 11/133, позаяк у матеріалах справи вказаного документа немає, а В/ч НОМЕР_3 не зазначає, що долучала грошовий атестат до апеляційної скарги та просила суд апеляційної інстанції урахувати його як доказ пропуску позивачем строку звернення до суду при ухваленні постанови від 08.07.2025.

38. Беручи до уваги викладене, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог, заявлених за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 є передчасним.

39. Таким чином, переглянувши в передбачених статтею 341 КАС України межах рішення суду апеляційної інстанції, Суд встановив неправильне застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення та не погоджується з висновками апеляційного суду в цій справі про залишення позову без розгляду в означеній частині на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

40. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.

41. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

42. З урахуванням викладеного Верховний Суд уважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції і направити справу до цього суду для продовження розгляду.

43. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пушкаренко Олександра Олександрівна, задовольнити частково.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі № 420/28734/24, в частині залишення позову без розгляду щодо вимог, заявлених за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, скасувати, а справу у вказаній частині направити для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов