Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/4179/17

адміністративне провадження №К/9901/47039/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нісек»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 (суддя Келеберда В.І.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 (судді Бєлова Л.В., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.)

у справі № 826/4179/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нісек»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нісек» (далі - позивач, ТОВ «Нісек») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.11.2016 № 0054521203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що договір оренди земельної ділянки було укладено позивачем ще до прийняття Податкового кодексу України. Розмір орендної плати є істотною умовою договору. Законодавством України не передбачено вимог щодо необхідності приведення умов раніше укладених договорів у відповідність до вимог чинного законодавства. Крім того, рішеннями Київської міської ради вносилися зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині приведення розміру орендної плати у відповідність до статті 288 Податкового кодексу України, однак такі рішення не стосувалися ТОВ «Нісек». Зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду умов договору та не може бути підставою для автоматичної зміни умов договору щодо розміру орендної плати. При цьому, позивач посилається на правову позицію викладену в постанові Верховного суду України від 11.06.2013 № 21-166а13.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем з Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2514 м. кв. за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького 12/1, який зареєстрований в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею за №90-5-00056 від 22.12.1999.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати ТОВ «НІСЕК», за результатом якої складено акт від 24.10.2016 №9263/26-5112-03-19129601 за висновками якого встановлено порушення статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України у зв'язку з чим встановлено заниження податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2016 № 0054521203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 93 358,90 грн. (за основним платежем 74 687,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 18 671,78 грн.).

З акту перевірки вбачається, що порушення податкового законодавства податковий орган обґрунтовує обчисленням позивачем орендної плати на підставі договору оренди із застосуванням річної ставки 2%, а не на підставі Податкового кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Згідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином, з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 14.03.2017 року у справі 804/16943/13.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нісек» залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 у справі № 826/4179/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко